Розділ 20
Для кого воскресення принесе користі?
ПРО воскресення мертвих виринає багато питань. Хто воскресне? Немовлята? Діти? Праведні і лукаві? Чи ті, що колись були одружені знову з’єднаються з своїми колишніми дружинами і чоловіками?
Біблія не говорить про всі подробиці воскресення. Проте, вона містить чудову обітницю, що мертві встануть назад до життя і вона дає досить інформації, щоб заснувати віру в ту обітницю. Чи її мовчанка про деякі справи повинна нас стримувати від оцінення правди тієї обітниці?
У наших стосунках із співближніми, чи ж ми сподіваємося, щоб вони виявляли нам усі подробиці про себе? Наприклад, коли б вас запросили на банкет, то ви не будете питати того, що запросив вас: ’Де всі гості будуть сидіти? Чи ви зможете наварити для так багато людей? Як я можу бути певний, що вам вистачить начиння і посуду?’ Чи ставити такі питання не було б образою? Ніхто навіть не подумав би сказати господареві: ’Перше переконайте мене, що я буду мати добрий час’. Діставши запрошення і знаючи його джерело повинно вистачати переконати особу, що все буде гаразд.
Дійсно, ніхто не оціняв би коли б від нього вимагалося пояснення або доказу на кожну заяву, яку він промовить. Скажім, що знайомий розповідає досвід про те, як він врятував особу від затоплення. Якщо він був шановний друг, то ми не будемо вимагати від нього докладного доказу, що він дійсно зробив те, що оповів. Вимагання цього виявило б брак довір’я. Це не була б основа на якій можна будувати і втримати дружбу. Ясно є, що коли хтось не прийме Божої обітниці про воскресення без докладного пояснення кожної подробиці, то він ніколи не міг би бути Його другом. Бог приймає за Його друзів лише тих, що вірять і довіряють Йому. (Євреїв 11:6) Він постачає досить доказу на якім можна засновувати таку віру, але Він ніколи не присилує людей вірити постачаючи і доказуючи їм кожну подробицю так, що віра є непотрібна.
Отже, тому що є брак деяких подробиць, то цим випробовується людей, щоб виявити їх, що вони є у своїх серцях. Є ті, що мають дуже високу опінію про себе і про свої пестливі ідеї, і які ходять шляхом незалежности. Вони не хочуть бути відповідальні перед ніким. Віра в воскресення вимагає, щоб вони признали потребу жити в гармонії з Божою волею. Але вони не хочуть зробити цього. Отже, тому що є брак деяких подробиць про воскресення, то вони намагаються оправдувати своє невірство. Вони є дуже подібні до саддукеїв за часу Ісусової земної служби. Саддукеї відмовилися повірити в воскресення і вказували на те, що думали була нездоланна проблема. Вони сказали до Ісуса:
“Учителю, Мойсей написав нам: ’Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого ’. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний. І третій узяв був її, так само й усі семеро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали. А по всіх умерла й жінка. А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її“. — Луки 20:28-33.
Відповідаючи на їхнє питання, Ісус Христос виявив неправильність розсудку тих саддукеїв, і підкреслив запевнення обітниці воскресіння. Він відповів:
“Женяться й заміж виходять сини цього віку. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж виходити. ... А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа [Єгову] ’Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим’. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть“. — Луки 20:34-38.
ЧОМУ ВОСКРЕСЕННЯ НЕ ДАЄ ОБІТНИЦІ НА ПОДРУЖЖЯ
На підставі Ісусової відповіді саддукеям, дехто може турбуватися про те, що він сказав, що між воскреслими не буде подружжя. Вони можуть навіть подумати, що без подружжя воскресення не є дуже бажане, що вони не будуть користати з нього.
Одначе, коли подумаємо над Ісусовою відповідю, то було б добре нам пам’ятати, що ми не є досконалі. Те, що ми любимо і не любимо головно походить із обставин до яких ми привикли. Отже, ніхто в дійсності не має основи не бути певним, що він не буде любити майбутні розпорядки, які Бог буде мати для воскреслих. Тоді, також Бог не постачив нам усіх подробиць. Тут маємо добрість із Божої сторони. Тому що ми є недосконалі, то ми спочатку можемо віднестися несприятливо до того, що буде наповняти наше життя радістю в досконалому стані. У теперішньому стані нам можливо трудно зрозуміти таких подробиць. Ісус Христос знав і оціняв обмеження недосконалих людей, так як є ясно з того, що Він сказав Своїм учням на одній оказії: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести“. — Івана 16:12.
Ті, що воскреснуть до безсмертного духовного життя на небі не мають поняття, яке те життя буде. Вони не можуть порівняти його до нічого, що є на землі. Їхні тіла будуть цілком інші. Між ними не буде статевої різниці, що належить до людей. Отже між тими, що воскресають до духовного життя на небі не буде подружжя, бо вони всі разом, як тіло стаються “невістою“ Христа.
Але, що сказати про тих, які вернуться з мертвих до життя на землі? Чи вони будуть знову з’єднані з їхніми колишніми чоловіками і дружинами? Біблія нічого не говорить про це. Писання певно показують, що смерть розпускає подружжя. У Римлян 7:2, 3, ми читаємо: “Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка . . . і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові“.
Отже, коли особа рішає знову одружитися тепер, то вона не мусить журитися тим, як це колись буде впливати на воскреслу дружину або чоловіка. Якщо їй тяжко залишатися неодруженою, то вона не мусить терпіти в надії, що колись буде знову з’єднана у подружжі з її попередньою дружиною або чоловіком у воскресенні. Справді, що це є добрість з Божої сторони, що Він не вимагає, щоб колишні подружні споріднення були в силі в часі воскресення особи, так як саддукеї помилково думали.
Хоч ми не знаємо де на землі, або з ким воскреслі будуть жити, то ми можемо бути певні, що без різниці, який розпорядок тоді буде існувати, то він додасть до щастя воскреслих. Божі дари, включаючи воскресення, цілком задовольнять бажання і потреби покірного людства. Його дари є досконалі, без вад. (Якова 1:17) Великодушні дари, яких ми вже дістали, як вирази Його любови переконують нас про це.
ДІТИ ТА ІНШІ БУДУТЬ ВОСКРЕСЕНІ
А що сказати про дітей, які вмирають? Чи вони також вернуться до життя, коли праведність буде процвітати на землі? Справді, що любимі родичі хотіли б цього для своїх дітей, яких вони загубили в смерті. І маємо здорову основу на таку надію.
Між тими, які були воскресені про яких Біблія говорить були діти. Донька Яіра, що мешкав у Галілеї, мала дванадцять років; Ісус воскресив її до життя. (Луки 8:42, 54, 55) Хлопці, яких Ілля й Єлисей воскресили з мертвих могли бути старші або молодші. (1 Царів 17:20-23; 2 Царів 4:32-37) 3 огляду того, що діти вже воскресали, то чи не правильно сподіватися воскресення дітей, у великому масштабі під час царювання Ісуса? Безперечно! Ми можемо бути певні, що не робить різниці, який намір Єгова буде мати у цьому відношенні, то він буде справедливий, мудрий і люблячий для всіх.
Біблія показує, що більшість людства — чоловіки, жінки і діти — воскреснуть із мертвих. Так як апостол Павло потвердив перед царем Феліксом: “І маю надію я в Бозі . . . що настане воскресення праведних і неправедних“. (Дії 24:15) “Праведні“ — це ті, що жили в Божій ласці. “Неправедні“ є решта людства. Але, чи це значить, що всі мертві воскреснуть? Ні.
ТІ, ЩО НЕ ВОСКРЕСНУТЬ
Бог засудив деяких негідними воскресення. Про тих, що тепер не хочуть коритися Христовому володінню і не чинять добра Його “братам“ на землі, Біблія говорить: “Ці будуть навіки відрізані“. (Матвія 25:46, НС) Вони будуть відрізані, коли Ісус Христос, разом із його ангельськими силами, знищить усіх противників Його праведного володіння у “великому горі“, що вже є дуже близько.
А про тих, що належать до царства небесного і докажуться невірні Богові, ми читаємо: “Вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників“. — Євреїв 10:26, 27.
Також, є класи людей, про яких говориться, що вже є навіки знищені. Ісус Христос показав, що непокаяні фарисеї та інші релігійні провідники за Його дня, як класа згрішили проти святого духа. Він сказав про такий гріх: “Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на людського Сина, то йому проститься те, а коли скаже проти Духа Святого, — не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім“. (Матвія 12:31, 32) Тому що нема прощення за такий гріх, то всі, що будуть заперечувати об’яви Божого духа заплатять кару за такий непрощенний гріх залишаючись мертвими навіки.
Крім того, що Біблія докладно говорить про тих, що померли навіки, ми не можемо говорити, що якась дана особа не воскресне з мертвих. Факт, що деякі не воскреснуть, проте, повинен послужити за пересторогу нам обминати шлях, який доводить до божественного несхвалення.
ВОСКРЕСЕННЯ СУДУ
Факт, що більшість людства воскресне з мертвих справді є незаслужена ласка Божа. Бог не мусить воскресати мертвих, але Його любов і співчуття до людства спонукала Його заложити основу на це постачаючи Свого Сина на викуп. (Івана 3:16) Що деякі люди не будуть оціняти свого воскресення з мертвих з надією на вічне життя є, тому, тяжко уявити. Однак, будуть деякі, які не розвинуть повної, незламаної, вірної відданости до Бога Єгови. Отже, вони загублять вічні благословенства, яких воскресення поставить перед ними.
Ісус Христос звернув увагу на це, коли говорив про “воскресення суду“ і поставив його у протилежності з “воскресенням до життя“. (Івана 5:29) Факт, що життя тут становиться протилежно з судом показує, що тут смертельне засудження є включене. А яке є це засудження?
Щоб зрозуміти це, перше треба протиставити стан тих, що воскреснуть до земного життя, з тим, що воскреснуть до небесного. Біблія говорить про тих, що мають участь у “першому воскресінні“: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади“. (Об’явлення 20:6) Коли 144.000 воскреснуть до безсмертного життя на небі, як співспадкоємці з Христом, то вони вже не можуть більше вмерти. Їхня вірність до Бога є така певна, що Він може дати їм безсмертне життя. Але не так із тими, що воскреснуть до життя на землі. Деякі з цих будуть невірні Богові. Суд за їхню невірність буде “друга смерть“, смерть від “влади“ з якої вже буде неможливо воскреснути.
Одначе, чому хтось буде ходити шляхом, який доведе до засуду, коли йому була дана незаслужена ласка воскреснути з мертвих?
Відповідь до цього питання можна краще зрозуміти у світлі того, що Ісус Христос сказав про людей, які воскреснуть. Говорячи до Своїх невіруючих співгорожанів, Ісус сказав:
“Ніневітяни стануть на суд із цим родом, — і осудить його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона. Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, — і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла, Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон“. — Матвія 12:41, 42; Луки 11:31, 32.
Відносно міста, яке вперто відмовилося слухати вістку правди, Ісус звернув увагу:
“Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й поморській дня судного, аніж місту тому“. Матвія 10:15; побачте також Матвія 11:21-24
А як це буде легше Содомі і Гоморі судного дня? Як “цариця з півдня“ і ніневітяни, які віднеслися до Йониного проповідування засудять покоління Ісусових співгромадянів?
Це залежить від того, як ті воскреслі будуть відноситися до помочі Ісуса Христа та Його 144.000 співцарів-священиків під час їхнього царювання. Та доба володіння буде “Судний День“, бо дасть усім особам нагоду виявити чи вони хочуть коритися Божому розпорядкові. Тим, що подібні до невіруючих мешканців тих міст, що бачили Ісусові сильні діла, не буде легко зробити цього.
Їм буде тяжко покірливо признати, що вони помилялися, коли відкинули Ісуса за Месію, а тоді покоритися Йому, як їхньому Царю. Через гордість і впертість їм буде трудніше покоритися ніж мешканцям Содоми і Гомори, які, хоч були грішні, ніколи не відкидали таких гарних нагод, які були представлені перед тими, що свідкували про вчинки Ісуса Христа. Краще відношення воскреслих ніневітянів і цариці з півдня буде на докір воскреслій генерації Ісусовим співгромадянам, які жили в часі Його земної служби. Цим ніневітянам і таким подібним особам буде багато легше прийняти володіння того, проти кого вони ніколи не були упереджені.
Ті, що таки певно відмовляться робити прогрес праведності під Христовим царством мусять зазнати осуд “другої смерти“. У деяких випадках це станеться перед тим ніж вони досягнуть людської досконалости.
Крім цього, інші, досягнувши людської досконалости, не маючи оцінення не виявлять вірну побожність Богові Єгові під пробою. Коли закінчиться тисячолітнє царювання Христа, Сатана Диявол буде випущений з безодні на короткий час. Так як він атакував Божий суверенітет, коли звів Єву, яка пізніше переконала Адама, то він знову буде старатися заводити досконалих людей у бунт проти Божого володіння. Про зусилля Сатани з його наслідками, Об’явлення 20:7-10, 14, 15 говорить:
“Коли ж скінчиться тисяча років, Сатана буде випущений із в’язниці своєї. І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє — як морський пісок. І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх. А Диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане ... Це друга смерть, — озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне“. Це представляє їхнє вічне знищення. Таким чином ці невірні зазнають те, що Ісус назвав “воскресення суду“, смертельний осуд.
По другій стороні, ті, що не прилучаться до Сатанського бунту будуть нагороджені вічним життям. Вони будуть вічно тішитися досконалим людським життям, виявляючи і зазнаючи любов навіки вічні. Для них то буде “воскресення до життя“.
Навіть тепер ми можемо почати розвивати риси, яких Бог шукає в тих, яких признає за Своїх похвалених рабів. Якщо ми будемо оціняти все те, що Він зробив і будемо наперед практикувати праведність, то можемо мати чудову надію зазнати щось багато кращого від теперішнього життя. Так, ми можемо жити вічно в досконалості, без смутку і болю!