Лоальність як спроба

1, 2. Що значить лоальність, який взірець її дав Ісус Христос, і кому Єгова поручив інтереса Царства?

СЛОВО “лоальність” не являється у King James або в American Standard Version. Все ж таки у Біблії знаходиться багато слів, що мають точнісько таке саме значіння. Воно знаходиться в 5 Мойсея 13:4, в Moffatt’s traslation, а переложено його з еврейського слова дабак, що значить “приліпитися, притулитися, приклеїтися”. Це є французьке слово з латинського лєґаліс, у значінні “законний”, що давно французи називали лоіал, і звідси наше анґлійське слово “лоальність”, від корення слова “ла” (закон). Те слово уживається відносно вірности в любові, або до завдання, в додержуванні свого слова, або коли хто в часі революції остає вірним до свого підданства. Це значить те, що виконано в точній гармонії із законом Бога. Лоальна людина є вірогідна, дбайлива, вірна у виконанні завдання, і у серці є згідна з Божими розпорядками. Прикладом цього є Ісус Христос. Про нього написано є: “Слух приготовив ти для мене . . . тоді сказав я: Ось приходжу чинити твої накази в Книжці; угаджати й служити тобі моя радість; закон твій лежить глибоко в серці моїм.” (Пс. 40:6—8, Мо) Він тримався точно й сильно Божого закону всякого часу і ніколи не відступив від нього. “Ісус Христос той самий вчора й сьогодні й завжди.” (Жид. 13:8, НВ) Бог Єгова є завжди сталий, ніколи не занехує своїх законів або засад. “В котрого нема переміни ані тіни зміни.”— Якова 1:17, НВ.

² Єгова ще і тепер вишколює своїх вірних людей для їх теперішньої й будучої служби, і ніхто не є відповідний уживати власти поки він не навчиться послуху і бути лоальним власті. Деякі з Божих слуг не були мужами великої “природної здібности”, як цей світ розуміє цей вислів, одначе вони мають справдішну здібність в очах Господа, і вони були цілком лоальні й вірогідні до Єгови і Його волі. Ті, що їм сьогодні Бог повірив добра свого Царства, доказали їх лоальність серед проби, маючи ту саму точну стійність до Божого закону як вона була указана через Христа. Вона мусить бути наслідком особистого переконання.

3. Хто є правдивий до Божого закону, і до яких властей вони є лоальні?

³ Правда, що лоальність одної особи може витворити вражіння й вплив на інших, але вона являється не ради цієї цілі, а радше через їх вірне підданство. Ані лоальність одної особи не мусить бути кермуючим чинником, щоб присилувати інших до такого ж висновку. Одначе, де гурток людей є такої самої опінії й рішення з причини особистого переконання, і всі охотно зєдинені, тоді це є лоальна громада. Сьогодні Свідки Єгови є єдиним гуртком людей, що є правдиві до Божого закону, Його правила поступовання. Вони є лоальні до найвищого авторітету у всесвіті, Єгови і Ісуса Христа, і вірно тримаються теократичного уряду, даючи непохитне підданство йому і його Цареві. Також ті Свідки признають розпорядок Єгови через створення Ним “вірного й розумного раба”, який тепер має повну відповідальність над усім добром Пана свого і посілостей на землі. Вони признають радо й охотно Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур як законний слуга “вірного й розумного раба”, і вони є лоальні йому і до їх братів у вірі. Лоальність є відома тільки коли її указати, і в дійсності вона являється в часі клопоту, нещастя і спокуси. Коли вона раз проявиться, тоді це приносить довіря в цю лоальну одиницю.

4. Що становить ключ до лоальности, і як її розвивається?

⁴ Служба й лоальність є нероздільні. У службі Єгови мусить бути непохитна стійність, а це вже основа для розвинення лоальности. Щоб ми були лоальні, то треба радісно й охотно служити інтересам Царства, використуючи вповні малі як і великі привилеї. Ті що хотять бути лоальними мусять студіювати Слово Єгови і пізнати Його дороги, зрозуміти засади на підставі яких Він діє, і Його мотиви і рівночасно навчитися як оминати дороги лукавих. “Щасливий чоловік, що не ходить на раду безбожних . . . але любується Предвічного й розмишляє про нього день і ніч.”— Пс. 1:1, 2, Мо.

5. Як імя Єгови вмішане в нашу лояльність?

⁵ Свідки є лояльними до імя Єгови хоч сьогодні його зневажають і богохулять. Вони остаються правдивими й вірують Йому і не зважають на безчесть і сором цього світа, що він накопичує на них. Пророче слово говорить про ці обставини, кажучи: “Це за тебе я терплю насміхання, і зневаги покрили мене соромом, . . . Це ревність до твого дому ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажали, впала на мене. Коли я картав душу свою постом, люди насміхались з мене; надів я волосіннитцю, і стався їм приповідкою; люди шуткують з мене прилюдно, і в підхмеленні складають пісні про мене.” (Пс. 69:7—12, Мо) Якщо ми бажаємо бути лояльними, то це ми мусимо переносити. Апостол Павло сказав: “Бо і Христос не годив собі, а як написано: Зневаги тих, що тебе зневажали, впали на мене.” (Рим. 15:3, НВ) Ми є люди імя, і тому мусимо жити згідно з тим імям, мусимо знати що те імя значить, про що воно стоїть, чому ми є Його людьми, і знати як прославляти й возвеличувати його. Так, ми мусимо збільшати любов до нього так багато, щоб ми чулись ображені, коли люди злословлять його, і обороняли його, як ми обороняли б себе. Єгова пошанував нас відкриттям свого імя і посадив його серед нас, отже ми мусимо навчитися як сповняти його заповіди в те імя від великого Царя Сиону, Господа Ісуса Христа. Він є Вибранцем, “угольним каменем”, Божим великим пророком, і Його ми мусимо слухати й точно підкорятися.

6. Поясни способи нелоальности ніж братами.

⁶ В самій Господній орґанізації, лояльність або нелоальність можна указати в ріжні способи. От людина може зробити висновок, що її призначене місце є підлегле призначенню іншої особи, та з огляду на факт, що вона посідає більше освіти й людської здібности, вона почувається вищою до тієї особи, що її Господь поставив у вищій позиції. Плекаючи такі думки, вона упускає щит віри й позволяє трійливим стрілам увійти в її ум, і через те вона може дуже скоро статися нелоальною. Лоальний же брат буде памятати хто він є, як правда освітила його ум, і що все, що він знає про Єгову, Царя і Його Царство, прийшло до нього через служення “вірного й розумного раба”. Він знає, що як Єгова дає знання правди, так Він може й відобрати його. Отже роздумуючи над цими річами, він не вивисшує себе проти свого брата, але уважає це за привилей служити із ним. Цим чином він указує лоальність до правди операції. Або, лоальність людини може бути випробувана через позірно несправедливе трактовання. Можливо та друга особа не виявила ніякого жалю або розкаяння, і тому вона може почуватися болюче засмучена, але її лоальність являється через його радісну витривалість в спробі, знаючи, що “Бог заставляє всі діла Його співдіяти на добро тих, що люблять Його.” (Рим. 8:28, НВ) Ще інший брат можливо став опущений його тілесною родиною і тими, що він уважав їх за приятелів. Що ж він робитиме? Лоальність твердо держиться Божого правила поступовання.— Луки 14:26, НВ.

7, 8. Дай приклади лоальности й нелоальности з трицять років тому, і наслідки.

⁷ Назад тому в турботливих часах від 1918—1922 р. були острі спроби між Божими людьми. Господь явився в храмі, щоб чинити суд. Тоді питання було: Хто буде стояти лоально по стороні Єгови і останеться сталим, непохитним? “Хто видержить день Його приходу? Хто встоїть, як він явиться? Він бо як той вогонь розтоплюючий, як те зілля очищуюче.” (Мал. 3:2, Ро) Єгова через свого Суддю в храмі випробував серця своїх людей відкинув тисячі, тому що вони були самолюбні нелоальні. Будучи кормлені й проваджені через вірне й законне тіло, Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур, через трицять років, многі сказали: “Єгова також кермує і через інші чинники.” Ось так вони змогли висунути наперед свої самолюбні інтереса. Лоальні стояли із Господньою орґанізацією. Вони дали доказ про Його керовництво і спротивилися тим, що були нелоальні. Вони боролись за напрями Єгови, і хоч та боротьба продовжалась роками, вірні таки перемогли й нелоальні були усунені. Як наслідок цього, сьогодні сотки тисяч втішаються знанням правди.

⁸ Так, нелоальні були б перешкодили розповсюдненню правди людям взагалі, бо вони сказали: “Жнива закінчились і Господня робота виконана. Тепер ми мусимо чекати, щоб Господь згромадив нас до неба.” Лоальні ж сказали: “Єгова відкривав більше правди. Робота ще не скінчилась, і ми будемо далі виконувати цю роботу незважаючи на ваше недбальство і ваш закид, що Господь не уживає Товариства Вартової Башти.” Віруючи, що правда належала до них, нелоальні одиниці виступили й старались витворити більше світла, але ж та іскра, яку вони мали, загасла, як це буває зі всіма іскрами, коли вони відлучаться від головного вогню. Вони зникають у воздусі, і так річ мається із нелоальними. Навіть в цих послідних днях цієї лукавої системи є кількох одиниць, що показують їх мильний стан серця через нелоальну поведінку. Та цим нам не турбуватися, що ті нелоальні одиниці здається мають іскру світла, а радше подумаймо де вони дістали ту іскру, і куди вона запровадить їх. Чи вона приведе їх у ближчу спільність і єдність з Божими людьми, або відтягне їх далеко від них? Чи вона дійсно зєдинить вірних, або чи це є звідництвом іти за ідеями інших людей?

9. Що значить ‘відвернутись плечима’?

⁹ В дійсності, така діяльність витворує незгоду, бо один іде в один бік, а інший в другий бік. Тоді виринає питання: Хто є справжній? Тоді там розкол вже є, а не єдність. Ті, що люблять дороги Єгови, будуть лоальними й правдивими і не захитаються під спробою. Ми ж стоїмо за честю й оправданням Єгови, а не за одиницею. Якщо вони не підставлять свого рамена під колесо й не поможуть Господній роботі, оставте їх при їх власних вигадках. “Не мисліть у вашому серці зла проти свого брата. Вони ж не хотіли на це вважати, і відвернулись плечима.” (Захар. 7:10, 11, АС) “Вони поступали гордо і не слухали заповідей твоїх і грішили проти установ твоїх, котрі, коли б хтось із синів земних сповняв, жив би ними, але вони ухилили рамено своє й шию свою зробили тугою та й не слухали.” (Неєм. 9:29, Ро) Нещастя впаде на тих, що пізнали дорогу Єгови, що кормилися при Господнім столі, а опісля збунтувалися. Їх відповідальність є велика, бо вони є нелоальні до Божої орґанізації й провадять інших в нелоальність.

10. Чи лоальність ще на спробі? Поясни.

¹⁰ Лоальність всіх Свідків Єгови є випробувана в один або в другий спосіб. Часто маленька річ стається спробою. Від 1918 р. до 1922 р., не тільки був час спроби, але вона продовжається від того часу, бо велике переслідування впало на собор в Німеччині в 1933 р. через тепер небіжчицю й націстську орґанізацію. Після того від 1939 р. до кінця другої Світової Війни, прийшло найбільше переслідування на Божих людей, і це майже у всіх частях світа, проте вірні осталися лоальними волі Божій. Велика боротьба між народами дала ложним реліґіоністам нагоду, якої вони бажали, щоб дати волю їх ненависті проти Божих вибраних людей, і цим чином завдано страшну шкоду. Проте покірні одиниці були справді лоальними до правила поступовання Єгови. Вони відмовилися від компромісу, розбитися або відступити від правди. Вони були лоальними.

ПРИКЛАДИ ЛОАЛЬНОСТИ В ПИСАННЯХ

11. Перекажи в коротці Давидову лоальність в часі переносення Божого ковчегу до Єрусалиму.

¹¹ Воно завжди є приємно роздумувати над чистим служенням Давида, і він поставив приклад для правдивих любимців праведности. Справді він посідав у собі людські уломности за які він благав прощення із розкаяним серцем, але він ніколи не був лицемірним або зухвалим. Він оставав завжди правдивим до Єгови і звеличував Його всякого часу. Наприклад, коли ковчег заносили назад з дому Обедедома, Гетія: “Сам же Давид плясав танцюючи з усієї сили перед Предвічним, підперезавшись тільки лняним ефодом по середині. Так переносили Давид і ввесь дім Ізраїля скриню Предвічного з веселощами і трубними звуками.” Опісля “пішов Давид привітати свою родину, Саулова ж донька Мелхола вийшла, щоб зустрінути Давида, кажучи: ‘Але ж бо й поважно виступав сьогодні цар Ізраїлів, обнажуючись перед очима служебок підданих своїх, як обнажуєсь хіба який пустяка неприлично! І відказав Давид Мелхолі: Це перед лицем Предвічного, що я плясав! Благословен буде Предвічний, що вибрав мене радше ніж твого отця або кого з його родини, назначивши мене бути князем над Ізраїлем Предвічного! Коли я плясаю перед лицем Предвічного, я вважаю себе надто покірним для тієї чести! — Я не возвеличую себе!” (2 Сам. 6:14, 15, 20—22, Мо) Давид був лоальний до пошанування Єгови, і коли він був висміяний і зненавиджений його власною жінкою за це, він не ухилився ані не подався. Також при двох оказіях він мав нагоду вбити царя Саула. Чому він пощадив його? Не тому, що він любив його, або за те, що він оженився з його донькою, але ізза лоальности до Єгови і Його слова відносно помазаного царя. “Не доторкайтесь до помазанників моїх, і пророкам моїм не чиніте лиха.” (1 Паралип. 16:22, АС) Це правило було установлене сотки літ перед Авраамовим часом. Помазанник Єгови — це зіниця ока його.— 1 Мойс. 26:11; 5 Мойс. 32:10; Захар. 2:8.

12. Як Йосиф указав лоальність в домі Потіфара, і як ми можемо скористати з цього?

¹² Йосифове досвідчення в домі Потіфара також зображує лоальність. Він так був довірочним, що всі справи його пана були полишені в його руках, і він майже мав рівну власть. В тому часі жінки були дуже розпустні, та й Потіфарова жінка не була вийнятком. Безсумніву, будучи порушена Йосифовою пристойністю, силою, енерґією та мужністю, вона без сорому часто докучала, щоб дістати його. В такім оточенні більшість з мужщин були б упали; але Йосиф тримався сильно своєї невинності, не тільки до свого роботодавця, що довіряв йому, але й до свого Бога, Єгови. У відповідь на принадні слова тієї жінки, він казав: “Як же вчиню ледарство це велике й гріх перед Богом?” Він ненавидів гріх, і не міг оставати без спротиву, щоб не бути поконаним. Отже він оминав товариство, яке б допровадило його до цього. Ця безбожницька пристрасть Потіфарової жінки обернулась в гірку ненависть і вона ужила одіж невинного Йосифа, щоб ложно оскаржити його. Розлючений муж тієї жінки велів закувати Йосифа у кайдани. Але Єгова не забув про нього, бо з часом ціла вязнична служба була віддана під його контролю. Він мусів бути там через довший час, бо ж тринацять років уплило від часу тієї історії аж до часу коли він став перед Фараоном по увільненню з вязниці.— 1 Мойс. 39:9, 22; 37:2; 41:46.

13. В який спосіб Мойсей не показав лоальности? З яким наслідком?

¹³ Що Єгова опрокидає нелоальні вчинки зі сторони Його слуг, то це можна бачити із досвідчень Арона, Миріям, і в однім случаї, навіть Мойсея. В случаї Мойсея, то це сталося в місцевості Меріва, в часі останнього року у пустині, коли то сини Ізраїля почали нарікати проти нього за те, що він вивів їх у місце де не було води. Тоді Єгова велів Мойсейові: “Возьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і покличте до скелі перед очима їх; і дасть вона вам воду свою, і виведеш їм воду із скелі.” Тоді Мойсей зібрав народ і сказав: “Слухайте ж, ворохобники, чи добудимо воду з цієї скелі про вас? І підняв Мойсей руку та й вдарив жезлом своїм двічі; потекло багацько води.” Тоді Єгова сказав до Мойсея: “За те, що ви не няли віри мені, щоб освятити мене в очах синів Ізраїля, за те не приведете громади цієї в землю, що я наділив їм.” (4 Мойс. 20:5—12, АС) Хоч Мойсей буде мати воскресення і дістане нагороду в новім світі, однак Боже незадоволення було показане при Мериві, бо Він не звертає уваги на лице особи. Арон міг був зпинити нездержливі слова й вчинок Мойсея, але цього він не зробив, отже був також винуватий за гріх, і він був покараний тим, що йому відобрано дорогоцінний привілей.— 4 Мойс. 20:24—28.

14, 15. Поясни як Миріям і Арон були нелояльними. Яка лєкція в цім для нас, і як деякі сьогодні йдуть за їх прикладом?

¹⁴ Миріям була нелоальною тим, що вона не признавала свого брата Мойсея, як вибраного слуги Єгови. Арон також був спільником того невірного діла. Вони сказали: “Хіба ж Єгова промовляв тільки до Мойсея? Хіба і до нас так само Він не промовляв?” Єгова знав їх думки, отже зібрав їх трьох і підтвердив свого слугу Мойсея, і в гніві своїм поразив Миріяму проказою, яку пізніше вилічено за благаннями Мойсея. (Числа 12:1—16, АС) Миріям пізніше померла в Кадеші. Єгова не терпить нелоальности проти свого вибраного слуги.

¹⁵ Так само річ мається сьогодні, хоч ми знаходимося дуже близько нового світа. Хоч Єгова дуже ясно указав своє признання “вірного й розумного раба”, то деякі уживають майже ті самі слова: ‘Чи це тільки до “вірного й розумного раба”, що Єгова промовляв? Чи Він не промовляє також через нас?’ Такі люди підбадьорують себе високими ідеями, дозволивши гордості й самолюбстві запанувати над ними, і приходять до висновку, що коли вони були ужиті в минувших роках, отже чому вони не повинні мати части у правлінні духового Ізраїля сьогодні? Чи й їх не послухати також? Такі люди думають про себе надто поважно, отже вони зухвалі й нелоальні. Можливо вони не сумніваються тій чести, що належить до “вірного й розумного раба”, але бажають знати чому й їх не вислухати також. Точно такий клопіт мали Арон і Миріям! Слід тут завважати, що всі троє, Мойсей, Миріям і Арон, не увійшли в Обіцяну Землю, бо вони померли в сороковім році їх подорожи в пустині.— 4 Мойс. 33:38; 20:1; 5 Мойс. 34:1, 5.

ЛОАЛЬНІСТЬ ДО ОДНОЇ СВЯТИНІ

16. Як це, що Єгова мав тільки одну святиню в природнім Ізраїлі? І чому тільки є одна сьогодні? Поясни.

¹⁶ Місце почитання знаходиться при вівтарі, що є призначене місце для приносу жертв. Єгова мусить вибрати найперше місце почитання, і згідно з законом тільки посвячене місце можна уживати. (2 Мойс. 20:24; 5 Мойс. 12:5, 11) Та святиня мусить бути єдиною де Божі люди можуть задержати теократичну єдність. (1 Цар. 12:27) В часі Ізраїля постало було множество місць в яких заохочувано зріст почитання ідолів. Намет знаходився по середині Ізраїля і праве почитання там значило, що Ізраїль в єдності мав почитати у вибранім місці Богом, де Йому подобалось перебувати. По смерти царя Соломона постало велике забурення між Божими людьми і вони розділилися про що цар Ізраїля сказав: “Як це нарід ходитиме в Єрусалим приносити жертви в храмі Єгови, тоді серця цього народу стануть прихилятися до свого пана Робоама, царя Юдиного, . . . І порадившись цар і виробив два золоті тельці; і тоді сказав до них: Трудно вам ходити в Єрусалим, а ось твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з землі Египецької. І поставив одно в Бетелі а друге в Дані. Та це довело до гріха.” (1 Цар. 12:27—30, АС) Еробоам не тримався Божого правила поступовання. Він цілком зневажив закон Єгови і цим цар цілком ставсь нелоальним до Єгови і Його вибраної святині. В цих послідних часах деякі нехтують вибраним місцем мітінґу, де Бог промовляє до своїх людей через “вірного й розумного раба”, уживаючи завжди Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур. Це є місце вибране й одобрене через майже сімдесять років. Ті що вибрали їх власні місця для почитання й служби, і навчають інших так, наражають себе на цілковите відрубання від собору, як це було із типічним народом. (3 Мойс. 17:4) Вони є нелоальними до Єгови і його вибраної орґанізації.

17. Мойсейова лоальність проти ложного почитання відкриває що? Чому нам не ставати утомленими?

¹⁷ Коли Арон виробив золотого тельця, піддавшися домаганням людей, Мойсей лоально обстоював за Єгову проти цього ложного почитання. Він то став при воротях соборних і сказав: “Хто по стороні Єгови нехай приступить до мене. І всі сини Левія зібрались разом до нього.” (2 Мойс. 32:26, АС) Рішення муситься зробити, бо Єгова був зневажений і Його установлений порядок знехтований. Подібно так і тепер деякі стають знеможені через очікування, і думають, що щось сталось мильного із “вірним і розумним рабом”, тому що події не стаються так, як вони вірували, що будуть ставатися. Утомлення через очікування зрадливо провадить многих у спокусу. Коли ждати будемо, не втеряємо нашої нагороди, але хто поступає по своєму, напевно втеряють, а тимбільше, що вони нехтують і зневажають Господа і Його зорґанізованого слугу.

18. Що лоальність трьох Евреїв показує, і як їх лоальність помагає нам сьогодні?

¹⁸ Правдиву лоальність показали трьох еврейських синів; а це ясно навчає, що без ріжниці на знатність між царем а підданим, то однак така знатність губиться, коли буває зудар між лоальністю а завданням Єгови і послушенством до людських законів. Оті трьох мужів були послушні законові, і закон послушенства й лоальність до нього був перший закон. Вони не зробили нічого наперекір цареві, тільки відмовилися (і то непоказно) згодитися із приказом, що нарушував їх сумління. Певна річ, що їх повздержання ради їх сумління не могло шкодити іншим. Вони не переконували нікого, щоб поступав так само, хоч інші Ізраїльтяни чулись скріпленими їх лоальною вірністю до Божого закону. В тій пробі їх уми були рішучі, і мали готову відповідь: “Нехай це буде відомим тобі, царю.” Ті мужі ‘віддали кесарові те, що належало до нього’, і запевнили, щоб Єгова одержав те, що належить до Нього. Коли Кесар зухвало привлащує собі річи, що належать до Єгови, тоді його власті треба упертися. Бог не бажає річей, що належать до кесаря. Перед тими людьми питання було чи відступити або згоріти, але ж правдива посвята і лоальність до Єгови заспокоює духа в прикрому часі, і тому із взірцевим спокоєм вони дали їх відповідь. В часі спокою вони присягли бути вірними й лоальними Божій волі, а тепер проба прийшла. Вони зустрінули її, відперши всяку опозицію, навіть погрози царя спалити їх у вогнянім горнилі. Так і сьогодні, не позволяйте, щоб дорогоцінний час утікав і тоді надійтеся на краще у спробі. Познайоміться з цим тепер і переконайте себе, так що на случай якогось випадку ви знатимете що робити. Правдива відповідь буде дана, і ви не потребуєте соромитись, ані боятися, признатися до того, що ви віруєте. Сильне переконання правди визволить вас від заперечення Єгови і Його Сина.

ЗАПОВІТ СОЛІ

19. Що це “завіт солі” і чому його зроблено з Давидом?

¹⁹ Вісімнацять років по повстанню в Ізраїлі, Еробоам, цар Ізраїля, воював проти Абія, царя Юдиного, і перед битвою Абія промовив: “Хіба ви не знаєте, що Єгова, Бог Ізраїля, передав на віки Давидові царство над Ізраїлем, йому і синам його на віки по завіту солі?” (2 Паралип. 13:5, 6, АС) Що це “заповіт солі”? Єгова заповів був: “І всякі приноси хлібної жертви твоєї мусиш посолювати сіллю; та щоб не бракувало солі завіту Бога твого при хлібній жертві з усяким приносом твоїм приносити мусиш сіль.” (3 Мойс. 2:13, АС; гл. також 4 Мойсея 18:19) Сіль — це средство схоронення від гниття і розкладу, і тому це говорить про чистоту й сталість. Її незмінна природа показує стійність і незмінність. Кажуть, що в старинних часах їсти хліб з іншою особою було знаком гостинности й довіря, узол сталої приязни або запоруки довіря. Це була запорука лоальности. (Ездри 4:14) Отже такий заповіт солі Єгова зробив з Давидом і він мав статися на віки, і Абія пригадав цьому зрадничому і нелоальному цареві про ту угоду, але це було на дармо. Хоч мав армію двіче завелику, якою напав на Абія, він став поражений.

20, 21. Що Ісус розумів під словами в Марка 9:49, 50?

²⁰ Господь Ісус сказав: “Кожний бо вогнем посолиться. Сіль є гарна; але коли сіль вивітріє, з чим її змішати? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.” (Марка 9:49, 50, НВ) Нема сумніву, що вогонь переслідування не ушкодить нікому, і спроби й випробування як наслідок присутности великого Царя будуть очищаючими і обіляючими для Божих людей. (Мал. 3:2—4) Коли ж нема духової солі, тоді наступає зопсуття й гниття. Якщо в нашій жертві для Єгови Бога ми не маємо віри, довірочности і лоальности, тоді ми є добрі на ніщо. Нам дуже потрібно мати довіря до наших братів, що вони дбають і вірогідно служать. Ми мусимо бути в мирі, але це неможливим хіба що ми є лоальні, вірогідні й невинні самі. Ми мусимо мати сіль в собі. Вона тримає нас у службі, ревності, скорості, прийнятності, і в братній любові.

²¹ Ті що принесли себе в жертву самоохотно в службі Єгови, мусять надіятися попасти у вогні переслідування. А що всяка жертва перше приготовляється із солею нім вона стане спалена вогнем, тому ми мусимо бути чисті в серці, лоальні до запевнення, що це є жертва для Господа. Так, навіть відрубати себе від усього, що може статися перепоною у виконанні нашої части угоди. ‘Він буде вірний хто обіцяв.’ (Жид. 10:23) Брати участь в “завіті солі” значить, що в нас не сміє бути підступу, нечесности, або лицемірства у нашій згоді з Єговою, і що ніколи не зробимо нічого, щоб принесло Йому безчесть або зраду. Брати участь в солі напевно говорить про лоальність. Отже, як огидним і страшним був Юда Іскаріотський що сидів і їв за столом Господнім! “Хто вмочає зі мною руку в миску, той зрадить мене.” “Та ось рука зрадника мого зі мною на столі.” Їв при однім столі й рівночасно думав про зраду! — Мат. 26:23; Луки 22:21, НВ.

22. Як важним є, щоб остатися лоальним до слуги Єгови? І як люди Єгови є сіллю землі сьогодні?

²² Яке страшне нещастя впаде на тих, що їли духовий хліб і сіль при столі Господнім в цім часі, як цього достачає “вірний і розумний раб”, і тоді відступили і установили свій власний стіл із надією потягнути Господа зі собою. Вони не тільки поламали приязнь і показали нелоальність, але й заохотили інших це робити. Зрозуміймо цей стан річей добре. Нема найменшого сумніву, що Свідки Єгови сталися сіллю землі, як от Ной був, коли тогдішний світ переходив. Як от сіль спасає від зопсуття, так і Ной і його родина були збавленим останком. Вони розпочали наново населення світа в наслідок чого міліони жили від того часу. Ніхто з Адамового роду не жив би сьогодні, як би не той вірний чоловік Єгови в тому часі. Так і тепер. “І справді, коли б тих днів не вкорочено, жадне б тіло не спаслося; та задля вибраних вкорочені будуть ті дні.”— Мат. 24:22, НВ.

ЗАКОН ЄГОВИ

23. Які є дві великі заповіди, і якщо ми будемо лоальні до них, то які будуть наслідки? І що ми повинні робити, щоб бути признаними Богом?

²³ “Ісус відказав. Перший є: Слухай, Ізраїлю, Єгови нашого Бога. Мусите ви любити Єгову Бога вашого цілим серцем вашим і всією душею вашою і всіма мишлями вашими і всією силою вашою.” А другий є: ‘Любитимеш ближнього твого, як себе самого.’ Нема більших заповідей від цих.” (Марка 12:29—31, НВ) Це значить посвятити все Єгові; та й не можна заключити, що хто любить Єгову, той є свобідний шкодити іншим, бо ж і другу заповідь треба сповнити, а ніхто не може любити Єгови і рівночасно шкодити свому ближньому. Яків назвав це “царський закон”. Коли відповідальности до нашої родини на підставі Писання, є малі, тоді ті посвячені Єгові повинні запитати себе, чи вони вповні зайняті в службі. Нам не сказано любити кесаря всією нашою силою, та й воно неможливо віддати всю нашу любов і силу Єгові й кесарові в той самий час. Але з причини, що можуть виринути домагання, щоб ми віддали час й силу іншим чим Єгові, можуть прийти спроби, і тоді кожний один мусить вирішити кому він буде служити. Можливо вам скажеться виконати якесь діло, що буде значити непослух до “царського закону” згідно з писаннями, “Ви любитемете вашого ближнього, як себе самого.” (Якова 2:8, НВ) Тоді запитайте себе: Чи ви пошкодили б собі самому в такий спосіб? Коли ні, тоді ви мусите коритись Богу найперше. Ваша лоальність до Єгови і Його закону дасть вам ясне й чисте сумління і принесе вам нагороду. Закони Єгови є всесвітно вищі. Домагання будуть зроблені братам ізза критичного становища й жахливих обставин, але завжди памятайте, що ніякі обставини не зможуть уневажнити вашої головної відповідальности до всесильного й всемогучого й всезнаючого Творця. Лоальність є на спробі! Слухайте Бога найперше й вповайте на Нього цілковито і наслідки будуть добрі, коли ж станетесь нелоальними, тоді наслідки, оскільки це торкається вас, будуть нещасні. Роздумуйте над Божим Словом і волею, і тоді поступайте відповідно. Слухайте великого Пророка Єгови, Ісуса Христа, і будете жити.