Щастя амбасадорів Царства
1. В якім уряді Ісус вислав своїх апостолів, і чому їх дні служення були щасливі?
ІСУС вислав дванацять апостолів наче амбасадорів проповідувати. Він “дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх і сціляли всяку недугу й болість”. Він велів їм іти до загубленої вівці й “проповідуйте, кажучи: ’Царство небесне наближилося.” Їх вість мала показати Ізраїльтянам, як конечним для них було наближитися до Бога і навернутися з їх мильних доріг, і послухати Месії й признати царство небесне, що було наближилося. Апостоли мали доручити ці життя-піддержуючі правди їх слухачам, навчаючи їх про вище правительство, яке принесе благословенства й життя. Те що мало бути доконане тим новим урядом було зображене в малій мірі; бо апостоли мали силу сціляти недужих, воскресати померших, очищувати прокажених і виганяти демонів. Всі ті благословенства були дані безплатно людям, що бажали слухати. (Мат. 10:1—15, НВ) Дні їх служення мали бути щасливими для них. Вони давали багато.— Гляди Луки 10:17—21.
2. Як апостоли прийняли правду, і як їм сказано давати її?
2 Коли Ісус так давав свої інструкції своїм апостолам, Він підкреслив оцю важну думку, кажучи: “Дармо прийняли, дармо й давайте.” Сила яку Бог дав апостолам через Ісуса Христа святим духом не мала бути уживана для їх власної користи, але щоб побільшити зацікавлення людей в царство Єгови. По Пятидесятниці чудові ознаки були виконані при помочи чудових дарів духа, якими наділено апостолів. Але й тоді ті дари духа не були уживані апостолами для себе або на собор Божий. Той святий дух або активна сила була уживана на сцілення недужих, на відчинення очей сліпим, і щоб хромі підскакували. При помочи тих чуд виконаних апостолами, великі товпи людей були притягнені до них, і тоді апостоли розказували людям про добру новину Царства. Це вони робили без грошей і ціни.
3. Як Ісус велів, щоб Його амбасадори не позволили противникам занепокоїти їх щастю в даванні (правди)?
3 Господь указав, що робітники достойні харчу в заплату за їх діла любови. Коли люди не оціняли, що зроблено для них і не слухали Слова, тоді апостолам сказано забиратися звідси до іншої місцевости. Коли міністер Божий не був прийнятий в домі, він мав полишити той дім і стрясти порох з своїх ніг і йти далі. Ісус не казав апостолам накидати силою добру новину Царства на людей. Ті одиниці, що чули вість, вирішували чи вони бажали прийняти її або збунтуватися проти неї. Подібно так і сьогодні, якщо вони бунтуються, то чому псувати вашу власну утіху остаючи там? Воно найкраще оставити неприязних людей. В цім часі й віку, то навіть у демократичних краях, де існує свобода мови і почитання, ми знаходимо одиниць, часом гурток людей, цілі міста, що кажуть: “Ми не бажаємо вас, щоб ви тут проповідували.” Вони посилають посадника міста або поліцію проти Свідків Єгови, розбуджують гнів у людей, і виганяють тих міністрів Божих геть із міста. Чи ви годитеся, що вони повинні полишити? Чи воно так добре? Так, вони напевно підуть; вони стрясуть порох з їх ніг, і вони далі остануть щасливими, тому що вони мають добру вість занести іншим людям в другому місточку.— Мат. 10:11—15, НВ.
4. Чи ми зобовязані силою давати подарунки іншим, і хто приймає, і з якими наслідками для себе?
4 Ісус перестеріг, що такі обставини противенства будуть існувати, бо Він сказав: “Ось я висилаю вас, як овець між вовків; тим то бувайте обережні як вужі, а невинні як голуби.” (Мат. 10:16, НВ) Не старайтесь силою накидати на других людей. Бог Єгова не старається силою накинути свого Сина, або, щоб загал людства прийняв Його Сина. Він виразно зазначив, що хто добровільно вірує в Нього, той матиме життя вічне, а хто не вірує, ті не будуть примушені жити в новім світі під Ісусом Христом. Ані Він не грозить їм теоріями вічного вогню й сірки або чистилищем, щоб вони прийшли під розпорядок Його Царства. Він не уживає інквізиційних метод, як це роблять деякі реліґійні орґанізації і дальше силують людей в свої собори. Бог Єгова має щось дати світові людства. Він радіє дати їм це, і вони приймають, як хотять. Це дар життя-даючої правди, яку Свідки Єгови несуть усім народам, людям, родам і язикам. Ті слова з Біблії є слова життя. Ті що мають вуха до слухання будуть радо й з подякою приймати ту правду й дякувати Єгові за принесення знання їм. Вони осягнуть велике щастя, бо вскорому часі вони також матимуть спільність у службі наділяти цією правдою інших. Отже всупереч всяких трудностей в роботі від дому до дому, яку христіянин може зустрінути в проповідуванні євангелиї Царства, то й тоді більше є щастя в даванні чим бути доморядником і стояти на другому боці дверей і слухати, що говориться.
5. Без ріжниці скільки ми даємо, чому нам ніколи не забракує правди, отже й щастя?
5 Всі апостоли й ученики початкової церкви мали багато для давання людям, і вони давали з радістю; вони давали безплатно. Є одна річ про яку ми певні: Без ріжниці як багато правди людина може роздати, вона ніколи не відчуватиме браку. В розказуванні правди границь немає. Це так як струя, що виходить із гір, якої джерело позаді неї на вершках покритих снігами. Ця струя буде завжди плисти, як і правда зі Слова Божого завжди пливе. Вона виходить через Його орґанізацію до всіх народів землі. Нам ніколи не забракне правди або щастя так довго, як ми приймаємо й віддаємо те, що прийняли. В дійсності, чим більше ми даємо правду, тим більше щастя ми будемо мати. В той самий час правда збудує нас і скріпить нас для несення доброї новини від дому до дому. Якщо наші серця й уми є сповнені цією доброю вісткою з Божого запасу, тоді ми не можемо здержати себе від розказування її іншим. Отже всі Божі люди йдуть уперед, ‘почитаючи Єгову в святім строї.’
ВЕСЕЛОГО ДАТЕЛЯ ЛЮБЛЯТЬ
6, 7. (а) Як можемо жати щастя щедро? (б) Як ми повинні заохочувати тих одиниць, які не йдуть проповідувати?
6 Павло сказав Коринтянам: “Оце ж хто сіє скупо, скупо й жатиме; а хто сіє щедро, той і щедро жатиме. Нехай кожний дає по його постанові у серці, не з нарікання або із примусу, бо веселого дателя любить Бог.” (2 Кор. 9:6, 7, НВ) Якщо ви знаєте правду, то чому її жалкувати іншим? Чому вам вкорочувати своє власне щастя? З другого знов боку, Бог не силує вас проповідувати, тому що Він не любить хто не дає з охотою; Він радше любить веселого дателя. Чи ви так переповнені правдою, що вона аж переливається, так повні, що її неможливо задержати? Коли ви не є в такому стані, тоді ви не сповнили себе досить правдою. Чому ж ви не накормилися й не напилися з людьми Єгови на зібранні їх орґанізаційних студій? Памятайте, що це “з переповні серця уста промовляють.” (Мат. 12:34, НВ) Бувайте веселим дателем і щедро пожинайте ваше щастя.
7 Часом ми знаходимо людей в орґанізації Свідків Єгови, що не йдуть на службу проповідування. Як же нам помогти таким одиницям? Сварити їх не принесе ніякого добра. Краще поговорити з такою людиною й показати їй чудові благословення, що є заховані для неї, пригадуючи їй про речи, які вона прийняла від Бога через Його Слово. Кожний один мусить постановити у своїм серці, що він буде робити, чи він піде до служби Єгови і сповнятиме правдиве почитання, або ні. Ніхто не повинен служити під примусом. Примусове хвалення не є прийняте Всевишнім Богом, але радісне є прийняте. Так як ваше знання й розуміння Його Слова вирішується часом і змаганням, які ви віддаєте на студію, подібно так і ваші овочі й жнива на полі служби будуть такі, оскільки ви зробите змагання. Коли сієте скупо, якщо ви не бажаєте сіяти насіння правди через проповідування доброї новини Царства в вашій території, тоді й жатимете скупо. Коли ж сієте щедро проповідуючи багато у вашім місті або у відокремленій території приписану вам, тоді ви й щедро жатимете.
8. Чому деякі одиниці не можуть мати добрих досвідчень з поля, отже як ми повинні перевірити себе?
8 Є знов багато людей, що йдуть на поле служби й дивуються, що вони ніколи не мають добрих досвідчень. Звичайно ви знайдете, що вони працюють тільки годину або дві на місяць. Вони не дають досить, щоб отримати щастя із служби. Вони заледви розпічнуть працювати зараз і лишають, і вони дивуються чому люди ніколи не приходять до правди через їх змагання. Що ж скажете про себе? Чи ви вважаєте на себе й ваше життя? Ви мусите це робити! Застановіться: Чи ви сієте скупо, тільки трохи деколи і ніколи не підливаєте те, що засіяли, ніколи не доглядаєте його? Чи ви боїтесь вийти й щедро засівати у вашій території близько вашого дому або деінде? Як ви почуваєтеся відносно вашої служби Богу? Чи вона вдоволяюча? Чи ви виконуєте її з наріканням або під примусом, або ви чуєтесь щасливі, коли інші помагають вам? Якщо ви виконуєте вашу службу Богові вдоволі, тоді ви приймете великі благословення. Давайте ваше знання іншим. Засівайте і жніте.
9. Як ми повинні прийняти поміч для служби в полі, і як ми повинні справлятися з нею?
9 Ваші брати бажають помогти вам, як це Павло бажав помогти Ефесянам і Коринтянам і всім іншим соборам, які він зорґанізував був. Отже зборові слуги, окружні слуги, і інші слуги назначені Товариством Вартової Башти бажають помогти вам, вістники Царства, статися зручними в проповідуванні доброї новини. Прийміть їх поміч в любові оцінення. І що ви робите на полі служби, це ви повинні робити тому, що ви любите Єгову. Робіть це, бо ви знаєте, що це правильно, і тому що це почитання Всевишнього. Робіть це тому, що ви бажаєте мати “радість Єгови”. Робіть це, тому що ви бажаєте щастя в даванні. Якщо ви даватимете правду свобідно іншим, тоді ви знайдете щастя. Ісус напевно не чувся нещасним в своїй службі, бо Він сказав: “Щасливі є ті, що є свідомі їх духової потреби, бо таких є царство небесне.” (Мат. 5:3, НВ) Погляньте, як щасливі можуть бути ті, що шукають царства Єгови, як це Ісус зобразив у своїй проповіді на горі, що є записана в Маттея 5:1—13.
ОБОВЯЗОК ГОВОРИТИ
10. Чи ми повинні оставити проповідування Ісусові особисто, і що Павло сказав про цю точку?
10 Подумайте про обовязок, який спочиває на христіянах сьогодні. Деякі воліють думати, що ввесь тягар відповідальностей спочиває на Ісусі Христові і що Він виконав всяке потрібне проповідування всуспіль із викупом. Деякі люди сьогодні глядять на Христа як такого, що мав проповідувати від дому до дому, а тепер все, що їм потрібно робити, то сидіти й слухати Його слів записаних у Біблії й глядіти що стається. Чи ви віруєте так, як многі: “Ми будемо ждати поки Бог зробить щось”? Початкові ученики не дивилися на це так, ані вірні послідовники Ісуса Христа так не роблять тепер. Вони оціняють і роблять, що Павло сказав: “Ми отже амбасадори замість Христа, наче Бог благає через нас.” Інакшими словами сказати, ми є Божими амбасадорами замість Христа; або, ми можемо бути амбасадорами в імя Христа. Та без ріжниці, як ви розумієте те, що Павло сказав, це нам сказано, щоб ми говорили, представляючи Бога. Тим то Павло благав всіх тих, що слухали його слів: “Помиріться з Богом.” (2 Коринтян 5:20, НВ) Він відчув свою відповідальність; він завзявсь виконати це завдання, як амбасадор.
11. Отже ми повинні робити так, як хто робив, і чому сумуючі є щасливі?
11 Якщо це така справа, тоді, щоб бути амбасадорами, ми мусимо робити те саме, що Ісус робив, коли був на землі, а це “потішати всіх сумуючих”. І справді Ісус сповнив слова в Ісаїї 61:1, 2, тому що Він проповідував добру новину; Він сціляв сокрушених серцем; Він проголошував волю невільникам; і Він відчиняв вязниці закованих у кайдани. Він потішав усіх, що сумували. Коли Ісус сидів на горі, Він сказав: “Щасливі, що сумують, бо вони потішені будуть.” (Мат. 5:4, НВ) Багато є ще до потішення, і це можуть зробити тільки амбасадори замість Христа. Потіху дається через доручення доброї новини, яку вони мають для інших.
12, 13. Як покірні або смирні одиниці, ті, що прагнуть праведности, і милосерні, є щасливими?
12 Людина не потребує бути запеклого серця і самовільною, щоб дістати місце в Єгови нового світа праведности. Якраз навпаки правдою є; бо Ісус сказав рівночасно: “Щасливі смирні, бо такі наслідять землю.” (Мат. 5:5, НВ) Досліджування Слова Єгови зробить людину смирною. Ті зі старого світа, що не є сурового успосібнення, що є смирні, такі одиниці шукають правди і праведности. Вони є такими людьми, що люблять жити, і Ісус сказав, що вони наслідять землю. Всякий, що жаждує і шукає за праведністю, будуть сповнені нею, і такі одиниці будуть також щасливі. Чи можна подумати про більшу радість для людини, як прийняти знання правди і установити її віру так сильно, що вона піде проповідувати цю добру новину про яку вона довідалася? Подумайте, як така людина є сповнена правдою, аж до точки переливанняся! Так, це заставляє тих, що студіювали Боже Слово і котрі радіють в мудрості й знанні, яке вони отримали з нього, бути милостивими до інших і поділитися правдою з ними. Знання правди змінює їх життя, і вони стають смирними і щедрими. Отже цю чесноту вони виражують в їх даванні, і вони є щасливі.
13 Многі люди зі старого світа показують милосердя, і правда знайде таких також. Коли Свідки Єгову йдуть по світу й проголошують добру новину Царства й стараються покормити інших овець, такі милостиві одиниці слухають їх з оцінкою. І справді “щасливі милосерні, бо такі милосердя доступлять.” (Мат. 5:7, НВ) Бог Єгова покаже своє милосердя до тих милосерних одиниць і не опустить їх на вічне знищення в Армаґедоні, тому що вони мають праведний стан серця. Таких Христос збирає тепер, як своїх інших овець і багато із них переживуть Армаґедон. Вони є чистого серця, щасливі й смирні.
14. Чому ми, як та товпа при горі, подивляємо Ісусове навчання?
14 Це до всіх таких, що наш Господь “відкрив уста свої і почав навчати”, як Він сидів на горі. Те що Він навчав приносить щастя всякій особі із правильним серцем, що слухає й вірує. Для доброї поради дотично правильного напряму, який мав би взяти христіянин, багато можна скористати з читання євангелиї Маттея, розділи пятий, шестий і семий, в яких міститься проповідь на горі. Велика товпа людей, що чула цю промову, була здивована навчанням Ісуса. Він промовляв до людей так відмінно від письменників та Фарисеїв, що були реліґійними провідниками того часу. Читаючи ту промову Ісуса, ви знайдете, що Він говорив цілком відмінно від духовників Христіянства сьогодні. Ви також будете схожі до тієї товпи; бо коли “скінчив Ісус оці слова, вражіння було, що та товпа дивувалася способом Його науки; бо Він навчав їх, як маючий вдасть, а не як їх письменники.”— Мат. 7:28, 29, НВ.
15. (а) З огляду на наше щастя, яку відповідальність тепер положено на нас? (б) Що уможливлює Свідкам Єгови проповідувати добру новину до кінців землі?
15 Духовники Христіянства не діють як амбасадори замість Христа. Отже ту відповідальність положено на нас, як на одиницях, щоб передати іншим те знання, яке ми посідаємо; бо цим чином прийде наше щастя. Ісус Христос, як Син Божий, мав власть від Його Отця проповідувати цю добру новину Царства. Приказ проповідувати цю саму вість був даний апостолам і христіянам, що стались послідовниками опісля. Отже сьогодні ми є амбасадорами замість Христа. Свідки Єгови прийняли ту заповідь, щоб проповідувати, і по цілому світі їх можна знайти, що вони ‘почитають Єгову у святім строї’. Кожний один з них забирає свою позицію в орґанізації Єгови, і робить із всеї сили, що його руки знаходять до виконання, шукаючи нагоди помогти іншим робити те саме. Вони мають радість їх Господа Ісуса Христа. Це їх радість у даванні, що зробило їх щирими міністрами Бога Єгови. Це їх радість в даванні і їх знання, що вони є правильні й мають піддержку Єгови, що уможливило їм проповідувати цю добру новину Царства до всіх країв землі.