Кліматичні саміти. Пусті розмови?

«Світова спільнота має об’єднати свої зусилля для боротьби зі змінами клімату. Вчені фактично не сумніваються, що бездіяльність спричинить почастішання посух, голод і масові переселення, а це в свою чергу виллється у політичні конфлікти, які триватимуть десятиліттями» (Президент США Барак Обама).

НА ДУМКУ деяких вчених, Земля тяжко хвора, її лихоманить. Вони вважають, що середня температура на планеті невдовзі досягне критичної межі. Після цього, як зауважувалось у британській газеті «Ґардіан», навіть незначне потепління може «потягнути за собою разючі зміни в навколишньому середовищі, які призведуть до ще більшого підвищення температури».

Чому виникла така ситуація? Чи можна дати подіям зворотній хід? Чи людству взагалі під силу вирішити проблему глобального потепління, не кажучи вже про безліч інших серйозних проблем?

Основною причиною кліматичних змін чимало науковців вважає людську діяльність. Вона стала особливо інтенсивною з початком промислової революції, що зумовила збільшене використання викопного палива, зокрема вугілля і нафти. Ще одна причина — широкомасштабна вирубка лісів, легень нашої планети. Дерева поглинають деякі парникові гази, що спричиняють глобальне потепління. Коли ж вирубуються великі площі лісів, в атмосфері збільшується рівень цих газів. Для того щоб розв’язати такі проблеми, уряди держав організовують кліматичні саміти.

Кіотський протокол

У 1997 році був прийнятий Кіотський протокол, за яким держави-учасниці мали скоротити викиди вуглекислого газу. Підписавши цей протокол, країни Євросоюзу і 37 інших індустріально розвинених країн зобов’язалися впродовж п’яти років (з 2008-го до 2012-го) зменшити викиди в середньому на п’ять відсотків у порівнянні з 1990 роком.

Однак Кіотський протокол не приніс бажаних результатів. Наприклад, його не ратифікувала така держава, як США. Також великі країни, що розвиваються, як-от Китай та Індія, не взяли на себе конкретних зобов’язань щодо зменшення викидів. І це при тому, що лише на США і Китай припадає коло 40 відсотків загального об’єму викидів вуглекислого газу.

Копенгагенський саміт

Копенгагенський саміт, який ще називають КС-15a, був скликаний з метою замінити Кіотський протокол, термін дії якого закінчується 2012 року, і поставити нові цілі в боротьбі з кліматичними змінами. На саміт у Копенгагені (Данія) в грудні 2009 року з’їхалися представники 192 країн, у тому числі голови 119 держав. Перед КС-15 стояло три основні завдання:

1. Досягти домовленостей, які накладають на сторони юридичні зобов’язання. Розвинені країни, скоріше за все, не погодяться скоротити викиди, а великі країни, що розвиваються, навряд чи обмежать зростання своїх викидів.

2. Знайти джерела фінансування довгострокових екологічних програм. Країни, що розвиваються, протягом багатьох років потребуватимуть мільярди доларів, щоб долати чимраз серйозніші наслідки глобального потепління і розробляти екологічно чисті технології.

3. Прийняти проект системи контролю за викидами. Така система мала б допомогти окремим країнам не перевищувати свої квоти на викиди. Вона також мала б сприяти тому, щоб країни, які розвиваються, належно використовували отримані кошти.

Чи змогли учасники саміту виконати ці три завдання? Переговори зайшли в глухий кут і не було досягнуто домовленостей навіть у найпростіших питаннях. В останні години конференції керівники 28 країн поспіхом склали документ, який назвали Копенгагенською угодою. Ця угода формальна, адже, як повідомляє агентство Рейтер, в рішенні про її прийняття були такі слова: «Конференція... приймає до відома Копенгагенську угоду». Інакше кажучи, кожна країна вирішуватиме сама, чи дотримуватися їй цієї угоди.

Що далі?

Відтоді проводились інші кліматичні конференції, і, крім того, планується проведення нових. Однак багато хто ставиться до таких заходів скептично. «Наша планета і далі знемагатиме від спеки»,— сказав Пол Кругман, відомий економіст і дописувач газети «Нью-Йорк таймс». На жаль, люди настільки прагнуть збагачення, що заради короткочасної політичної та економічної вигоди готові пожертвувати довгостроковою користю від екологічних програм. «Якщо ви ще не знаєте, через що виникає протистояння заходам, спрямованим на боротьбу з глобальним потеплінням, то відповідь проста — через гроші»,— зазначає Кругман. Він також пише, що спроби відвернути зміни клімату в його країні були придушені в зародку «пожадливістю і малодушністю політиків».

Глобальне потепління багато в чому подібне до урагану. Метеорологи вміють досить точно визначати його силу і напрямок руху, що надзвичайно важливо для людей, які опинилися в зоні стихійного лиха. Але жоден науковець, політик чи бізнесмен не в стані зупинити ураган. Те саме можна сказати і про глобальне потепління. Це нагадує нам слова з Біблії, записані в Єремії 10:23: «Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком».

Проблему глобального потепління вирішить Бог

У Біблії говориться: «Бог, що землю вформував та її вчинив... не як порожнечу її створив» (Ісаї 45:18). До того ж у ній сказано: «Земля віковічно стоїть» (Екклезіяста 1:4).

Бог не допустить, щоб земля стала непридатною для життя. Незабаром він почне діяти і знищить безсилі людські уряди, а також тих, хто руйнує землю. Водночас Бог збереже життя людям, які дотримуються його праведних норм і щиро прагнуть догоджати йому. У Приповістей 2:21, 22 написано: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні».

[Примітка]

[Рамка на сторінці 13]

Парниковий газ — це газ, що входить до складу атмосфери і поглинає теплове випромінення земної поверхні. Багато газів, які сьогодні в результаті промислового виробництва потрапляють в атмосферу,— це парникові гази. До них зараховують вуглекислий газ, фреони, метан і закис азоту. Щороку в атмосферу Землі потрапляє понад 25 мільярдів тон одного лише вуглекислого газу. За деякими підрахунками, з початком ери промислового виробництва рівень вуглекислого газу в атмосфері зріс на 40 відсотків.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 12]

Earth: NASA/The Visible Earth (http://visibleearth.nasa.gov/); Barack Obama: ATTILA KISBENEDEK/AFP/Getty Images