Молитва віри підчас недуги
1, 2. Що показує, чи Якова 5:13—15 говорить про духову недугу?
УЧЕНИК Яків говорить про молитву віри за недужого. Чи він не заперечує тому, що було сказано повище? Застановімся над його словами про це: “Чи хто між вами тяжко страдає? нехай молиться. Чи хто в радісному дусі? Нехай співає псалми. Чи хто нездужає між вами? нехай призове пресвітерів церкви, і нехай моляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Єгови. І молитва віри спасе болящого, і підійме його Єгова; а коли гріхи вчинив, відпустяться йому.”— Якова 5:13—15, НС.
2 Попередні тексти тут ясно указують, що Яків говорить тут про духову недугу, а не про тілесну. Він найперше згадує про того, що терпить лихо. Він відноситься до “страждай з благовістєм Христовим по силі Бога”. Це значить переносити трудності за служення як християнський свідок Божий і задержання своєї невинности до Бога. (2 Тим. 1:8, НС) Отже, хто терпить так, нехай молиться, щоб дістати поміч бути дальше вірним, так радить Яків. Але ж, Якове, коли хто є в доброму дусі? Той “нехай співає псалми.” Чинячи це, він будує себе й тих, що слухають його. Але що з тими, що не знаходяться в доброму дусі? Інакшими словами, що з тими, що захворіли духово? Цей факт, що Яків порівнює недугу з добрим духом ясно указує, що він відноситься до духової недуги, а не до тілесної. Та й про лікування він говорить і радить як для духової недуги. Старші мужі в зборі, що є вповні дорослі у вірі, і повні мудрості із виш і познайомлені з Божими інструкціями, такі є відповідні відвідати духово недужого. Коли б він болів фізично, тоді він покликав би лікаря, якщо він має гроші, або ужив би якого ліку.
3. Чому старші брати мали молитися над хворим?
3 Що ж інші люди у зборі повинні робити для духово недужого? Вони повинні молитися над ним, так щоб він міг чути, що вони моляться і міг показати свою згоду, своїм “амінь!” Він приупав в такий духовий стан, що він вже не може молитися за себе більше. Не можучи просити з вірою і з непохитним умом, він стратив довір’я у свою власну молитву. (Якова 1:6, 7) Щось допровадило до цієї духової недуги. Ті старші мужі мусять вирішити що воно є. Павло також відносивсь до такої недуги і говорить про одну причину: невластиве обходження Господньої вечері або вечері Спомину. “Хто бо їсть і п’є недостойно, суд собі їсть і п’є, нерозсуджуючи про тіло. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. Та коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.” (1 Кор. 11:29—31, НС) Ті в такому стані не знаходилися в єдності з християнським збором, тілом Христом. Отже Павло як старший брат писав їм для їх помочи і духового ліку.
4. В який це спосіб, що вони мастили хворого олією?
4 Старші мужі збору не тільки мали молитися за духово недужого. Вони мали також намастити його олією в ім’я Єгови. Та не буквальною олією — ні, як от так званим “останнім помазанням” католицьким, або описаним в Марка 6:13. “Олія” тут відноситься до заспокійливих слів інструкції з Святого Письма і воно привертає духово недужого до єдності з християнським збором, який є в Божій ласці. Написано є: “Глянь, як добре й як любов, коли брати жиють вкупі! Це немов дорогоцінний олій на голову спадає, на голову Аарона, що спадає на край одежі його.” (Пс. 133:1, 2, АС) Говорячи про олію, що є символом відсвіження й заспокоєння, Псалма 23:5 (Мо) каже: “Ти вилляв олій на голову мою і кубок мій повний аж переливається”. Здоровий вплив Божої вістки є описаний в Приповістях 15:30 в цей спосіб: “Добра новина тучить навіть кості.” (АС) Та й справлення, що провадить до духового здоровля є описане як заспокійливе й оздоровляюче через псалмоспівця, коли він каже: “Нехай покарає мене праведний,— це доброта; нехай докоряє мене,— це олій на голову; не одвернеться голова моя.” (Пс. 141:5 АС) І що це значить той засіб зцілення, то це показано, коли добрий Самарянин вилляв олію з вином на рани чоловіка, що лежав обрабований край дороги. (Луки 10:34) Отже старші люди у зборі намастять дохово-недужого, олією у змислі скріплення його заспокійливим, зціляючим та потішаючим і справляючим Словом Божим.
5. Як це вони роблять в “ім’я Єгови”? і які є наслідки?
5 Це вони мали б робити в ім’я Єгови. Інакше сказати, у вірності до Бога Єгови і згідно з Його намірами, так щоб помогти духово недужому одужати і мати часть в оправданню Божого ім’я і в доказі, що Диявол є ложний бог і брехун. Ті старші люди мусять молитися у вірі, віруючи, що Боже Слово є добре й має силу помогти хорому побачити блудну дорогу і пізнати праву дорогу. Така спільна молитва віри, разом із оживляючим Божим Словом, зробить духово недужого здоровим. Це збудує його довір’я в Божу обітницю і в праведність Божого Слова і дорогу, і приверне його на ту дорогу. Ось так “Єгова піднесе його”, подавши йому сили ступати дорогою правди й праведності, і піднесе його з пригноблення і почуття, що він опущений Богом. Його духова недуга можливо постала завдяки лихої навички нехтувати зустрічами з Божими людьми або з причини нехтування кормитися реґулярно Божим Словом і бути активним у службі. Або він поповнив якісь поважні гріхи за які він стратив близьке споріднення з Богом і Його орґанізацією. Але тепер, якщо він відчуває ту молитву предложену спільно через старших людей у вірі і їх здорове скріплення докором, справкою та напоминанням із Божого Слова, і він навернеться і ступатиме правим шляхом, тоді поповнені ним гріхи будуть відпущені йому. Це відпущення не є на підставі його самовиправдання, але на підставі Ісусової праведної жертви за гріхи.— 1 Йоана 1:7 до 2:2.
ВИЗНАННЯ ГРІХІВ
6. Кому ми можемо визнати наші гріхи? Чи молитва є помічна?
6 Отже, прямо супроти тайної сповіді яку практикують деякі реліґійні системи, Яків навчає нас: “Отже явно визнавайте гріхи ваші один одному, щоб сцілитись вам. Молитва праведника много поможе.” (Якова 5:16, НС) Тим що недуга зв’язана з гріхом, тож ясна річ, що це підноситься до духової недуги, а не до тілесної. Інакше, грішники проти Бога були б всі в стані поважної тілесної недуги або слабості. Але так справа не мається. Часто буває, що світські грішники знаходяться в далеко кращому фізичному здоровлю чим вірні слуги й свідки Бога Єгови. Щоб пояснити силу молитви праведного чоловіка, а не від гріху хорого чоловіка, Яків пригадує молитву Іллі: “Ілля був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землі три роки і шість місяців. І знов помолився, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.” (Якова 5:17, 18, НС) Земля ізраїльська стала поражена посухою й голоднечою за те, що той народ духово занедужав і вийшов з гармонії з Богом Єговою. Тоді Ілля визвав огневу спробу, як доказ, що Єгова є Бог, і коли люди при горі Кармель признали це й воскликнули, “Єгова, він Бог,” і опісля віддали демонізованих пророків Баала на страчення, тоді Ілля помолився, щоб дощ прийшов на їх землю. І він прийшов. З непохитною вірою він молився сім раз про те чудо з дощу. Молитва є діяльною.
7. Як такі визнаючі гріхи є зцілені такою молитвою? Від чого спасає введених таке привернення?
7 Отже молячись так за тих, що є духово недужі й які явно визнають свої гріхи нам і шукають нашої духової помочи, вони можуть “сцілитися” з духової недуги. Це спасе їх від упадку в духову смерть, що принесло б їм знищення й втрату всякої надії на будуче життя. В їх случаю Всемогучий Бог знищить “душу і тіло в Геєні”. (Мат. 10:28, НС) Щоб заохотити нас помагати братам, що духово боліють і знаходяться в небезпеці страшних наслідків, Яків закінчує свій лист із оцим сильним підкресленням: “Мої брати, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.” (Якова 5:19, 20, НС) Ті гріхи, які духово недужа особа визнає і за які ви молилися, щоб він сцілився, вони будуть покриті. Бог не буде пам’ятати їх більше, але приверне свої мирні споріднення з навернувшимся грішником. Це через гріх-змиваючу кров Ісусову, що гріхи бувають покриті, але ваші молитви помогли порушити божественний порядок до таких наслідків. За такий привілей життя спасаючого служення, ви можете бути вдячні.
“КОЛЮЧКА В ТІЛІ”
8, 9. Чи ми можемо молитися про нашу тілесну недугу? Що Павло робив про це?
8 Та чи не маємо ми привілею також молитися до Бога в нашій тілесній недузі й розказати Йому про це? Так, ми можемо. Але ми не повинні молити божественного зцілення. Той час уже проминув. Цей дар духа перейшов із смертю апостолів і їх близьких співтоваришів. Тим більше, те чудотворне зцілення мало бути ознакою для сторонніх і мало бути виконане на них. Його вони не мали уживати для самолюбної пільги вірно віруючих. Це правда, що християни, слуги Бога Єгови, тілесно занедужують, Його власне Слово свідкує про це. Апостол Павло мав тілесні недомагання, що він уподобив до “колючки в тілі”. Чи він молився про це? Або, будучи так високо обдарований (силою зцілення), чи він чудом вирвав цю колючку зі свого тіла, або може Бог вирвав її божественною силою? Послухайте, що про це самий Павло свідкує:
9 “Щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; і щоб превеликими відкриттями надто не величатись мені, дано мені колючку в тіло, ангела сатани, нехай б’є мене в лице, щоб не величався. Про нього тричі Господа я благав, щоб відступив від мене. Та Він в дійсності сказав до мене: Доволі з тебе благодаті моєї, сила бо моя в немощі звершується. Найлюбіще оце лучше хвалитися мені немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа, коли бо я немочний, тоді я сильний.”— 2 Кор. 12:6—10, НС.
10, 11. Що могла бути Павлова “колючка”, по деяких признаках?
10 Яка це колючка в Павловім тілі? Дехто думає, що це міг бути бідний зір очей або пораження ока. Це можливо продовжалося від три денної сліпоти якою Ісус ударив його, коли, Савло з Тарсу, був у дорозі до Дамаску із наміром продовжати своє переслідування християн там. Щоб здержати Савла нагло і переконати його зараз, що Христос воскрес до небесної слави і що це послідовникі живого, прославленого Христа, що Савло з Тарсу переслідував,— йому чудом Ісус явився в дорозі до Дамаску. Хоч він не був убитий видінням ані його очі не були випалені з їх устав, то він дорого заплатив за це. Це тільки іншим чудом, що його зір став привернений. Та правдоподібно тільки до обмеженої міри.— Діян. 9:1—19.
11 Павло здається відносився до неясного зору очей, коли він писав до Галат: “Свідкую бо вам, що коли б можна, ви б тоді, вирвавши очі свої, оддали мені.” (Галат 4:15; 6:11, НС) Ради цієї то причини, також, це можливо, що він диктував більшість з своїх листів. Його бідний зір очей був виявлений в жидівському суді, коли він пильно глядів на Синедріон і відповів остро первосвященикові і тоді, перепрошуючи, сказав: “Не знав я, брати, що це архиєрей, писано бо: Не казатимеш лихого на князя народу твого.” (Діян. 23:1—5, НС) Та як би не було, слабі, гноєм текучі очі в тих часах без окулярів могли бути великою завадою і перешкодою для Павла в роботі й студії. Це могло було дражнити його, виробляючи йому бажання справлення цього, і заставили його молитися про це. Американський Переклад містить замість “колючка в тілі” широко вільний вислів, “гіркий тілесний біль”.
12. До чого іншого Павлова колючка в тілі могла відноситися?
12 Але ж Павлову “колючку в тілі” можна порівняти з щимось, що разило Ізраїльтян потому, як вони ввійшли в землю текучу молоком і медом. На рівнині Маабській, на другому боці Йордану від Обіцяної Землі, Мойсей сказав оцю осторогу до них: “Коли ж не повиганяєте осадників цієї землі перед собою, так останок їх буде колючками в очах у вас і терниною під боками в вас, і тіснитимуть вас на землі, де живете ви.” І Мойсеїв наслідник, Ісус Навин, повторив цю осторогу перед його смертю. (4 Мойсея 33:55; Ісуса Навина 23:11—13, АС) Ізраїльтяни не схотіли вважати на перестороги і не поперли руху, щоб очистити землю із поганських людей, що покланялися демонам, і тому Єгова післав свого ангела і сказав до них: “Та не послухали ви повеління мого. Чому ви вчинили це? Оце ж кажу вам: Не проганятиму їх перед вами, щоб вони були колючками під боками вам, а боги їх сіттю вам.” (Суд. 2:2, 3, АС) Так і апостол Павло міг мати колючку в тілі як ті погани, поклонники демонів в Ханаані, які блазнили їх присутністю тих Ізраїльтян, що старалися йти прямо по закону Єгови. Коли так, то що Писання указують, що така “колючка” в Павловім боці могла бути?
13, 14. Отже по Писаннях, хто міг бути такою “колючкою”?
13 Тому що Павло тут писав лист до Коринтян, щоб вони поступали по вказівках його першого листа в якому він оплакував розкол між ними, і сектанський дух, що провадив їх за людськими провідниками, та “колючка” могла бути їх “вища якість апостолів”. Оті не були в гармонії з наукою Павла, і заперечували Павлове апостольство. Тому-то Павло сказав до того збору: “Думаю бо, що я нічим не є гірший від ваших вищої-якості апостолів. Бо хоч я незручний у мові, то певно, що не в знанню, бо це у всьому ми об’явили вам. Що ж роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини бути рівними нам в уряді яким вони хваляться. Бо такі люди є лжеапостолами, лукавими робітниками, прикидаються бути апостолами Христовими. І не диво: сам бо Сатана прокидається ангелом світлим. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидаються слугами правди. Конець їх буде по ділам їх.”— 2 Кор. 11:5, 6, 12—15, НС.
14 Він також згадує про ті люди в листі до збору Галатії, які відалися в роботу Павла і погрожували зруйнувати її між ними. Отже він сказав: “Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістя. Воно не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістя Христове. . . . Як це перше ми сказали, так і тепер кажу знов: коли хто благовіствує вам більше того, що ви прийняли, нехай буде проклятий.” “Бажаю, що ті люди, що колотять вами, були відсічені.” “Від тепер, нехай ніхто не клопочить мене, бо на тілі моєму ношу пятно раба Ісусового.”— Галат 1:6—9; 5:12; 6:17, НС.
15, 16. (а) Як та колючка сталась “ангелом Сатани”? (б) Отже про що Павло молився, і як Господь відповів, і як Павло прийняв це?
15 Павло називає ту “колючку в тілі” “ангелом Сатани, що б’є мене, щоб я надто не величався”. І так ті ложні апостоли й заколотники і напастники на Павлове апостольство й роботу, мали здержувати його надто величатися його служенням. Знов, коли та “колючка” була недугою його очей або інших частей його тіла, тоді це могло послужити як ангел Сатани, щоб колоти його огірченням або пригнобленням. Та яка б та колючка не була, Павло молився тричі, щоб її усунено. А ще одна річ, він молився в часі, коли дар духа для сцілення бував наділений і діяльний. Та колючка, ангел Сатани, услабив Павла. Він був радий позбутися її.
16 Все ж таки Господь не відповів на його три молитви. Замість того, він скріпив його оцими словами: “Доволі з тебе моєї незаслуженої благодаті; сила бо моя в немощах звершується.” Тому що Павло чувся недужим з причини неусуненої колючки, то це дало нагоду Господеві скріпляти Павла в роботі, що не була його. І так Господь міг був показати, що Він міг зробити для вірного слуги, який був зв’язаний болючою недугою. Це дало доказ, що сила Христова отінила Його апостола. Зрозуміння цього змінило умовий погляд для Павла. Замість далі боліти над закоріненою недугою, Павло сказав: “Найлюбіше оце лучше хвалитися мені немощами моїми, щоб вселилась у мені сила Христова і як шатро осталась на мені. Тим-то любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа.” Чому так, Павле? “Бо коли я немочний, тоді я сильний.” Тому що він тілесно був немочний, тому він мусів бути сильний силою Христа, яка охороняла його як шатро.
ОСЯГНЕННЯ ПОМИМО НЕДУГ
17. Як Павло працював, і що його справа і його відношення показують нам?
17 Павло не осягнув божественного зцілення в цім згляді, та не тому що йому бракувало віри. Одначе він працював далеко більше чим котрий інший з апостолів. Його справа показує, що ми не мусимо мати божественне зцілення наших тілесних немочей і недуг, щоби доконати чогось в активній службі, як свідки Всевишнього Бога. Павло вияснив, що Бог може зробити через Христа для страждаючого від колючки в тілі, що становило його неміч. Як і Павло, ми можемо бути щасливими над тим, що Господь виконає через нас помимо наших болів, немочей або недуг, які божественне лікування не усуне з нас сьогодні. Коли ми доконаємо чогось помимо цього, тоді ми мусимо заключити, що це Господь виконав через нас, а не ми самі. Це тримає нас від хвальби та надуття. Це пригадує нам, що ми сильні зробити що-небудь тільки силою, що отіняє нас. Це дозволяє, що Божа сила через Христа стає звершеною в нас у вічу признаною нами немочи. Ради цієї причини слава за нашу виконану роботу належиться Богу через Христа. Наше служення як Його слуг і свідків — це славний скарб, і тепер ми можемо зрозуміти цей скарб поручений сотворінням на землі, що є уподібнені до земних посудин. Павло вигукнув: “Маємо ж цей скарб у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.”— 2 Кор. 4:1, 7, НС.
18. Згідно із цим, що службовий звіт на 1951 рік показує?
18 Рапорти із служби в цих часах показують, що Бог виконує могутню роботу через чоловіків і жінок і дітей, що є вповні посвячені Йому, але які не домагають через тілесні ушкоди. Вони мають досить правди, щоб вони не молилися й ждали на Бога виконати чудом божественне сцілення і увільнити їх від болю або перешкоди в їх тілах, нім вони старатимуться зробити щось в службі. Вони не потребують посідати силу божественного зцілення для усунення їх природних немочей і недостач, щоби переконати себе або інших, що вони посідають правду й є Свідками Єгови. Такими як вони є, вони стараються служити як міністри доброї новини Його царства, яка мусить тепер проповідуватись по цілому світі. Отже сьогодні нездатні й каліки в їх візках або в ліжках свідкують про надходяче Царство при помочи всяких засобів і оскільки їх обмежений стан позволяє. Вони промовляють до всіх, що зустрінуться з ними, вони пишуть листи, висилають через почту літературу, телефонують, уживають азбуки глухонімих, і т. п. Оці рапортують свій час який вони віддають на свідоцтво, а число їх більше ніж 375,000 активних Свідків, яких Всевишний підніс в цім 1951 р.
19. Опріч таких немічних одиниць, що інші каліки роблять, і що цим вони доказують?
19 Оттих немічних не треба занедбувати. Ми повинні дбати про них, співділати з ними, достачати їм служебні потреби, доносити їм духовий покарм через особисті відвідини й інші засоби. Опріч людей в лічницях, на ліжках і інших місцях обмеження, які сяють світлом правди Його Царства, є ще сліпі, є ще глухі й німі, що є каліками й обложені іншими перешкодами. Помимо того вони йдуть на поле і проголошують Царство й виконують велике свідоцтво, доказуючи цим Божу силу серед немочей. Ніхто з оцих не повинен знеохочуватися. Нехай вони далі виконують те чудесне змагання й поставлять Божу силу на спробу. Цим чином вони мають участь в сповненню слів, які Захарія 4:6 каже: “Ні потугою ні силою вашою, а тілько моїм духом, говорить Єгова сил.”— АС.
20. Що скажемо про інші питання про недуги і божественне зцілення?
20 Одначе, питання про недуги й божественне зцілення є більші ніж ми можемо застановитись в цім числі Вартової Башти. Чи ви цікавитесь, щоб розбирати їх в наступаючому числі? Ми думаємо, що так. Отже ваші питання, які ще без відповіді, будуть правдоподібно задоволені в тім, що ми маємо ще сказати.