Що стається після смерті?

ТИ, МАБУТЬ, добре знаєш, що всі люди у наш час старіють, хворіють і помирають. Іноді помирають навіть діти. А чи треба боятися смерті або померлих? (...) Чи тобі відомо, що стається після смерті? (...)

Ніхто з людей, які сьогодні живуть на землі, не повертався до життя з мертвих і не може розповісти нам, що стається після смерті. Але коли на землі жив Ісус, Великий Учитель, така людина була. Ми можемо довідатися, що стається після смерті, якщо прочитаємо розповідь про цю людину. Це був друг Ісуса, котрий жив у Віфанії, невеликому містечку неподалік Єрусалима. Його звали Лазарем, і він мав дві сестри, Марту і Марію. Подивімося, що розповідає про ту подію Біблія.

Одного разу Лазар сильно захворів. У той час Ісус був далеко від нього. Тому Марта і Марія направили до Ісуса посланця, щоб той розповів йому про хворобу Лазаря. Вони знали, що Ісус може прийти й зцілити їхнього брата. Ісус не був лікарем, але мав силу від Бога, за допомогою якої міг зцілити від усякої хвороби (Матвія 15:30, 31).

Проте ще не встиг Ісус прийти до Лазаря, як той так захворів, що помер. Але Ісус каже своїм учням, що Лазар спить і він розбудить його. Учні не зрозуміли, що Ісус має на увазі. Тоді Ісус прямо говорить: «Умер Лазар». Що це говорить нам про смерть? (...) Так, смерть подібна до глибокого сну. Той сон настільки глибокий, що людина навіть не бачить снів.

І от Ісус іде провідати Марту і Марію. До них прийшло вже багато друзів та родичів. Вони поприходили, щоб потішити сестер, в яких помер брат. Коли Марта почула, що йде Ісус, вона виходить йому назустріч. Згодом до Ісуса приходить і Марія. Вона дуже сумує і плаче, а як побачила Ісуса, то падає йому до ніг. Друзі та родичі, плачучи, також пішли за Марією.

Великий Учитель запитує, де вони поклали Лазаря. Тоді люди ведуть Ісуса до печери, в якій поховано Лазаря. Ісус, побачивши, як плачуть усі ті люди, і сам заплакав. Він знає, наскільки боляче, коли помирає дорога людина.

Вхід у печеру закриває камінь, тож Ісус каже: «Відваліть цього каменя». Чи люди послухаються його? (...) Марті не сподобалося це. Вона каже: ‘Господи, він, мабуть, уже смердить, бо минуло чотири дні’.

Однак Ісус запитує її: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати,— славу Божу побачиш?» Ісус має на увазі, що подія, яку вона побачить, принесе Богові честь. Що ж задумав зробити Ісус? Коли камінь відвалили, Ісус починає вголос молитися до Єгови. Потім Ісус говорить гучним голосом: «Лазарю,— вийди сюди!» Чи він вийде? Хіба таке взагалі можливе? (...)

Чи можеш ти розбудити людину, яка спить? (...) Так, якщо ти голосно покличеш її, то вона прокинеться. Але чи можеш ти розбудити людину, яка спить сном смерті? (...) Ні. Хоч би як голосно ти кликав її, вона не почує, бо померла. Ні ти, ні я, ніхто на землі не може сьогодні розбудити людину зі смертного сну.

Але Ісус міг. Він мав особливу силу від Бога. Тому, коли Ісус покликав Лазаря, сталося щось неймовірне. З печери вийшов чоловік, який чотири дні був мертвий! Він повернувся до життя! Він знову міг дихати, ходити й говорити! Ісус воскресив Лазаря (Івана 11:1—44).

А тепер подумай, що сталося з Лазарем після смерті? Чи якась його частина (душа або дух) залишила тіло і пішла жити в інше місце? Чи пішла душа Лазаря на небо? Чи тих чотири дні він жив з Богом та його святими ангелами? (...)

Ні, не жив. Пригадай, Ісус говорив, що Лазар спить. Що ж відбувається під час сну? Коли ти міцно спиш, то не знаєш, що відбувається навколо, правда? (...) А якщо прокидаєшся, то не знаєш, скільки часу проспав, поки не подивишся на годинник.

Так само і з померлими людьми. Вони нічого не знають. Нічого не відчувають. Не можуть нічого робити. Подібно було і з Лазарем, коли він помер. Смерть — це ніби глибокий сон, під час якого людина нічого не пам’ятає. У Біблії говориться: «Померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5, 10).

Подумай ще про таке. Якби Лазар був на небі протягом тих чотирьох днів, то хіба не розповів би щось про це? (...) І якби він був на небі, то хіба Ісус повернув би його на землю з такого чудового місця? (...) Певно, що ні!

А втім, багато людей, вважає, що ми маємо душу і що душа продовжує жити після смерті тіла. Вони говорять, що душа Лазаря десь жила. Але Біблія цього не каже. У ній говориться, що Бог створив першого чоловіка Адама «живою душею». Адам був душею. У Біблії теж розповідається, що коли Адам згрішив, то помер. Він став мертвою душею і повернувся до пороху, з якого був створений. У Біблії також сказано, що всі нащадки Адама вспадкували від нього гріх і смерть (Буття 2:7; 3:17—19; Римлян 5:12).

Отже, зрозуміло, що ми не маємо душі, яка б жила окремо від тіла. Кожен з нас є душею. І оскільки люди вспадкували гріх від першого чоловіка Адама, то Біблія каже: «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4).

Деякі люди бояться померлих. Вони бояться навіть підходити до кладовища, бо вважають, що душі померлих живуть окремо від тіл і можуть шкодити живим. Але чи дійсно померла особа може зашкодити живій людині? (...) Ні, не може.

Дехто навіть вважає, що померлі приходять до живих як духи. Тому такі люди виставляють для померлих їжу. Але вони так роблять, бо не вірять у те, що Бог каже про померлих. У нас не буде страху перед померлими, якщо будемо вірити в те, що каже Бог. А вдячність Богові за життя спонукає нас поводитися так, як хоче Бог.

Але, можливо, тебе хвилюють питання: «Чи поверне Бог до життя дітей, які померли? Чи він хоче цього?» Ми поговоримо про це іншим разом.