РОЗДІЛ 4
Бог укладає угоду з Авраамом
Авраам вірить Богові та слухається його. Єгова обіцяє поблагословити Авраама і розмножити його нащадків.
ПІСЛЯ потопу минуло близько 350 років. У багатому місті Урі, що лежало на території сучасного Іраку, жив патріарх Авраам. Він мав надзвичайну віру в Бога. Але вона мала бути випробуваною.
Якось Єгова сказав Авраамові покинути рідний край і переселитись у чужу землю, яку згодом почали називати Ханааном. Для Авраама це стало випробуванням віри, але він без вагань послухався Бога. Авраам узяв своїх домашніх, у тому числі дружину Сарру та племінника Лота, і подався в далекий Ханаанський край, де став жити в наметах. Єгова уклав з Авраамом угоду, пообіцявши зробити його нащадків великим народом. У майбутньому всі родини землі мали отримати через нього благословення. Авраамові нащадки повинні були заволодіти Ханаанським краєм.
Авраам і Лот розбагатіли, бо мали численні череди овець і великої рогатої худоби. Оскільки Авраам не був самолюбним, він дозволив Лотові першому вибрати територію для проживання. Лот обрав родючі землі неподалік річки Йордан та оселився біля міста Содома. Однак чоловіки Содома були аморальними людьми, і Єгова вважав їхні гріхи надзвичайно огидними.
Згодом Бог Єгова ще раз запевнив Авраама, що його нащадків буде так багато, як зір на небі. Авраам повірив цій обіцянці. Проте його люба дружина Сарра була бездітною. Коли Авраам мав 99 років, а Сарра майже 90, Бог повідомив, що їм народиться син. Так і сталося: невдовзі Сарра народила Ісака. Щоправда, Авраам мав також інших дітей, але тільки через Ісака повинен був прийти обіцяний в Едемі Визволитель.
З часом праведний Лот і його сім’я оселились у Содомі, проте він не перейняв звичаїв неморальних жителів того міста. Коли Єгова вирішив знищити Содом, то звелів ангелам попередити про це Лота. Ангели підганяли Лота з рідними, спонукуючи покинути місто. Треба було втікати не озираючись. Тоді Бог послав сірчаний та вогняний дощ на Содом і сусіднє місто Гоморру, знищивши всіх розбещених мешканців. Лот з двома дочками врятувались, але його дружина оглянулася на місто, шкодуючи, мабуть, за втраченим майном. За цей непослух вона поплатилася життям.