Загублена вівця знаходить справдішного пастиря
У ВАРТОВІЙ ВАШТІ з 15 грудня, 1951 р., (анґ. видання) зроблено коротку замітку про старого монаха, який прийняв правду. Про цей случай тепер наспіло більше подробиць, які тут подаємо для користи наших братів, про які розповідає один із Свідків Єгови.
“Тут у пустині близько Мертвого моря і 25 кільометрів (15 миль) від Єрусалиму, Вефлеєму і Ерехону, і високій горі знаходиться дуже стародавний грецький монастир Святого Саввасія. Тільки монахи й священники живуть там і хто туди вступить не може вийти аж до смерти. Оснуватель цього монастиря, Саввасій, одного разу покликав усіх монахів і священиків до себе і сказав: ‘Стережіться яблука та жінок! тому що яблуко, звело Еву, і жінка Ева, звела Адама.’ Задля цієї причини жінка не може вступити в той монастир. Кожного року там відбувається празник Святого Саввасія, і тоді многі з Єрусалиму, Вефлеєму та Еріхону громадно збираються до того монастиря.
“Кожного ранку я завважав, що множество людей лишали місто й ішли у гори. Я здержав кількох моїх знайомих і запитав їх де ті всі люди йшли, а вони відказали: ‘Ми йдемо до Святого Саввасія молитися. Ходи й ти з нами до Святого Саввасія і побачиш які святі пророки там живуть. Вони багато пророкують про кінець світа. Вони живуть у печерах і носять дрантиву одіж, а не так як ви Свідки Єгови, що одягаєтеся чепурно по елєґанськи. Вони то кормляться дикою травою і моляться день і ніч.’ Тоді я запитав їх: ‘Чи можу я говорити з ними про Слово Боже?’ Вони відказали: ‘Певно, що можеш.’ Отже я пішов з ними, і здовж туди я розказував їм про Боже царство.
“Мури навколо монастиря були дуже високі й виглядали стародавними як от ті, що навколо Єрусалиму. Коли задзвонили у дзвони люди зайшли у церкву молитися. Я завважав, що один старий священник молився по російськи, кажучи: ‘Свята Матір Божа, молися за мене, грішного!’ Я слідив за ним, і коли він скінчив молитися, я сказав до нього: ‘Чи можу я поговорити з вами троха?’ Він відрадно був здивований знайти когось, що міг говорити по російськи, отже запросив мене у свою печеру в якій він жив і молився через двацять шість літ. Печера його була дуже стара, а постіль його складалась з голих дощок, а на стінах висіло багато святих грецьких образів. Я довідався, що він мав вісімдесять один років віку.
“Я почав давати свідоцтво йому: ‘Я чув, що ви молилися до матері Божої. Слухайте приятелю. Що ви думаєте, як Мария могла бути матірю Бога, коли це був Бог, що сотворив її?’ ‘Ні, так воно не могло бути’, відказав він. Тоді я показав йому з Біблії, що Мария не породила Бога, але Ісуса Христа, що Він був першим творивом Божим. Я доказав йому писання й тексти, які забороняли виробляти й покланятися образам, і які приказували, щоб ми покланялися й служили Богу. Я порадив йому: ‘Слідкуй Боже Слово; пізнай правду, а правда визволить тебе.’
Після того він плакав як дитина і казав: ‘Що маю робити?’ Я сказав, що в печері не було спасення; що Ісус ходив від дому до дому й навчав людей про Боже Слово в їх домах. Я казав йому попросити Біблії й студіювати її. Із цим я полишив його й повернув пішки до Вефлеєму.
“Приближно рік пізніше я повернув з активної служби в Еріхоні, і коли я зійшов з буса в Вефлеємі хтось схопив мене за рамено і сказав: Грегорій, я шукав за вами в Єрусалимі через два дні! Памятаєте, як ви були в Саввасії у пустині? Я той самий чоловік,— пустельник!’ Я зараз пізнав його і запитав, ‘Що ж ви хочете?’ Він відказав: ‘Я дуже, дуже бажаю послухати і довідатися більше про цю нову науку. Від коли ви оставили пустиню я не можу забути вас. Ви знаєте писання дуже добре, і Бог є з вами. Навчіть мене про Писання.’ Хоч я був дуже утомлений і голодний, ми посідали край дороги в Вефлеємі і я розказував йому через дві з половиною годин, а він плакав цілий той час. Після того він запитав мене: ‘Чи можу я прийти до вашого шатра завтра і довідатись щось більше?’ Я відповів: ‘Прошу зайдіть’ і дав йому свою адресу.
“Раненько в шестій годині він прийшов до мого шатра. Я запитав його, як він утік з монастиря. Тоді він розказував мені, що за те, що він просив Біблії, відмовився молитися до Мариї, цілувати образи і т. п., вони вкинули його у вязницю в монастирі і кормили його хлібом і водою, але й цього не було доволі. Отже він постановив утікти з монастиря в ночі. Він знайшов кусок шнурка, щоб перелізти через мур. Одначе, коли він спустився до половини муру, шнурок обірвався й він упав на землю, розбивши собі носа й зранив голову. З собою він мав повний міх святих книг, які він отримував в минувших часах від монастиря за його добрі обичаї. Ми розмовляли цілий день і аж до четвертої години наступаючого ранку.
“Я дістав йому російську Біблію, яку він студіював пильно від ранку до вечора. Потім він показав мені свої книги і запитав: ‘Що ти скажеш, брате Григорий? Чи ті книжки добрі чи ні?’ Переглянувши я сказав: ‘Ні, приятелю, ці книжки є світські.’ Далі він запитав: ‘Що маю робити з ними?’ Я порадив занести їх до монастиря. Отже він заніс їх до грецькіх патриярхів в монастирі, і поставивши їх на столі, сказав: ‘Заберіть собі ті ложні науки. Я молився через двацять шість літ у пустині, але в їх спасення нема. Але тепер я знайшов книжку спасення, що є від Бога Єгови, Біблію, яку я студіюю з великою радістю. Як він відходив вони налягали, щоб він забрав ті книги й йшов куди хотів. Отже він забрав ті книги й заніс їх на цвинтар. Знайшовши свіжий гріб, він викопав діру руками й кинув ті книги у неї. Після того загрибав, поставивши камінь, сказав: ‘Нехай мертві читають ті книжки!’
“Він ще затримав псалтир і сріблом обложений молитвенник; але довідавшись, що й вони не були Словом Божим, він сказав: ‘Спали ті книжки. Вони змарнували мій молодий вік. Через двацять шість літ я був мертвий, а тепер я устав з мертвих, як Лазар.’ Я ще сказав йому, що той великий деревяний хрест, що висів на його шиї, був проклятим деревом. Зараз він зняв його і сказав: ‘Спали і це!’ Я молився до цього проклятого дерева через двацять шість літ. ‘І довідавшись, що монаші шати були поганські, він сказав:’ Так скоро як знайду іншу одіж, я відкину цю шату, обстрежу волосся моє, обголю бороду і спалю все поганське перед очима всіх приятелів. Я бажаю тільки знати дорогу до життя на землі.’
“Тепер він знаходиться між приятелями в Беїт-Ява, де ми приготовляємо місця для нього, і опісля він охрестився. Все православне духовенство в Беїт-Ява, Вефлеємі й Єрусалимі вельми зворушене цим случаєм.”