Чи добре обманювати заради хорошої оцінки?

ЧИ ТИ ще вчишся у школі? Якщо так, то, мабуть, знаєш учнів, які заради доброї оцінки вдаються до обману. Ця проблема стала дуже поширеною. У 2008 році Інститут Джозефсона провів у США опитування 30 000 учнів старших класів, і 64 відсотки з них визнали, що списували під час контрольних тестів того року. Але ще інші вивчення показують, що реальна цифра значно вища — понад 75 відсотків.

Обман заради оцінки, зокрема плагіат, є серйозною проблемою також у Європі. У статті інтернет-видання «Діджитум» говориться: «З’явилося чимало веб-сайтів, які продають учнівські реферати, дипломні роботи й навіть докторські дисертації, і ця проблема непокоїть» («Digithum»).

Чому такий вид обману набув великих масштабів? Чи він виправдовує себе? Чи варто бути чесним, навіть якщо це означатиме нижчі оцінки?

Корені проблеми

Занепад моральних норм. В одному журналі говориться: «Багато освітян вважає, що списування стало повсюдною проблемою, бо сьогодні кожен думає лише про себе і нехтує моральними нормами» («American School Board Journal»). Ось що сказала одна учениця про спеціалізований клас, в якому вона вчилася: «Усі ми... списували; нам потрібні були добрі оцінки, щоб поступити. Ми були хорошими, порядними учнями і не були позбавлені почуття моралі... Просто нам треба було вступити до університету». Навіть деякі батьки пішли на обман. Вони так сильно бажали щастя своїм нащадкам, що навіть схвалювали списування або закривали очі на це. Так вони сприяли тому, що діти втрачали моральні орієнтири.

Бажання мати успіх. За словами Дональда Маккейба, засновника Міжнародного центру академічної порядності, учні та студенти вдаються до списування, бо вважають, що через чесність опинилися б у гіршому становищі порівняно з тими, хто списує і виходить сухим з води.

Сучасні технології. Електронні пристрої дозволяють учням списувати легко й непомітно. Вони можуть завантажити з Інтернету готові домашні завдання і семестрові контрольні роботи та поділитися ними з однокласниками. Вчителі рідко ловлять на гарячому учнів, які списують, і це додає відваги іншим.

Поганий приклад. У світі дорослих шахрайство стало звичним явищем. До нього вдаються в бізнесі, політиці, спорті і навіть удома, коли батьки приховують доходи, заповнюючи податкові декларації, або безпідставно вимагають страхових виплат. «Коли люди при владі або інші особи, які мають бути прикладом для наслідування, вдаються до шахрайства, то для молоді це означає, що ошукувати — цілком прийнятно»,— говорить Дейвід Каллаган, автор книжки «Суспільство шахраїв» («The Cheating Culture»). Та чи в обмані справді немає нічого поганого? Чи прагнення отримати кращі оцінки виправдовує нечесність?

Чому варто уникати обману?

Запитай себе: «Яка мета хорошої освіти?». Чи ж не в тому, щоб підготувати учнів або студентів до дорослого життя? Наприклад, завдяки освіті вони мають навчитися аналізувати й вирішувати проблемні ситуації на робочому місці. Учні, котрі звикли обманювати, навряд чи здобудуть ці корисні навички. Отже, ті, хто обманює, прикривають свої недоліки та марнують шанси здобути успіх в різних сферах життя.

Більш того, як каже Каллаган, «ті, хто змалку шукає собі легшого життя,— приміром, постійно списуючи у школі,— підуть з такою звичкою і на роботу». Таких людей можна порівняти до підробленого одягу чи годинників відомих брендів. Ті речі виглядають як оригінал, але їхня якість зрештою розчаровує.

Крім того, обманщиків можуть схопити на гарячому і покарати. Щонайменше вони осоромляться перед іншими. Але бувають і серйозніші наслідки, як-от виключення зі школи. Біблія відверто застерігає: «Що людина посіє, те й пожне» (Галатів 6:7). Однак бути чесним варто не лише через страх перед покаранням. Існують більш шляхетні спонуки.

Чесність — запорука успіху

Розсудливі молоді люди прагнуть розвивати навички, котрі допомагатимуть їм не лише на екзаменах, але й в усьому подальшому житті. Тому вони старанно вчаться і дотримуються високих моральних норм, завдяки чому зростає їхня самоповага. Крім того, в майбутньому їхня порядність приваблюватиме роботодавців, а життя буде щасливішим.

Джерелом високих моральних норм є Біблія. Хлопці й дівчата, котрі керуються ними, ніколи не почуватимуться ущемленими. Навпаки, згідно з 2 Тимофія 3:16, 17, вони стануть «в усьому вправні й цілковито споряджені до всякого доброго діла». Старшокласник, на ім’я Хорхе, розповідає: «Мої однокласники хитрують, бо хочуть мати добрі оцінки, не докладаючи зусиль. Але я хочу мати Боже схвалення. У Біблії, в Приповістей 14:2, сказано, що той, хто поводиться чесно, “боїться... Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним”. Я знаю, що від Бога не можна нічого приховати. Тому я не обманюю і не допомагаю в цьому іншим».

Учні, котрі стараються жити за біблійними принципами, не обов’язково найкращі у класі, але точно найрозсудливіші. Адже вони закладають собі тверду основу для успішного життя (Псалом 1:1—3; Матвія 7:24, 25). А над усе, їх схвалює і підтримує сам Творець.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 28]

МУДРІ ПРИНЦИПИ З БІБЛІЇ

● «Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю» (Приповістей 12:19).

● «Вірна людина багата на благословення» (Приповістей 28:20).

● «Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе» (Екклезіяста 12:14).

● «В усьому бажаємо поводитися чесно» (Євреїв 13:18).

[Ілюстрація на сторінках 26, 27]

Електронні пристрої дозволяють учням списувати легко й непомітно

[Ілюстрація на сторінці 28]

Учнів, які обманюють, можна порівняти до підробленого годинника відомого бренду. Він гарно виглядає, але не більше