Збереження ума відновленим

1. Чому це легко тепер тримати ум відновленим і жити в гармонії з ним?

МИ МОЖЕМО набути нове знання в наші голови й посідати нові ідеї, але це не легко зберегти ум в цім новім стані і руководити нашим життям в гармонії з ними. Не в цім світі в якому “бог цього ладу” і його демони бродять разом самопасом. Ані це неможливо тепер, коли ми знаходимося в упавшому тілі з його нахиленнями до гріха, самолюбства, забутливости та нехтуванням Бога. Апостол Павло, хоч був обдарований такими скріпляючими видіннями та обявленнями, однак не знайшов, що це легка справа берегти ум в новому способі життя згідно із знанням, яке він мав з Божого обявленого Слова. Він мусів безнастанно боротися, та й це не завжди в умі, так щоб ми могли сказати: “Поле битви є в умі.” Він мав тілесні недомагання, пристрасти і підлі нахили його тіла до поборювання, так само як ми маємо сьогодні. І як він описує битву, яку він мав із собою, не говорячи вже про битву з дияволською орґанізацією на зовні, ми можемо бачити опис нашої власної битви з тілами нашими, які умирають через наслідження гріха:

2. Як Павло описав битву яку ми маємо з нашим тілом?

² “Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в мені. Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. Дійсно я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, але ж бачу інший закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх. Окаянний я чоловік! Хто збавить мене від тіла, що вмирає цією смертю? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом я самий невільник Божому законі, тілом же законові гріховному.”— Рим. 7:19—25, НС.

3. Звідки приходить “гріховний закон, що в моїх членах”? і як “закон мого ума” поборює його?

³ Завважте ті апостольські вислови, як “закон ума мого” і “закон гріха, що в членах моїх.” Закон — це правило поступовання або діяння згідно з яким особа діє або чинить. Бог Єгова Творець не поклав гріховного закону в людстві. Це наш перший людській отець Адам, під впливом Диявола, що поклав його в людське тіло і передав його нам через насліддя. Хіба що його контролюємо або відпераємо, інакше закон гріха буде управляти вами і руководити. Як же можна контролювати його або відперати? Це можна робити при помочи “закону ума”. Та не старого ума, бо він так грішний як і світ, але нового ума, який прагне перетворити вас на образ Божий, Творця вашої нової особи. Цей новий ум розказує нове правило поступовання й поведіння у вашім життю. А що ви маєте новий ум у вашім старім тілі з старим розумом, ось тут де боротьба повстає. Завдяки вашому новому способі думання, у вас витворується бажання про кращі річи, але здібности виконати ваші бажання у звершений спосіб, немає у вас. Це тому, що ви є незвершені, і закон гріха бажає орудувати вашим тілом і умом. Тим то часто ви служите гріховному законі при помочи вашого тіла. Але ваша потіха в тім, що ви не знаходите приємности у творенні такого гріха, і ваш ум держиться Божого закону і одобрує його і заставляє вас виконувати його.

4. Чого більше вимагається чим знання, і чому?

⁴ Згідно з уродженим законом у вашім умі, ваші уми бажають або знаходять легше нахилятися до гріха й самолюбства. Щоб замінити це кращим законом, ми мусимо перетворити наші уми новим знанням і тим, що те знання тепер напоминає й радить. Воно не досить тільки посідати знання в наших головах. Многі духовники в псевдо-Христіянстві і члени їх реліґійного стада посідають знання Біблії, але вони не поступають згідно із цим знанням. Воно не є кермуючим законом в їх життю. Але потім, як ми набудемо знання з Божого Слова, ми мусимо працювати над нашим умом, що є сповнений цим божественним знанням. Проти грішних нахилів у нас і проти склонности умової лінивости й забутливости, мусимо розвивати властиві умові навички. В цей спосіб ми дійсно розвиваємо “закон ума”, певний умовий образ або форму, умове правило поступовання, а це стається контролюючою силою в нашім життю.

5. На чому ми мусимо уперти наш ум? Занехання це зробити значить що?

⁵ Нашим блаженним знанням з Божого Слова ми мусимо вишколювати наш ум правильно думати і старатися думати у властивий спосіб. Інакше, ми станемося такими людьми, що їх уми знов попсуються, “люди цілком попсутого розуму, негідні знаходитися у вірі,” як це Павло говорить про них. (1 Тим. 6:5; 2 Тим. 3:8, НС) Наше вічне існування залежить від нашого утвердження правильного “закону ума”. Наша вічна судьба залежить від того на що ми звернемо нашу увагу. Як про це ми читаємо в листі до Римлян 8:5—7 (НС): “Которі бо по тілу, ті думають про тілесне, которі ж по духу,— про духовне. Думання бо по тілесному — це смерть, думання ж по духовому значить життя і мир, тому що думання тілесне значить ворогування проти Бога, бо воно не є покорене законові Божому, та й не може.” Якщо ми перестанемо думати про правду й позволимо нашому умові знов зіпсуватися річами видимої орґанізації Диявола, то це значить кінець нам. “Котрим кінець — погибель, а богом їх є черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.”— Филип. 3:18, 19, НС.

6. Памятаючи приклад перестороги, чому боятися зопсуття ума?

⁶ Воно добре, щоб ми боялися, інакше наші уми стануть зопсуті, коли ми ще в цім світі в якому великий Змій хитро повзається і зводить людей. Апостол висказав цей страх, коли він сказав: “Я боюся, щоб, як змій Еву обманив своєю хитрістю, так не попсувались думки ваші, одвернувшись від щирости та чистоти, яка належиться Христові.” (2 Кор. 11:3, НС) Як нам відомо, то Ева з першу мала здоровий умовий спосіб або закон, згідний з Божим відкриттям в городі Еден. Але Диявол, під імям Змія, приступив і запустив нездорові думки в її голову. Замість відперти їх, Ева плекала їх, а це завалило праведний закон її ума і допровадило до спокуси у гріх. Вона думала більше про бажання попоїсти заказаний овоч чим про правдивість Божого слова, хоч це і зробило Змія брехуном, і було б заощадило її від спокуси і затягнення у гріх.

7. Де ворожнеча проти Бога починається?

⁷ Якщо ми сьогодні, коли ще той самий Спокусник знаходиться коло нас, установимо правильний закон ума і будемо рішучо думати процесом нового ума, то це збереже нас від принад спокуси й гріха. Ворожнеча проти Бога починається в умі. Апостол каже нам хто був примирений з Богом: “Ви, що колись були відчужені й ворогували, тому що ви думали про лукаві діла.” Він каже, що нім ми віддали себе з послуху Богові “ми всі жили колись по хотінню тіла нашого, чинивши волю тіла й думок, і були по природі дітьми гніва, як і інші.”— Кол. 1:21 і Ефес. 2:2, 3 НС.

8. Як ми мусимо думати, щоб сповнити найбільшу заповідь?

⁸ Коли ми знаходилися в тім несвідомім умовім стані, то ми не любили Бога нашим умом. Найбільша із заповідей, яку коли дано людям, вимагає, щоб ми любили Бога всією нашою умовою силою. Ісус указав яка саме та найбільша заповідь є, коли Він навів з Божого Закону і сказав: “Ти мусиш любити Єгову Бога твого цілим серцем твоїм і цілою душею твоєю і усім умом твоїм.” (Мат. 22:37, НС; 5 Мойсея 6:5, АС; Луки 10:27) Те, що ми думаємо по звичаю, вельми дотикає нас і впливає на нас і заставляє нас узяти певний напрям. Думати в один спосіб, а поступати в інакший, поверховно, то це лицемірство. Ми мусимо думати в любові до Бога Єгови. Це значить думати, щоб угодити Йому, вкоритись Йому і вірно дбати про все, що приносить пошану Його імени, і що сприяє інтересам Його царства.

9. Який суд приходить проти тих, що мають подвійного ума?

⁹ Ми не можемо цілосердечно служити Богу з двома умами. Псальміст добре висловився про це: “Ненавиджу тих в кого ум подвійний; але закон твій люблю.” (Пс. 119:113, АС) “Ненавиджу людей, що є пів на пів, я люблю твій закон.” (Мо) Ісус ненавидить їх також і тому каже до многих новочасних Лаодикійців: “Тим то яко ж літний єси, і ні зимний ні гарячий, виплюю тебе з уст моїх.” (Одкр. 3:16, НС) Якщо ви є подвійного ума, розділюєте ваші уваги між цим світом а Богом і не перетворуєте вашого ума на образ угодний Богу, то з часом він зрадить себе напевно. Це буде значити, що ви відкинуті. Ви станетесь зопсутими умово із зараженням від цього світа і знайдетесь у спокусі. Оце що сталося з псевдо-Христіянством. Ви винні Богу, щоб любити Його всіма вашими думками. Це Він приказує. Це ваша забезпека.

ПОСТУПОВЕ ДУМАННЯ

10, 11. Через який умовий процес і напрям многі із тих, що у правді, мають трудність?

¹⁰ Цілий світ є хворий умово, і прилюдні й доброчинні інституції для умово хворих є аж надто переповнені. А це тому, що вони не мають здорової, незіпсованої науки з Божого Слова, та й духовенство й лікарі й психольоґи є безвартні й є бідними утішителями. (Йова 13:4; 16:2) Це трудно триматися здорово умовим у світі, який сьогодні терпить занепад з усіх боків. Многі, що прийняли правду з Божого Слова, мають трудність, а особливо тому, що це важка річ для них відорватися від старих умових навичок. Їх уми безнастанно перевертаються, самозаглиблені, як це вони кажуть. Вони мають велику мішанину, і про ці похибки вони є надто свідомі. Вони болюче відчувають їх дурні поступки перед іншими, їх помилки в розмові, їх труднощі, їх прояву немочей, критику інших про себе, дорікання інших дані їм, образи поповнені іншими проти них. Вони беруть цю справу до Бога в молитві, але з цього вони не дістають умової пільги. Чому? Тому що вони не кладуть свого тягару на Бога Єгову і не полишають його там з Ним, але носять далі його з собою на своїх плечах.

¹¹ Внутрі вони роздумують над своїми упавшостями, і так кружать навколо тих річей, що спричиняють смуток їм. Кругом крутиться їх ум і перевертає ті річи в їх думках. Чим більше це вони чинять тим глибше ті річи просякають їх уми. Вони стогнуть в собі й переносять тисячі смертей через передумання тих річей знов і знов.

12. Чого вимагає правдиве покаяння й прощення?

¹² Такий не є здоровий стан ума, і він не підносить духового здоровля. Правдиве покаяння перед Богом не вимагає такого страшного перевороту ума, як наслідок. Ані правдиве прощення провин інших проти нас не відчувається і не висловлюється в цей спосіб. Якщо ми покаялися і просили Бога за прощення, то вповаймо, що Він простив нам через Христа. Отже бувайте спокійні й старайтесь поступати інакше від тепер. Якщо ми простили переступникам проти нас й довжникам нашим, тоді не надуваймося ані не памятаймо цього проти них. Любов, каже в 1 Коринтян 13:5 (НС) “не памятає кривди.” Якщо ми памятаємо наші минувші гріхи, дурноту й недомагання, то це не для того, щоб ті річи мучили нас, але як пересторогу для нас, щоб їх знов не повторити.— Іса. 46:8.

13, 14. Як невластивий умови жаль і оглядуванняся було справлене в часі Захарії? В часі Неємії?

¹³ Це не час, щоб оглядатися й сумувати, і так перейматися собою, щоб ми втратили вид теократичної орґанізації Єгови і Його славних діл сьогодні. В часі пророка Захарії, потім, як жидівський останок повернув з Вавилону, щоб відбудувати храм в Єрусалимі, деякі люди приходили оплакувати, ридати і стогнати й голосити в храмі за минувші гріхи Єрусалиму і за всі страшні нещастя які впали на нього в тім місяці року 607 перед Хр. Отже, вони бажали постити й поширувати сум навколо. Тоді Єгова через Захарія сказав їм, що це було не намісці, бо тепер прийшов час радуватися над тим, що Єгова привернув свого посвяченого останка й знов відновив почитання себе в місце де Він поклав своє імя. Він сказав, що минувші пости в ріжних місяцях від тепер “переміняться домові Юдиному в радощі й веселі празники; тільки ви полюбіть правду й мир.” А тоді він звернув їх уми й розказав їм, як десять мужів з усіх народів і зі всіх язиків вхопляться поли в Юдея і прийдуть з ним до храму Єгови, щоб почитати.— Захар. 7:1 до 8:23.

¹⁴ Знов пізніше, в часі Неємії, привернений останок був склонений сумувати й оплакувати їх минувші збочення, так що управитель Неємія сказав до собору: “Це день святий Господеві, Богові нашому; не смуткуйте й не плачте! . . . бо радощі перед Єговою — це сила ваша.”— Неєм. 8:9, 10, АС.

15. Який є біблійний лік для такого влізливого та сумного умового стану?

¹⁵ Лік для цього влізливого, оплаканого стану ума є — глядіти наперед, а не взад. Заповніть ум свій поступовими думками. Роздумуйте над будучими плянами. Зверніть ваші думки на завдання, що перед вами, і як ви сповните їх. Памятайте про біблійні студії, які ви мусите приготовити, ті промови, які ви мусите приготовити, щоб доручити з публичної плятформи, ті демонстрації, які ви маєте приготовити для служебного зібрання, і про всі інші річи, які Бог схоронив для вас. Не пригноблюйте себе, не услаблюйте себе, не здержуйте вашого поступу через болюче пригадування ваших гріхів або через пригадування бажаних річей, що проминули. Наслідуйте апостола: “Брати, я про себе не думаю, що я вже зловив щось; одно ж роблю, забуваючи все те, що позаду, і сягаю про те, що спереду, біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христі Ісусі. Тим же, скільки з нас звершених, думаймо так; і коли що інакше думаєте, то Бог відкриє вам, як повище сказано. Тільки до чого ми вже достигли, ходім у порядку і тим самим правилом. Спільно старайтесь наслідувати мене.”— Фил. 3:13—17, НС.

РІЧИ ДЛЯ УМОВОГО ЗАНЯТТЯ

16. Чому і як ми мусимо відновляти наші уми і глядіти вперед?

¹⁶ Блискучий новий світ є напереді й ми знаходимося в його брамах. Біблія виглядає його, і вона звертає наш ум до нього. Не на це час тепер, щоб ми умово назад провалилися в зопсуття. Тепер дуже потрібно постановити, щоб берегти ум наш відновленим. Наш нахил думання муситься тримати в правдивім напрямі, щоб він приніс бажані наслідки, підчас коли ми не схиляємося ні на право ні на ліво. ‘Закон нашого ума’ мусить бути скріплений згідно з Божим Словом, і мусить бути правилом від якого ми не можемо відступити, навіть усупереч немочей нашого тіла. Це вимагає умового зусилля й чування над нашими думками, і ходити там де ми можемо завжди відсвіжити й відновити наші уми правдою з поступом Божого Слова. Це значить, що ми мусимо вчащати на зібрання Божих людей і спільно з ними досліджувати й розбирати Боже Слово. Це значить ми мусимо прилучитись до них в любові й вірності будувати один другого в найбільше святій вірі. Ніколи не занехуйте збиратись разом.

17. Як Боже Слово сталось новіщим для нас? Як ми можемо думати Божі думки?

¹⁷ Боже Слово стає чимраз новіщим для нас, та не тільки через новіщі переклади на нашу мову, але головно через сповнення його пророцтв і через ясність його науки під освітленням Божої сили і через уживання Його теократичної орґанізації. Стараймось думати Божі думки. Памятаймо, що й Петро зробив помилку і старавсь відмовити Ісуса з Його дороги жертви, тому, як Ісус сказав до Петра, “ти думаєш, не Божими думками, а людськими.” (Маттея 16:23, НС) Ми не можемо проникнути всі Божі думки. Ми не можемо радити ані навчати Божого ума. Він стільки дальший і вищий від наших. Та ті думки, які Він відкриває своїм людям і через свого духа й через своє Слово, ми можемо думати ними і тримати себе від блуду, який Петро зробив. Як любий Отець Бог каже нам серед цього перелюбного роду людського: “Сину мій, віддай мені серце твоє, а путь мою нехай радіються [або, стережуть] твої очі.” (Прип. 23:26, АС, заввага) Це значить, сердечно вважати на Його відкриття себе і вважати на Його дороги. Це ми можемо зробити тільки через досліджування і триманняся тісно Його Слова й уважати на Його діяння з його орґанізованими людьми. Це поможе нам переобразитись.

18. Як ми можемо мати ум Христів?

¹⁸ В такий же спосіб ми мусимо дивитися на Божого Сина Ісуса Христа, “провідника і звершителя нашої віри.” (Жид. 12:2, НС) Ми не можемо знати вповні ум Єгови, тому що він є незбагнутий для нас; але, каже апостол, “ми маємо ум Христів.” Так, ми знаємо, що Він думає; ми ділимося Його думками, бо Він прийшов на землю і обявив їх нам. По мірі оскільки ми ревні й дозрілі христіяни, наші думки є його думки. Тому ми можемо оціняти чому Він говорив і поводився так, і чому Він впокорився під руку Його небесного Отця, навіть до ганебної смерти на дереві тортур. Якщо ми є Його вірними послідовниками, то ми мусимо ступати за порадою апостола: “Держіть той самий ум у вас, що був також в Христі Ісусі.” Це ми можемо зробити тільки тоді, коли маємо ум Христів, Його думки, і для цього ми мусимо досліджувати Боже Слово, яке дає нам історію того, що Ісус говорив і як Він жив і які пророцтва Він сповнив і які пророцтва тепер Він сповняє або ще сповнить.

ЖИВУЧИ ЗГІДНО З ВІДНОВЛЕНИМ УМОМ

19. Що ми мусимо мати, в супереч чиєї опозиції?

¹⁹ Наше слабе, упавше тіло і всей цей світ лукавих демонів і людей будуть противитися нашому висловленню наших думок тим, що ми будемо жити згідно з нашим умовим напрямом. Але ж після Божого закону, то нам належиться не тільки свобода думки, але й свобода мови. Всякий один, що є дійсним христіянином мусить перетворити свій ум згідно з Божою волею. “Тимже, коли хто в єдності з Христом, той нове сотворіння; старе минуло; ось стало все нове.” Так ми читаємо в 2 Коринтян 5:17, НС. Подібно так, коли хто з доброї волі призначений на життя вічне на райській землі по битві Армаґедон, той також мусить перетворити свій ум від усякої подібности до цього зопсутого світа.

20. Яка є ціль для обновлення нашого ума, і як ця ціль здійснюється?

²⁰ Памятаймо, чому ми маємо це відновлення нашого ума. Послухайте знов звершених слів апостола: “Переображуйтесь обновленням ума вашого, щоб довідатись яка є добра й прийнятна та повна воля Божа.” (Рим. 12:2, НС) У псевдо-Христіянстві є чимало замішання відносно того, що є воля Божа, і тому те Христіянство далі приладжує себе до цього світа. Проте ми мусимо доказати собі, що є Його воля через обновлення ума, а це значить дістати нову інформацію, нове знання, в наші уми. Якщо це має відкрити Божу волю нам, тоді та інформація, знання й освічення, мусить прийти від Нього, і ми можемо дістати його тільки з Його Слова при помочи Його духа і орґанізації. Коли ми так докажемо собі, що вона є, тоді ми оціняємо, що Його воля є доброта. Ніхто не може мати ліпшої цілі взглядом нас. Це є єдина річ, що є приятня для Нього. Отже ми не можемо змінити Його волі, але ми мусимо старатися погодитись з нею в кожному згляді. І так, коли наша інформація збільшається й ми дістаємо більше знання і студіюємо дальше Його волю, тоді ми бачимо, що це є звершена воля. Вона обнимає все, що ми потребуємо робити, щоби виконати нашу часть в Божому розпорядку для життя і щоб ми мали спільність в оправданню Його імя і суверенність перед цілою вселенною. Будучи переконані в наших нових умах, що є Божа воля, ми тепер мусимо чинити цю добру, принятну й повну волю.

21. Як і чому ми мусимо “підперезати наш ум для активности”?

²¹ Це вимагає постанови в наших умах. “Тим то,” апостол Петро каже нам, “підперезавши поясниці думок ваших, затримайте цілковиту рівноважність і вповайте на незаслужену ласку, що приноситься вам в одкриттю Ісуса Христа. Як слухняні діти, перестаньте поводитися по давніх хотінням вашим, що в незнанню, а, яко покликавший вас святий, і ви самі святі в цьому життю будьте, бо написано: ‘Будьте святі, бо я святий.’ ” (1 Пет. 1:13—16, НС) Підперезавшись правдою, ми скріплюємо наші уми для напружної активности яка лежить перед нами. А як охорона для наших голов ми можемо надіти “шолом надії на спасення”; бо не призначив нас Бог на гнів, а на одержання спасення, через Господа нашого Ісуса Христа. І ради цього потрібного поясу й шолому надії ми мусимо далі кормитися Божим Словом під просвіченням його духа і за помічю його теократичної орґанізації.— 1 Солун. 5:8, 9, НС.

22. Який новий погляд дає обновлений ум про наше терпіння за чинення Божої волі?

²² Новий ум дає нам нові погляди про активність, якої потрібно для виконання доброї, принятної та звершеної волі Божої. Він запускає славу в ту активність. Але ж у цім случаю, ум перетворений Божим Словом і його дух помагають нам побачити наше терпіння в іншому світлі. Ми глядимо на нього як на великий привилей, бо наші очі розуміння бачуть, що воно (терпіння) є дане для того, щоб випробувати нашу невинність до Бога, як вірних підтримачів Його суверенности і як вірні раби Його царства під Христом. Щоб зустрінути і переносити такі терпіння, то ми мусимо ‘узброїти себе в той самий стан ума’, який Ісус Христос мав і затримати нашу невинність, як Він затримав. Ми мусимо терпіти, тому що ми не можемо поступати із цим світом і його політикою. Наші нові уми не позволять нам співділати з світською політикою, і через те ми воліємо терпіти. Але ж за такий доказ нашої невинности нас жде невимовна нагорода безконечної радости в новім небі й новій землі Божого нового світа.— 1 Пет. 4:1, 2, НС; 2 Пет. 3:13.

23. Що ми тепер постановляємо, і що ми сподіємося робити?

²³ На підставі всяких доказів, то новій світ праведности є дуже близько! Тим то не приладжуймося до цього лукавого світа, що так близько цілковитого кінця, але набуваймо нового ума, що є сповнений знанням Божої волі. Держім той ум відновлений через вірне виконування Його волі, і жиймо тепер, як блаженні благовістники Божого царства і як наслідники Його славного нового світа. Потім, якщо Бог поможе нам пережити битву Армаґедон і ми ввійдемо в новий світ без смерти, то хоч ми не отримаємо нових тіл в миг ока, то ми будемо мати наші нові уми в повній гармонії з праведним новим світом.