Щоденний хліб прощення і визволення
1. З ким має до чинення повищі три, і останні чотири петиції Господньої молитви?
ПЕРШІ три петиції Господньої молитви відносяться прямо до Божих інтересів, які є першої ваги у всесвіті. Решта чотири петиції відносяться до нас сотворінь поодинче й осібно. Будучи нашим небесним Отцем, Бог з любови інтересується тими річами, які живо дотикають Його дітей на землі; і Ісус наш Навчитель запевняє нас, що ми можемо представити ті справи перед Богом Єговою в молитві.
2. З яким відношенням до завтра ми просимо тільки про щоденний хліб?
2 “Дай нам сьогодні наш щоденний хліб.” Просячи хліба або поживи й напитку не надовше як тільки для сьогодні, ця молитва прийняла правий настрій. Вона не припускає, що ми будемо жити завтра, памятаючи Приповісти 27:1: “Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.” Ученик Яків підкреслює ту саму думку і каже нам, як ми повинні казати: “Якщо це воля Єгови, ми будемо жити і зробимо це або те.” (Якова 4:13—15, НС) В гармонії із цею молитвою про частину поживи для сьогодні, Ісус пізніше в тій самій проповіді на горі каже нам, як Бог кормить птиці й одягає цвіти, і каже: “Тим же не журіться, кажучи: Що їстимем? або: Що питимем? або: Чим зодягнемось? Про все таке побиваються погани; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба. Тим же шукайте перше царства Божого та правди Його; це ж усе додасться вам. Оце ж не журіться про завтра; бо завтра журитиметься само про своє. Доволі в кожного дня лиха свого.” (Мат. 6:31—34, НС) Отже ми просимо сьогодні про тільки щоденний хліб.
3. Як Господня молитва не заохочує до захланного духа?
3 Знов Лука в Луки 11:3 (НС) склав ті слова в подібній молитві, які звучать: “Дай нам наш хліб на сьогодні після потреби дня.” Це не порушує духа нагарбування річей на шкоду інших дітей Божих, ані щоб захопити монополь на поживу, так, щоб руководити ринком або ціною й робити грошеві зиськи коштом людської нужди. Господня молитва не має захланного духа. Противно, вона радить благочесну посвяту з вдоволенням, що значить набуття великого успіху в дійсний спосіб, успіх в щастю й благословенства тепер і в праведному новому світі. “Маючи їжу й одежу, цим довольні будемо.”— 1 Тим. 6:6—8, НС.
4, 5. (а) Як це щоденний хліб не є безплатний, незароблений окрушок? (б) Чому ми не повинні боятися, тому що він приходить на підставі з дня на день?
4 Ця молитва про щоденний хліб не значить, що Бог поводиться з нами як дітьми і приносить нам поживу без нашого змагання і ставить її перед нас на столі або прямо в наші уста. Ні; цей матеріяльний хліб не приходить дармо, як от незароблений окрушок. Бог окружив нас усякими средствами, щоб ми могли постаратися хліба, одначе ми мусимо рухатися й працювати, щоб набути його гідно. Тут нема місця, щоб жити коштом важко працюючих ближних, проте Бог увів правило між своїм тілом, здоровими дітьми: “Коли хтось не бажає робити, нехай і не їсть.” (2 Солун. 3:10, НС) Згідно з нашою молитвою до Нього про нашу щоденну пайку для сьогодні, ми вповаємо на Нього, що Він достачить нам фізичної й умової сили працювати й заслужити собі його. Впродовж сорок років вандрування в пустині, Бог велів манні падати як роса навколо Ізраїльтянів кожного дня в тижні опріч в суботу. Отже там було подостатком поживи навколо них, але вони мусіли йти і збирати ту манну, а опісля виробити з неї печений хліб. На шестий день Бог спричинив, що подвійна пайка впала, бо семий день був день відпочинку і тоді манна не падала, тому що вона мала змарнуватися, бо ж закон забороняв їм виходити і збирати її.
5 Отже наша молитва про хліб лише для сьогодні ставить нас на основі залежности від Бога з дня на день відносно поживи, але Він по отцівські старається в часі нашої подорожи у цім старім світі, так за вірно, як Він старався про манну для Ізраїльтянів.
6. Яке запевнення Бог дав нам відносно нашого хліба й води, і що можна зробити для тих, що мають менше чим ми маємо?
6 Для тих, що шукають прибіжища в Божій столичній орґанізації, небесному Сионі, Єгова дає своє запевнення і це Він дотримав аж до тепер: “Такий житиме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хліб його йому подасться, й вода не зсякне в його.” (Іса. 33:13—16, АП) Наприклад, в часі облоги Єрусалиму арміями царя Навуходонозора, Еремія був увязнений, але навіть і там його вязничні сторожі давали “йому по боханці хліба на день із пекарської вулиці, покіль не поїдено ввесь хліб у городі.” (Ерем. 37:16—21, АС) Також, впродовж того трівожного періоду на псевдо-Христіянство і геть через цілу війну Армаґедон, Єгова запевняє, що ми дістанемо наш хліб і воду для нашої потреби в нашій службі Його. З причини акції ворога проти нас, деякі зі співсинів Божих можливо не мають так багато як ми. В такому случаю це наш привилей поділитися з ними, щоб скріпити їх для Божої роботи в невинності. Ми завжди будемо мати щось для рівного розподілу з того, що Бог дав. Як це бувало і з Ізраїльтянами, коли вони збирали манну кожного дня в пустині: “не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.”— 2 Мойс. 16:18, АС; 2 Кор. 8:14, 15, НС.
7. Як Бог відповідає на цю петицію в більше чим матеріяльний спосіб? Чому?
7 Знаючи, що “чоловік мусить жити не лиш самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Єгови”, наш небесний Отець також доставить нам щоденно духової поживи через Його теократичну орґанізацію, якщо ми щоденно приходимо до Його стола не тільки покормити наші уми Його написаним Словом, але й покормитися духово через виконання Божої волі і через поділенняся Його Словом правди з іншими.— Мат. 4:4, НС; 5 Мойс. 8:3, АС; Йоана 4:34.
ПРОЩЕННЯ НАШИХ ДОВГІВ
8. Які це довги ради яких ми просимо прощення, і чому так?
8 Переступний гріх проти Божого закону ставить нас в задовження Йому. “Плата за гріх — смерть.” (Рим. 6:23, НС) За наш гріх Бог може вимагати й взяти наше життя; Він може вигнати нас з Його святої орґанізації і спільности товариства з нею. Він може забрати свій мир від нас, і перервати всі мирні споріднення із нами. Він може заставити нас звернути Йому все, що ми отримали від Нього через незаслужену ласку Його. Ми задовжені Йому любовю, висловлену через послушенство; і коли ми грішимо тоді не віддаємо довгу любови до Нього, бо гріх не є любий Богу. (Рим. 13:8—10) Із таким поглядом, що гріх є довгом, який треба віддати Богу, Ісус установив наступаючу петицію в Господній молитві: “І прости нам довги, як і ми прощаємо довжникам нашим.” (Мат. 6:12, НС) В доказ, що довг тут значить гріх, Ісус висказав ту саму петицію в рівнобіжній молитві в цих словах: “І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто задовжиться проти нас.”— Луки 11:4, НС.
9. Яка є підстава, що на ній Бог прощає нам, і що ми мусимо вірувати й прийняти, щоб молитися цією молитвою правдиво?
9 Ця петиція не була б уповажнена, коли б не було ніякої основи для Божого прощення нам. Основа для цього не є тільки Його любов і милосердя в подуманий спосіб і без огляду на Його звершену справедливість, яка вимагає смерти за гріх. Основа для прощення є в Його любові й милосердю, що є висказані в людській жертві Його Сина Ісуса Христа, що цілковито стрінуло вимоги справедливости в нашу користь. Коли Ісус навчав цеї молитви в проповіді на горі, тоді Він вже оголосив був прощення гріхів кільком, що Він оздоровив їх. Так треба було і розуміти, що Боже прощення прийде через Ісуса Христа і через Його звершену жертву викупу. Апостол Павло, який називав себе найбільшим із грішників, каже до Божих дітей: “Сина любови своєї, в котрому маємо викуп кровю Його і прощення гріхів.” “Нині при закінченню системи явився раз на знищення гріха жертвою своєю.” Отже молитися тією частю Господньої молитви гідно, то ми мусимо щиро вірувати в Христову жертву і прийняти її.— Луки 5:20—24; 7:47—49; Мат. 9:1—8; Кол. 1:13, 14 і Жид. 9:26, НС; Галат 1:4.
10. Чому ми не можемо нехтувати жертвою і священством Ісуса?
10 Бог не нехтує жертвою свого Сина за гріх. Його необмежна справедливість вимагає такого жертвенного розпорядку. “Він любив нас, і післав Сина свого на вблагання за гріхи наші.” Не як інші реліґійні секти, як от секта Святости і Христіянська Сцієнція, і т. п., ми мусимо бути на стільки чесні, щоб признати нашу упавшість і визнати наші гріхи. Ми мусимо признати, що гріх дійсно є в нас, як це апостол Павло зробив і визнав його. Це конечно потрібно для нас визнати наші гріхи Богу й благати Його про заслуги жертви Його Сина і признати Ісусів уряд, як Божого Первосвященика. Інакше, ми не отримаємо прощення. Ааронове священство з покоління Левія в Ізраїлі перейшло, але ми не сміємо заперечити Ісусового священства. Він є священик на подобіє Мелхизедика, а його священство існує по віки аж покіль Він вповні спасе всіх грішників, що є предметом для ратунку, ’спасаючи їх вповні, бо Він живе на вблагання за них.’ Нічого нема в нас грішних чим ми могли б заплатити довг. Отже ми мусимо приймити заслуги Ісусового священства.— 1 Йоана 4:10; 1:8; Рим. 7:17—25; Жид. 7:24—28, НС.
(Дальше буде)