Розділ 40

Урок милосердя

ІСУС, мабуть, все ще перебуває в Наїні, де він недавно воскресив сина вдови, або ж в одному з поблизьких міст. Фарисей, на ім’я Симон, хоче ближче познайомитися з людиною, яка виконує такі чудеса. Тож він запрошує Ісуса на обід.

Ісус бачить у цьому можливість допомогти тим, хто буде у Симона, і приймає його запрошення, подібно як раніше він приймав запрошення від збирачів податків і грішників. Але коли він входить у дім Симона, то його зустрічають холодно — зовсім не так, як заведено зустрічати гостей.

Ноги людини, яка ходить у сандаліях по запилених дорогах, швидко втомлюються і забруднюються, тому гостинні господарі за звичаєм обмивають гостю ноги прохолодною водою. Але Ісусу ноги не обмивають. Також його не вітають поцілунком, як це прийнято, і його голову не намащують пахучою олією на знак гостинності.

Під час обіду, коли гості напівлежать за столом, в кімнату без запрошення тихо входить жінка. У місті всім відомо, що вона веде розпусне життя. Мабуть, вона знайома з вченнями Ісуса і чула, як він запросив усіх обтяжених приходити до нього за відсвіженням. Жінку глибоко зворушило все, що вона побачила і почула, тому вона розшукала Ісуса.

Жінка підходить ззаду до Ісуса і присідає біля його ніг. Плачучи, вона зрошує слізьми його ноги і витирає їх своїм волоссям. Вона бере пляшечку з пахучою олією, яку принесла з собою, і, цілуючи ноги Ісуса, виливає на них олію. Симон спостерігає за всім цим з осудом. «Якби цей чоловік був пророком,— думає він,— то знав би, що за жінка торкається його — таж вона грішниця».

Ісусу відомі його думки, тому він каже:

— Симоне, хочу тобі щось розповісти.

— Слухаю, Учителю! — відповідає той.

— В одного позикодавця було два боржники,— починає Ісус.— Один заборгував йому п’ятсот денаріїв, а другий — п’ятдесят. І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. То котрий же з них любитиме його більше?

— Думаю, той, кому прощено більше,— байдуже відповідає Симон, оскільки йому здається, що це запитання зовсім не стосується справи.

— Ти розсудив правильно,— каже Ісус, і, подивившись на жінку, говорить Симону: — Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги. А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає ніжно цілувати мої ноги. Ти не намастив мені олією голови, а вона намастила мені ноги пахучою олією.

Своїм вчинком жінка показала, що щиро розкаюється у гріхах. Тож Ісус закінчує такими словами: «Кажу тобі: її гріхи, хоча й численні, прощаються, бо вона виявила велику любов. Кому ж мало прощається, той і любить мало».

Ісус аж ніяк не виправдовує і не толерує неморальності. Натомість цей випадок показує, що Ісус Христос зі співчуттям і розумінням ставиться до тих людей, які оступаються, але потім шкодують про це і звертаються до нього за допомогою. Як же відсвіжають цю жінку слова Ісуса: «Твої гріхи прощено... Твоя віра врятувала тебе. Іди з миром». Луки 7:36—50; Матвія 11:28—30.

▪ Як Симон приймає Ісуса?

▪ Хто розшукує Ісуса і для чого?

▪ Який приклад наводить Ісус і як він його пояснює?