ЄГОА́Ш

1. Цар, який правив в Юді 40 років, з 898 по 859 рр. до н. е. Він був наймолодшим сином юдейського царя Ахазії; його матір’ю була Цівія з Беер-Шеви (2Цр 12:1; 1Хр 3:11). В масоретському тексті часто вживається скорочена форма його імені — Йоаш.

Після смерті Ахазії трон захопила Аталія, нечестива бабуся Єгоаша. Щоб у майбутньому ніхто не зміг позбавити її влади, вона повбивала всіх синів Ахазії, окрім Єгоаша, якому тоді не було ще й року. Він вижив завдяки тому, що його тітка Єгошева, дружина первосвященика Єгояди, взяла його разом з годувальницею і впродовж шести років переховувала в домі Єгови (2Цр 11:1—3; 2Хр 22:10—12).

Коли хлопчику виповнилося сім років, Єгояда, виявивши довір’я п’ятьом начальникам над сотнями, вперше показав їм законного спадкоємця трону. Після цього він дав 500 чоловікам, які підпорядковувались цим начальникам, щити та зброю з храму і наказав їм з усіх сторін охороняти Єгоаша під час коронації, яка мала відбутися на подвір’ї храму. Кожен, хто спробував би перешкодити їй, мав бути вбитий (2Цр 11:4—12, 21; 2Хр 23:1—11). Почувши шум натовпу, Аталія прибігла туди і закричала: «Змова! Змова!». Її швидко схопили, відвели до кінського заїзду царського дому і там убили. Тоді Єгояда «уклав угоду між Єговою, царем і народом, щоб вони і далі були народом Єгови». Після цього люди зруйнували дім Ваала, розбили його жертовники та зображення і навіть убили Маттана, Ваалового жерця (2Цр 11:13—20; 2Хр 23:12—21).

Доки жив первосвященик Єгояда, який заміняв Єгоашеві батька і був його порадником, у молодого правителя все складалося добре. До 21 року він одружився і мав двох дружин (одну з них звали Єгоаддан). Від них у Єгоаша народилися сини і доньки. Так рід Давида, що вів до Месії і мало не обірвався, знову став міцним (2Цр 12:1—3; 2Хр 24:1—3; 25:1).

Тоді дім Єгови дуже потребував ремонту, причому не лише тому, що минув час (він простояв не більш ніж 150 років), а й тому, що за правління Аталії його занедбали і розграбували. Тож Єгоаш наказав левітам обійти Юдині міста і зібрати з усіх ізраїльтян гроші на ремонт. Але вони не спішили виконувати цей наказ і робота не просувалась (2Цр 12:4—8; 2Хр 24:4—7). З часом змінили підхід до збору і розподілу коштів. Люди радо прийняли такі зміни, робота відновилася і ремонт зрештою був завершений (2Цр 12:9—16; 2Хр 24:8—14).

Після того як у віці 130 років помер вірний Богові первосвященик Єгояда, князі Юди поступово відвернули від Єгови царя Єгоаша і народ та схилили їх до поклоніння язичницьким ідолам і фалічним «священним палям». Хоча Єгова посилав пророків, щоб застерегти їх, вони не зважали на це (2Хр 24:15—19). Єгоаш навіть убив Захарія, єдиного сина Єгояди, через якого Бог докоряв ізраїльтянам: «Чому ви порушуєте заповіді Єгови?». Перед смертю Захарій сказав Єгоашу: «Нехай Єгова побачить і відплатить тобі» (2Хр 24:20—22).

Відплата не забарилася. Оскільки Єгова перестав захищати юдейський край, в нього змогло вдертися нечисленне сирійське військо на чолі з царем Хазаїлом. Сирійці змусили Єгоаша віддати все золото та скарби зі скарбниць дому Єгови і царського дому, а тоді пішли, залишивши царя пригніченим і тяжко хворим (2Цр 12:17, 18; 2Хр 24:23—25). Невдовзі після цього двоє слуг Єгоаша вчинили проти нього змову і вбили його. Він помер відносно молодим, у віці 47 років. Єгоаша поховали разом з його прабатьками в Давидовому місті, а замість нього зацарював його син Амація (2Цр 12:19—21; 2Хр 24:25—27).

2. Цар Ізраїля; син Єгоахаза і внук Єгу. У масоретському тексті подається також скорочена форма його імені, Йоаш (Ос 1:1; Ам 1:1). Єгоаш царював 16 років всередині IX ст. до н. е. У перші роки його правління в північному царстві Ізраїля в південному царстві Юди правив інший Єгоаш, син Ахазії (2Цр 13:10).

Єгоаш здебільшого чинив зло в очах Єгови і допустив, щоб народ по всьому краю і далі поклонявся телятам. Проте коли пророк Єлисей смертельно захворів, цар прийшов до нього і почав плакати над ним та говорити: «Батьку мій! Батьку мій! Колісниця Ізраїля та його вершники!» (2Цр 13:11, 14). На прохання пророка Єгоаш відчинив вікно і вистрілив з лука в бік Сирії, а тоді вдарив стрілами по землі. Однак він зробив це тільки три рази. Через це Єлисей розгнівався і сказав, що якби Єгоаш вдарив п’ять чи шість разів, то повністю розгромив би сирійців; а так він здобуде лише три неповні перемоги (2Цр 13:15—19). Тричі виступивши проти сирійців, Єгоаш дійсно досягнув певного успіху: він повернув декілька ізраїльських міст, які раніше захопив Хазаїл, батько Бен-Гадада (2Цр 13:24, 25).

Єгоаш віддав у найми 100 000 своїх воїнів юдейському цареві Амації для війни з едомлянами. Але за порадою «Божого чоловіка» їх відіслали назад. І, хоча цим воїнам наперед заплатили 100 талантів срібла (660 600 дол.), вони сильно обурились, можливо тому, що очікували захопити в бою здобич. Тож, повернувшись до себе на Пн., вони стали грабувати міста в південному царстві, від Самарії (де, очевидно, базувалося їхнє військо) до Бет-Хорона (2Хр 25:6—10, 13).

Юдейський цар Амація, очевидно бажаючи помсти, викликав Єгоаша на бій. Під час цього бою біля Бет-Шемеша Амацію взяли в полон. Військо Єгоаша, дійшовши до Єрусалима, зруйнувало частину міського муру, забрало все золото й срібло з храму та царського дому, взяло заручників і повернулося в Самарію (2Цр 14:8—14; 2Хр 25:17—24). Коли Єгоаш помер, його поховали в Самарії, а замість нього почав правити його син Єровоам ІІ (2Цр 13:12, 13; 14:15, 16).