Вишукані часоміри минулого
● Механічні годинники були, очевидно, винайдені в Китаї понад 900 років тому. Відтоді їх постійно вдосконалювали. У середині XVII століття механічні годинники почали оснащувати маятниками. Завдяки цьому вони стали значно точнішими і на циферблаті з’явилась хвилинна стрілка. Нова конструкція з маятником, гирьками та досить важким годинниковим механізмом вимагала міцного вертикального корпусу. Тож невдовзі на світ з’явився високий підлоговий годинник. Один годинникар назвав його «надзвичайно надійним і точним часоміром, який не підводить навіть у несприятливих умовах».
Спершу ці дорогі годинники виготовляли лише у великих містах Європи, як-от Лондон і Париж. Та згодом їх уже виробляли майже в усіх європейських країнах. Відтак місцеві майстри стали по-різному оздоблювати годинники. Їхній корпус міг бути прямим чи вигнутим, делікатним чи громіздким. Підлогові годинники виготовляли з сосни, чорного і червоного дерева, з дуба і горіха. Деякі з них були доволі прості, а інші — прикрашені багатими орнаментами. Тому не дивно, що підлогові годинники використовувались не лише як часоміри, але і як вишукані меблі.
Існує ще одна причина, чому ці старовинні годинники донині викликають у багатьох захоплення. Можна сказати, що вони чимось схожі на людину. Фінська дослідниця д-р Сінікка Мантула пише: «Підлогові годинники заввишки в ріст людини, і їхній циферблат такий же виразний, як людське обличчя». Крім того, їхнє ритмічне цокання нагадує наше серцебиття. Нині на зміну цим вишуканим часомірам прийшли точні та недорогі кварцові годинники. Однак у наш метушливий час наявність у домі такого антикварного годинника навіює спокій. В одній книжці про вимірювання часу говориться: «Старовинні підлогові годинники своїм неспішним цоканням заспокоюють і викликають спогади про колишні безтурботні часи» («Keeping Time—Collecting and Caring for Clocks»).
[Ілюстрація на сторінці 19]
Підлоговий годинник, виготовлений, можливо, на початку XIX століття