Уряд, який перетворить землю на рай
Коли Ісус був на землі, він вчив своїх послідовників молитися про Боже Царство: «Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10). Він також розповідав «добру новину про царство» (Матвія 4:23). Ісус говорив про Царство більше, ніж про щось інше. Чому? Річ у тім, що за допомогою свого Царства Бог вирішить усі проблеми, які завдають людям стільки страждань. Під час правління цього Царства Бог покладе край війнам, голоду, хворобам і злочинності. Тоді на землі пануватиме мир та єдність.
Чи ви хотіли б жити під правлінням Божого Царства? Тоді прочитайте цю брошуру. З неї ви дізнаєтесь, що Боже Царство — це найкращий з усіх урядів, які тільки панували над людьми. Ви також дізнаєтесь, як Бог поступово розкривав своїм служителям намір встановити Царство. А ще ви побачите, як Боже Царство уже сьогодні допомагає людям.
Ви можете стати підданим Божого Царства. Але спочатку слід більше про нього взнати. Саме тому пропонуємо вам прочитати цю брошуру. Усе, що в ній розповідається про Боже Царство, ґрунтується на Біблії.
Спершу довідаймось, чому людям потрібне Боже Царство.
Бог створив перших людей, Адама та Єву, досконалими і поселив їх в раю. У той час не було потреби в Царстві.
Однак наші прабатьки послухалися бунтівного ангела, Сатану. Він звів наклеп на Бога і підштовхнув їх до бунту. Тому перші люди повинні були померти, адже «плата за гріх — смерть» (Римлян 6:23).
А недосконала, грішна людина не може мати досконалих дітей. Тож усі Адамові нащадки народжувалися недосконалими, грішними і приреченими на смерть (Римлян 5:12).
Тоді виникла потреба у Божому Царстві, яке допомогло б їм звільнитися від гріха і смерті. Те Царство мало довести, що звинувачення, які Сатана висунув проти Бога, є неправдивими.
Бог Єгова пообіцяв, що народиться нащадок, який звільнить людство від гріха. Він названий в Біблії «насінням» (Буття 3:15). Це «насіння» стане Царем Божого Царства.
Хто ж був цим «насінням»?
Приблизно через 2000 років після того, як згрішив Адам, на землі жив вірний чоловік Авраам. Єгова наказав йому залишити рідне місто і мешкати в наметах на території Палестини.
Авраам зробив усе так, як наказав йому Єгова, навіть те, що було дуже важко зробити: Бог сказав йому принести в жертву свого сина, Ісака.
Насправді ж Єгова не хотів, щоб Авраам приносив людину в жертву. Бог прагнув знати, наскільки сильно Авраам його любить. І Єгова зупинив Авраама, коли він вже був готовий вбити свого сина.
За велику віру Єгова пообіцяв Аврааму, що дасть його нащадкам землю Палестини, і сказав, що обіцяне Насіння народиться серед потомків, яких він матиме від Ісака (Буття 22:17, 18; 26:4, 5).
В Ісака було двоє синів-близнюків, Ісав і Яків. Єгова сказав, що обіцяне Насіння народиться від Якова (Буття 28:13—15).
Яків, якому Єгова пізніше дав ім’я Ізраїль, мав дванадцять синів, і в кожного з них теж народилися діти. Тому нащадків Авраама ставало дедалі більше (Буття 46:8—27).
Коли в Палестині почався сильний голод, фараон, єгипетський правитель, дозволив Якову з родиною переселитися в Єгипет (Буття 45:16—20).
В Єгипті виявилося, що обіцяне Насіння буде походити з роду Яковового сина, Юди (Буття 49:10).
Після смерті Якова його нащадки розмножились і стали цілим народом. Згодом єгиптяни почали боятись їх і зробили рабами (Вихід 1:7—14).
Єгова послав в Єгипет свого вірного слугу Мойсея і передав через нього, щоб фараон звільнив нащадків Ізраїля (Вихід 6:10, 11).
Фараон не послухався Божого наказу, тому Єгова навів на єгиптян десять кар. Останньою карою було те, що ангел смерті вбивав усіх первородних в Єгипті (Вихід, розділи 7—12).
А ізраїльтянам Бог сказав, що вони повинні зарізати на вечерю ягня і його кров’ю помазати свої одвірки. Тільки тоді ангел смерті омине їхні оселі. Так первородні серед ізраїльтян були врятовані (Вихід 12:1—35).
Після цього фараон наказав ізраїльтянам вийти з Єгипту, але передумав і погнався за ними, щоб їх повернути.
Єгова провів ізраїльтян через Червоне море. А фараона з військом, які кинулися за ними, поглинуло море (Вихід 15:5—21).
Єгова привів ізраїльтян до гори Сінай в пустелі. Там він дав їм свій Закон і сказав, що коли вони будуть його дотримуватись, то стануть царством священиків та святим народом. Тому з часом ізраїльтяни могли стати важливою частиною Божого Царства (Вихід 19:6; 24:3—8).
Після того як ізраїльський народ близько року таборував біля гори Сінай, Єгова повів їх до Палестини — до тої землі, яку обіцяв їхньому прабатькові Аврааму.
Коли ізраїльтяни оселилися в Палестині, Єгова дозволив, щоб вони мали над собою царів. Таким чином на землі Бог встановив царство.
Другим царем Ізраїлю був Давид, нащадок Юди. Давид переміг усіх ізраїльських ворогів і зробив Єрусалим столицею свого царства.
Події, котрі відбувались за Давидового царювання, свідчать про те, що жоден земний правитель не може перемогти того царя, якого підтримує Єгова.
Єгова сказав, що обіцяне Насіння буде одним із Давидових нащадків (1 Хронік 17:7, 11, 14).
Давидів син, Соломон, правив після свого батька. Він був мудрим царем, під його правлінням Ізраїль процвітав.
Соломон збудував для Єгови храм в Єрусалимі. Читаючи про спокійне, хороше життя в Ізраїлі за часів Соломона, можна уявити, якими благословеннями втішатиметься людство під правлінням прийдешнього Божого Царства (1 Царів 5:4, 5).
Однак багато царів після Соломона були невірними Богові.
Коли потомки Давида правили в Єрусалимі, через свого пророка Ісаю Єгова передрік, що майбутній Син Давидів вірно правитиме над цілою землею. Він і буде обіцяним Насінням (Ісаї 9:5, 6).
Пророк Ісая передрік, що правління майбутнього Сина Давидового буде навіть славетніше, ніж правління Соломона (Ісаї, розділи 11 та 65).
Тому Божі слуги дуже хотіли дізнатися, хто буде тим Насінням.
Але перед приходом Насіння ізраїльські царі стали настільки грішні, що 607 року до н. е. Єгова дозволив вавилонянам завоювати Ізраїль і забрати у вигнання більшість його мешканців. Проте Бог не забув своєї обітниці. Насіння все ж мало прийти з Давидової лінії (Єзекіїля 21:25—27).
Історія Ізраїлю показує, що правління мудрого та вірного царя приносить народові блага, але вони не можуть тривати вічно. Вірний цар помирає, а його наступники можуть бути зрадливими. Хто міг би це змінити? Обіцяне Насіння.
Врешті, пройшли тисячоліття і Насіння з’явилось. Хто був цим Насінням?
Ангел від Бога розповів про це неодруженій ізраїльській дівчині Марії. Він сказав, що Марія народить сина і назве його Ісусом. Ось що говорив ангел:
«Він стане великим і буде названий Сином Всевишнього, а Бог Єгова дасть йому престол його батька, Давида, і він царюватиме» (Луки 1:32, 33).
Отож Ісус мав стати обіцяним Насінням, а згодом і Царем Божого Царства. Але чим Ісус відрізнявся від вірних чоловіків, які жили до нього?
Ісус народився на землі завдяки чуду. Його мати була незайманою дівчиною, він не мав батька з-поміж людей. До свого народження Ісус жив на небі. Божий святий дух, або діюча сила, переніс життя Ісуса з неба в утробу Марії. Тому він не успадкував гріх від Адама. За все своє життя Ісус не зробив жодного гріха (1 Петра 2:22).
Коли Ісусу виповнилось 30 років, він охрестився.
Він розповідав людям про Боже Царство і з часом виявив, що є Царем того Царства (Матвія 4:23; 21:4—11).
Ісус також робив багато чуд.
Лікував хворих (Матвія 9:35).
Чудом нагодовував голодних (Матвія 14:14—22).
І навіть воскрешав померлих (Івана 11:38—44).
Ті чуда показували, що́ зробить Ісус для людей, коли стане Царем Божого Царства.
Чи ви пам’ятаєте, що Давид зробив Єрусалим столицею свого царства? Ісус пояснив, що Боже Царство буде не на землі, а на небі (Івана 18:36). Тому те Царство названо «небесним Єрусалимом» (Євреїв 12:22, 28).
Ісус залишив закони, яким повинні підкорятись всі, хто хоче бути підданим його Царства. Ці закони записані в Біблії. Найважливіші з них — це любити Бога і свого ближнього (Матвія 22:37—39).
Ісус також говорив, що він не сам правитиме у Царстві. Разом з ним царюватимуть вибрані люди, які підуть до неба (Луки 12:32; Івана 14:3). Скільки їх буде? В Об’явлення 14:1 говориться, що їх буде 144 000.
Якщо до неба йде лише 144 000 людей, то що чекає решту людства?
Біблія відповідає: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).
Ті, хто житиме вічно на землі, названі «іншими вівцями» (Івана 10:16).
Тож для людей є дві надії. Бог Єгова вибрав 144 000 вірних слуг до неба, щоб вони правили разом з Ісусом Христом. Але мільйони інших людей мають надію жити вічно на землі як піддані його Царства (Об’явлення 5:10).
Сатана ненавидів Ісуса і протистояв йому. Після того як Ісус проповідував три з половиною роки, Сатана посприяв тому, щоб Ісуса заарештували і вбили, прибивши до стовпа. Чому Бог дозволив, щоб це сталося?
Пригадайте, ми всі потомки Адама, тому грішимо і заслуговуємо смерті (Римлян 6:23).
Завдяки чуду Ісус народився без гріха, тож не повинен був померти. Бог дозволив Сатані «жалити [Ісуса] в п’яту», тобто вбити його. Однак Бог повернув Ісуса до життя, як безсмертну духовну особу. Оскільки Ісус мав право на досконале людське життя, то використав його, щоб викупити нас від гріха (Буття 3:15; Римлян 5:12, 21; Матвія 20:28).
Аби допомогти нам повністю зрозуміти, що́ означає Ісусова жертва, Біблія описує її за допомогою прообразів.
Наприклад, як пам’ятаєте, Єгова наказав Аврааму принести в жертву свого сина на доказ любові до Нього.
Це був прообраз на жертву Ісуса. Він показує, наскільки сильно Єгова любить людство, адже дозволив, щоб його Син, Ісус, помер за нас, а ми мали вічне життя (Івана 3:16).
Пригадуєте, як Єгова визволив ізраїльтян з Єгипту і врятував первородних, наказавши ангелу смерті оминати їхні доми? (Вихід 12:12, 13).
Це також був прообраз. Так само, як кров ягняти врятувала життя ізраїльським первородним, пролита кров Ісуса рятує життя тим, хто в нього вірить. Події тої ночі принесли ізраїльтянам визволення, подібним чином Ісусова смерть дає людям можливість звільнитись від гріха та смерті.
Саме тому Ісуса названо «Агнцем Божим, який покінчить з гріхом світу» (Івана 1:29).
Коли Ісус був на землі, він збирав учнів та вчив їх проповідувати добру новину про Царство, навіть після його смерті (Матвія 10:5; Луки 10:1).
Ті учні були першими з людей, кого Бог вибрав царювати з Ісусом у його Царстві (Луки 12:32).
Пам’ятаєте, Бог пообіцяв євреям, що вони будуть «царством священиків», якщо дотримуватимуться Закону? Тож, прийнявши Ісуса, вони могли стати співправителями у Божому Царстві та служити священиками в небі. Але більшість з них відкинула Ісуса.
Отже з того часу євреї перестали бути Божим вибраним народом, а Палестина вже не була Обіцяним краєм (Матвія 21:43; 23:37, 38).
Від часу Ісуса і до наших днів Єгова збирає тих, хто правитиме з Ісусом на небі. Сьогодні на землі ще живе кілька тисяч таких людей. Ми називаємо їх помазаним останком (Об’явлення 12:17).
Тепер ви краще розумієте, що́ таке Боже Царство. Це небесний уряд на чолі з Царем Ісусом Христом. У цей уряд входить також 144 000 людей, вибраних із землі. Те Царство правитиме над вірними людьми і принесе на землю мир.
Після своєї смерті Ісус воскрес і пішов на небо. Там він мав чекати, коли Бог скаже, що йому прийшов час зацарювати (Псалом 110:1). Коли ж Ісус мав зацарювати?
Часом, аби щось пояснити людям про Царство, Єгова давав їм сни.
За днів Даниїла Єгова дав такий сон Навуходоносорові, вавилонському цареві. Йому приснилось велетенське дерево (Даниїла 4:7—34).
Дерево було зрубане, а його пень закували на сім років.
Це дерево зображало Навуходоносора. Сім років, протягом яких пень був закований, символізували сім років божевілля царя Навуходоносора. А потім цар мав повернутися до здорового глузду.
Все це було прообразом. Навуходоносор символізував світове правління Єгови. Спочатку Єгова правив у Єрусалимі через нащадків царя Давида. Однак та царська лінія була перервана, коли вавилоняни завоювали Єрусалим 607 року до н. е. Відтоді вже не мало бути царів з Давидової лінії «аж поки не прийде Той, Хто має право» (Єзекіїля 21:32).
Це був Ісус Христос.
Скільки часу минуло від 607 року до того, коли Ісус почав правити? Сім пророчих років, або 2520 буквальних (Об’явлення 12:6, 14). А 2520 років від 607 року до н. е. приводять нас до 1914 року н. е.
Тож Ісус почав правити на небі 1914 року. Що це означає?
Відповідь можна знайти в Біблії, розглянувши видіння апостола Івана.
Він бачив, як жінка на небі народила сина (Об’явлення 12:1—12).
Жінка зображає Божу небесну організацію, котра складається з усіх ангелів, що служать Богові на небі. Син тієї жінки — це Боже Царство. Воно народилось 1914 року.
Що ж сталося далі? Одразу після того, як Ісус став Царем, він скинув Сатану і його бунтівних ангелів з неба на землю (Об’явлення 12:9).
Ось як Біблія описує наслідки цього: «Веселіться небеса й ті, хто на них перебуває! Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, оскільки знає, що йому залишилось мало часу» (Об’явлення 12:12).
Отже, коли Ісус почав царювати на небі, його вороги стали особливо активними на землі. Як і передрікала Біблія, Христос почав правити поміж ворогами своїми (Псалом 110:1, 2).
Що це принесло людству?
Ісус попереджав, що будуть війни, голод, хвороби, землетруси (Матвія 24:7, 8; Луки 21:10, 11).
Ми бачимо, що все це відбувається з 1914 року. І це ще один доказ того, що тоді почало правити Царство.
А в книзі Об’явлення сказано, що люди будуть нищити землю (Об’явлення 11:18). Це також особливо помітно з 1914 року.
Крім того, апостол Павло описував, що люди будуть «самолюбні, грошолюбні... неслухняні батькам... не матимуть... самовладання, не йтимуть на жодні поступки... наклепники» (2 Тимофія 3:1—5).
Тож зрозуміло, чому життя сьогодні таке важке. Сатана старається з усіх сил. Але Боже Царство також активно діє.
Недовго після 1914 року останок тих, хто має надію правити з Ісусом на небі, почав розказувати людям добру новину про те, що Царство вже править. І тепер ця праця проходить по цілій землі, як і передбачав Ісус (Матвія 24:14).
У чому полягає мета цієї проповідницької праці?
По-перше, треба розповісти людям про Боже Царство.
По-друге, слід допомогти їм вирішити, чи вони хочуть підкорятися тому Царству.
Ісус говорив, що в наші дні людське суспільство поділиться, і в майбутньому буде дві групи — символічні вівці і козли (Матвія 25:31—46).
«Вівці» — це ті, хто, на відміну від «козлів», виявляв любов до Ісуса і його братів.
«Вівці» отримають вічне життя, а «козли» — ні.
Завдяки проповідуванню доброї новини про Царство люди можуть показати, до якої групи вони зрештою належатимуть.
Ось деякі з пророцтв Ісаї:
«І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,— і полинуть до неї всі люди» (Ісаї 2:2).
Ми живемо «на кінці днів».
«Дім» Єгови «піднятий» понад усі фальшиві релігії.
«І підуть численні народи та й скажуть: „Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його“» (Ісаї 2:3).
Тож багато людей з усіх народів приходять поклонятися Єгові і запрошують інших приєднатися до них. Вони навчаються, як поводитись, щоб мати схвалення Єгови.
«І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Ісаї 2:4).
Ті, хто поклоняється Єгові, є миролюбними і втішаються єдністю.
Внаслідок діяльності Божого Царства тепер по всій землі мільйони людей стали його підданими.
Вони тримаються останку — тих, хто має надію піти на небо і правити там разом з Христом.
Ці люди отримують духовну поживу через Божу організацію (Матвія 24:45—47).
Вони складають міжнародне братство християн, які по-справжньому люблять одне одного (Івана 13:35).
І вони мають душевний мир, а також чудову надію на майбутнє (Филип’ян 4:7).
Незабаром проповідування доброї новини закінчиться. Стане зрозуміло, хто є «вівцями». Що ж тоді відбуватиметься під правлінням Божого Царства?
Пам’ятаєте, вірний цар Давид підкорив усіх ворогів Божого народу. Тож Цар Ісус зробить те саме.
Якось вавилонському царю Навуходоносору приснився величезний бовван, який символізував усі світові імперії, що існували від часу цього правителя аж до наших днів.
Навуходоносор побачив, як від гори відірвався камінь і розтрощив боввана на дрібні куски. Той камінь зображає Боже Царство.
А падіння боввана — це знищення теперішньої злої системи (Даниїла 2:44).
Що ж буде знищено?
Спочатку зникне фальшива релігія, наче жорно, кинуте в море (Об’явлення 18:21).
Тому ті, хто любить Бога, повинні НЕГАЙНО вийти з фальшивої релігії (Об’явлення 18:4).
Потім Цар Ісус буде «вражати народи... [і] пастиме їх залізним жезлом» (Об’явлення 19:15).
Ось чому Свідки Єгови не втягуються у політику, хоча сплачують податки та слухаються законів своєї держави.
І врешті Сатана, великий «дракон», буде вкинений у безодню (Об’явлення 20:2, 3).
Лише «вівці», ті, хто підкоряється Ісусові як Цареві, виживуть у час того лиха (Матвія 25:31—34, 41, 46).
Апостол Іван бачив у видінні цих «овець», тобто слухняних людей, які пережили те страшне лихо.
«Я глянув і побачив великий натовп людей, якого ніхто не міг порахувати. Ці люди були з усіх націй, племен, народів та мов. Одягнені в довге біле вбрання, вони стояли перед престолом та Агнцем, а в руках тримали пальмове листя» (Об’явлення 7:9).
«Великий натовп» складається з людей, які відгукнулися на добру новину.
Вони «пережили велике лихо» (Об’явлення 7:14).
«Пальмове листя» в їхніх руках означає, що вони вітають Ісуса як Царя.
Їхнє «біле вбрання» зображає віру в Ісусову жертву.
«Агнець» — це Ісус Христос.
Які вони матимуть благословення? Пригадайте, за часів правління вірного царя Соломона ізраїльтяни жили щасливо. А під правлінням Ісуса люди будуть ще щасливішими.
Тоді між людьми і тваринами пануватиме справжній мир, так як і передрік пророк Ісая (Псалом 46:10; Ісаї 11:6—9).
Коли Ісус був на землі, він зціляв хворих, отже він знищить всі людські хвороби (Ісаї 33:24).
Він нагодовував велику кількість людей, отже усуне голод з цілої землі (Псалом 72:16).
Він воскрешав померлих, отже поверне до життя тих, хто ще не мав можливості довести свою відданість Божому Царству (Івана 5:28, 29).
Поступово Ісус приведе людство до такої ж досконалості, яку втратив Адам.
Хіба ж це не чудове майбутнє? Чи хотіли б ви жити за таких умов? Якщо так, то докладайте всіх зусиль, аби відповідати вимогам Божого Царства і стати однією з «овець», тобто слухняною Богу людиною.
Вивчайте Біблію і пізнавайте Бога Єгову та Ісуса Христа (Івана 17:3).
Спілкуйтеся з тими, хто також підкоряється Царству (Євреїв 10:25).
Навчіться законів того Царства і дотримуйтесь їх (Ісаї 2:3, 4).
Присвятіть своє життя служінню Єгові та охрестіться (Матвія 28:19, 20).
Не робіть нічого поганого, уникайте злодійства, брехні, неморальності чи пияцтва, бо усе це дуже не подобається Богу Єгові (1 Коринфян 6:9—11).
Беріть участь у проповідуванні доброї новини про Царство (Матвія 24:14).
І тоді ви побачите, як буде відновлено рай, котрий втратив Адам. А ще ви побачите сповнення біблійної обітниці: «Я почув з престолу гучний голос: „Ось намет Бога з людьми; і Бог мешкатиме з ними, а вони будуть його народами. Бог сам перебуватиме з ними. І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло“» (Об’явлення 21:3, 4).
[Таблиця на сторінці 20]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
607 р. до н. е. 1914 р. н. е.
до н. е. | н. е.
500 1000 1500 2000 2520
[Ілюстрації на сторінці 11]
Авраам
Ісак
Яків
Юда
Давид
[Ілюстрація на сторінці 14]
144 000
[Ілюстрації на сторінці 16]
Адам
Ісус