Звернення людям чистої мови
“Тоді я верну людям чисту мову, щоб вони призивали ім’я Єгови й служили йому однодушно.”— Софон. 3:9, АС, Да, Юг.
1. Що Єгова вертає людям? З яким наслідком?
ЄГОВИ Бога мова є чиста як правда. Це є єдина чиста мова. І ось прийшов час, щоб заговорити нею. Без ріжниці на народність, то для людей, що навчаться Його мови, вона стається потужною силою об’єднання серед цього розділеного та війною загроженого світа. Вона є очищена від реліґійного блуду й ложного почитання й об’єднує всіх людей, що говорять тією мовою в чистому почитанню живого й правдивого Бога. В цій добі, коли 2,796 діалектів є чинникам великої перепони в порозумінню один другого, й коли сотки реліґійних сект мішають і упереджують людство у важній справі почитання, сьогодні Бог Єгова вертає людям “чисту мову”. Це Він робить у сповнення Його старинного пророцтва через одного з Його свідків, Софонію: “Бо тоді я верну людям чисту мову, щоб вони призивали ім’я Господа (Єгови, АС) і служили йому однодушно.”— Софонії 3:9, АП.
2. Чому тепер вчитися цеї мови, призивати ім’я Бога й служити Йому?
2 Многі люди запитають: “Чому мені вчитися тієї мови і призивати ім’я Єгови й служити Йому?” Відповідь є така: Тому що наше визволення від погуби залежить від нашого чистого почитання й служення Всевишньому Богу. Це є перша вимога нашого спасення. Коли говоримо про знищення, то ми розуміємо знищення не тільки поодинчих людей, але знищення народів, усіх народів цього світа. Чи під цим ми розуміємо світове знищення? Так! та не маємо на увазі атомні або водневі бомби, або хімічні і бактеріолоґічні засоби, але через виконання Божого наміру: “Оце ждіть мене, говорить Господь (Єгова), до того дня, як устану бути свідком. Бо я постановив позбирати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гніву мого: від вогню бо ревности моєї погибне вся земля.”— Соф. 3:8, АП, Ро, LXX.
3. Як Бог тепер зібрав народи й царства? Чому це з милости Він тепер вертає цю чисту мову людям?
3 Те пророцтво Єгови, хоч висказане двадцять шість століть у минувшині, було особливше висказане для нашого рішального часу. Старинний Єрусалим, проти якого воно було перший раз висказане, був тільки протипом на новочасне Християнство, яке визнає свою віру в святу Біблію. Наш час, від 1914 р., і його першої світової війни, це час збирання народів і скликання царств. Одначе це виконується не при помочи засобів комунікацій, які винайшов чоловік. Ні; але через велике свідоцтво, яке Єгова повстав, щоб його дати, і через яке Він скликав їх разом під свою увагу й порушив їх злучитися в противенстві до Його наміру. В цім скрайнім часі Він з милосердя вернув людям чисту мову. Нею всі люди, що шукають життя в новому світі, тепер можуть проголошувати Його ім’я й можуть з’єднатися в служенню перед знищенням земної міжнародної орґанізації через огняний вираз Його гніву в битві Армаґеддон. В жодній війні так званого Християнства, від часу римського імператора Константина, Бог Єгова не помагав ніякій воюючій стороні. Але в битві Армаґеддону, яку Він предсказав, Він воюватиме й перевисшить усі вибухові бомби Християнства; і Він переможе! Щасливі ті люди, що прийняли Його мову і взивають Його ім’я й спільно почитають Його, цих Єгова схоронить в часі полум’я тієї світової погуби. Безпечно Він перепровадить їх у новий світ в якому тільки чиста мова буде на язиці в кожного.— Одкр. 16:13—16; Софон. 2:1—3.
УЧЕБНИК МОВИ
4. Хто говорить тепер цією мовою? Де знаходиться її учебник?
4 Сьогодні у більше ніж сто краях, так далеко як нам відомо, люди говорять цією “чистою мовою”. Без огляду на народну або матірну мову, сотки тисяч людей тепер розмовляють цією чистою мовою в єдності як один народ; і інші народи, що чують їх, розмовляють нею. Певна річ, що народи, з їх народними і реліґійними традиціями, не люблять цього. Але вони не можуть перешкодити цьому оскільки вони не можуть перешкодити Всемогучому Єгові дати ту “чисту мову” людям, коли вже прийшов Його час на це. Тепер ви запитаєте: “Яка є та мова, і де є учебник про неї?” Відповідь на це є дуже ясна. Тому що це Господь Єгова, що вертає ту чисту мову людям, то ми мусимо звернутися до Його написаного Слова, Святої Біблії, бо це про неї Він бажає, щоб ми розмовляли.
5. Якої мови цей учебник навчає?
5 Біблія є тим учебником, що навчає про цю мову праведного нового світа. Під цим ми не розуміємо єврейської, арамейської або грецької мови на яких натхнені писання були написані. Ані під цим ми не розуміємо написані слова Писань, які людина може навчитися напам’ять і переказувати без властивого розуміння їх. Під цим ми розуміємо чисту вість із Божого написаного Слова, яке Він як його Автор може єдиний пояснити своїм духом. Та вість відкриває хто Він є, яке Його ім’я, які Його незмінні наміри відносно Його приятелів і Його ворогів, теперішніх і в новому світі. Це є вість правительства Нового Світа, Його царства, що знаходиться в руках Його помазаного Царя, Ісуса Христа. Люди, що проголошують наміри Єгови згідно з відкритими Писаннями і котрі звіщають про Його установлене Царство, такі говорять чистою мовою, проголошують Його ім’я і служать Йому однодушно.
6. Отже чому реліґіоністи Християнства не говорять нею?
6 Бог Єгова дав нам одну первісну Біблію. Та помимо цього сотки реліґійних сект Християнства не говорять “чистою мовою” ані не призивають ім’я Єгови й не служать Йому сердечно в гармонії. Всі разом, ті реліґіоністи не мають гармонійної вістки основаної на Біблії. Чому? Тому що вони ставлять реліґійні традиції, світську філософію і партійну лояльність вище чистого і простого Божого Слова. Вони ругаються з ім’я Бога Єгови, вони роблять розкол над політичними і народними питаннями і навіть провадять кроваві війни й коштовні знищення, католики проти католиків, і протестанти проти протестантів. Їх методи, наміри й надія — всі від цього старого світа, та й їх мова є від цього світа. Треба основно очистити мову щирих людей, що бажають почитати Бога в дусі й правді і взивати Його святе ім’я і служити Йому в єдності.
7. Проти кого, і чому, Єгова сказав, що Він устане як свідок?
7 Коли ми застановимось над попередніми словами пророка Софонії, ми бачимо, як влучно вони сповняються в реліґійному Христіянстві і тоді ми можемо оцінити потребу для “очищеної мови”. Відносячися до старинного невірного Єрусалиму і його новочасного позатипу в Християнстві, Софонія каже: “Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному! Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Єгову не вповає, до свого Бога й не приближується. Князі в його — рикаючі леви; судді його — вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки. Пророки в його — безглузді й зрадливі, а священики його поганять святиню, топчуть закон . . . . вони встали вранці й споневірили всі їх вчинки.” (Софон. 3:1—7, АС) Тим то Єгова сказав, що Він устане проти лицемірних реліґіоністів як свідок і дасть своє свідчення й виконає свій огняний суд.
8. Щоб усі не були знищені, то що треба робити?
8 Але щоби не всі люди на землі були знищені виконанням Його гніву проти непослушних, лицемірних і лукавих, то треба Єгові очистити мову або язик таких людей, щоб спасти їх. Коли ми чуємо Його опис реліґійних провідників, якими вони в дійсности є, пророків або проповідників, як необачних, невірних людей і священиків, що вони опоганюють святі речі і нарушують Божий закон через перекручення його правдивого значіння й аплікації, тоді ми можемо бачити як мова людська була зопсута відносно найбільше святих і важних речей,— їх знання, розуміння і почитання Бога. Тож і недивно, що Єгова знаходить ґрунт для гніву і замірив знищити цілу систему речей.
ПРОСЯКНЕННЯ НЕЧИСТОТ
9. Яке зіпсуття брало місце впродовж століть, як предсказано?
9 Це двадцяте століття представляє нагромадження цих засобів зопсуття. Впродовж дев’ятнадцять століть від часу апостолів Христа настало велике відступлення від “віри, що її раз передано на всі часи для святих.” (Юди 3, НС) Вірні апостоли і еврейські пророки перед ними і, в дійсності, типова історія ізраїльського народу, предсказали суспільно, що мало настати велике “відступлення” від первісної чистої віри і її обрядів. Десь у половині першого століття апостол Павло заявив, що “тайна беззаконня” вже орудувала в його часі, і він постійно перестерігав чого можна було сподіватися. (2 Сол. 2:3, 7, НС) Пророцтва про ті речі показались бути натхненими, бо вони справдилися; як це всі факти історії показують.
10. Хто тоді взяв провід в роботі зіпсуття, і як?
10 Мужі, що прийняли або злапали нагоду навчати й провадити християнські збори, знехтували пересторогами апостола. Вони попались у те проти чого він перестерігав їх, а це в філософію цього світа, а головно у Платонову філософію про грецьку культуру, яка на показ сталась великою світською мудрістю; і також в реліґійні традиції людські, які заперечують, зводять нанівець і переіначують біблійні навчання. Вони хитро запустили ті реліґійні традиції і світську філософію в християнські збори й цим спустошили їх реліґійні вірування. Як це апостол Павло перестеріг у своїм прощальнім листі: “Лукаві ж люди та обманики дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.” (2 Тим. 3:13, НС) Тільки маленька горстка пішла по наказу, щоб “важко боротись за віру”, яку з першу дав Ісус Христос і Його апостоли і ученики, які писали під натхненням Божого духа правди.
11. Як зіпсуття дісталось до біблійного ориґінального тексту?
11 Ось так перекручення біблійної науки дісталось до найвищих реліґійних кругів. Воно навіть зачіпило написаний текст Святого Письма. Первісні писання еврейських пророків і апостолів і їх співтоваришів були натхнені, але аж до п’ятнадцятого століття по Хр., їх писання мусили переписувати рукою. Помилки завдяки людської недосконалості закралися в ті переписи. А що первісні рукописи натхнених писателів затратилися або не були під рукою, отже це було неможливим порівняти ті переписи з натхненими оріґіналами, щоб зробити звершені переписи, щоб справити помилки й виполоти всі додатки й запущення світської філософії й ненатхнені реліґійні традиції. Один з таких додатків, який запущено в ориґінальний грецький текст Писань, щоб піддержати науку про трійцю, знаходився в 1 Йоана 5:7, 8, а іменно, “в небі, Отець, Слово, і Святий Дух: і ці три — одно. І троє їх, що свідкують на землі.” Оцей реліґійний ненатхнений додаток явився перший раз в латинському перекладі з п’ятого століття. Біблія грозить карою і дала пересторогу проти такого додатку до Божого Слова або видалення від нього.— 5 Мойс. 4:2; Прип. 30:5, 6; Одкр. 22:18, 19.
12. Як це було можливо відбудувати бодай приближно такий текст?
12 Загально, однак, то там була пошана до тексту Святих Писань, отже старання, щоб затримати його свобідним від корупції. Писання Христових учеників, опріч євангелії через апостола Маттея, були перший раз написані простою грецькою мовою якою говорили люде по цілій області Середземного моря. Сьогодні знаходиться більше ніж 400 таких грецьких рукописей, але між ними нема ні дві копії точно однакових. Однак при помочі уважної студії й порівнання їх, а особливо із найстаршими рукописями і кусками папирусів, які віднайдено і приведено на денне світло впродовж минулих кілька століть, можна збудувати текст Християнських Грецьких Писань, які є близько схожі до первісних натхнених писань Христових учеників. Такий текст становить правду.
ЗОПСУТТЯ ЧЕРЕЗ ПЕРЕКЛАД
13. На якому полі закрашення вістки сталось більше можливим? Чому там?
13 Але це на полю переложення первісних Писань на чужинецькі мови, що Диявол дістав велику нагоду для перекручення або закрашення святого навчання з Божого Слова. Не був це Божий намір, щоб добра новина Божого Слова була задержана при тих, що вміли читати первісну єврейську мову, арамейську мову і грецьку мову Святої Біблії. Єгова є Богом спасення для всього людства без ріжниці на расу, колір, народність або мову. У сповнення святого пророцтва, Ісус Христос був Жидом і всі Його апостоли були жидами. Однак спасення через пожертвовання Його жидівського тіла не було тільки за Жидів, але за ціле людство, що вірують в Нього. (Йоана 3:14—17) Отже Ісус дав повну ширину нашої християнської роботи, коли Він сказав до своїх учеників перед відходом: “Йдіте ж і робіть учеників з людей усіх народностей, хрестящи їх в ім’я Отця і Сина і святого духа, навчаючи схороняти всі слова, які я приказав вам.” (Мат. 28:19, 20, НС) Це значить, перекладати вість спасення на многі язики й діалекти якими розмовляють всі люди таких народів. Коли б така вість не була переложена, тоді люди не розуміли б і не поступали б по їх вірі в послушенстві.
14. Чи перший переклад християнами був богодухновенний? Як?
14 Перший переклад вістки спасення через Христових учеників був натхнений Божим духом. Це сталося першого дня П’ятидесятниці в Єрусалимі по вознесенню Ісуса на небо, що Він вилляв духа на своїх 120 учеників. Отже вони “почали говорити ріжними язиками, як це дух велів їм промовити.” Велика товпа, представляючи п’ятнадцять або більше країв зібравшися свідкувати тому незвичайному об’явленню Божого духа, сказала: “Чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже.” (Діян. 2:1—11, НС) Є історичне свідоцтво, що апостол Маттей перший написав свою “книгу історії Ісуса Христа” в еврейській мові для жидівських читачів, але пізніше він самий переложив ту євангельську історію на просту грецьку мову, щоб сягнути ширший читаючий загал. В цей спосіб він переніс своє натхнення до перекладу на грецьку мову, так що його написаний переклад був натхнений. (Мат. 1:1, НС) Інші ж ученики писали прямо звичайною грецькою мовою, так що їх писання треба було перекладати на мови арамейську, єврейську, латинську та інші.
15. Чому такі переклади не повинні бути обожані, як це деякі є
15 Опріч Маттеєвого власного перекладу на грецьку мову, ніякий інший переклад Св. Письма аж до сьогодні не є натхнений. Тим більше, перекладаючи такі Писання з недосконалих переписей первісних Писань на чужинецьку мову, часто бувало неможливим представити точно ориґінальну думку або значіння. Отже ніякий теперішний переклад Святих Писань не треба обожати як натхнений, навіть найбільше популярний переклад Біблії, як от Версія Короля Якова, або Латинський Вульґата або Версія Мартина Лютера.
16. Що перекладачам може перешкодити в говоренню чистою мовою?
16 Аж до початку 1950 р., Св. Письмо було переложене, ціле або по части, на 1,118 мов і діалектів. Нові переклади виходять пересічно по одному на місяць. По більшій части, це виконують реліґійні духовники й місіонери християнських сект. Природна річ, що переклади такими реліґійними людьми й жінками бувають вплинуті, закрашені, зложені словами й фразами згідно з поганськими філософіями й традиціями, що не мають підстави в св. Письмі, і які вони наслідили від минувших часів. Їх чеснота, щирість і реліґійна ревність запалює їх, щоб вони замотали ті речі в переклад наскільки можливо. І коли вони роблять їх переклад не з первісних рукописей в мовах єврейській, арамейській та грецькій, але з перекладів, що вже містять ті реліґійні закрашення, то все це ще більше дає спромогу збочити переклад. Це перешкаджає уживачам перекладу заговорити чистою мовою про Божу вість спасення.
17. Як читач може забезпечити себе проти закрашеного перекладу?
17 Так як біблійні студенти старинного міста Береї, в Греції, слідкували Писання щодня, щоб провірити чи апостол Павло був правдивий і навчав по Писанню, так читач новочасного перекладу може забезпечити себе проти реліґійного закрашення в перекладі. Як? Через пробиття крізь реліґійну традицію й копаючи аж до первісних джерел при помочи всіх новочасних підручників, які він має для тієї цілі, такі як словарі старинної мови, біблійні конкорданції, найновіщі граматики старинних мов, т. п. Він може віднайти блуд через порівнання текстів Св. Писання і завважувати всяку незгідність в перекладі і тоді слідкувати назад до ориґінального тексту, як це можливо.
18. Отже чого потребує перекладач, щоб служити Богу на спасення собі?
18 Отже перекладач Біблії мусить посідати щось більше чим тільки реліґійний запал і чесноту. Він мусить мати свободу від реліґійних і від загально принятих поганських філософій цього світа. Він мусить прийняти те, що говорять первісні писання натхнених писателів, у змаганню знайти, не доказ новочасної реліґійної науки, але доказ “віри, що була раз на все дана святим”. Головно він мусить пам’ятати, що первісні Писання були натхнені Божою активною силою або духом. Отже він повинен молитися о того самого духа, та не щоб він натхнув його, але поміг і провадив його в перекладі. Бо цей дух — це “дух правди”, і Бог радо дає його своїм духовим дітям, як от земний отець дає добрі дари своїм природним дітям. (Йоана 16:13, НС; Луки 11:13) Перекладач не повинен мати ума, щоб виробити собі ім’я у зв’язку з перекладом. Він повинен бути поконаний бажанням, щоб представити “чисту мову” Божої правди, щоб читачі його перекладу могли взивати ім’я Бога, якого ім’я є Єгова, і прилучитися з людьми, що говорять іншими мовами і діалектами в служенню спільно одному правдивому Богу. В цей спосіб перекладач служить Божому наміру і він працює для свого власного спасення й тих, що уживають цього перекладу.