Потрібно прощати

Ісус щойно дав учням поради про те, що непорозуміння слід насамперед вирішувати віч-на-віч. Але Петро, здається, хоче знати, скільки саме разів потрібно докладати зусиль, щоб примиритися.

Він запитує: «Господи, якщо мій брат грішить проти мене, скільки разів я повинен прощати йому? Аж до 7 разів?» Деякі релігійні провідники вчать прощати до трьох разів. Тому Петро, мабуть, вважає, що він буде дуже великодушним, коли прощатиме брата «аж до 7 разів» (Матвія 18:21).

Однак сама думка про те, щоб вести лічбу образам, суперечить духу Ісусових вчень. Тож Ісус виправляє Петра: «Говорю тобі, не до 7, а до 77 разів» (Матвія 18:22). Іншими словами, потрібно прощати незліченну кількість разів. І Петро не повинен встановлювати жодної межі.

Ісус хоче, щоб Петро та решта учнів добре розуміли, що вони зобов’язані прощати. Тому він наводить приклад про раба, який не спромігся навчитись милосердя від свого пана. Один цар захотів, щоб раби повіддавали йому борги. До нього приводять раба, який заборгував йому величезну суму — 10 000 талантів (60 000 000 денаріїв). Такий борг раб просто не в стані віддати. Тож цар наказує продати того раба, а також його дружину та дітей і сплатити борг. Але раб падає до ніг свого пана і благає його: «Потерпи мені, і я все тобі віддам» (Матвія 18:26).

Пройнявшись жалем, цар милосердно скасовує його величезний борг. Відразу після цього той раб розшукує іншого раба, який винен йому 100 денаріїв. Він хапає його, починає душити і каже: «Віддай усе, що ти заборгував». Але боржник падає йому до ніг і благає: «Потерпи мені, і я все тобі віддам» (Матвія 18:28, 29). Однак раб, якому цар скасував борг, не наслідує милосердя свого пана і вимагає повернення зовсім незначної суми. Він кидає свого боржника до в’язниці, аж поки той не віддасть боргу.

Ісус розказує, що інші раби, побачивши цей немилосердний вчинок, йдуть і розповідають про все своєму панові. Обурившись, він кличе раба і каже: «Лихий рабе, я скасував увесь твій борг, бо ти благав мене. Чи не мав би й ти змилосердитися над своїм товаришем, як я змилосердився над тобою?» Розгніваний цар віддає немилосердного раба в’язничним вартовим, аж поки той не поверне всього боргу. Ісус робить висновок: «Так само мій небесний Батько поведеться з вами, якщо кожен з вас не простить свого брата від усього серця» (Матвія 18:32—35).

Який же чудовий урок прощення! Будь-які гріхи, вчинені християнськими братами проти нас, є нічим у порівнянні з нашими гріхами — величезним боргом, який прощає нам Бог. Більш того, Єгова прощає нам тисячі разів. Тож хіба ми не можемо кілька разів простити брату, навіть якщо маємо підстави поскаржитись на нього? У Нагірній проповіді Ісус сказав, що Бог «прости[ть] нам борги наші, як і ми простили своїм боржникам» (Матвія 6:12).