Уміле введення віршів

СВЯТЕ ПИСЬМО є підґрунтям настанов, які ми чуємо на зібраннях. Вірші з нього — це основа нашого проповідування. Але якою мірою вони посприяють успіху розмови, залежить частково від того, наскільки вправно ти їх введеш.

Зазвичай недостатньо тільки назвати вірш і попросити, щоб людина прочитала його разом з тобою. Коли вводиш біблійний фрагмент, намагайся осягнути дві цілі: 1) ви́кликати зацікавлення; 2) вказати на причину, з якої цитуєш цей уривок. Робити це можна по-різному.

Став запитання. Цей прийом найефективніший тоді, коли відповідь не є очевидною. Старайся формулювати такі запитання, які спонукують до мислення. Так робив Ісус. Якось у храмі до нього підійшли фарисеї, щоб прилюдно випробувати, як він розуміє Писання. Ісус запитав їх: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?» Фарисеї відказали: «Давидів». Тоді Ісус запитав: «Як же то силою Духа Давид Його Господом зве?» — відтак процитував Псалом 110:1. Уста фарисеям було замкнено. Попри це юрба присутніх слухала Ісуса з великою насолодою (Матв. 22:41—46).

Щоб у проповідуванні підвести розмову до біблійного уривку, можна сказати: «І ви, і я маємо імена. А чи має ім’я Бог? Відповідь можна знайти в книзі Вихід 15:3». «Чи буде колись один уряд для всіх? Подивіться, будь ласка, яку відповідь на це дано в Даниїла 2:44». «Чи Біблія справді змальовує сучасні умови? Порівняйте, будь ласка, відомі вам обставини зі сказаним у 2 Тимофія 3:1—5». «Чи прийде колись кінець стражданням і смерті? Біблійну відповідь на це запитання можна знайти в Об’явлення 21:4, 5».

Завдяки продуманим ввідним запитанням слухачі можуть подивитися по-новому навіть на ті вірші, які чули вже багато разів. Усе залежить від їхнього інтересу до теми твоїх запитань. Коли слухачам зачитують добре знані вірші, їхня увага, буває, послаблюється навіть тоді, якщо тема їм небайдужа. Щоб уникнути цього, добре продумуй, що сказати, намагайся зробити свої запитання по-справжньому цікавими.

Порушуй проблему. Можна викласти суть проблеми, а потім скерувати увагу слухачів на біблійний фрагмент, що показує, як її розв’язати. Однак не налаштовуй їх на більше, ніж зможеш дати. Переважно, вірш несе в собі тільки частину вирішення. Усе ж слухачів можна заохотити поміркувати над тим, як зачитуваний уривок допомагає долати згадану трудність.

Ще одна можливість — навести принцип побожної поведінки, а тоді проілюструвати його мудрість за допомогою ситуації зі Святого Письма. Коли біблійний фрагмент містить дві або й більше думок, які прямо стосуються теми, декотрі промовці просять слухачів розпізнати ці пункти. Якщо ж певне питання надто важке для декотрих, їх можна спонукати до роздумів таким способом: навести кілька можливих відповідей, а тоді віршем та поясненням до нього вказати на правильний варіант.

Посилайся на авторитет Біблії. Коли ти вже ви́кликав зацікавлення до предмета обговорення і навів один або кілька поглядів на цю тему, то ввести біблійний вірш можна простою фразою: «Зауважте, що про це каже Боже Слово». Ці слова підкреслять авторитетність того, що ти хочеш зачитати.

Єгова послуговувався для написання Біблії багатьма особами, серед них Іван, Лука, Павло та Петро. Проте всі вони лише записували отриману інформацію, її ж Автором був Єгова. Для людей, котрі не вивчають Святого Письма, ввідні фрази типу «Петро написав» або «Павло сказав» можуть не мати такої ж ваги, яку має посилання на вірш, як на Боже слово. Цікаво, що деколи Єгова наказував Єремії починати звістки фразою: «Послухайте слова Господнього [«Єгови, НС]» (Єрем. 7:2; 17:20; 19:3; 22:2). Уживаєш ти ім’я «Єгова» у передмові до віршів чи ні, слід намагатися ще перед кінцем розмови чітко показати людині, що сказане в Біблії — це Боже слово.

Враховуй контекст. Перш ніж вирішити, як ввести вірш, потрібно знати його контекст. Інколи ти можеш згадати контекст прямо. Утім, він може впливати на твої слова і по-іншому: чи однакову передмову ти, скажімо, зробив би до слів богобоязливого Йова і слів його лжерозрадника? Книга Дії написана Лукою, але він цитує в ній багатьох осіб — Павла, Петра, Пилипа, Степана, Якова, ангелів, а також Гамаліїла та інших євреїв-нехристиян. Отже, кому ти припишеш слова з вірша, який наводиш? Пам’ятай і про те, що не всі псалми склав Давид і не всю книгу Приповістей — Соломон. Крім того, варто знати, до кого звертався укладач біблійної книги і якою була загальна тема того, що він говорив.

Користуйся додатковою інформацією. Цей прийом особливо ефективний тоді, коли можна показати, що обставини біблійної оповіді схожі до тих, про які ти розповідаєш. В інших випадках додаткова інформація потрібна для того, щоб пояснити певний біблійний фрагмент. Ось приклад: якщо у промові про викуп ти хочеш ужити Євреїв 9:12, 24, спочатку можна коротко пояснити, чим є найсвятіша кімната скинії — символічне місце, в котре, за словами цих віршів, увійшов Ісус після свого вознесіння на небо. Разом з тим не включай у передмову забагато додаткових подробиць, бо вони затьмарять вірш, який ти уживаєш.

Щоб навчитися ліпше вводити вірші, аналізуй, як це роблять досвідчені промовці. Звертай увагу на застосовані ними прийоми. Обмірковуй їхню дієвість. Коли готуєш виступ, визначай ключові вірші і особливо ретельно обдумуй, чого слід осягнути кожним з них. Старанно плануй передмову до кожного з головних віршів, щоб ужити їх з якнайбільшим ефектом. Коли опануєш це вміння, постарайся готувати передмову до всіх віршів, якими плануєш скористатися. Поліпшуй цей елемент своїх виступів — і тоді зможеш звертати більшу увагу на Боже Слово.