«Я вирішила не зосереджуватись на хворобі»

СКЛЕРОДЕРМА — це термін, який означає «тверда шкіра». Ним описують захворювання, на яке страждає приблизно 2,5 мільйона людей у світі. Тип захворювання, котрий найчастіше вражає дітей, називається локалізованою склеродермою (або склеродермією). Вона виявляється головно у затвердінні шкіри.

Проте в 10-річної Елізи діагностували системну склеродермію. Цей тип захворювання може не лише пошкодити шкіру, але й серйозно зашкодити роботі внутрішніх органів, у тому числі нирок, серця, легенів та шлунково-кишкового тракту. Лікарі думали, що лікування продовжить Елізі життя тільки на 5 років. Однак минуло вже 14 років, а Еліза живе і навіть не думає помирати. Хоча дівчина не одужала, вона зберігає позитивний погляд на життя. Ось що розповіла Еліза кореспонденту «Пробудись!» про свою хворобу і те, як вона дає собі з нею раду.

Коли ви вперше зрозуміли, що з вами щось не так?

Коли мені було дев’ять років, я поранила лікоть і відчула сильний біль. Рана ставала дедалі більшою і не загоювалась. Аналіз крові виявив, що у мене була системна склеродермія. Оскільки стан мого здоров’я швидко погіршувався, потрібно було знайти лікаря, який мав досвід у лікуванні цієї недуги.

Чи ви знайшли такого лікаря?

Так, ми знайшли одну лікарку-ревматолога. Вона сказала моїм батькам, що хіміотерапія може сповільнити розвиток склеродермії та продовжити моє життя на п’ять років. За словами лікарки, існував шанс, що завдяки цій процедурі хвороба перейде у стан ремісії. Однак хіміотерапія має суттєвий недолік — вона пригнічує імунітет. Я могла би померти від звичайної застуди.

Очевидно, що цього не сталося.

Це правда. На щастя, я досі жива! А втім, коли я мала близько 12 років, у мене почалися напади сильного болю у грудях, які тривали приблизно півгодини, іноді двічі на день. Біль був настільки сильний, що я аж кричала.

У чому була причина?

Лікарі з’ясували, що у мене був небезпечно низький рівень гемоглобіну і тому серце працювало в посиленому режимі, щоб качати кров до мозку. Через кілька тижнів лікування я відчула полегшення. Але саме в той період я усвідомила, що в будь-який момент зі мною може статися що завгодно. Я почувалась такою безпорадною, як ніколи. Здавалося, я не мала жодного впливу на те, що відбувалось.

Минуло 14 років, відколи вам поставили діагноз. Який стан вашого здоров’я тепер?

Мене далі мучать болі. Через склеродермію у мене розвинулись ще інші захворювання. Серед них виразки, фіброз легенів та сильна печія. І все ж я вирішила не зосереджуватись на хворобі і не марнувати часу на гнітючі думки. У мене багато інших справ.

Яких саме?

Я люблю малювати, шити одяг і виготовляти біжутерію. Але найголовнішим є те, що як Свідок Єгови я допомагаю людям отримати біблійні знання. Хоча я не в стані проповідувати від дому до дому, я можу допомагати іншим Свідкам проводити вивчення Біблії з людьми в нашій околиці. У мене навіть були свої учні. Таке служіння наповнює моє життя змістом.

Чому ви берете участь у цій праці попри те, що маєте багато проблем?

Я розумію, що знання, якими я ділюся з людьми, дуже корисні й важливі. Крім того, коли я допомагаю іншим, то сама почуваюся щасливішою і навіть більш здоровою! Тоді я ненадовго забуваю про хворобу.

Як Біблія допомагає вам зберігати позитивний погляд на життя?

Вона нагадує мені, що мої страждання і страждання інших людей лише тимчасові. У Біблії, в Об’явлення 21:4, говориться, що Бог «витре кожну сльозу з їхніх очей, і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю». Роздумуючи над подібними уривками, я зміцнюю свою віру в Божу обіцянку про чудове майбутнє, яке настане не тільки для тих, хто потерпає від хронічних хвороб, а й для всіх людей.