Тріюмф чистого, неопоганеного почитання

“І ця побіда, що побіджає світ, віра наша.”— 1 Йоана 5:4, НС.

1. Яка битва наближається, і хто певно переможе в ній?

ЄГОВА дав визов усім богам цього світа. Коли пригадаємо, що в самій Індії або Гіндустані є приближно 330 міліонів богів і богинь, і, коли взяти під розвагу богів інших країв, то ми бачимо, що ця справа сягає міліони богів, видимих і невидимих, проти одного Бога, Єгови. І ось битва богів наближається! Та питання виринає: Хто з них побідить? Отже, на підставі наслідків бувших битвів, то відповідь певна: Та битва піде одним напрямом, і Єгова побідить, як єдиний живий і правдивий Бог вселенної!

2, 3. Що матеріялісти будуть заперечувати? але що вони мусять признати?

² Комуністи й атеїсти в загалі, скептики, недовірки й запеклі матеріялісти цього двацятого століття ругаються з думки про війну богів. Вони кажуть, що які є боги, то вони існують в умах людських, отже війна таких уявлених богів — це глум. Все ж таки ці матеріялісти мусять признати, що почитання таких богів є дійсне навіть в цім новочаснім світі, і що вірування в таких богів і почитання цих богів відограли важливу часть в кермованню й судьбі всіх народів, безвиїмково.

³ Нехай собі такі матеріялісти заперечують існування невидимих, духових богів, але ж вони мусять признати, що многі чоловіки й жінки, що живуть сьогодні, є піднесені до позиції богів між людьми; що вони є обожані й шановані й прославлені, як спасителі й добродії світа. Це відноситься не тільки до політичних осіб, як Сталіна Совітської Юнії, але й до реліґійних фіґур, таких як папа Ватиканської Столиці, якого обожають і титулують як віце-бога, і також до Далаї або Великого Лами Тибету. Всі свідомі люди знають, що іноді на 31 грудня, 1945 р., що Імператор Гірогіто в своїм імперіялістичнім декреті, на Новий Рік проголосив, що японський Тенно або імператор не є богом. Цей декрет, що був поміщений в кожнім японськім часопису, приказав людям забути “ложне поняття, що імператор є богом і що японські люди є вищі від інших рас і що вони призначені панувати над світом”. Нюйорський Таймс в заголовку сказав: “Бог заперечує божество”, а однак сьогодні многі Японці уперто вірують в Шінто реліґію, що імператор є богом, “Сином Небесним”, що походить від “Богині Сонця”. (Ню Йорк Таймс, 6 січня, 1946 р.) Але коли один бог, якого почитання сильно впливало на хід японського народу, є позбутий з божества твердими фактами, то множество людей лякаються новочасного процесу в який політична держава стає обожана, і її визначні особи й символи стають богами і бувають почитані. В такім почитанню, то навіть матеріялістичного ума люди бувають захоплені. Хоч вони пятнують богів інших людей, як ложних й уявних, то самі вони є винуваті за вироблення богів собі по їх власній умовій думці й бажанню.

4. Що Біблія навчає про невидимих сотворінь, яких цей світ почитав як богів? І як ті ложні боги поставлені в суперництві одні проти других?

⁴ Нехай же люди, що мають розуміння бачити, називають їх “ложні боги”, бо вони не є ніякими богами, ані їм не належиться відношення як до богів. Та написане Слово Єгови, Свята Біблія, перестерігає нас, що є бог цього лукавого світа, який уживає засліпляючого впливу на всіх людей цього світа, про що ми читаємо, що “бог цеї системи засліпив уми невіруючих, щоб сяєво славного благовістя про Христа, що є образом Бога, не освітило їх.” (2 Кор. 4:4, НС) Ми також читаємо в Біблії: “Ні, як що посвячують народи, бісам посвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.” (1 Кор. 10:20, НС) Ось так Біблія, Слово Єгови, навчає, що суперлюди, невидимі духові особи, котрих всі народи цього світа почитають як богів, і що вони є злющі демони під впливом князя або володаря, Сатани, Диявола, який є великим засліпителем людських умів. Почитання їх ідолів, які представляють їх, є ложним почитанням. Впродовж усіх віків були наче перегони між тими ложними богами, коли один нарід воював проти другого народу й апелював до свого бога або богів, щоб вони помогли йому проти бога або богів другого народу, і цим чином ставили богів проти богів. Перемогу приписували богам переможного народу.

5. Як і чому римська імперія справлялась з трудностями многих богів? Але якого бога вона не могла трактувати так?

⁵ Одначе римська імперія признавала богів всіх народів й присвоювала їх в імперії. Це вона хитро робила, щоб тримати підневолених народів у кращому стані ума. Вона старалась зілляти реліґії включаючи й всі признані боги імперії. Хоч вона з терпимости позволила кожному в імперії вибирати свого місцевого бога для почитання, то імператора вона признавала як одного бога. Вона заставляла людей почитати його, як спільного бога всіх. В цей спосіб вона вязала розтягнену імперію тісніше разом. Одначе був один бог, якого та імперія не прийняла у свій пантеон, або храм богів. Він був Єгова, Бог Авраама, Ісаака, Якова, Мойсея і всіх вірних пророків і слугів, включаючи й Ісуса Христа і Його правдивих послідовників. Імператор Константан з четвертого століття по Хр., старавсь зілляти Ісуса Христа в пантеон римської імперії через амальґамацію (обєднання) поганської реліґії із зопсутим христіянством його часу. Але вірні христіяни, що трималися Святої Біблії, рішуче відмовилися признати таке обєднання. Вони тримали себе віддільними.

6. Яку позицію правдиві христіяни беруть в цій боротьбі богів, як на це указує в 1 Коринтян 8:4—7?

⁶ Правдиві христіяни, і під цим ми не розуміємо псевдо-Христіянства, признають і служуть Богові Єдиному, якого Ісус Христос признав і служив, а це Його небесний Отець, Єгова. Висказуючи цю непорушну позицію правдивих христіянів, апостол Павло писав їм: “Знаємо, що ідоли ніщо в світі, і що нема іншого Бога, тільки один. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі чи то на землі, як многі боги і многі пани; та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Його; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе сталося, і ми через Нього. Ні, не у всіх це знання.” (1 Кор. 8:4—7, НС) Згідно із цим, то боротьба завжди існувала між почитанням Єгови, Бога і Отця Ісуса Христа, і почитанням всіх так званих “богів” цього світа, включаючи псевдо-Христіянство. Почитання правдішнього Бога — це правдиве почитання.

7. Які питання зустрічають поклонники Єгови? і як на них відповісти?

⁷ Перевисшені много тисяч разів такими поклонниками тих богів цього світа, ті, що почитають Єгову, як єдиного Бога, зустрічають те саме питання тепер як і впродовж всіх шістьдесять століть людської історії: Чи їх почитання останеться? Чи воно переможе? Про відповідь на ці питання не може бути сумніву. Один живий і правдивий Бог Єгова побідить ложних богів помимо того, що їх число міліони. Отже правдиве почитання Бога Єгова побідить усі ложні почитання і воно єдине останеться. День на цю перемогу уже дуже близько.

РЕЛІҐІЯ НА СУДІ

8, 9. Чому ложна реліґія тепер терпить наругу?

⁸ Не буде це пересадою сказати, що всякі реліґії сьогодні, правдиві як і ложні, є під ганьбою. Ложна реліґія терпить зневагу через її лицемірство, за її несвідомість і замішання, за її підлість і неписьменність в якій вона занехала людей, і через занепад її намірів і політики і тому що вона не має ніякої вістки світла, щоб показати людям дорогу до чистого, успішного, щасливого, мирного та безпечного світа. Ложна реліґія є союзником і нероздільною частю цього злиденного світа і вона воює з ним проти єдиного й живого Бога. Так поступає й Христіянство. Воно привластило собі таке імя, тому що воно признає себе за країну де христіянство практикується, але само воно є сповнене “любимцями розкошей більше ніж любимцями Бога, маючи образ благочестя, але сили його відцуралися.” Біблія, яку воно посідає, стоїть як свідок проти нього і осуджує його, що воно відступило від правдивого христіянства. Воно терпить, але це тому, що воно не послухало перестороги апостола Петра: “Тільки ж ніхто з вас не постраждає яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник. Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите?”— 2 Тим. 3:1—5 і 1 Пет. 4:15; 2:20, НС.

⁹ Зневага, яка тепер паде на реліґії як Христіянства так і поганства, не є без причини; вони заслужили собі на це. Це з такою реліґією на увазі, що піднесено гасло перший раз в Лондоні, Англія, в 1938 р.: “Релігія — це сіть і обман. Служіть Богу і Христу Цареві.”

10. Якого відріжнення многі не роблять? а однак як таке відріжнення є властиве, коли застановитися над висловами “христіянин”’ і “христіянство”?

¹⁰ Тому що люди в загалі не бачили ріжниці між неправдою а правдою, і тому що світська реліґія зробила собі огидне імя, через те оцими роками повстав нахіл оминати імя “реліґія” в суспіль із правдою й орґанізацією Бога Єгови. Відступне псевдо-Христіянство стягнуло велику зневагу на імя правдивого “христіянства”, до якого воно привязує собі виключне право. Якщо ми маємо оминати назви ізза сорому й обмови, що псевдо-Христіянство несправедливо стягнуло на нього, тоді нам би оминати й імя “христіянський” і відмовитися називати себе “христіянами”. Дехто думає, що назву “христіянин” з першу надано як зневагу для послідовників Ісуса Христа. (Діян. 11:26) Одначе ми можемо прийняти те імя, як от ми приймаємо імя “Юдей” або “Жид в духовому змислі. Чому? Тому що ми держимось обітниці Єгови, яку Він дав Юді, що “в Юди не похитнеться берло між коліньми, аж Шілог прийде; і до його будуть зібрані послушні з людей.” (1 Мойс. 49:10, АС) Ми також можемо прийняти терпіння, як христіяни, тому що Петро каже нам відносно вірного послідовника Христа: “Коли ж він терпить як Христіянин, то нехай не соромиться, а прославляє Бога в це імя.” (1 Пет. 4:16, НС) Отже ви можете взяти те імя “Христіянин” на дармо і стягнути зневагу на нього, або ви можете терпіти несправедливо як Христіянин. Якщо ви живете згідно з імям “Христіянин” помимо наруг, яке воно приносить, тоді ви можете прославити Бога в це імя. В такий самий спосіб ріжницю треба зробити між ложною реліґією а правдивою реліґією.

11. Які писання указують на цю ріжницю дотично реліґії, що вона властива?

¹¹ Апостол Павло пристусовує назву “реліґія” до ложної, коли він робить оце визнання: “Ви певно чували про життя моє колись в Юдаїзмі, що без міри гонив я собор Божий, та й руйнував його; та й робив я ліпший поступ в Юдаїзмі чим многі з ровесників народу мого, будучи надто ревний за отців моїх перекази.” “Я жив Фарисеєм по найдокональшій єресі нашої реліґії.” (Галат 1:13, 14, НС; Діян. 26:5, АС) Павло також каже нам, що деякі люди в його часі неначе виконували форму почитання, яку то ангели ніби мали б виконувати, “реліґію ангелів” або “культ ангелський”. (Кол. 2:18, Дуя і Мо) Але ж ученик Яків робить розріжнення між ложною реліґією а правдивою реліґією, т.є, чистим Христіянством, коли він каже: “Будьте чинителями Слова, а не тільки слухателями, обманюючи самих себе. Бо коли хтось тільки слухає а не виконує його, той подібний чоловікові, що дивиться на природне лице своє в зеркалі. Подививсь бо на себе, та й відійшов, забувши зараз, який він був. Хто ж дивиться на звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не є слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий в діянню своїм. Хто ж уважає себе за реліґійного і не уздає язика свого, а обманює серце своє, у того марна реліґія. Чиста, неопоганена реліґія перед Богом і Отцем, значить це: дбати про сиріт і вдів у горю їх, і держати себе неопоганеним від світа.”— Якова 1:22—27, Мо.

12. Яке значіння привязується до слова “реліґія”, що те слово можна ужите відносно правдивого почитання?

¹² Спосіб в який слово “реліґія” є ужите в перекладах Біблії в кількох язиках, почавши від перекладів на Стару Латинську мову, датовані від другого століття, то воно значить “система або форма почитання”, без ріжниці чи вона правдива або ложна, чиста або відступна. Отже Нового Світа Переклад не є безоглядний в цій справі, бо взяв здоровий погляд про це значіння реліґії. Отже він містить слова Якова в цей спосіб: “Коли хто зважає себе за формального поклонника і не уздає свого язика, але далі обманює себе в серці, цього чоловіка форма почитання є марна. Форма почитання, що є чисте й неопоганене з точки погляду нашого Бога й Отця є це: дбати про сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе несплямленим від світа.” (Якова 1:26, 27, НС) Отже, коли взяти слово в значінню “форма почитання” або “система почитання”, тоді ми оправдані уживати те слово “реліґія” відносно Христіянства, коли це відноситься до чистої, непорочної та неопоганеної реліґії.

13. Які будуть наслідки для правдивої реліґії й фальшивої реліґії в цім часі суду?

¹³ Правдиве христіянство, правдива реліґія або форма почитання, переживе зневаги, які накопичено на неї. Ложна реліґія або почитання ніколи не переживе тих зневаг, що накопичено на неї, ані тих судів, які Бог стягне проти неї. Бог є Суддею чистого почитання, бо ж Він є Автор його. Отже всі реліґії є на судище перед Ним сьогодні. Правдива реліґія буде виявлена й поблагословена Ним. Ложна буде засуджена і викорінена геть із землі.

ОПІР НАПАСТІ ТА ОПОГАНЕННЮ

14. Як ложна реліґія старається накинути зневаги на чисту реліґію?

¹⁴ Це ложна реліґія, нечисте почитання, що накопичує зневаги на чисту реліґію і нескверне почитання. Це вона робить із заздрости й несправедливо. Не тільки це але вона також старається дістати правдивий ґрунт для глузування й оббрехання правдивого почитання через стягнення скверности на нього. Це вона старається доконати через звільнення чистого почитання, занепокоєння його про його засади, зробити його світським, і подібним до інших людей цього світа помимо його ношення імя Бога й Його Христа. Вона старається втягнути чистих поклонників в примирення, компроміс, з ложною реліґією, ради якоїсь самолюбної користи, як от матеріяльний добробут, популярність у цім світі й свобода втішатися цією системою річей.

15. Яке було завжди змагання Сатани у боротьбі богів над питанням почитання?

¹⁵ Осторонь городу Едену чисте почитання було оживлене на землі через Адамового мученика сина, Авеля. Від того часу чисте почитання мусіло боротись проти опоганення з цим світом. Це тільки маленька горстка людей, що так боролась (за чисте почитання). Сатана Диявол, “бог цього світа”, зробив визов Богу і сказав, що це неможливо зробити, і що він постарається, що чисте почитання не буде відперати опоганення. Бог Єгова сказав, що це можна зробити і буде зроблено. Хто з них покажеться ложником? Бог Єгова стоїть за своїм чистим почитанням. Його великий противник, разом зі всіма демонами під ним, старається безнастанно запустити нечистоту в неї й опоганити її й зробити її лицемірною, так що навіть Бог Єгова відкине його і оставить на знищення. Отже між богами або могутніми існує боротьба над питанням про реліґію або почитання.

16, 17. Що показує, що між правдивим христіянством а ложною реліґією не може бути компромісу?

¹⁶ Зрозуміймо всі цю справу ясно, як це правдивий Бог дав нам зрозуміти її: Між правдивим христіянством а реліґією цього світа не може бути помирення, компромісу. Нім Бог привів Ізраїльтянів у землю Палестини, яку обіцяв їм, Він зробив цю справу ясною для них. З початку їх сорокрічного подорожування, Він сказав до них: “А всьому, що говорив вам, бувайте обачні; ба й імям богів чужих не згадуйте, нехай не чутимуть його з ваших уст. . . . бо віддам в руки твої людей землі, щоб прогнав їх зперед тебе. Не чинитимеш умови з ними й богами їх. Нехай не живуть вони в землі твоїй, щоб не доводили тебе до гріха; бо ти служив би богам їх, й це було б для тебе сіткою.” У вічу цих Божих слів, хто може спротивитися ключу, що ложна, світська реліґія є сіть і ділає як обман?

¹⁷ Єгова успішно привів Ізраїльтянів в Обіцяну Землю й очистив її із многих поганських ворогів їх. Опісля Його слуга Йозуя, наслідник по Мойсейові, уважав за відповідне, тому що він був старий і мав забратися із сцени, пригадати їм, що Єгова відмовився помирити реліґію з своїми ворогами. Йосуя приказав їм: “Не мішайтесь із цими народами, що зостаються ще коло вас; не беріть в уста ваші імена богів їх, не божіться ними, не служіть їм і не припадайте перед ними. Ні! до Єгови, Бога вашого, маєте прихилятись, як це чинили по цей день.”— 2 Мойс. 23:13, 31—33 і Ісуса Навина 23:7, 8, АС.

18, 19. Яке примирення псевдо-Христіянство робить сьогодні з поганськими богами і з зневаженням проти правди, на перекір Писанням?

¹⁸ Бог Єгова не одобрує цього, коли Його люди роблять умови з Його реліґійними ворогами чи то через подружа або політичні умови або комерційні угоди, через які вони змушені взяти імя богів таких союзників в свої уста й дати їм законне признання. Ця засада або правило поступовання є правдивою й сьогодні для Божих правдивих людей, бо що тичилося природних Ізраїльтянів в стариннім часі, те служить як взірцева осторога для нас, що живемо при кінці системи псевдо-Христіянства. Нехай так-зване Христіянство займається таким примиренням з поганськими богами і нехай зневажає правду Бога Єгови. Наприклад, коли некатолицькі краї посилають амбасадорів, міністрів або повірених осіб в справах до двора Ватиканської Столиці і вони, хоч некатолики, мусять схилятися на коліна або кланятися перед папою і титулувати його “Ваша Святість”. Коли протестанські або жидівські кандидати бажають прихилити собі католицькі голоси, то й вони титулують католицького бога і називають його “Святий Отець”. Коли комерційні промовці на радіо говорять про діяння Римської Гієрархії, то щоби прихилити уші католицьких слухачів, вони титулують їх як “Всечесний”, “Його Святість,” “Отець” і ін., прославляючи цим могутніх сектеріянізму.

¹⁹ В Ісаїї 57:15 (Дя) Бог Єгова каже: “Так говорить Всевишний і Величний, що переживає вічність; імя його — Святий.” До єдиного Бога Єгови Ісус віднісся словами: “Отче Святий, схорони імя Твоє тих, що дав єси мені.” А до своїх учеників Він сказав: “Не звіть собі отця на землі; один бо отець ваш, що на небі.” (Йоана 17:11 і Маттея 23:9, Дя) І тільки один раз протестанти знаходять в своїй Біблії Короля Якова і в Американській Стандард Версії слово “всечесне”, і воно відноситься до Бога Єгови, в цих словах: “Святе і всечесне — імя його. Страх Єгови — почин мудрости.” (Пс. 111:9, 10, АС; АВ) Правдивий христіянин, поклонник правдивого Бога, не помириться сьогодня й не признає богам і могутнім цього світа те, що належить до Бога. Він наслідує Ісусові слова: “Віддайте Богові те, що належить до Бога.”— Мат. 22:21, НС.

20. Який суд проти Єрусалиму показує, що це неможливо мішати річи Божі із світською реліґією, за Божим признанням?

²⁰ Ми не можемо мішати річей Божих із світською реліґією і в той самий час дістати Боже признання. Єрусалим не дістав признання Його, коли він відступив від виявленого почитання Бога Єгови й по реліґійному держався Його імя і рівночасно клявся ложними богами. Перестерігаючи про день Його гніву, він сказав: “І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Єрусалимських, повикоренюю . . . тих, що на кришах припадають перед небесним воїнством, і тих їх поклонників, що кленуться Єгові й кленуться Молохом, у купі з тими, що відвернулись від Єгови; і тих, що не шукають Єгови, ні питають про його.”— Софонії 1:4—6. АС.

21. Які події й присуди при горі Синай показують ту саму річ?

²¹ При споді гори Синай Мойсеїв брат Арон піддався голосові народу, який забажав видимих богів, і зробив їм золотого тельця. Тоді, в дусі почитання тельця в Египті, який вони щойно оставили, Ізраїльтяни сказали: “Ось Бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із Египецької землі.” Арон збудував жертівник для того тельця і воскликнув: “Завтра свято Єгові!” Той празник обернувся в дике та буйне зопсуття моральности. Єгова запалав гнівом проти цього змагання, щоб сполучити Його із почитанням демонів. На приказ Його пророка Мойсея, той ідол телець був розбитий на порох, і около 3,000 празникуючих погибли від руки екзекуторів Єгови.— 2 Мойс. 32:4—28, АС.

22. Як Єробоам попавсь в ту саму полапку? і з яким наслідком?

²² Століття пізніше, коли десять поколінь відорвалось від Юдеї й Єрусалиму по смерти царя Соломона, ізраїльський цар Єробоам старавсь відвернути своїх людей від ходження до Єгового храму в Єрусалимі, щоб там покланятися. Замість ограничити себе до одного золотого тельця, то Єробоам зробив два і поставив їх в Бетелі й Дані. Потім він признав тим тельцям те визволення, яке Єгова отворив для Ізраїля, і він повторив слова відступних Ізраїльтянів при горі Синай і сказав: “Не треба вам ходити в Єрусалим; ось твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.” (1 Цар. 12:25—29, АС) Який був наслідок? Той народ дійшов до руїни яких двіста і пядесять літ пізніше, Бог Єгова понехав їх на поталу ворогам. Все це, апостол Павло каже, було прикладом на пересторогу христіянів, щоб вони ніколи не мирилися з ложною реліґією, т. є, з демонською реліґією. Правдивий Бог ніколи не вибачить нам ані не збавить нас від руїни, яку таке примирення напевно принесе. Це сітка, яка лапає людей на знищення.— 1 Кор. 10:6, 11, НС.

23. Який напрям Христіянство узяло, який показує, що воно знехтувало чистою реліґією?

²³ Псевдо-Христіянство ніколи не звертало вваги на значіння чистого почитання, неопоганеної реліґії, що значить не тільки дбати про вдови й сироти, але також тримати себе несплямленим від світа. Ми не можемо взяти жару в нашу пазуху без спалення нашої одежи; ми не можемо годитися з ворогом і бути в приязні з цим світом і остатися без плями, без зопсуття, і вільні й свобідні, що може тільки правда дати. Моральний, соціяльний та духовий стан. псевдо-Христіянства доказує нам це. Від другого століття його оснувателі помирилися з поганською наукою, як от з трійцею та безсмертістю людської душі. Чому? Ради того, щоб бути популярними і щоби показати себе мудрими в очах світа, щоб не бути надто відмінними від світа і через те терпіти наруги й зневаги. А в четвертому століттю, від часу імператора Константина, будівничі псевдо-Христіянства піддалися надзорові політичної держави. Воно замінило свою надію бути невістою Христа а замість того сталося церквою політичної держави, римської імперії.

24. Яку кару стягне перелюбство псевдо-Христіянства? Коли?

²⁴ Таке духове перелюбство спричинило ворожнечу з Богом, і в недовзі це принесе на псевдо-Христіянство кару таку як приписано для облудниць та чужоложників в Божому законі в часах старинного Ізраїля. Бог Єгова є тепер у своїм храмі чистого почитання й каже до всіх, що визнають бути Його людьми: “Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим свідком проти чарівників, перелюбників і тих, що божаться льживо, що здержують плату щоденного робітника, притісняють удовиць і сиріт, та відпихають від себе приходня і не бояться мене, говорить Єгова сил.” (Мал. 3:1, 5, АС) Отже псевдо-Христіянство буде перше знищене в Армаґедоні огненим знищенням, як неморальна, перелюбна орґанізація, що відступила від чистої реліґії.

25. Які наслідки прийшли із того, що псевдо-Христіянство прийняло поганство? і як йому дано пересторогу?

²⁵ Псевдо-Христіянство не мало сили відперти осквернення й опоганення, яке повстає із помиреннямся з ложною реліґією, не більше чим давні природні Ізраїльтяни мали силу це вчинити. Замість освятити поганські науки, фільософії, обряди та звичаї через прийняття їх в свою реліґійну систему, то псевдо-Христіянство опоганило себе цим світом. Воно осквернило імя Христа, яке воно носить на собі. Помимо того воно вдає що воно є заручене з Ним. Показавши до чого примирення із цим світом і наслідування його допровадило колишнього Ізраїля, Боже Слово перестерігає псевдо-Христіянство: “Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. Не можете чашу Єгови пити і чашу бісовську. Не можете причащатись із стола Єгови і з стола демонів. Чи ж нам роздражати Єгову? Хіба ми дужчі Його?” (1 Кор. 10:12, 21, 22, НС) Певно, що не дужчі. Отже не годиться нам і роздражати Його через відступлення до почитання ложних богів потім, як ми увійшли в близьке споріднення з Ним, як Його завітуючий народ, люди для Його імя, як це старинний Ізраїль зробив.

26. Як зопсуття Ізраїля повстало через компроміс? і як це було типом на Христіянство?

²⁶ Щоб показати зопсуття Ізраїля через його відступний напрям, Єгова сказав до того народу: “Блудував єси на кожному високому горбі й під кожним зеленим деревом ти покланявсь. Я ж тебе насадив, як добірну виноградину,— як найчистіше насіння; як же це ти перемінилась у мене в дикий відросток чужої виноградини? Тим же то хоч би ти вимилась милом і ужила чимало лугу, то безбожність твоя все явна передо мною, говорить Господь Єгова. Як це ти можеш сказати: не опоганила я себе, не бігала за Баалом?” (Ерем. 2:20—23, АС) Псевдо-Христіянство приписує собі свій початок від Ісуса Христа, який сказав: “Я правдива виноградина, а ви віття.” Та без ріжниці, як зачистий початок того Христіянства був, то правдою є, що сьогодні, по всіх тих століттях, його існування серед цього світа теж перемінилось в погану, буйну й дику виноградину в Божих очах. Воно не приносить овочів Божого царства.

27. Чи Христіянство є поганське? І який є його теперішний стан і судьба?

²⁷ Коли запитати сьогодні: Чи Христіянство є христіянським чи поганським? то св. Писання відповідають: Воно — поганське! Як і інше поганство сьогодні, воно відкидає Боже царство, яке тепер проповідується по всій землі на свідоцтво всім народам. Отже по власній проповісти Ісуса дотично правдивої виноградини й її віття, Христіянство є відрубане Ним, як мертва вітка або поршень і має бути вкинуте в огонь при кінці цього світа і бути спаленим на попіл.— Йоана 15:1—6, НС.

ОСТАНОК ОСТАВСЬ ПРАВДИВИМ

28. Яка перемога здавалось напятнувала Сатану, як переможника в боротьбі за почитання?

²⁸ Христіянство сталось відступним. “Бог цеї системи” виграв визов над ним. Впродовж тисяч літ він мав решта у своїй силі під великими реліґійними системами, як гіндуїзм, таїзм, буддизм, конфуціянізм, шінто, магомеданізм, анімізм, і інші системи демонської реліґії, обнимаючи майже два біліони земних осадників. Тепер в цій пізній порі все указує, що псевдо-Христіянство знайшлось поза всяку надію виздоровлення і його судьба замкнута із судьбою поганського світа. Перемога Сатани над Христіянством здається запечатала його, як переможника в століття-старих перегонах над питанням: Чиє почитання переможе: Єгови чи Сатани?

29. Які питання мають відповідь заперечно? і хто так відповідає?

²⁹ Але чи Сатана цілковито переміг на полю почитання або реліґії? Чи він був успішний у збуренню почитання Єгови і усунення його з лиця землі при помочи всіх средств корупції й погубної буйности? Свідки Єгови, зібрані числом 22,250 на міжнародній конвенції в Лондоні, Анґлія, минулого 4 серпня, відповіли рішуче Ні! І так зробили сотки тисяч інших Свідків Єгови по всій решта землі.

30, 31. Як це сталося, що зопсутий Єрусалим і його край були знищені два рази, але вірний останок пережив в кожнім случаю?

³⁰ Шість століть перед Христом, місто Єрусалим і його край перевернулися в підлу виноградину, і тому Вавилон і його боги забрали живих Жидів із знищеного міста в неволю ідолопоклонного чужого краю. Одначе, малий останок з Жидів мали їх серця нероздільно привязані до Бога Єгови. Оці пережили упадок Вавилону і повернули до краю імени Єгови і привернули там почитання чисте. Але у першому століттю христіянської доби Сатана Диявол знов зопсував жидівський народ людськими реліґійними переказами і світською фільософією. В тій крізі знайшлось знов мале число Ізраїльтянів, що мали віру в Слово Єгови і в Його обітниці про визвольного Месію. Вони пізнали в Ісусі Христі обіцяного Месію. Під Його провідництвом, вони відлучилися від засудженої реліґійної системи зопсутого Юдаїзму і створили зародок христіянського збору, що був збудований на непорушній скалі Ісусі Христі.

³¹ Нім центрально зорґанізована система Юдаїзму була розбита і народ був розкинутий через зруйновання Єрусалиму римськими вождами в 70 р. по Хр., то ранішний збір Христіянів уже був установлений між віруючими Жидами й віруючими з поганів, як в середині так і поза римською імперією. Бог Єгова через свого Сина Ісуса Христа, який вже був прославлений в небесах, вилляв свого святого духа на тих правдивих Христіянів з апостолових часів і ужив їх для давання по цілому світі свідоцтво про прихід Божого царства.

32. Що здається показує, що Сатана тепер виграв? Але в який спосіб Єгова зустрінув той визов і запевнив побіду для чистого почитання?

³² Але що ж сказати про сьогодні? Те, що ми вже сказали, сталося девятьнацять століть тому. Від того часу псевдо-Христіянство цілком зопсувалося, і сьогодні воно стоїть як реліґійна система, що стягнула сморід на правдиве Христіянство, чисту реліґію. Один із страшних другорядних витворів його лицемірного, відступного напряму є атеїстичний, міжнародний комунізм! Ця проти-христіянська соціяльна й політична система заприсяглась знищити Христіянство. Виходить, що майбутня трета світова війна масового знищення атомною зброєю не дає Христіянству надії на повоєнне реліґійне існування або діяння. Із цієї точки погляду, то здається, що ложний бог Сатана і його світова реліґія напевно виграли цей раз. Але ні! Бог Єгова знов зустрінув той визов великого противника. Він знов витворив останка для свого імя, останка посвяченого Його чистому почитанню. Нехай приходить трета світова війна, так, і нехай приходить кінець світа із кінцем відступного Христіянства, але вірний останок Єгови останеться тут аж славна перемога увінчає вірність чистого, неопоганеного почитання.