“Оголосите волю по всій землі”
Тут слідує публична промова, яку виголосив президент Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур на зібранню в Гаваї, Новій Зеландії, Австралії, Філіпінських Островах, Ніпоні, і інших місцях на Тихому океані впродовж місяців березня, квітня і травня 1951 р. Тому що ця тема є потішаюча і важна, ми передаємо її тут для приємного читання і близької студії.
“В день премирення прикажиш трубити в трубу по всій землі вашій. І святкуватимете пятидесятий рік і оголосите волю по всій землі всім осадникам їі.”— 3 Мойс. 25:9, 10, П. В.
1, 2. Для якого проголошення цей день, і що робить його відповідним?
ЦЕ день для проголошення волі по всій землі, між усіма расами і народами. Ради цеї причини доручується ця вість, і нашим наміром показати, що вона спочиває на добрій основі й видає правильну ноту свободи.
2 Проголошення волі указує, що люди мають бути свобідні. Її проголошення буде привітною новиною для всіх тих, що люблять справедливість і правду і хто бажає правдивої свободи для всіх людей, а не тільки для свого народу або раси. Від закінчення першої Світової Війни, в році 1918, жажда свободи в’їдалась в життя людства як ніколи передтим. Многі роблять дикі зусилля, щоб вдоволити ту жажду. Через століття великі маси людства знаходилися під гнетом кількох, будь ті кількох є володарі або сильні народи. Чим обставини у світі ставали гірші, то й обставини гнету ставали більше й більше незносими. Невдоволення повстає усюди. Повні ідеї й система правил довго існували, і почуття революції проти них постійно зростає й поширується, а головно під нагайкою радикальних агітаторів. Ті, через довгий час пригноблені маси, будучи у більшому числі, висказують співчуття одні другим і вони відчувають, що вони сильні числом. Через своїх представників вони стають більше отвертими і вперто ставлять свої домагання.
3. Які були наслідки із змагань людських визволителів?
3 Многі щирі люди виступили за волю людей, але що вони можуть дати людям? Тільки людську теорію або плян свободи, яка є далеко недостатна правдивої свободи і полишає людей в розчарованню. В той самий час многі люди, що жаждуть дістати власть, завважавши, що маси бажають волі від давно установлених тераній і гнету, поставили себе як визволителі, щоб використати людське бажання свободи для своєї користи й амбітних плянів. Як наслідок цього, маси людства стають підданими новим рабівникам волі. Їх стан не поліпшався, коли не погіршався, під новими володарями, які сталися невільними їх власної амбіції. Як це хтось в старинних часах з пророчим видінням гарно висказав: “Обіцяючи їм волю, самі бувають невільниками зопсуття.”— Наведено з 2 Петра 2:19, НС.
4. Як загально розуміють демократію? Як за безпечна вона сьогодні?
4 Загальна думка існує, що мати незалежне правительство і втішатися само-управою значить дійсна свобода. У многих краях демократія, що значить правління людей через їх публичних слуг, уважається як верх свободи. Щоб дістати піддержку від людей і оправдати виступ Зєдинених Держав Америки до першої Світової Війни, то президент Вілсон винайшов гасло: “Зробім світ безпечний для демократії.” Але сьогодні, після більше ніж трицять років, так звана демократія ніколи не була в більшій небезпеці. Правда, що многі абсолютні монархії або царства позникали від того часу, а однак гнет народів не зменшився ані їх свобода не побільшилась.
5. Хто воює проти визволення людей? Яким средством?
5 Є мужі, що погорджують здібністю людей управляти собою при помочи слугів яких люди вибирають і які побирають їх власть від згоди людей, якими вони управляють. Певні політичні особи й певні реліґійні гієрархії противляться змаганням людей осягнути більшу свободу і мати більшу контролю над урядом і зробити володарів відповідальними до людей. Отже, щоб поборювати визволення людей, вони установили тоталітарні правительства або особисті диктаторства або точні самовладдя. Вони прославляють таку політичну державу. Вони вірують, що держава має цілковите право плянувати діяльність людського товариства і домагатись безперечного послушенства від усіх громадянів. Ось так сьогодні людство взагалі поділене на дві політичні ідеї відносно скільки свободи людям можна дати. Гарячі й зимні войни шаліють над тими політичними ідеями, а свобода людська вельми терпить обмеження й шкоду. Правдива свобода з рук людськіх здається є дальше ніж вперед, і то помимо всіх новочасних гаслів.
НЕ ЗАПОЧАТКОВАНА З ДЕМОКРАТІЄЮ
6. Чи на місці проголошувати свободу також в Америці? Коли так, то чому?
6 Зєдинені Держави Америки втішаються тим, що люди називають демократією або народним правлінням, і пороблено деякі змагання, щоб її поширити між іншими людьми. Та не всі люди здається бажають демократії, або такої демократії, якою втішаються американські люди, бо вони бачуть в ній поважні хиби; і спосіб в який демократія провадиться є під критикою із многих кватир. Так, навіть в Зєдинених Державах Америки, з усіма її гідними демократичними начерками, люди в дійсности не втішаються правдивою свободою. Навіть і тут потрібно великого визволення. Тут як і в інших частях світа дуже на місці проголошувати цю велику вість про правдиву свободу.
7. Чи слова нашого предмету походять від Американської Републики? Від кого виходить дух свободи?
7 Це ця американська република, що розголосила ті славні слова, наведені в предметі цеї промови. По проголошенню Деклярації Незалежности на 8 липня, 1776 р., Дзвін Волі задзвонив із Залу Незалежности, в Філядельфії, Пенсилванія. На цім дзвоні являються слова: “І оголосите волю по всій землі всім осадникам її.”— 3 Мойс. XXV, 10.” Але ж ті слова не є частю ніякої американської пропаґанди. Вони не походять від американського републиканізму або демократії. Вони походять від Теократії, що значить “Боже правління”. Ці слова не чоловічі, хоч їх і виповів еврейський пророк Мойсей. Ці слова є Божі. Імя Бога, якого Евреї почитали, є “Єгова”, а ці слова є частю Його закону для них. Це Бог Єговає великим Визволителем і великим Проголосителем свободи для людей. Дух правдивої свободи приходить від Нього. Як це один з Його проголосителів свободи писав під натхненням: “Єгова — дух; а де дух Єгови, там і воля.”— 2 Кор. 3:17, НС; Пс. 83:18.
8. Чи теперішне проголошення свободи значить, щоб розбудити такі річи, як в Америці в 1776 р.? Як ми вирішуємо нашу відповідь?
8 Отже новонароджена чоловіча Американська Република в 1776 р. тільки прийняла ті історичні слова свободи, але вона не виконала дійсного значіння тих слів. Та Република ужила ті слова тільки як гасло для скріплення свого повстання проти суверенности британського правительства. Вона помішала ті слова з політичною революцією, у зміні від стану кольонії до незалежного й відповідального правительства між родиною народів. Кривава революція наступила, яка остаточно осягнула незалежність. Одначе наше проголошення свободи по всій землі в цих неспокійних часах не має на меті зворушити такі річи, як отті політичні події в 1776 р. Коли ми розглянемо слова в їх первеснім положенню, то ми бачимо, що вони були слова свободи, які Всевишний Бог дав за послушенство, свободу й за мирне поступовання. Ми бачимо, що ця свобода була проголошена по всій землі, та не при помочи людського дзвона, але через трублення в баранячий ріг, трубу Ювилею.
9. Яка є суть в Левіт 25:9—13?
9 Тут бажаю навести первісні слова й контексти згідно з новочасним Перекладом: “І святкуватимете пятидесятий рік, і оголосите волю по країні всім осадникам її. Гучний рік це буде в вас, і вертатиме кожний з вас у державу свою, і кожний до роду свого вертатимете. Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сіяти, ні збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з виноградника непідрізаного; бо це ювілейний рік; святим він мусить бути в вас; просто з поля їстимете уроджай його. В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.”— 3 Мойс. 25:9—13. АП.
10, 11. (а) Чому той закон цікавить нас сьогодні? (б) Хто почав проголошувати свободу, і хто її мусить тепер проголошувати?
10 В шіснацятім століттю перед нашою добою або, Ано Доміні (роком нашого Господа), пророк Мойсей передав Божий закон своїм вибраним людям, ізраїльському народові. Цей закон не отримують сьогодні, і тому він був би нічим іншим тільки історичною минувшістю для нас в цім часі горя, коли б не факт, що ювілейний закон був пророчим в його значінню. Це була добра річ для того старинного народу Ізраїля, і він був тінею важних добрих річей, що мали настати в далекій будучности, але котра то будучність є так близька до нас сьогодні.
11 Бог, якого імя єдиного Єгова і який є великим Визволителем, робив тоді прообраз великого визволення яке мало прийти, та не тільки народові Ізраїльському, але всьому людству. Один з його богодухновенних проголосителів свободи каже нам це ясними словами; “Закон є тінню будучих благ.” (Жид. 10:1, НС) Також чоловік від якого великий рух дійсного визволення почався, відносився до того старинного пророцтва ювилею і указав яку роботу він мав виконати. Тим чоловіком був син Божий, який зійшов з неба на землю і жив трицять з половиною років як чоловік, щоб він міг розпочати той рух визволення і його проголошення Його імя було Ісус Христос, який народився з царської родини Давида, цар єрусалимський через многі роки. Цей Ісус Христос почав проголошувати і класти основу для великого визволення девятьнацять століть тому. Отже тепер Його правдиві послідовники мусять підхопити радісне проголошення і мусять одважно проголошувати як би трубою усім расам, людям, народам і язикам.
12. Як Ісус указав власть для визвольної роботи, і як його роботу можна порівнати з Мойсейовою?
12 З початку роботи його проголошення або проповідування, Ісус дав публичну промову в, реліґійному місці в Його родинному селі, Назаретах, в краю Палестині. В тому случаю слуга жидівської синаґоґи подав йому звій книги пророка Ісаїї. Пророк Ісаїя також віднісся до ювилейного року про визволення людей Єгови. Ісус знайшовши місце в пророцтві Ісаїї і перечитав його і сказав: “Дух Єгови спочив на мені, бо Він помазав мене звіщати добру новину вбогим, післав мене проповідувати увільнення невольних і привернути зір сліпим, увільнити пригноблених, проповідувати прийнятний рік Єгови.” Тоді Ісус сказав до слухачів: “Сьогодні це писання яке ви чули сповнилося.” Із цими вступними словами Він дав їм промову, яку вони всі подивляли. (Луки 4:16—22, НС) В цей спосіб Ісус Христос виступив до роботи увільнення або визволення, що поширилось поза народ Ізраїля або Жидів і сягало всіх людей. Його визвольна робота була більша чим та, яку виконав старинний пророк Мойсей. Закон даний через Мойсея представляв велику користь для всього людства через Ісуса Христа. В дійсности Ісус Христос був Більшим Мойсейом, і той старинний пророк Мойсей самий предсказав, що Бог Єгова піднесе Пророка, як Мойсея, але більшого ніж він. Тим більшим пророком був Ісус Христос, і Він приніс визволення для людства, що представлено через ювилейний закон визволення.— 5 Мойс. 18:15—19; Діяння 3:19—23.
СТАРИННИЙ ВЗІРЕЦЬ ВИЗВОЛЕННЯ
13. Що допровадило до визволення ювилейного закону?
13 Отже вкоротці застановімся над старинним законом Ювилею і побачимо як він указував на найбільші річи для нас сьогодні. Через більше чим вісімдесять років Ізраїльтяни, до яких пророк Мойсей приналежав, були невільниками жорстокої, мученичої роботи в землі Египет. При помочи могутньої мілітарної сили, гноблючий уряд старався усунути тих Ізраїльтянів. Тоді Всемогучий Бог, Єгова, післав пророка Мойсея до своїх людей, і при помочи великих чудів, визволив Ізраїльтянів з лукавого Египту і привів їх до гори Синай в краю Арабія. Бог Єгова обіцяв дати їм край Палестину, і тепер Він провадив їх туди. Та нім Він запровадив їх до Обіцяної Землі, Він дав їм свої закони, теократичні закони, для їх правительства, коли вони остаточно осілися на Обіцяній Землі. Між тими законами був цей про святкування Ювилею, що кожних пядесять років, як це в подробицях подано в Левіт 25 голові.
(Дальше буде)