“Побільшення його царства”

“Побільшенню його царства й миру не буде кінця, на Давидовім престолі й царстві.”— Іса. 9, 7, Анґ. Перек.

1. Який є замір Єгови, і Його право і відповідальність?

ЄГОВА Бог тепер увінчає свій славний замір успіхом. Саме в часі коли людство дійшло до злиднів із-за наїзду самолюбства, облуди й смерти, Єгова постановив установити праведний уряд над цілою землею для визволення людства. На установлення такого уряду Він має право. В дійсності це є Його відповідальність, та й Він не занехав тієї відповідальності. “Нема бо власти окрім від Бога.” (Рим. 13:1, Поп. Стан. Вер.) Тому що це правительство є від Нього і є Його средством для правління Його сотворінь на землі, через те воно називається “Теократія”, бо ця назва значить Боже царство або правління. Тепер Його уряд народився в небі й є готовий взяти правління над землею, без ріжниці на об’єднане противенство з боку людей, які воюють проти Бога. Земля як і людський спосіб життя вскорі зазнає чудового перетворення. Це зазначить новий світ Божого сотворення.

2. Чому Єгова радіє цим часом, і хто ще інший з Ним?

² Серце Єгови втішається ради того часу. Та й серце всякого радіє, якщо він познайомлений з великим наміром Єгови і якщо він бачить де ми знаходимося в його успішному розвою. Дев’ятнадцять століть перейшло від коли Його дорогий Син Ісус Христос умер як жертва, був піднесений з мертвих, і зійшов на небо і засів по правиці Отця аж прийшов Його час, щоб всі вороги Його на небі й на землі сталися Його підніжком, і полягли в пораженню. У міжчасі Його ворогам дозволено панувати над землею без перешкоди з неба, і тому той період часу Ісус назвав “часи поган”. (Луки 21:24) Тридцять шість літ тому, в 1914 р., прийшов кінець тому довгому періоду. Всі нещастя і заворушення, які впали на поган або народи від 1914 р., все горе в згущеній мірі, що впало на стогняще людство, всі безовочні змагання політики, комерції й зорґанізованої реліґії, щоб поліпшити обставини, погіршаючі обставини й переляк володарів і людей,— все це є тією ознакою. Ісус Христос пояснив її для нас у своїх послідніх часах на землі. Ця ознака показує, що поганські часи скінчилися в 1914 р., і перша Світова Війна була знаком цього. Почин смутку який прийшов в тому році болючо звідомив цей старий світ, що він уступив у свій “час кінця”. Це був почин кінця його. (Мат. 24:7, 8; Дан. 11:40; 12:4) Так, але це також повідомило нас, що Теократичний уряд того нового і праведного світа, те обіцяне царство Боже через Його Сина Ісуса Христа, народилося в небі. Чому ж Богу й Христові не радіти? Чому всім любимцям Бога і уряду Нового Світа, який принесе праведність, мир і життя, не радіти? Так, ми радіємо!

3. Ради якої головної цілі Його Син прийшов на землю? Сповнивши яке пророцтво?

³ Звиш дев’ятнадцять століть тому Божий Володар для цього уряду народився людською дитиною, як Месія “Син Давида”. Він прийшов на землю, щоб доказати своє право до того Уряду. Тепер по довгому періоді очікування на Божий призначений час, той Теократичний уряд народився, і власть і відповідальність провадити його положено на раменах установленого Царя, Ісуса Христа. Вісім століть перед народженням Христа пророцтво Ісаїї предсказало це, що Він перебере уряд, у цих потішаючих словах: “Бо хлоп’ятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть ім’я йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовому престолі й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Єгови Саваота це вчинить.”— Іса. 9:6, 7, Ам. Стан. Вер.

4. Що народжене царство мусить мати? Чому? Хто вони є?

⁴ Народження царського Сина Божого мало своїх свідків: Не тільки Божі ангели, що втішалися над ним оцими словами: “Слава Богу на висотах; а на землі мир для людей доброї волі,” але також важко трудящі люди, пастирі, що чули проголошення ангела і пішли до Вефлиєму, города царя Давида, щоб провірити це. (Луки 2:8—20, Дуя) Але ніхто із священиків і Левітів, що були зв’язані традиціями, у храмі єрусалимському, не були свідками, хоч вони і показали злющому цареві Іродові пророцтво де мала народитися та дитина. (Мат. 2:1—16) Важне було народження того Сина, та ще більше важне є народження царства Божого через Його Сина. Отже і воно заслугує мати своїх свідків на землі. Більше чим це, воно мусить мати своїх свідків на землі, щоб сповнити Ісусове пророцтво відносно кінця цього світа: “І проповідуватиметься євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде конець.” (Мат. 24:14) Кого Бог підніс, щоб вони були Його свідками відносно Царства, Теократії яку установлено в 1914 р.? Ними є покірні послідовники Ісуса Христа до котрих Він висказав ті пророчі слова приказу. Вони були схожі на чесних чоловіків і жінок в часі народження Ісуса, на Бога-боящихся пастирів, на старого Симеона, пророчицю Анну, і вірну Єлизавету.

5. Чи світові володарі радіють з того народження? Чому вони не можуть перешкодити?

⁵ Політичні володарі землі сьогодні не радіють народженню Божого царства, не більше чим вбивця Ірод втішався народження Ісуса в Вефлеємі. Отже ці володарі й їх поплічники і прихильники стараються здушити свідків установленого Царства. Але через Ісуса Христа, Всемогучий Бог предсказав, що свідоцтво про те Царство буде дане, і що жадна противна сила в небі на землі не зможе перешкодити тому свідоцтву по всій населеній землі на свідоцтво всім народам. У великій ласці знаходяться ті чоловіки і жінки сьогодні, яких Бог підніс і уживає, щоб вони мали часть у сповненню пророцтва відносно свідоцтва про установлене Царство! Свідки Єгови сьогодні радісно зносять зненавидження й переслідування від усіх людей і народів, щоб бути свідками Його царства.

РОЗШИРЕННЯ СВОЄЇ ДОРОГИ ПОМИМО ОПОЗИЦІЇ

6. Чому те Царство мусить побільшатися у своїм розгоні?

⁶ Це свідоцтво від 1914 року поступово побільшило вплив Царства в життю людей доброї волі. Воно інакше не могло бути. На підставі Божого власного ім’я те пророцтво давно заявило: “Побільшенню його царства і миру не буде кінця,” і це мусить справдитися, хоч тепер Цар володіє серед множества ворогів. Невідпорна ревність Єгови сил ніколи не позволить, щоб Його слово вернулось до Його лиця несповнене й побільшення царства Його Сина було затамоване успішно. Свідоцтво про Царство від 1914 р., мусить побільшатися. Про нього мусить звідомляти більше й більше по цілій землі, що Верховна Правляча Сила, Єгова, перебрав свою власть велику і почав царювати над землею і посадив свого Сина на престолі як свого помазаного Царя. (Одкр. 11:15—18) Через це поширення знання через Його свідків, люди доброї волі всюди можуть мати нагоду пізнати єдине Правдиве Правительство і можуть згромаджуватись навколо нього, як єдиної надії людства. Вони можуть дати своє необмежене підданство нім Цар Єгови знищить усіх ворогів і противників в надходячій “битві великого дня Бога Вседержителя”.

7. Із чим його побільшення мусить сходитися? При помочи чого?

⁷ Побільшення симпатиків і прихильників Єгового царюючого Царя мусить сходитися з побільшенням Його послідовників у першому століттю по тім, як Він вознісся до Божої правиці через його послушенство з любови аж до смерти. Це побільшення прийде не силою огняної зброї армій, або іншою силою, але духом Єгови, через його непобориму активну силу. Любов в чоловіках і жінках, що посвятилися Його Цареві й царству, це щось сильніше чим її може перемогти диявольська або людська сила; і вона притягає й тримає їх коло Його Царя і царства без ріжниці на всяку ворожнечу, яку розбуджує їх вірність до Бога і Його царства.— Захар. 4:6.

8. Як Кесар став замішаний з Царем у першому століттю?

⁸ У першому столітті віруючі чіловіки і жінки мусили обітувати їх підданство Ісусу Христу як Божому Цареві у вічу пануючої світової сили, римської імперії, якої Кесарі були обожані для почитання. В дійсності це був представник тієї римської імперії, управитель Понтійський Пилат, що дав приказ розп’яти Ісуса Христа на дереві тортур. За те, що Ісус проповідував Боже царство до якого Він був покликаний і помазаний, Його реліґійні вороги, священики, письменники, Садукеї і Фарисеї, обвинувачили його до римського управителя. Натхнене писання каже про це: “І стали винувати його, кажучи: Цього знайшли ми, що розвертає народи і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.” І коли Пилат зробив змагання увільнити Ісуса, “Жиди ж кричали, кажучи: Коли Цього відпустиш, не єси друг Кесареві. Всякий, хто царем себе робить, противиться Кесареві.” Це був той Ісус, що два дні перед тим сказав до своїх реліґійних противників: “Віддайте ж кесареве кесарові, а Боже Богові.”— Луки 23:1, 2, Йоана 19:12; Мат. 22:21.

9, 10. (а) Помимо ложного представництва і опозиції, то яке побільшення є записане? (б) Яким чином проголошення Царства ширилося?

⁹ Тому що Його реліґійні вороги не бажали Ісуса як Божого Месію й Царя, вони ужили Його проповідування Божого царства як вимівку, щоб оскаржити його о бунт проти Кесаря і як загрозу для держави. Це добровільне ложне представництво і ця сполучена опозиція Кесаря і реліґійних сил спричинили Ісусові смерть, але чи це перешкодило побільшатися числом прихильникам Божого воскресшого Царя? Чи це здержало проповідування царства небесного? Ні! На другий місяць, в день П’ятидесятниці, Божий дух був виллятий на вірних послідовників Царя, і тоді проголошення Царства стало оживлене й виконувалось з більшою силою чим за Ісусового часу? і в многих язиках. В той самий день П’ятидесятниці ті, що заявили себе за царством Божим під управою Його Царя Ісуса Христа, побільшилися до 3,000. Реліґійна опозиція зросла й ув’язнення проповідників царства наступило, а однак число прихильників Царя зросло до 5,000. (Діян. 2:41; 4:4) Пізніше мучення Стефана дало почин найгіршому переслідуванню внутрі реліґійного Єрусалиму. Апостоли пійшли підпільну діяльність, а тисячі послідовників Царя були розкинуті.

¹⁰ Єгова і Його помазаний Царь в небі мали причину посміятися із тих змагань реліґійних противників, щоб здушити проголошення Царства. Чому? Тому, як історія каже нам, “которі ж розсипались, ходили, проповідуючи слово.” “Ті ж, що розсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикію, Кипр і Антиохію, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.” (Діян. 8:4; 11:19, Поп. Стан. Вер.) Серед мук цієї реліґійної інквізиції великий гонитель, Савл з Тарсу, сам був чудом навернений у підданство Цареві Христу і стався один з апостолів і проповідником Царства.

11. Чи те царство є націоналістичне? Що Божа обітниця показує?

¹¹ Але Царство Єгови під Христом не є націоналістичним. Воно не було жидівське і не було обмежене до Жидів тільки. Патріарх Авраам не був Жидом, і Єгова звідомляючи того вірного чоловіка про благословення, які мали прийти до людей через Теократичний уряд Його Царя, Він сказав: “І благословляться в тобі всі племіння землі.” “Нісіння твоє посяде ворота ворогів твоїх; і в насінню твоїм благословляться всі народи землі.” (1 Мойс. 12:3; 22:17, 18, Анґ. Вер.) В першій мірі насінням Авраама є Ісус Христос. Найперше зо всіх, Його благословення приводить віруючих у праведний стан з Богом в якому вони можуть тішитися Його ласкою і мати надію на вічне життя в Його праведнім світі. Цю справу апостол Павло розбирає оцими словами: “І Писання, предбачивши, що Бог признає праведність поган за їх віру, предсказав Добру Новину Авраамові словами — Через тебе всі погани будуть благословенні.”— Галат 3:8, 16, Н. З. 20-го Стол.,

12. В який напрям поширилось те благословення? Чому?

¹² Життя-даюче благословення через Авраамове Насіння, Ісуса Христа, мусить поширитися до всіх народів, Жидів як і поган. Властиво таке благословення пішло найперше до Жидів, як потомків Авраама. Але коли той народ пішов за своїми реліґійними провідниками й відкинув благословенства через те, що вони приходили через Христа, який був розп’ятий на дереві тортур, тоді Бог Єгова сповнив свої слова до Авраама. Він розширив ті благословенства через Ісуса Христа до поган або нежидівських народів. Коли ми маємо віру таку як Авраам, тоді вона числиться з Богом і приймає благословенства через Христа.— Галат 3:9, 26—29.

УЛЮБЛЕНА ХИТРІСТЬ ВОРОГА

13. Яку обслугу Петро й Павло зробили, щоб погани могли вірувати?

¹³ Апостол Петро був той, що йому Бог дав ключ знання й ужив його відімкнути двері нагод до Царства для поганських народів, але ж це був апостол Павло, що ставсь передовим апостолом до поган. Павло був єдиний апостол про якого Писання кажуть, що він ходив до Риму. (Діян. 10; Рим. 11:13; Галат 3:7—9) Через Боже видіння Павла покликано нести свідоцтво в Европі. Це сталося в краю який сьогодні називають Грецією, колиска демократії, що Павло був оскаржений як бунтівник за проповідування Божого царства через Христа.

14. Де, як і через кого Павло був оскаржений за бунт?

¹⁴ Потім, як Павло викинув демона з біснуватої жінки, демони заставили своїх реліґійних обмаників затягнути Павла й Силу перед політичних володарів із цим обвинуваченням: “Ці люди вельми трівожать город наш, бувши Жидами, і навчають звичаїв, котрих не годиться нам приймати, ані робити, бувши Римлянами.” Бог чудом увільнив Павла і Силу з в’язниці. Це сталося у Филипії. Але в Солуні реліґійні противники підбурили юрбу людей яка піднесла крик перед політичними володарями проти Павла і Сили: “Ті, що заколотили вселення, і сюди поприходили; . . . і всі вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що є інший цар, Ісус.” Знов у Палестині, будучи перед Кесаревим судом у Кесарії, реліґійні гонителі обвинувачували Павла ось цими словами через своїх речників: “Знайшли бо ми, що чоловік цей зараза, й зачинщик бучи між усіма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейської єресі, що й церкву зважився опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.” Але Павло не хотів підчинитися їм, щоб вони судили його по їх реліґійному канонічному закону. Згідно із своїми правами, як римський громадянин, він пригадав судові, що він стояв перед судещем Кесаря, а не перед реліґійним судом. Отже в інтересі проповідування євангелиї він зробив відозву до Кесаря.— Діяння 16:20, 21; 17:6, 7; 24:5, 6; 25:9—12.

15. Чи таке переслідування обмежило проповідування доброї новини? Чому?

¹⁵ Через два роки перед тим і два роки опісля, як Павло прибув до Риму, він був держаний в вязниці. Але чи проголошення доброї новини потерпіло невдачу через переслідування його і його співсвідків? Ні; бо Павло ужив ті обставини для свідкування володарям, своїм опікунам і всім кого він міг запросити. Він виконав далеко-сягле свідкування, так що він писав зі своєї в’язниці в Римі: “Хочу ж, щоб ви, браття, зрозуміли, що те, що сталось мені, більш на користь благовістя вийшло. Воно стало ясним не тільки для державної сторожи, але і для всіх інших, що це ради Христа я знаходжуся в кайданах.” “Благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.” Цим чином Павло поступав по своїй власній інструкції: “Проповідуй слово, настоюй в час і не в час.”— Филип. 1:12, 13 і Колос. 1:23, Н. З. 20-го Століт.; 2 Тим. 4:2.

16. Який приказ, що його дав Ісус на відході, відноситься до тепер? Хто буде сповняти його?

¹⁶ Послідовники Царя Ісуса Христа послушно сповняли Його прикази, які Він дав при своїм відході: “Всяка власть дана мені на небі й на землі. Отже ідіть і робіть ученики з усіх народів, хрестящи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.” Ніяке людське правительство в жадному краю не може протидіяти цьому авторітетному приказу або успішно перешкодити його виконанню через послідовників Царя. Його приказ відноситься до нас при кінці цього світа й його народів, і ми будемо сповняти його, щоб побільшити інтереса Його уряду.— Мат. 28:18—20, Ам. Стан. Вер.

17. Як ворог ужив тієї самої штуки за часу Естери? Які наслідки?

¹⁷ Навіть перед часами Христа, то улюбленою штукою ворогів Бога Єгови була, щоб обвинувачувати Його вірних людей за політичні злочини, так щоб вмішати їх у світські уряди й стягнути силу держави на них. За часів королеви Естер цей злобний знаряд ужив ложний поклонник Гаман, щоб доконати цілковитого знищення вибраних людей Єгови з усіх частей Перської імперії. Сказав Гаман до імператора Артаксеркса: “Є один народ розкиданий і розсіяний поміж людьми по всіх провінціях твого царства; і їх закони різняться від усіх інших людей; ані вони не спонвяють царських законів; отже воно не годиться полишити їх у спокою. Якщо це подобається цареві, то нехай він призначить щоб знищити їх.” (Естери 3:7—9, Ам. Перек.) Але Гаманів злобний плян не вдався, щоб знищити а навіть зменшити людей Єгови. Наслідок був, що він самий був виявлений, як противник інтересів імператора, і був повішений. Так і тепер, хто перешкаджає побільшенню Божого царства, той витворює своє власне знищення.

(Дальше буде)