Чому не можна обманювати

УЯВИ собі дівчинку, яка каже мамі: «Добре, добре, я прийду додому відразу після школи». Але після школи вона не поспішає додому, а бавиться з подругами. Вдома ця дівчинка говорить мамі: «Вчителька сказала мені залишитися після уроків». Як ти думаєш, чи правильно так робити? (...)

Або, наприклад, хлопчик говорить батькові: «Та ні, я не копав м’яча в кімнаті». А якщо він це дійсно робив? Чи правильно він робить, коли каже, що не копав м’яча? (...)

Великий Учитель показав нам, як правильно поводитися. Він сказав: ‘Ваше ж слово «так» хай означає «так», а ваше «ні» — «ні». А що більше від цього, те від лукавого’ (Матвія 5:37). Що Ісус мав на увазі? (...) Він мав на увазі, що ми повинні дотримуватися свого слова.

У Біблії є розповідь, яка показує, наскільки важливо говорити правду. Ця розповідь про двох людей, які називали себе учнями Ісуса. Послухай, як усе відбувалося.

Минуло менше двох місяців після смерті Ісуса. Багато людей приходять здалека до Єрусалима на важливе єврейське свято, яке називається П’ятдесятниця. Апостол Петро виголошує чудову промову про Ісуса, якого Єгова воскресив з мертвих. Чимало з тих, хто прийшов до Єрусалима, вперше чують про Ісуса. Тепер вони хочуть дізнатися більше. Що ж вони роблять?

Вони вирішують залишитися довше, ніж планували. Але згодом у них закінчуються гроші, тож вони потребують допомоги, щоб купити їжі. Учні в Єрусалимі хочуть допомогти їм. Тому багато учнів продають своє майно і приносять гроші до Ісусових апостолів. Потім апостоли роздають гроші тим, хто в потребі.

Ананій та його дружина Сапфіра, які належать до християнського збору в Єрусалимі, теж вирішують продати своє поле. Ніхто не казав їм цього робити. Це було їхнє власне бажання. Однак вони вчинили так не з любові до нових учнів Ісуса. Ананію і Сапфірі захотілося показати себе ліпшими, ніж були насправді. Тому вони вирішують сказати, ніби віддають всі свої гроші для допомоги іншим. Насправді вони збираються віддати лише частину грошей і сказати, що віддають все. Що ти про це думаєш? (...)

Так-от, Ананій приходить до апостолів і віддає їм гроші. Безумовно, Бог знає, що він віддає не всі гроші. Тому Бог відкриває апостолу Петру, що Ананій говорить неправду.

Отже, Петро каже: ‘Ананію, чому ти дозволив Сатані підштовхнути тебе на такий вчинок? Адже поле було твоє. Ти не мусив продавати його. А навіть якщо продав, хіба ж ти не сам вирішуєш, що робити з грішми? Чому ж ти кажеш, ніби віддаєш всі гроші, коли насправді даєш тільки частину? Ти ж обманюєш не лише нас, а й Бога’.

Це дуже серйозна справа. Ананій збрехав! Він робить не те, що говорить. Він тільки вдає це. У Біблії розповідається, що було далі: «Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер». Бог вразив Ананія смертю! Потім його тіло винесли назовні і поховали.

Приблизно через три години приходить Сапфіра. Вона не знає, що сталося з її чоловіком. Тож Петро запитує її: ‘Чи ви продали поле за стільки грошей, скільки дали нам?’

Сапфіра відповідає: «Так, за стільки». Але ж вона обманює! Вони залишили для себе частину грошей від продажу поля. Тому Бог вражає смертю також Сапфіру (Дії 5:1—11).

Чого ми можемо навчитися з того, що сталося з Ананієм та Сапфірою? (...) Ця розповідь навчає нас, що Богові не подобаються брехуни. Він хоче, щоб ми завжди говорили правду. Проте багато людей не бачать нічого поганого в брехні. Як ти думаєш, чи правильно так вважати? (...) А чи знаєш ти, що всі хвороби, страждання і смерть з’явилися на землі саме через брехню? (...)

Пригадай, як Диявол збрехав першій жінці Єві. Він сказав їй, що вона не помре, коли не послухається Бога і з’їсть заборонений ним плід. Єва повірила Дияволу і з’їла той плід. Потім вона підмовила до цього й Адама. Так вони стали грішниками, і всі їхні діти почали народжуватися грішними. Через те що діти Адама були грішниками, вони страждали і помирали. А з чого все почалося? (...) Все почалося з брехні.

Не дивно, чому Ісус сказав, що Диявол є ‘брехуном і батьком неправди’! Він був першим, хто промовив брехню. Коли хтось обманює, він робить те, що перше зробив Диявол. Про це треба пам’ятати завжди, коли відчуваємо спокусу обманути (Івана 8:44).

А коли може виникати така спокуса? (...) Чи ж не тоді, коли ти робиш щось неправильне? (...) Уяви собі, що ти щось ненавмисне розбив. Якщо тебе запитають, хто це зробив, чи ти скажеш, що це твій брат або сестра? Або ж зробиш вигляд, що не знаєш, як це сталося? (...)

Що, коли тобі треба зробити домашнє завдання, а ти виконав його тільки частково? Чи можна сказати, що ти виконав його повністю, хоча це неправда? (...) Пам’ятай про Ананія та Сапфіру. Вони не сказали всієї правди. І Бог показав, як це погано, вразивши їх смертю.

Отже, хоч би що ми зробили, брехня тільки погіршить ситуацію. Також не можна говорити лише напівправду. Біблія каже: «Говоріть кожен правду». Вона теж заохочує: «Не кажіть неправди один на одного». Єгова завжди говорить правду і сподівається цього від нас (Ефесян 4:25; Колосян 3:9).