Розділ 6

Дух, що вертається до Бога

НЕ ПОВИННО бути жодного сумніву в думці щирого дослідника, що з того, що Біблія говорить “душа“ не є якась безсмертна частина людини, яка продовжає жити по смерті. Однак коли комусь показується ввесь цей доказ про правдиве розуміння душі, деякі люди представляють інші аргументи, щоб підтримувати їхню віру, що щось всередині людини продовжає існувати по смерті.

Один Біблійний вірш, якого часто наводять є з Екклезіястова 12:7, де говориться: “І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його“. У свойому Commentary, Веслеянський методистський теолог Адам Кларк пише відносно цього вірша: “Тут мудрий чоловік робить дуже явну різницю між тілом, а душею: вони не є однакові; вони не є обоє речовиною. Тіло, що є речовина, вертається в порох, з якого походить; а дух, що не є матеріальний, вертається до Бога“. Католицький Коментар Про Святі Писання (в англійській мові) подібно говорить: “Душа вертається назад до Бога“. Таким способом, обидва коментарі натякають, що душа і дух є одно і те саме.

Проте, цікаво зауважити, що римо-католицькі і протестантські вчені представляють цілком інший погляд. У “Словнику Біблійних Теологічних Висловів“, що знаходиться в католицькій New American Bible (видав П. Й. Кенеді і Сини, Нью-Йорк, 1970), ми читаємо: “Коли ’дух’ уживається протилежно до ’тіла’, ... то намір є не розрізняти між матеріальною, а нематеріальною частиною людини. . . . ’Дух’ не є душа“. В Екклезіястова 12:7 цей переклад уживає не слово “дух“, а вислів “життєве дихання“. Протестантська Interpreter’s Bible зауважує про писателя Екклезіястова: “Когелет не має на думці, що особистість людини далі існує“. З огляду цих різних висновків, чи ми можемо бути певні, що цей дух є, і в якому розумінні він вертається до Бога?

В Екклезіястова 12:1-7 говориться про наслідки старого віку і смерть поетичною мовою. По смерті, тіло з часом розходиться і знову вертається в земний порох. А “дух“, по другій стороні, “вертається до правдивого Бога“. Отже, смерть людини є сполучена з поворотом духа до Бога, цим показуючи, що життя людини в якийсь спосіб залежить від того духа.

В оригінальній мові слово “дух“ або “життєве дихання“ в Екклезіястова 12:7, походить із слова руа. Відповідне грецьке слово є нюма. Хоч наше життя залежить від процесу дихання, то слово “дихання“ (так як багато перекладачів часто переводять руа і нюма) не є завжди добрий переклад на “дух“. Крім цього, інші єврейські і грецькі слова, а саме, не-ша-ма (єврейське) і пное (грецьке), також переводяться словом “дихання“. (Побачте 1 Мойсея 2:7 і Дії 17:25.) Одначе, цікаво зауважити, що коли перекладачі вживають слово “дихання“ за переміжний переклад слова “дух“, то вони таки показують, що те оригінальне слово відноситься до чогось, що не має особистости, але є потрібне для продовження життя.

ДУХ ОТОТОЖНЕНИЙ

Біблія докладно показує, що людське життя залежить від духа (руа або нюма). Ми читаємо: “Забираєш їм духа (руа) — вмирають вони, та й вертаються до свого пороху“. (Псальма 104:29) “Тіло без духа (нюма) мертве. (Якова 2:26) Отже, дух є те, що оживляє тіло.

Але ця оживляюча сила не є тільки дихання. А чому ні? Бо життя залишається в тілесних клітинах на короткий час після того, як дихання перестає. Тому то часами можна оживити тіло і пересаджувати органи з одної особи в другу. Але це треба робити скоро. Коли життєва сила вийде з тілесних клітин, то відновити життя вже є неможливо. Все дихання у світі не може оживити навіть ані одної клітини. Беручи це під увагу, то “дух“ очевидно є невидима життєва сила, активна в кожній живій клітині людського тіла.

Чи ця життєва сила є активна тільки в людині? Те, що Біблія говорить поможе нам прийти до здорового висновку. Відносно знищення людського і тваринного життя, в всесвітньому потопі, Біблія говорить: “Усе, що в ніздрях його дух (дихання) [нешама] [руа, дух] життя з усього, що на суходолі — вимерло було“. (1 Мойсея 7:22) В Екклезіястова 3:19 робиться ту саму основну точку про смерть: “Бо доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих [руа], і нема над твариною вищости людям“. Згідно з цим, то людина не є вища від тварини щодо духа, який оживлює її тіло. Обидвоє мають однакового невидимого духа або життєву силу.

У деякому розумінні, дух або життєву силу в тварині і людині можна порівняти до потоки електронів або електрики через машину або прилад. Невидиму електрику можна вживати виконувати різні функції, залежачи від машини або приладу, яку вона оживляє. Пічки можна вживати для видавання жару, вітряки для роблення вітру, лічильники для розв’язання проблем, а телевізії для відтворення образів, голосів та інших звуків. Та сама невидима сила, яка видає голос в одному приладі може видавати жар в іншому, і розв’язувати математичні проблеми в ще іншому. Але, чи та електрика колись набирає складні характеристики машин або приладів, в яких вона функціонує або діє? Ні, вона залишається електрикою — лише сила або форма енергії.

Подібно, люди і тварини ’мають лише одного духа’, тільки одну оживляючу силу. Дух або життєва сила, яка дає можливість людині виконувати життєві вчинки не є інша від духа, який дає можливість тваринам діяти. Той дух не зберігає характеристики клітин померлого тіла.

Наприклад, відносно мозкових клітин, дух не зберігає інформацію, що є збережена в мозку і не продовжає процеси думання окремо від цих клітин. Біблія говорить нам: “Вийде дух [руа] його — і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть“. — Псальма 146:4.

Коли це так, то поворот руа або духа назад до Бога не значить продовження свідомого життя. Дух не поміщає в собі людських думок. Він є лише життєва сила, що не має свідомого існування окремо від тіла.

ЯК ДУХ ВЕРТАЄТЬСЯ ДО БОГА

Як же, тоді, ця невидима, неособиста сила або дух вертається до Бога? Чи він вертається до його буквальної присутности на небі?

Спосіб, яким Біблія вживає слово “вертається“ не вимагає, щоб ми, в кожному випадку, думали про дійсний перехід від одного місця в друге. Наприклад, невірним ізраїльтянам було наказано: “ ’Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас’, промовляє Господь [Єгова] Саваот“. (Малахії 3:7) Ясно є, що це не значило, що ізраїльтяни мали покидати землю й іти до самої присутности Бога. І це не значило, що Бог буде покидати Свою позицію на небі і жити з ізраїльтянами на землі. Навпаки, ’поворот’ ізраїльтянів до Єгови значив, що вони мусіли навернутися від неправильного шляху і знову пристосовуватися до Божих праведних способів. І ’поворот’ Єгови до ізраїльтянів значив, що Він знову буде ласкаво звертати увагу на Своїх людей. В обох випадках поворот включав відношення, а не дійсний перехід від одного географічного місця до другого. Що поворот чогось не вимагає дійсного руху можна показати тим, що стається коли передається торгівлю або майно з-під одної контролі або партії комусь іншому. Наприклад, у деякій країні контроля залізниць може бути передана з рук приватного підприємства в руки уряду. У такій передачі, то всі прилади залізниці, а навіть записи та рахунки можуть залишитися там де вони були. Це влада над ними передається в інші руки.

Так само з духом або життєвою силою. У часі смерти дух в дійсності не переселюється з землі до неба, щоб ’вернутися до Бога’. Але цей дар існувати, як інтелігентне створіння, яким померла особа колись утішалася, тепер переходить до Бога. Те, що тепер треба, щоб знову оживити ту особу, а саме, дух або життєва сила, є в Божих руках. — Псальма 31:5; Луки 23:46.

Цей стан можна порівняти до слів заскарженого чоловіка, який каже судді: ’Моє життя є у ваших руках’. Це значить, що відтепер його життя залежить від судді. Заскаржений не має жодного вибору в цій справі. Він не може нічого зробити.

Подібно, з померлою людиною, вона не має контролі над її духом або життєвою силою. Ця сила вернулася до Бога в розумінні, що Він тепер контролює надії на майбутнє життя тієї особи. Тепер залежить від Бога рішати чи Він відновить померлому того духа або життєву силу.

Але, чи це обов’язково значить, що по смерті вже немає життя? Чи треба над чимось іншим застановитися?

ЩО СКАЗАТИ ПРО ВІДРОДЖЕННЯ І ПЕРЕВТІЛЕННЯ?

Мільйони осіб різного релігійного переконання, чи так звані християни чи нехристияни, вірять, що люди вже існували перед їхнім теперішнім життям і будуть далі існувати коли помруть. Хоч їхні поняття дуже різняться, то вони мають загальне переконання, що якась частина людини знову народжується або перевтілюється в інше тіло.

Представляючи один аргумент для підтримки віри в відродження, A Manual of Buddhism говорить: “Часами ми маємо дивні досвіди, яких неможливо пояснити хіба тільки через відродження. Як часто ми зустрічаємо осіб, яких з рода не бачили, однак, всередині відчуваємо, що вони є досить знайомі нам? Як часто ми відвідуємо місця і відчуваємо, що є добре ознайомлені з їхнім оточенням?“

Чи ви колись мали такі досвіди? Познайомившись з особою, чи ви колись відчували, що вже довгий час знали її? Як можна пояснити це?

У людях є багато подібностей. Коли б добре роздумати, то ви можливо самі пізнаєте, що деяка особа має особистість або фізичні риси подібні до родича або знайомого.

Подібно ви можливо колись мешкали в якомусь місті або бачили картини з нього. Тоді, коли відвідуєте інше місто, ви може зауважуєте деякі подібності і відчуваєте, що ви не є у чужому та незнайомому оточенні.

Чи ж то не є розсудливо, тоді, робити висновок, що почуття подібностей про незнані люди або місця не є результатом якогось минулого життя, але наслідки досвідів з теперішнім життям? Справді, якщо всі люди вже колись існували, то чи ж не повинні вони всі відчувати цього? Чому ж, тоді, мільйони осіб не мають жодного відчуття або поняття, що вони вже колись жили? Крім цього, як може особа обминати помилки першого життя, якщо вона навіть не може пригадати їх? Яка користь була б такого попереднього життя?

Деякі пояснюють, що ’життя було б тягарем якщо б люди пам’ятали всі подробиці свого попереднього життя’. Таким способом Могандас К. Ґанді висловився: Це добрість природи, що ми не пам’ятаємо минулі народження. Яка користь знати подробиці безчисленних народжень через яких ми переходимо? Життя було б тягарем якщо б ми носили такий вантаж пам’яті. Мудра людина навмисно забуває багато речей, так як адвокат забуває багато справ і їхні подробиці так скоро, як він їх закінчує“. Це є цікаве пояснення, але чи воно спочиває на здоровій основі?

Хоч наша здібність пригадувати багато речей, яких ми переживали може бути обмежена, то їх таки неможливо цілком забути. Адвокат може забути докладні подробиці даної справи, але досвід, якого він набув із неї стається частиною його збірника знання. Для нього то була б велика шкода якби він в дійсності забув усе. А також, що більше турбує людей — добра чи погана пам’ять. Чи старому чоловікові, який може легко пригадати собі колишнє знання і досвіди не є багато краще від чоловіка, що забув майже все?

Дійсно, яка “добрість“ приходить з того, коли б треба було наново вчитися те, що ми вже колись навчилися з попереднього досвіду? Чи б ви вважали це бути “добрість природи“, якщо б кожних десять років вашого життя ви забували майже все, що ви навчилися і мусіли б знову вчитися мови і тоді підбудовувати знання і досвід лише, щоб воно знову було викорінено? Чи ж це не розстроювало б вас? Чи ж це не була б страшна затримка і перешкода? Уявіть собі коли б цей процес відбувався кожних сімдесят або вісімдесят років? Чи ви можете уявити собі, щоб люблячий Бог зробив таке відродження частиною Його наміру для людства?

Багато прихильників відродження вірять, що ті, які провадять погане життя будуть відроджені у нижчій класі, або як комахи, птахи або тварини. Однак, чому ж тоді є такий великий вибух людського населення в часі, коли злочин і шаленість так збільшуються у найбільшому масштабі? Також, чому ж навіть особи з нижчої класи можуть перевищати інших, коли дістануть нагоду отримати освіту? Наприклад, часопис Нью-Йорк Times із 26-го жовтня, 1973 р. рапортував, що одна шістнадцятилітня дівчина нижчої класи була найкращою студенткою школи у Калліпашім, Індії. Вона була мудріша від дівчини найвищої класи, Брагман. А як це можна пояснити? Чи не правда, що наука про відродження або перевтілення не може задовільно пояснити таких справ?

Також, подумайте про плід такої науки. Чи вона не відбирала від багатьох людей пошану, примушуючи їх працювати при лайкейських роботах під поганими обставинами, з малими нагодами поліпшити їхню долю в житті через освіту?

ЧИ БІБЛІЯ ВЧИТЬ ПРО ВІДРОДЖЕННЯ?

Безперечно, деякі особи можуть вказувати на те, що логічні висновки не обов’язково викреслюють можливість відродження. На вищеподані доводи вони можуть відповідати: ’Навіть Біблія вчить про відродження. Це є одна з багатьох речей, якої люди не можуть вповні пояснити’.

Тому що прихильники відродження вносять Біблію в дискусію, то ми хочемо застановитися над тим, що вона говорить. Саме який є доказ у Біблії на віру в відродження? Книжка, Що Це є Буддизм? (в англійській мові) відповідає: “Християнському читачеві можна показати, що [наука про відродження] ясно являється в спотворених кусочках Христової науки. Наприклад, подумайте про широкі сучасні чутки, що Він був Іван Хреститель, Єремія, або Ілля, який знову прийшов (Мат. 16:13-16). Навіть Ірод нібито думав, що Він був ’Іван Хреститель воскреслий з мертвих’ “.

Що сказати про такі аргументи? Чи Сам Ісус Христос заявляв бути Іваном Хрестителем, Єремією або Іллієм? Ні, така була заява тих, які не прийняли Ісуса за того, чим Він дійсно був, а саме, обіцяний Месія або Христос. Ісус не міг бути Іваном Хрестителем, бо коли Йому було тридцять років то молодший чоловік, Ісус, приступив до Івана Хрестителя, який був старший, щоб Іван охрестив Його. (Матвія 3:13-17; Луки 3:21-23) Цар Ірод прийшов до такого нерозсудливого висновку, що Ісус був Іван воскреслий з мертвих, через його почуття великої вини за те, що він відібрав Іванові життя.

Але, хіба немає заяви Ісуса Христа для підтримки віри в відродження або перевтілення?

Так, є одна. На одній оказії Ісус Христос порівняв Івана Хрестителя до стародавнього єврейського пророка Іллі, кажучи: “Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли . . . Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Хрестителя“. (Матвія 17:12, 13) Кажучи, що ’Ілля вже прийшов’, чи Ісус мав на думці, що Іван Хреститель був відроджений Ілля.

Відповідь до цього питання мусить бути визначена на основі того, що ціла Біблія говорить. Багато юдеїв за часу Ісусової земної служби думали, що Ілля мав вернутися буквально. І пророцтво Малахії показувало на час, коли Бог Єгова пішле пророка Іллю. (Малахії 4:5) Іван Хреститель, проте, не вважав себе бути Ілльою особисто або перевтіленням того єврейського пророка. На одній оказії деякі євреї запитали його: “Чи (ти) Ілля?“ Іван відповів: “Ні“. (Івана 1:21) Але було передсказано, що Іван приготовить дорогу перед Месією ’духом і силою Іллі’. (Луки 1:17) Таким чином, коли Ісус порівнював Івана Хрестителя до Іллі, то Він лише показував, як пророцтво сповнилося в Іванові, який виконував роботу подібну до роботи стародавнього Іллі.

Інший вірш Писання, якого віруючі в перевтілення наводять є в Римлян 9:11-13: “Бо коли вони [Ісав і Яків] ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй [Ревеці]: ’Більший служитиме меншому’, як і написано [в Малахії 1:2, 3]: ’Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів’ “.Чи ж цей вірш не показує, що Боже вибрання було основано на вчинках, яких Яків і Ісав чинили в попередньому житті перед їхнім народженням Ревеки?

Чому ж знову не прочитати його? Зауважте, там докладно говориться, що Бог вибрав перед тим, ніж вони мали нагоду чинити добро чи зло. Отже Божий вибір не залежав від історії колишніх вчинків у якомусь ранішньому житті.

На якій основі Бог міг вибрати перед народженням цих хлопців? Біблія показує, що Бог може бачити зародок, і тому знає генетичну будову людей ще перед народженням. (Псальма 139:16) Знаючи все це наперед, Бог знав, яка буде натура та особистість цих двох хлопців і тому міг вибрати того, що буде гідний дістати краще благословенство. Історія вчинків цих хлопців у пізнішому житті потверджує мудрість Божого вибору. В той час як Яків цікавився духовними справами і вірив у Божі обітниці, то Ісав виявляв матеріалістичний напрям і не оціняв духовних речей. — Євреїв 11:21; 12:16, 17.

А щодо цитата апостола Павла з Малахії відносно того, що Бог ’полюбив Якова’ і ’зненавидів Ісава’, то це також стосується до вибору Єгови заснований на їхній генетичній будові. Хоч Малахія записав своє пророцтво багато років після смерті тих хлопців, то його слова таки потверджують те, що Бог був сказав про них перед їхнім народженням.

Питання, якого запитали Ісусові учні, є ще один приклад, якого наводять захисники перевтілення. Про чоловіка, що народився сліпий, учні запитали: “Хто згрішив, чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився“? (Івана 9:2) Чи ці слова не показують, що той чоловік мусів уже існувати раніше?

Ні! Ісус не годився з тим, що дитина розвиваючись в утробі своєї матері згрішила перед народженням. Ісус сказав: “Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому“. (Івана 9:3) Тобто сказати, людські недосконалості та такі вади, як сліпота цього чоловіка постачила нагоду виявляти Божі діла чудовим зціленням. Коли б ніхто був не народився сліпий, то люди не могли б знати, що Бог може відновити зір сліпим. Бог Єгова, дозволивши грішному людству існувати, вживав їхні недосконалості та вади показати, що Він може зробити для них.

Отже, хоч є Біблійні вірші, які деякі особи вірять підтримують науку про відродження, то ближчий перегляд показує інакше. По суті, Біблія ніде не згадує про відродження або переселення душі, духа або щось іншого, що переживає смерть тіла. Деякі люди старалися ’додати’ до Святого Писання поняття про відродження або перевтілення. Це не є Біблійна наука.

Біблія ясно показує, що нема свідомого існування у формі якоїсь душі або духа, що виходить із тіла в часі смерти. Коли Бог засудив першого чоловіка на смерть за неслухняність, то Бог не дав йому надію відроджуватися або перевтілятися. Адамові було сказано: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся“. (1 Мойсея 3:19) Так, людина мала вернутися назад у безжиттєвий земний порох.

Чи ж нам тепер думати, що це життя є все, що є? Або, чи є якась надія на майбутнє життя, якого можна набути якимось іншим способом? Чи та надія і розпорядок може вимагати, щоб живі помагали мертвим, або чи мертвим є неможливо допомогти?

[Ілюстрація на сторінці 51]

Дух є дуже подібний до електрики,яка оживляє багато речей,але не набирає їхніх рис