Розділ 15
Чому дбати, що станеться з іншими людьми?
1. (а) Що доводить багатьох людей заключати, що вони повинні тільки про себе дбати і не цікавитися так дуже іншими? (б) Який був наслідок цього?
СЬОГОДНІ дуже мало осіб мають несамолюбне зацікавлення добробутом інших. Це правда, що ми всі народилися з здібністю любити. Але коли особа бачить, що інші хочуть несправедливо використовувати її, або її власне зусилля показувати любов розуміють неправильно, то вона може заключити, що найкращий шлях є тільки дбати про себе. Інші люди бачучи, що ті, які використовують свого ближнього ради самолюбної користі процвітають матеріально, можуть думати, що це є шлях до успіху. Наслідок є, що більшість людей мають дуже мало або майже цілком не мають дійсно близьких друзів. Між людьми існує дух недовір’я і підозріння. А яка є причина на такий нещасливий стан?
2. (а) Як Біблія показує корінь цієї проблеми? (б) Що це значить “знати“ Бога?
2 Те, що бракує є любов, така любов, що має щире зацікавлення тривалим добробутом інших людей. А чому її бракує? Ідучи до самого корення проблеми, Біблія каже: “Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов“. (1 Івана 4:8) Правда, є самолюбні люди, які визнають вірити в Бога, навіть ходять до церкви. Але факт є, що вони дійсно не знають Бога. “Знати“ Бога значить бути добре ознайомленим з Його особистістю, признавати Його владу, а тоді поводитися в гармонії з цим. (Єремія 22:16; Тита 1:16) Отже, щоб дістати найбільшу можливу радість в житті, то треба любити і приймати любов інших, а також добре пізнати Бога і застосовувати до життя те, що ми навчаємося.
3. Як Бог показав Свою любов до людства?
3 “Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, — коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного“. (1 Івана 4:9-11) Бог не стримувався, не дозволив самолюбному поводженню людства придушувати Його власну любов. Так як є сказано в Римлян 5:8: “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками“.
4. Через це, як ви особисто почуваєтеся до Бога?
4 Скільки людей ви так любите, що є готові віддати своє життя за них — люди, які ніколи нічого не зробили для вас? Якщо ви є родич, і з природної любови будете хоронити життя вашої дитини рискуючи своє власне, то за кого ви дозволили б вашій дитині померти? Таку любов Бог показав нам. (Івана 3:16) Як же ви почуваєтеся до Бога? Якщо ми справді оціняємо те, що Він зробив для нас, то нам не буде трудно коритися Його заповідям. — 1 Івана 5:3.
5. (а) Що є та “нова заповідь“, яку Ісус дав Своїм учням? (б) Як наша посвята Богові, як правителеві є включена? (в) Отже, що тоді ми повинні робити для наших Божих співслуг?
5 У ночі перед Своєю смертю, Ісус дав Своїм учням одну з тих заповідей. Ця заповідь ототожнить їх бути іншими від інших людей. Він сказав: “Нову заповідь Я вам даю. Любіть один одного“. Ця заповідь була “нова“ в тім, що вони були під наказом любити інших, не так, як вони любили самі себе, але так, як Ісус сказав, “як Я вас полюбив“. Це значить, що вони навіть мали бути готові віддати своє життя один за одного. (Івана 13:34, 35; 1 Івана 3:16) Коли будемо виявляти таку любов, то ми також показуємо нашу відданість Богові. А як це? Бо ми доказуємо, що Диявол є неправдомовець, коли обвинувачував, що жодна людина не буде коритися Богові, якщо б її власне життя, її душа була б в небезпеці. (Йова 2:1-10) Очевидно, щоб коритися цій “новій заповіді“ треба мати глибоке зацікавлення один до одного. Це значить не шкодувати жодного зусилля, навіть нашого власного життя, постачати духовної або матеріальної допомоги іншим слугам Божим, коли є потреба. — Якова 1:27; 2:15, 16; 1 Солунян 2:8.
6. Кому іншому треба показувати любов, і чому?
6 Проте, любі вчинки не повинні обмежуватися тільки до співвіруючих. Христос помер за світ людства, а не тільки за тих, що стали Його учнями в часі Його земної служби. Тому Писання заохочують нас: “Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!“ (Галат 6:10) Є багато нагод робити це кожного дня нашого життя. Коли ми не є скупі, але щирі і сердечно любимо інших, то цим постачаємо доказ, що ми справді є ’сини нашого Отця, що на небі, бо Він наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних’. — Матвія 5:43-48.
ШАНУЮЧИ ОСОБУ І МАЙНО ІНШИХ
7. Що може дуже легко впливати на спосіб, яким ми відносимося до особи і майна інших людей?
7 Ми живемо в дуже нелюбовному світі. Ви можливо усвідомляєте, що самі не показували уваги до інших так, як ви могли зробити. Навіть тим, що знають, що є правильно, легко набирати погані звичаї від товаришів. (1 Коринтян 15:33) Отже, коли особа хоче служити Богові, то вона мусить сумлінно старатися ’обновити свій розум’. (Римлян 12:1, 2) Вона мусить змінити своє відношення до осіб і майна інших.
8. (а) Що показує поширену зневагу до майна інших? (б) Що в Біблії, якщо б застосовано стримувало б осіб від чинення таких речей?
8 По деяких околицях є страшна зневага до “майна інших людей. Лише ради “збудження“ молодь часто нищить приватне і публічне майно або навмисно нищить речі, яких інші тяжко трудилися набути. Інші люди, які можуть виявляти жах до такого варварства, самі додають до нього коли розкидають сміття по парках, по вулицях або публічних будинках, де б вони не були. Чи цим показується любов? Чи це сходиться з нагадуванням Ісуса: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви?“ (Матвія 7:12) Чи таке поводження показує, що особа є в гармонії з Божим наміром перемінити цю землю в рай?
9. (а) Як крадіж впливає на життя всіх? (б) Чому красти не є правильно в Божих очах?
9 Через небезпеку до власного життя і майна, по багатьох околицях закривають двері на замок, або засувають вікна штабами, або тримають сторожового пса. Крамниці мусять підносити ціну, щоб покрити кошт крадіжки. Крадіжка стала загальна; але вона не має місця в життю тих, що приготовляються до життя в Божому новому порядку. Вони мусять навчитися поводитися в такий спосіб, який додає до безпеки їхнього ближнього. Біблія показує, що це “дар Божий“, щоб людина могла бачити і “тішитися своїм трудом“. Отже це є неправильно відбирати комусь наслідки його роботи. (Екклезіястова 3:13; 5:18) Є багато людей, які колись були нечесні, але вони змінилися. Вони не тільки перестали красти; вони відчули радість, яка приходить коли дається іншим. (Дії 20:35) Маючи бажання догодити Богові, вони взяли до серця те, що є написано в Ефесян 4:28: “Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному“.
10. (а) Як, нашою розмовою з іншими, ми можемо показати зацікавлення ними? (б) Що допоможе комусь показувати любов у цей спосіб?
10 Часто потреба інших не є матеріальна, а просто брак доброти, як особі, а особливо коли щось їм не йде добре. Однак, коли чиїсь вади або помилки виявляються, то що часто стається? Звичайно можна чути вибух гніву, крик, образливі слова або колючі вислови. Навіть деякі, які признають, що це є неправильно, не вгамовують свій язик. А що може допомогти особі подолати таку звичку? Основно те, що бракує є любов, і то показує потребу пізнати Бога. Коли особа справді оцінить до якої міри Бог милосердно поводиться з нею, то їй не буде так тяжко прощати іншим. Крім того, наслідуючи Божий приклад, вона може навіть знайти різні способи, щоб допомогти образникові, даючи йому милу допомогу з наміром на поправлення. — Матвія 18:21-35; Ефесян 4:31 до 5:2.
11. Чому ми не повинні образно відноситися навіть коли інші не є милі до нас?
11 Це правда, що інші люди може не будуть застосовувати цю гарну пораду з Божого Слова в їхніх стосунках із нами. Незважаючи на наші щирі наміри, ми часами знаходимо себе предметами їхньої жорстокої образи. То що тоді ми будемо робити? Біблія радить: “Не будь переможений злом, але перемагай зло добром“. (Римлян 12:17-21; 1 Петра 2:21-23) Несподівана добрість з нашої сторони часами може зм’якшити їхнє відношення і відкрити їхні кращі риси. Не робить різниці як вони будуть відноситися, ми можемо бути певні, що коли ми будемо підкорятися Божим способам, то ми даємо доказ, що підтримуємо Його спосіб володіння, який є заснований на любові.
ПЕРЕМАГАЮЧИ РАСОВЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, СУСПІЛЬНЕ УПЕРЕДЖЕННЯ
12, 13. Як Біблія помагає комусь викорінити почуття расового, національного або суспільного упередження?
12 Раса, колір, національність або суспільний стан не буде впливати на особу, що має дійсну любов. А чому ні? Бо вона оціняє Біблійну правду, що “ввесь людський рід Він [Бог] створив з одного створив“. (Дії 17:26) Отже всі люди є споріднені. Жодна раса не є вища від іншої.
13 Ніхто не має причини хвалитися його походженням, расою, коліром, національністю або становищем у житті. “Всі згрішили, і позбавлені Божої слави“. (Римлян 3:23) Щоб стати праведними, то всі мусять покладатися на викупну жертву Христа. І Біблія показує, що ті, які роблять це, і які будуть збережені через надходяче “велике горе“ є вибрані з “усіх племен, народів і язиків“. — Об’явлення 7:9, 14-17.
14. Чому поганий особистий досвід не є доброю основою для образливого почуття до людей якоїсь раси або національности?
14 Стараючись оправдати своє упередження, особа може пригадувати собі поганий досвід, якого вона мала з особою іншої раси або національности. Але нам було б добре пам’ятати, що не всі люди тієї раси або нації були включені в тому злі. Крім того, люди нашої власної раси або національности правдоподібно були винні у подібних вчинках. Якщо ми надіємося жити в Божому спокійному новому порядку, то нам треба викорінити з нашого серця всю гордість, яка відчужує нас від інших людей.
15. Якщо б слова особи про ту расу або національність спотикнули співвіруючого, то як це буде впливати на її власний стан перед Богом і Христом?
15 Те, що є в наших серцях, скорше або пізніше виявиться в нашій розмові. Так як Ісус Христос сказав: “Чим серце наповнене, то говорять уста його“. (Луки 6:45) А що коли б розмова, що відбиває упередження до людей іншої раси або національности, спотикнула б особу, яка виявила зацікавлення Божим розпорядком для спасіння? Це може довести до серйозних наслідків для того, що промовив так нелюбо. Ісус Христос перестеріг: “Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море“. — Марка 9:42.
16. Як Ісус показав безсторонність, яку ми повинні показувати, що ми дбаємо про інших?
16 Незважаючи на расу, національність або становище в життю, християнин є під обов’язком цікавитися іншими. (Якова 2:1-9) Ісус добре висловив цю точку, коли сказав: “Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі“. (Луки 14:13, 14) Коли таким способом ми показуємо, що глибоко дбаємо про інших людей, ми даємо доказ, що справді відбиваємо Божі риси.
ЛЮБЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ВІЧНИМ ДОБРОБУТОМ ІНШИХ
17. (а) Що є найдорожча річ, якою ми можемо поділитися з іншими? (б) Чому ми повинні бути спонукані робити це?
17 Безперечно, що наше зацікавлення іншими не повинно обмежуватися до їхніх теперішніх фізичних потреб. І наша любов не буде доповнена лише тому, що ми мали добрі стосунки з людьми всіх рас, національностей та становищ в життю. Щоб їхнє життя мало дійсне значення, цим особам треба знання про Бога Єгову та Його наміри. У молитві до Свого Отця, Ісус Христос сказав: “Це значить життя вічне, щоб вони набирали знання про Тебе, єдиного правдивого Бога, та про того, кого Ти послав, Ісуса Христа“. (Івана 17:3, НС) Якщо ви прочитали цю книжку з самого початку, то ви вже знаєте, як дістати ту нагороду. Ви вже самі бачили, що Писання кажуть про передсказану “велику скорботу“ або горе і фізичні докази, які потверджують його близькість. Ви знаєте, що Боже царство є єдиною надією для людства. Іншим також треба цього важного знання. Чи любов до Єгови і до вашого ближнього спонукує вас поділитися з ними цією інформацією?
18. (а) У Матвія 24:14, яку роботу Ісус передсказав для нашого дня? (б) Як ми повинні дивитися на участь у такій роботі?
18 Говорячи про “кінець цього ладу“ Ісус передсказав: “Ця добра новина царства буде проповідувана по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; тоді прийде кінець“. (Матвія 24:14, НС) Що за привілей представляти суверенного Правителя всесвіту, Бога Єгову, як одного з Його свідків! Нагода мати участь у цій спеціальній роботі, яку передсказав Божий Син, є ще відкрита, але не на довго.
19. Чому брак особистої здібності не повинен стримувати нас від такої роботи?
19 Коли думаєте брати участь у цій роботі, як один із християнських свідків Єгови, то пам’ятайте, що це не наша особиста здібність говорити, але Бог відчиняє, серця тих, які слухають ту добру новину. (Дії 16:14) Якщо охоче серце спонукує вас, то Єгова може вживати вас, щоб виконувати Його волю. Ця вістка є Його, і це Він спричиняє наслідки. (1 Коринтян 3:6) Подумайте, що апостол Павло сказав про себе: “Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога“. — 2 Коринтян 3:4-6.
20. (а) Чи кожен буде слухати добру новину? (б) Яке добро приходить із проповідування людям, що є байдужі або навіть противляться?
20 Ми не повинні сподіватися, безперечно, що всі будуть слухати добру новину. Багато будуть байдужі; деякі будуть противитися. Однак вони можуть змінитися. Савло з Тарси, який колись переслідував християнів, стався ревним апостолом Ісуса Христа. (1 Тимофія 1:12, 13) Чи інші знають чи ні, то вони потребують вістки Царства; тому ми повинні щиро представляти її. Нам треба мати глибоке зацікавлення їхнім добробутом, а не тільки нашим власним. Таке зацікавлення вимагає сердечне зусилля на їхню користь, охочо старатися і продовжати їхній вічний добробут. (1 Солунян 2:7, 8) Навіть якщо вони не хочуть слухати вістки Царства, то ми таки виконуємо добро. Свідоцтво є дане; ім’я Єгови прославляється; ’розділення’ людей виконується. — Матвія 25:31-33.
ДБАЮЧИ ПРО ТЕ, ЩО СТАЄТЬСЯ З НАШОЮ ВЛАСНОЮ РОДИНОЮ
21. Яку відповідальність голова родини має до духовного добробуту свого власного дому?
21 Проте, ви не повинні стримуватися помагати тільки чужим особам, поза вашою власною родиною користати з Єговових любих розпорядків. Наприклад, перший обов’язок голови родини є до своєї власної родини. Регулярність, якою він влаштовує час для родини дискутувати і студіювати Боже Слово буде впливати на їхній духовний ріст. І коли молитви батька на користь його родини відбивають глибину посвяти і вдячність, то це може формувати відношення цілої родини.
22. Чому є важно для батька дисциплінувати своїх дітей, і що повинно спонукувати його робити це?
22 Його відповідальність також включає дисципліну. Коли проблеми виринають, то легше є не звертати уваги на них. Але коли дисципліна вживається тільки тоді, коли батько розгнівається, або якщо проблеми розв’язуються тільки тоді, коли вони стаються серйозні, то там щось бракує. Каже Приповістка 13:24: ’Батько, який любить свого сина доглядає його дисципліною’. То справді є любий батько, який навіть коли є втомлений при кінці дня, дисциплінує свою дитину. Він також показує любов коли терпеливо роз’яснює речі своїм дітям, і застановляється над їхніми розумовими, хвилюючими і фізичними обмеженнями. (Ефесян 6:4; Колосян 3:21) Якщо ви є батьком, то чи ви маєте таку любов до ваших дітей? Охочість приймати цю відповідальність показує, що особа не тільки цікавиться теперішнім, але також майбутнім добробутом своєї родини. — Приповістки 23:13, 14; 29:17.
23. Як матір може показати, що вона справді цікавиться духовним добробутом своєї родини?
23 Співпрацюючи з своїм чоловіком у догляданні духовного стану родини, дружина, також, робить великий додаток до її добробуту. Коли вона добре дбає про своїх дітей і мудро вживає свій час виховувати їх у побожний спосіб, то переважно це відбивається в їхньому відношенні до неї. (Приповістка 29:15) Навіть в тих випадках, де в домі нема батька, то добра наука з Біблії, разом із гарним прикладом, дає добрі наслідки.
24. (а) Коли віруючий зустрічає переслідування від своєї дружини, або чоловіка, то що він або вона повинен пам’ятати? (б) Під такими обставинами, як можна показати правдиву любов невіруючій дружині або чоловіку?
24 Але що робити, коли батько не вірить у Боже Слово? Він навіть може переслідувати свою дружину. То що вона повинна робити? Якщо вона любить Єгову, то вона справді не відвернеться від Бога. Це Сатана обвинувачував людей, що вони покинуть Бога коли б були підкорені до особистих труднощей, і дійсно дружина не хотіла б служити Сатані. (Йова 2:1-5; Приповістки 27:11) У той самий час, Біблія заохочує її добре дбати про свого чоловіка і шукати його вічного добробуту. Покидаючи те, що вона знає є правда не показало б такої любови; наслідок правдоподібно був би, що вони обидвоє загубили б вічне життя. Але якщо вона буде стояти твердо у вірі, то може помогти йому спастися. (1 Коринтян 7:10-16; 1 Петра 3:1, 2) Крім цього, коли вона продовжатиме шанувати свою шлюбну присягу, навіть під трудними обставинами, то цим вона показує свою глибоку пошану до Автора подружжя, Бога Єгови.
25. Як рішення родича впливав на життя дітей?
25 Є ще друга сильна причина, чому віруючий родич повинен триматися вірний Богові, навіть під опозицією. А це є їхні діти. Бог дивиться з ласкою на дітей Своїх посвячених слуг і запевняє, що ці діти, якщо будуть слухняні, будуть збережені під час надходячого ’великого горя’. Навіть коли тільки один родич служить Єгові, то Бог уважає таких дітей, як “святих“. (1 Коринтян 7:14) Але, що коли б родичі оправдувалися“ і не виконували Божу волю? Такий родич відкидав би, не тільки для себе, але й для своїх дітей похвалений стан перед Богом. (Євреїв 12:25) Яка велика втрата то була б!
26. Щоб корисно діяти для себе та інших, то що нам треба?
26 Нема різниці, яке становище в життю ми маємо, то ясно є, що ми повинні цікавитися не лише собою, але також іншими. Ми самі будемо отримувати любов, якщо будемо завжди несамолюбно цікавитися іншими. (Луки 6:38) Але, щоб показати правдиву любов і щоб не бути обманеним короткозорим людським розсудком, ми повинні пізнати Бога Єгову і втішатися гарним спорідненням із Ним. Проте, щоб зробити це, ми всі особисто мусимо зробити вибір.