СВІТИЛЬНИК

1. Посудина, яку використовують для освітлення. В неї наливають займисту рідину, наприклад олію, і вставляють ґніт. Він вбирає рідину, і це підтримує горіння. Ґноти робили з волокон льону, комишу чи конопель. Стародавні світильники зазвичай наповнювали оливковою олією (Вх 27:20), а інколи олією терпентинового дерева.

П’ятеро розсудливих дівчат з Ісусового прикладу мали свої світильники і пляшечки з оливою (Мт 25:1—4). У тих, хто прийшов арештовувати Ісуса, були світильники і смолоскипи (Ів 18:3).

Побутові світильники зазвичай виготовляли з глини, хоча в Палестині були знайдені також світильники з бронзи. Типовий ханаанський світильник нагадував глибоке блюдце, на краю якого з одного боку був дзьобик для ґнота (ІЛЮСТРАЦІЇ, т. 2, с. 952). Іноді таких дзьобиків було чотири. З часом стали виготовляти світильники іншої форми. Деякі з них були закритими і мали вгорі, приблизно по центру, отвір, в який наливали олію, а також носик, в який вставляли ґніт. У деяких світильників з протилежного до носика боку було вушко, яке здебільшого кріпилося вертикально, а іноді горизонтально. Греко-римські світильники часто були прикрашені зображенням міфологічних героїв або тварин, а єврейські — зображенням виноградного листя або сувоїв.

Найдавніші світильники у формі блюдця були коричневими. В I ст. н. е. почали робити світильники різних кольорів, як-от світло-коричневого, теракотового та сірого. За часів Риму деякі світильники покривали червоною поливою.

У домах та інших приміщеннях світильники ставили в нішу у стіні, на полицю на стіні чи колоні або ж підвішували до стелі. Іноді світильники ставили на глиняні, дерев’яні чи металеві підставки. Завдяки цьому освітлювалась уся кімната (2Цр 4:10; Мт 5:15; Мр 4:21).

У Біблії не згадується про використання свічок. Для освітлення використовували олійні світильники. Тому те, що в деяких перекладах єврейське слово нер та грецьке лı́хнос перекладені як «світич» (Йв 29:3, Хом.) і «сьвічка» (Лк 11:33, Кул.), є неправильним. В інших перекладах (НС, Ог., Турк.) ці слова доречно передаються як «світильник».

Єгова — «світильник» і Джерело світла. Єгова є найвеличнішим Джерелом духовного світла. Після звільнення з рук Саула й інших ворогів Давид промовив: «Єгово, ти — мій світильник, Єгова освітлює мені темряву» (2См 22:29). У Псалмі 18:28 Єгову зображено як того, хто запалює світильник, яким Давид освітлює собі шлях.

Ісус Христос. Про небесний Новий Єрусалим, який бачив у видінні апостол Іван, сказано, що «ночі там не буде». Це символічне місто освітлює не сонце чи місяць, а Божа слава, так само як хмара світла, яку євреї називали «шекіна», освітлювала Найсвятіше у святому наметі та храмі (Лв 16:2; пор. Чс 9:15, 16). А «світильник» у цьому місті — Ягня, Ісус Христос. Новий Єрусалим проливатиме духовне світло на народи, тобто даватиме керівництво мешканцям «нової землі» (Об 21:22—25).

Царі з роду Давида. Бог Єгова посадив царя Давида на троні Ізраїля. Він дотримувався Божого керівництва і був мудрим провідником народу. Тому його називали «світильником Ізраїля» (2См 21:17). Уклавши з Давидом угоду про царство, Єгова пообіцяв: «Трон твій стоятиме вічно» (2См 7:11—16). Отже, династія царів з роду Давида по лінії його сина Соломона була «світильником» для Ізраїля (1Цр 11:36; 15:4; 2Цр 8:19; 2Хр 21:7; див. також прим.).

Після того як царя Седекію скинули з трону і забрали в полон до Вавилону, де він згодом помер, здавалося, що цей «світильник» погас. Але Єгова не забув про свою угоду. Він просто не допускав, щоб хтось отримав корону, «поки не прийде той, хто має на неї законне право» (Єз 21:27). Цей трон навіки успадкував Месія, Ісус Христос, «син Давида». Отже, «світильник» Давида ніколи не згасне. Ісус правитиме в Божому Царстві вічно, тож він залишиться «світильником» назавжди (Мт 1:1; Лк 1:32).

Боже Слово. Оскільки «не хлібом самим повинна жити людина, а кожним словом, що виходить з уст Єгови» (Мт 4:4), то заповіді Бога можна порівняти зі світильником, який освітлює його служителям шлях у темряві цього світу. Псалмоспівець писав: «Твоє слово — світильник для моїх ніг і світло для стежки моєї» (Пс 119:105). Цар Соломон сказав: «Бо заповідь — це світильник, закон — світло, а повчальні докори — дорога до життя» (Пр 6:23).

Апостол Петро бачив сповнення багатьох пророцтв, які стосувалися Ісуса Христа, і був присутнім під час його преображення на горі. З огляду на це він написав: «Отже, ми ще більше впевнені у пророчому слові, і ви добре робите, що звертаєте на нього увагу як на світильник, котрий світить у темному місці (поки не засвітає день і не зійде ранкова зоря) у ваших серцях» (2Пт 1:19). Він заохочував християн дозволяти світлу Божого пророчого Слова освітлювати їхні серця. Тоді воно даватиме їм надійне керівництво, «поки не засвітає день і не зійде ранкова зоря».

Божі служителі. У 29 р. н. е. Іван, син священика Захарія, почав звіщати: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне» (Мт 3:1, 2; Лк 1:5, 13). Ізраїльський народ перестав виконувати Закон, тож Іван був посланий, щоб заохотити його до каяття і підготувати до приходу Ягняти Божого. Йому вдалося повернути багатьох синів Ізраїля до їхнього Бога Єгови (Лк 1:16). Тому Ісус сказав про Івана: «Цей чоловік був світильником, що палає і сяє, проте недовго ви хотіли тішитись його світлом. У мене ж є свідчення більше, ніж Іванове, бо вже самі діла, які доручив мені мій Батько,— діла, які я виконую,— свідчать, що мене послав Батько» (Ів 5:35, 36).

Ісус також сказав своїм учням: «Ви — світло для світу. Якщо місто розташоване на горі, воно не може сховатися. І коли запалюють світильник, то ставлять його не під кошик, а на підставку, і він світить для всіх у домі. Подібно й ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Мт 5:14—16). Служитель Бога повинен розуміти, для чого йому дане світло і наскільки нерозумно й небезпечно не давати цьому світлу сяяти.

Інші приклади переносного значення. Світильник може символізувати те, чим людина освітлює свій життєвий шлях. Саме тому в Прислів’я 13:9 праведники протиставляються грішникам: «Світло праведників яскраво світить, а світильник грішників згасне». Світло праведних поступово стає яскравішим. Але, хоч би як яскраво горів світильник грішників і хоч би яким успішним здавався їхній шлях, Бог зробить так, що вони опиняться в темряві, де обов’язково спіткнуться. Такий кінець чекає на тих, хто проклинає свого батька і матір (Пр 20:20).

Коли говориться, що чийсь «світильник... згасне», це також означає, що в цієї людини немає майбутнього. В іншому прислів’ї сказано: «Негідники не мають майбутнього і світильник грішників згасне» (Пр 24:20).

Білдад, натякаючи, що Йов учинив гріх і приховує його, каже про неправедного: «Потьмяніє світло в його наметі, і загасне над ним світильник». А далі він додає: «Не матиме він ні дітей, ні нащадків серед свого народу». З огляду на те, що Соломона названо світильником, якого Бог дав Давиду, можна дійти висновку, що світильник символізує нащадків. Тому те, що чийсь світильник згасне, може означати, що ця особа не матиме нащадків, які стануть її спадкоємцями (Йв 18:6, 19; 1Цр 11:36, прим.).

У переносному значенні світильником є око. Ісус сказав: «Око — це світильник для тіла. Отже, якщо твоє око зосереджене [ясне; просте], то й усе тіло твоє буде світле. Проте якщо твоє око заздрісне, то й усе тіло буде темне. Коли ж світло, що в тобі, насправді є темрявою, то яка ж велика ця темрява!» (Мт 6:22, прим.; 6:23). Око порівнюється зі світильником, оскільки завдяки йому людина може ходити, не спотикаючись і ні на що не наштовхуючись. Як видно з контексту, Ісус мав на увазі «очі... серця» (Еф 1:18).

У Прислів’я 31:18 про добру дружину сказано, що «світильник її не гасне вночі». Це означає, що вона наполегливо трудиться вночі і навіть встає до світанку, аби далі працювати. (Пор. Пр 31:15.)

Згідно з Прислів’я 20:27, «дихання людини — це світильник Єгови, що глибоко досліджує саму її сутність». Те, що людина «видихає», тобто говорить — добре чи погане, проливає світло на те, якою вона є всередині. (Пор. Дії 9:1, прим.)

2. Прилад для освітлення, який складався з підставки і каганця з олією та ґнотом. У Біблії таким світильникам приділяється багато уваги, адже ними користувались у поклонінні Богові. Водночас їх теж використовували в домах та інших приміщеннях (2Цр 4:10; Дн 5:5; Лк 8:16; 11:33).

У святому наметі. У видінні Єгова наказав Мойсеєві зробити світильник (євр. менора́; грец. ліхнı́а) для використання у святому наметі; він мав бути кований з чистого золота. Вага світильника разом з усім приладдям мала становити один талант (Вх 25:31, 39, 40; 37:17, 24; Чс 8:4; Єв 9:2). Талант золота важив приблизно 34 кілограми, і його вартість сьогодні дорівнювала б 385 350 доларам.

Вигляд. Цей світильник мав стояти у Святому, першому відділі святого намету (Єв 9:2). Він мав ніжку, з якої виходило шість загнутих догори гілок — три гілки з одного боку і три з другого. Ця ніжка була прикрашена чотирма чашечками, схожими на квіти мигдалю, які чергувалися з пуп’янками і квітками. Невідомо, про які саме квітки йдеться, оскільки вжите тут єврейське слово може означати будь-яку квітку. Кожна з гілок мала по три чашечки, а також пуп’янки і квітки, які чергувалися між собою. З опису світильника можна дійти висновку, що пуп’янки прикрашали ніжку в тих місцях, звідки виходили гілки. Зверху на ніжці і на кінці кожної гілки були каганці, наповнені чистою олією з товчених оливок. Разом зі світильником використовувалося таке приладдя, як щипці, посудини для жару та посуд для олії (Вх 25:31—38; 37:18—23; Лв 24:2; Чс 4:9).

За виготовленням світильника надглядав Бецалель з Юдиного племені та Оголіав з Данового племені (Вх 31:1—11; 35:30—35). Ці чоловіки були, безсумнівно, вправними майстрами. Свого ремесла вони навчилися, можливо, у єгипетському рабстві. Але тепер Єгова наділив їх своїм духом, щоб вони могли виконати цю роботу досконало, зробити все точно так, як він показав і описав Мойсею (Вх 25:9, 40; 39:43; 40:16).

Використання. Мойсей «поставив світильник у наметі зборів навпроти столу, з південного боку святого намету». Очевидно, світильник стояв паралельно до пд. боку намету (зліва від того, хто туди заходив), навпроти столу для хлібів представлення. Світло від нього падало на «місце перед світильником», освітлюючи Святе, де також стояв золотий жертовник для спалювання фіміаму (Вх 40:22—26; Чс 8:2, 3).

Коли 1 нісана 1512 р. до н. е. Мойсей встановив святий намет, він за вказівкою Єгови запалив каганці на світильнику (Вх 40:1, 2, 4, 25). Пізніше це робив Аарон (Чс 8:3), і він (а також наступні первосвященики) дбав про те, щоб «з вечора до ранку перед Єговою завжди горіли каганці» (Лв 24:3, 4). Коли Аарон «кожного ранку» підготовляв світильник і «між двома вечорами» запалював на ньому каганці, він також спалював фіміам на золотому жертовнику (Вх 30:1, 7, 8, прим.).

Під час подорожі пустелею світильник та його приладдя переносили левіти з родини Кегата. Однак спочатку священики мали накрити ці речі, оскільки тим, хто не був священиком, під загрозою смерті заборонялося «підходити і дивитися на святі речі навіть одну мить». Світильник та його приладдя накривали синім полотном, загортали в накриття з тюленячих шкур і ставили на ноші (Чс 4:4, 9, 10, 15, 19, 20).

У розповіді про те, як Давид переносив ковчег угоди на гору Сіон, не згадується про світильник. Очевидно, він залишався у святому наметі, який кілька разів переносили в різні місця.

У храмах. Давид дав Соломонові план храму, який отримав під натхненням. У ньому зокрема містилися вказівки щодо золотих і срібних світильників (1Хр 28:11, 12, 15, 19). Золотих світильників було 10. Вони стояли у Святому — «п’ять праворуч і п’ять ліворуч», тобто п’ять з північного боку і п’ять з південного (1Цр 7:48, 49; 2Хр 4:20). Усі 10 світильників були однаковими, адже їх виготовили за одними й тими ж вказівками (2Хр 4:7). Можливо, вони були значно більшими, ніж світильник у святому наметі, оскільки великим був як храм, так і все, що в ньому, зокрема «вилите з металу море» (2Хр 3:3, 4; 1Цр 7:23—26). Срібні світильники, безсумнівно, використовували на подвір’ях або в приміщеннях храму, але не у Святому і Найсвятішому, оскільки там усе було зроблено з золота. Так само як і у святому наметі, каганці на золотих світильниках запалювали «кожного вечора» (2Хр 13:11).

Коли в 607 р. до н. е. вавилоняни знищили храм, вони забрали з нього золоті та срібні речі, серед яких були й світильники (Єр 52:19).

Храм, відбудований Зоровавелем. У Біблії нічого не згадується про світильники в храмі, відбудованому Зоровавелем. Однак Йосиф Флавій пише, що Антіох (Епіфан) «повністю розграбував храм, забравши навіть... золоті світильники» (Иудейские древности. XII. 5. 4). В апокрифічній книзі Маккавеїв сказано, що з храму забрали «ліхтар» і тому виникла потреба виготовити новий (1 Маккавеїв 1:22—23; 4:49, 50, Хом.).

Храм, відбудований Іродом. Велич храму, відбудованого Іродом, дає підстави вважати, що в ньому були такі ж гарні та дорогі світильники, як і в храмі Соломона. Хоча в Біблії про них нічого не говориться, про золотий світильник згадує у своїй праці Йосиф Флавій. Крім того, його можна побачити на барельєфі всередині прольоту тріумфальної арки Тита в Римі. На цьому барельєфі зображені певні священні речі, забрані римлянами з Єрусалима після його зруйнування в 70 р. н. е. Йосиф Флавій стверджував, що був очевидцем тріумфальної ходи імператора Веспасіана та його сина Тита. Він писав, що учасники ходи несли «золотий світильник, який своєю формою відрізнявся від того, що використовується в побуті. З підставки виходила ніжка, від якої розгалужувались тонкі гілки, що утворювали свого роду тризубці; на кінці кожної гілки були каганці; всього каганців було сім» (Иудейская война. VII. 5. 5).

Не можна з упевненістю сказати, що світильник, зображений на арці Тита, виглядав так само, як світильник у Єрусалимському храмі. Дискусії ведуться здебільшого стосовно підставки, яка зображена як два багатогранники, менший з яких стоїть на більшому. Дехто стверджує, що зображення на арці точне, просто Ірод змінив форму підставки. Щоб догодити римлянам, він намагався наслідувати західний стиль і відійшов від традиційної юдейської триноги. Інші вважають, що зображення світильника на барельєфі неточне, оскільки його підставка прикрашена фігурами орлів та морських чудовиськ. А це явно порушує другу заповідь.

Деякі вчені стверджують, що перший храмовий світильник стояв на трьох ніжках. Вони доходять такого висновку з огляду на численні зображення світильника з різних частин Європи та Близького Сходу, що датуються III—VI ст. н. е. На них світильник має основу з трьох ніжок, іноді у формі звіриних лап. Найстаріше зображення світильника можна побачити на монетах Антигона ІІ, який правив у 40—37 рр. до н. е. На одній з монет, яка не дуже добре збереглася, видно, що світильник стоїть на підставці з ніжками. Під час розкопок, що проводились у 1969 році в старій частині Єрусалима, в одному з будинків було знайдено фрагмент штукатурки із зображенням храмового світильника. На схематичному малюнку він має сім гілок і трикутну основу та прикрашений пуп’янками, які розділяються двома паралельними рисочками. В гробниці Ясона, знайденій у Єрусалимі в 1956 році і датованій початком I ст. до н. е., археологи знайшли вирізьблені на штукатурці малюнки світильника з сімома гілками, нижня частина якого, схоже, вставлена в ящик або в підставку.

Тож, беручи до уваги ці археологічні знахідки, деякі вчені роблять висновок, що основа світильника на арці Тита зображена неправильно, і припускають, що цей барельєф може бути плодом уяви римського художника, створений під впливом його знань про єврейську культуру, які він отримав з різних джерел.

Символічне значення. Пророк Захарій бачив у видінні незвичайний золотий світильник. Він мав сім каганців, подібно до світильника у святому наметі, але ці каганці мали сім трубочок — як вважають біблієзнавці, по одній на кожен каганець. Зверху на світильнику була чаша. Очевидно, з неї до каганців по трубочках постійно текла олія. Цю олію, схоже, давали два оливкових дерева, які пророк бачив поряд зі світильником (Зх 4:2, 3, 12).

Через прославленого Ісуса Христа Єгова дав апостолу Івану видіння, в якому він побачив «сім золотих світильників, а посеред світильників — когось подібного до сина людського». З опису видно, що це Ісус Христос. Він пояснив Іванові, що світильники представляють сім зборів (Об 1:1, 12, 13, 20). Ці світильники, мабуть, були такими самими, як і світильник у святому наметі, світло якого дозволяло священикам виконувати там свої обов’язки. Те, що світильники символізували збори, узгоджується зі словами, які Ісус сказав присвяченим служителям Бога: «Ви — світло для світу» (Мт 5:14). Як Той, хто «ходить поміж сімома золотими світильниками», Ісус наглядає за тим, як християни поширюють духовне світло (Об 2:1).

Даючи пораду християнам в Ефесі, Ісус попередив: якщо вони не покаються, він усуне їхній світильник з місця, де він стоїть. Це, без сумніву, означало, що вони більше не будуть поширювати світло правди в тій території і їхнє світло згасне (Об 2:1—5; пор. Мт 6:22, 23).

Остання у Біблії згадка про світильники має дещо спільне з тим, що бачив у видінні Захарій. Два свідки, які мали пророкувати в мішковині, зображені «двома оливковими деревами й двома світильниками» (Об 11:3, 4).