Чесність провадить до життя
1. Як Ісус був найбільшим прикладом чесноти?
ТУТ ми приходимо до найбільшого прикладу зі всіх — чи чоловік затримає свою чесність до Бога під найгірше злющими спробами. Бог дав йому святе поручення, і сподіється, що він затримає невинність в тім порученні. Він має діло до виконання. Він мав прийти на землю, щоб привернути чисте почитання і положити нові основи для Нового Світа праведности. Ісус був чоловік прикладу, жив життям в підданстві до Бога, затримав його невинність, хоч був випробуваний Сатаною далеко більше чим нормальний чоловік міг би видержати. Ісус все стояв при Слові Божім і жив згідно з Його законами. В часі спокуси Він наводив Слово Боже, що було найбільшою силою для добра в існуванні на землі. Хоч Сатана, який контролює всіма народами цього світа, предложив Ісусові славу всіх їх, проте Ісус затримав праву сторону того визову, кажучи: “Йди геть, Сатано! Написано бо: Єгові твому Богу мусиш покланятись, і Йому одному свято служитимеш.”— Мат. 4:10, НВ.
2. Що Ісус виконав через свою чесність протягом його невинного життя на землі?
2 Ісус опрокинув ложних поклонників, тих котрі увели людські традиції й поставили їх вище Слова Божого. (Мат. 15:7—9) Він навчав людей як почитати Бога і особисто показав їм, як затримати чесноту. Він то ясно установив вищий закон любови до Бога й ближнього, і праведні вимоги для тих, що одержають життя в новім світі. Ісус навчав своїх послідовників, щоб вони були правдивими міністрами Божими, людьми, котрі б проповідували правду Слова Божого. Воно забрало б богато годин, щоб розповісти всі річи, які він зробив на прославлення імя Єгови, але ви можете читати ті історії в євангелиї іншим разом, щоб довідатись про них. Спроби які прийшли на Нього були многі. Нарешті він був фальшиво оскаржений за бунтівництво й був убитий в ганьбі, але й в цім Він піддержав найвисшість Божу. За це Бог воскресив його і дав йому безсмертність. Він набув життя через додержання своєї невинності. Він постарався про спосіб для інших чесних набути життя, через свою жертву викупу. В дійсності це була пораза для визовника, Сатани. Йому не вдалось знівечити Царя нового світу.— Йоана 19:12, 15; Филип. 2:5—11, НВ.
3. Як і чому апостоли наслідували приклад Ісуса?
3 По Нім наступили і інші. Христіяни, які прийшли по Нім, апостоли наприклад, також затримали їх невинність. Ісус вказав їм, що вони мусять ступати його стопами і робити так як Він робив, якщо вони бажають отримати життя; і так вони затримали чисте почитання Бога. Вони відперли всякі форми неморальности і затримали свою чесність. Вони тримались правди Божого Слова. Вони розповсюднювали добру новину, і цим будували чисте почитання Бога в чистоті, За це вони були увязнені, докорені, биті і мучені. Це не була легка дорога життя. Сатана хотів зломати їх невинність і знищити всяке почитання Бога; але ті люди видержали в невинності і старались для розповсюднення чистого почитання, полишивши інструкції, щоб інші могли наслідувати.— Діян. 8:1, 4; 2 Тим. 4:2; 1 Пет. 4:3, 4
4. Який напрям життя інші ранні христіяни взяли?
4 Початкові христіяни, що наслідували їх, були рівнож випробувані відносно їх невинности. Але вони остались в невинності. Вони ходили всюди, розказуючи про Божу найвисшість, розшируючи чисте почитання, як це Бог приказав. В тім часі в Римській Імперії популярно почитали Діяну і Венуса, полове почитання. Були там пяниці, що були поклонниками Бакха. Римляни були також поклонниками його. Павло списав обставини в Римі, в листі до Римлян 1:24—31. Тодішні обставини були неможливі для ранніх христіянів бути замішаними в рухи міжвірування. Є тільки одно чисте почитання, і вони тримались того чистого почитання тому, що вони мали найвисшої форми почитання, а це почитання Бога Єгови. За це, що вони тримались чистими і віддали їх підданність Богу Єгові, вони були жорстоко переслідувані.
5. (а) Під якими обставинами ранні христіяни остались в чесноті? (б) Яка була дійсна причина їх переслідування?
5 Др. Йоан Фокс у своїм творі Книжка Мучеників, пояснює чому переслідування ранніх христіянів було так дике. Він каже, що Римляни були славні та не за переслідування людей за їх віри; а однак майже на початку поширення христіянства переслідування почалось і було дуже безмилосердне. Він каже, відносячись до Др. Мошім, що це сталось задля відношення, яке христіяни виявили. Вони не хотіли мати участи в реліґії імперії, ні почитати предків, або почитати імператора. Вони тримали себе чистими від того і говорили проти безглуздя поганського почитання, показуючи, як чисте почитання Бога Єгови було найвисшим проти того великого скупчення реліґій, яке існувало в Римській Імперії. Деякі імператори перше думали прийняти христіянство яко часть їх найближчої реліґії — вони мали їх богато — але коли вони переконались, що христіянство стоїть саме, і було вище і не хотіло участвувати з іншими реліґіями, вони вскорі відвернулись від нього і почали переслідувати. Др. Фокс каже, що через це переслідування прийшло. Але ближче розсліджування Біблії показує, що переслідування прийшло тому, що бог світа цього, Сатана, старався здушити чисте почитання Предвічного Бога і тих, що старалися розповсюднювати чисте почитання, і тому вони були його тарчею. Всі інші форми почитання були зносимі. Сатана ужив свої чинники на землі, володарів того часу, щоб старались зламати чесність Божих слуг в тім часі. Але слуги Божі не зробили компромісу. Вживаючи їх знання правди Слова Божого вони трималися найвищости Бога Єгови навіть до смерти.
6. Чому ранні христіяни, котрі жили по упадку Римської Імперії, були випробувані в чесноті?
6 Протягом Середніх Віків, так, навіть до цього двацятого століття, люди праведности і чесноти, які старались затримати чисте почитання Бога, потерпіли переслідування і зневагу. Як Римляни висмівали ранніх христіян за те, що вони трималися Христового навчення і Біблійного писання, і не мали святинь, фіґур, посвячення ідолам, священницьких чинів, і тим подібні поганські річи, так від часу установлення римо-католицької церкви протягом і через століття сильні реліґійні провідники переслідували правдивих христіянів за те, що вони трималися близько Біблії і чистого почитання.
7. Чому можна сподіватись переслідування христіянів в цім двацятім столітті?
7 Тепер коли ми прийшли в двацяте століття, чи можемо сподіватись щось відмінного? І чи можемо сподіватись, що люди будуть більш цивілізовані, як це говориться, і чи вони повздержаються від переслідування і зачнуть жити лучшим життям задля просвіти, яка прийшла на світ? Памятайте, що ми ще під правлінням Сатани. В дійсности, ми повинні сподіватись навіть гіршого тепер. Чому? Тому що так говорить Слово Боже. Ми зближаємось до найвищої точки, що Біблія називає ‘битва Армаґедон’. Тоді спір про найвисшість буде полагоджений. Одкриття 12 каже, що війна почалась в небі; і це пророцтво сповнилося від 1914 року. Був предсказаний час горя на землі і морю “бо зійшов Диявол до вас, маючи великий гнів” (НВ), знаючи, що він має короткий час жити. Це показує, що Бог ограничив час існування Сатани, і що Він не позволить Сатані продовжати в неограничиний час і пробувати чесність всіх людей кожний день їх життя на землі; бо час на виконання Божого праведного засуду вже прийшов. Всі народи, і всі поодинокі люди, є тепер на суді перед Божим Царем.— Мат. 8:29; 2 Пет. 2:3, 4; Одкр. 20:1—3; Мат. 25:31—33.
8. Що провадить до світового насильства і переступу?
8 Тим що Сатана знає, що його час короткий, він старається запанувати над родом людським і заставити почитати його, і цим чином зробити їх невідповідними набути життя вічне. Якщо він не може управляти, так він хоче руйнувати. Ось тут гніздо причини світового плекання заворушувань і злочинств. Це показує, чому мораль і рівень людей погіршується надто погано сьогодні. Тому то настали переступи законів, угнітення, тому люди недотримують свого слова й угоди, і тому ми зустрічаємо так богато вбивств і війнів. Тому то більшість з людей не хотять прийняти Божого Слова серйозно; Сатана відтягає їх до інших річей у свою полапку.— 2 Тим. 3:1—7.
9. Як це ми знаємо хто є відвічальний за спроби чесноти, і як ми можемо набути побіду в цім часі остаточної спроби?
9 Остаточна спроба невинности вже прийшла. Питання є: Хто буде жити в праведності і чистоті? Хто відопре ці атаки Диявола в цих останніх днях, коли він старається зруйнувати рід людський? Хто переживе світову крізу? Як нам боротись проти системи Сатани і лихого напруження, яке він наводить на нас? Ключ до побіди знаходиться в Слові Божім і в признанні джерела нашої спроби. Це Сатана є відвічальний. Ми ніколи не повинні думати ані на хвилинку, що це Предвічний Бог відвічальний за терпіння, які прийшли на нас або на які інші людські сотворіння на землі сьогодні. Біблія показує нам приклади тих, котрі були вірні і деяких, що були невірні. Це показує як чоловіки і жінки вминувшині відперли напади зроблені проти них Сатаною і його злою орґанізацією і як Єгова поміг їм встояти. Через них ми можемо бачити, як ми також можемо затримати чесність до Бога, і ми мусимо затримати ту чесність до Бога, якщо хочемо набути життя вічне.— Жид. 12:1—3.
10. До кого ми повинні затримати нашу невинність тепер, і як наше відношення повинно бути?
10 Ми мусимо вповати на Єгову, щоб Він уділив нам помочі. Ми мусимо вповати на Нього в молитві. Давид, котрий затримав невинність до Бога, пише в Псальмі 26:9—11 свою молитву до великого Єгови, Життя-Дателя: “Не губи з грішниками душі моєї, ні життя мого з людьми крівавими, котрих руки на зло готові, і котрих правиця повна підкупу! Я ж ходжу в невинності. Спаси мене і помилуй мене.” Суд є в руках Єгови; ми мусимо задержати нашу праведність до нього. Припущення є, що воно добре для нас бути людьми чеснот до роботодавців, в супружестві або до приятелів, але ці діла єдині невистачальні, щоб дали нам життя. Життя, як це загально світські люди називають “добре життя” не може принести вічного життя. Ми мусимо йти поза це. Ми мусимо затримати нашу чесність до Бога Єгови і вірувати в його Сина. Це мусить бути виконане тому, що ми маємо любов до праведности, бо ми хочемо робити добро. Показувати чесність задля виду з гордости або, що ближній буде думати, це напевно не принесе нам Божого признання. Ми мусимо любити Бога і Його праві засади. Угоджуючи йому,— цим ми можемо набути життя вічне.
11. Чи більшість наслідують право?
11 Шлях яким йде більшість людей не є дорога, що провадить до життя. Ісус зробив це ясним. Дорога котра провадить до життя, це наслідування правди Слова Божого. Ісус сказав в Маттея 7:13, 14 (НВ): “Ввіходьте вузкими ворітьми, бо широка та розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що нею ходять: вузкі бо ті ворота, й тісна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.”
12. Як можемо знайти дорогу яка провадить до життя? Чи конечно нам лучитись з церквою?
12 Отже це завдання не є легке. Але ми можемо виконати його як перше навчимось що Слово Боже каже, навчимось, що в тій книзі є і пізнаємо яку дорогу вибрати і тоді старатись виконати. Ми мусимо старатись бути дійсними христіянами у кожнім змислі того слова. Чи це значить, що ми маємо прилучитись до церковної орґанізації в Христіянстві? Запитайте себе тепер: Чи Ісус Христос, котрий дав нам приклад і сказав нам наслідувати його приклад, щоб набути життя, прилучивсь до якоїсь церковної орґанізації в його часі? Ні, Бог не вимагає від нас цього; але він вимагає від нас, щоб ми почитали Його, і проповідували вість про Царство, бути христіянами, слідити приклад який Ісус поставив, жити в незмінній посвяті до Бога Єгови; хвалити Бога і поважати його найвисшість, відпирати всякі змагання відвернути нас від пристойности і витривалости в вірі. Ми маємо Біблію, що вказує нам праву дорогу. Певна річ, що людина не потребує бути членом церкви, щоб набути вічне життя.— Йоана 3:16—18; 17:3.
ЗАНЕПАД ДУХОВЕНСТВА
13. Які взагалі обставини існують у світі між володарями Христіянства?
13 Реліґійні провідники признають, що їм не вдалось “зхристіянізувати” людей Америки, як вони це називають, і не ліпше вони це зробили по цілому світу. Скрізь по світу число учасників у церквах є дуже мале, а населення зростає. Люди тратять довіря до священиків. Чому? ви запитаєте. Духовники самі є винуваті. Реліґія заявляє, що вона представляє Бога. Тоді духовенство повинно взяти провід на полі чеснот. Вони повинні навчати чистого почитання Бога. Христос є їх прикладом, як і нашим. Повинна бути гармонійна вість всякого часу, згідна з Біблією, Словом Божим. Тут знов Христос є нашим прикладом і їх рівнож. Він проповідував згідно і в гармонії з Словом Божим і підтримував праведність всякого часу. Але що духовники робили? Яка є їх історія? Як кляса, вони поламали чесність до святих припоручень. Якщо вони іменуються бути Божими міністрами, тоді вони повинні проповідувати що Боже Слово каже, щоб його слухати. (Рим. 6:16) Але що вони проповідують?
14, 15. Як духовенство виявилось через їх проповідування, що вони не затримали чесноти до Єгови?
14 Вони проповідують масу доктрин противні Біблійній правді. Вони кажуть людям про місце вічних мук у вогнянім пеклі; і віруйте або ні, цього не навчає Біблія. Деякі з них вчуть про чистилище, а ця поганська ідея не є навіть згадана в Біблії. Вони стараються спонукати людей вірувати в трійцю, в три рівні боги в однім; але Біблія каже, що Єгова є найвисший і що Ісус Христос не є йому рівний, але що він є його Син. Вони вживають образи, як це погани роблять. Вони проголосили божественне право володарям в державах, що значить, що навіть диктатори сьогодні мали б Боже признання і були назначені Богом. В цім часі є відомий нахил, який йдуть духовники, а це навчати людей, що нема Диявола зовсім. Вони кажуть, що Диявол навіть не існує, і що це по старомодному вірувати в Диявола. Про цю точку Енцикльопедія Британіка (девяте видання), том 7, сторона 138, говорить, якщо є яке вірування в Диявола, то воно “підтримане з дуже сумніваючім довірєм в якій небудь ґрупі христіянських церков”. Енцикльопедія Американа (1942 видання), том 9, сторона 38, пише: “Модерній нахил є вважати персонального Диявола, як часть мітольоґії ранніх часів.” Реліґійні провідники Христіянства є відвічальні за цю втрату довіря в те, що Біблія виразно навчає.
15 Много із духовників не вірують у викуп жертви Ісуса Христа. Много навчають, що земля буде спалена і що всяке життя на ній буде винищене. Деякі із них навіть вчать еволюції, а не сотворення, про яке Біблія вчить. Їх вість є замішана і незгідна одна з другою. Клясичний звіт, як вони дивляться на навчення Слова Божого, зробив епископ з Брадфорд (Британії) на 29 травня, 1952. Прес і Джурнал, Абердін, Шкотляндія, 30 травня, 1952., пише: “‘Ми зреклися ідеї про пекло і ми стратили віру в небо, хіба як побажане місце, але можливо як вигадане сусідне помешкання,’ так сказав епископ Брадфорд на конференції діоцезії вчора.” Це не менша особа, а самий епископ з анґліканської церкви.
16. Який напрям відносно реліґії є тепер описаний, як відкриття в Британії? Чому?
16 Як цього можна б сподіватися по перечитанні звіту епископа з Брадфорду, ми знаходимо анґліканську церкву на злій дорозі. Роблячи завваги про її жалюгідний стан Лондон тижневник Еврибоди’с журнал (17 травня, 1952) помістив артикул під назвою: “Чи анґліканська церква вмирає?” Вони відносяться до небезпечних обставинів всіх церков в Британії і показують, що тільки десять процент з людей в Британії мають якунебудь стичність з церквою. Вони наводять про байдужність і безсторонність і відносяться до огляданого рапорту, який був упублікований через Ровнтрі і Лаверс під заголовком “Анґлійське життя й вигоди”, наведено: “Ми знайшли велику нелюбов до духовників реліґій, анґліканської і Вільної церкви, і що це можна описати як протиклєрікалізм.” Дальше артикул наводить думку архиепископа Йорку про причини відступлення від церкви. Він відноситься до руйницької критики визначними писателями, які не вірують в Біблію, з додатком психоналізів. Там є підроблені боги, він каже, боги мамони, або грошей, і пошукування за багаством; демократія, котра робить людей богом і тоталітаризм, що робить державу богом. Він каже, що війна є причиною цьому. Писатель, п. Джоал, критикує аналізу епископа Йорку, і каже:
“Я вірю, що записки про церкву в часі війни спричинились більше до пониження її поваги в умах пересічних людей, чим це архиепископ припускає. Коли війна приходить, деякі народні церкви зєднуються в войовничі народи. Казальниці стають малими вербунковими станицями і єпископ благословить канони. Ці річи робиться в імя Князя Мира, котрий опрокинув насильство, а наказав своїм послідовникам любити один другого. . .
“Все це може здаватись досить натуральним, . . . але коли гарячка перейде і держава знову у мирі, то церква не може сподіватись, щоб люди прийняли її проповідування реліґії, як реліґію мира, із всією повагою, якої вона бажає.
“. . . що вона може предложити людям, чого держава не має?”
17, 18. Покажи, як американські духовники представляють, що їм бракує чесноти до Єгови?
17 В Америці духовники заявили публично, такі вислови які зробив помічник єпископа Йосиф Ф. Фленелі, адміністратор катедри Св. Патрика, про боротьбу в Кореї: “Без сумніву, що це наші власні гріхи стягнули на нас цю нову кару.” (Ню Йорк Таймс, 24 липня, 1950 р.) Оцим вони стараються показати, що Бог насилає такі війни. Якщо епископ Фленелі розуміє справу добре, тоді люди мусять глядіти на комуністів, як средство в Божих руках.
18 Кілька тижнів пізніще, з тієї самої казальниці, відмінний напрям зроблено. Цим разом вони не ляментували над війною, як карою від Бога, але проголошено, як благословенство від Нього. З Ню Йорк Таймс, 11 вересня, 1950 р., ми наводимо: “Сумуючим родичам, котрих сини були забрані або покликані для воєнної служби, було сказано вчора в Св. Патрика катедрі, що смерть в битві, це часть Божого заміру, щоб залюднити ‘царство небесне.’ ‘Це думка що не все в памяти,’ він (Монсіньор В. Т. Ґрін) продовжав, ‘проте це є перша відвічальність христіянських родичів робити все в їх силі, щоби віддати їх дітей назад Богу в якім би то часі, місці або обставинах Він не вибрав покликати їх, щоб вони сталися правдивими горожанами вічного царства небесного.’“ Якщо війна є частю Божого заміру для залюднення царства небесного, то чому мати мир, і перешкаджати Божому заміру, і тримати небо безлюдне? Немає в Біблії попертя, щоб годилось з Ґріновим; воювання в Кореї не є благословення від Бога або часть Божого пляну залюднити царство небесне. Такого рода проповідування винує Всемогучого Бога за всякі лиха, які стягнув на світ противник, Сатана, і виявлює цілковитий брак чесности до Бога.
19. Який поступ і напрям духовенства в загалі уневажнить їм набути Божу ласку?
19 У змаганні задержати більшість з людей і тримати їх задоволеними, духовенство стараєсь угодити собі, угодити урядові, угодити ґенералам, угодити комерції, угодити робітникам — угодити всякому. Вони проповідують, що є вигідним для них в назначений час, безріжниці що Біблія говорить. Але вони ніколи не осягнуть ласки Божої роблячи це. Ані вони не осягнуть ласки від щирих Христіянських чоловіків і жінок. Справді ми бачимо, що духовенство стало невід’ємною частиною світа. Зорґанізовані реліґії христіянства сьогодні стались так сильною частю цього світа, що під Сатаною, що вони не мають спромоги або здібности навернутись на ясну дорогу чистого почитання, яке вчить Біблія. Вони жураться, коли під натиском політиків і публичної опінії. Вони не указують повного довіря до Бога. Вони здається є готові зробити уступки кому небудь, якщо вони можуть скористати матеріяльно. От погляньте на історію католиків, лютерянів і православні церкви Східної Европи. Вони не видержали у твердім спротиві проти безбожного комунізму. Під натиском, вони б погодились йти дальше з комуністичними програмами, а навіть проповідували б комунізм з їх казальниць. І вони підпишуть угоду кооперувати з комуністами. Коли б не зробити цього, вони думають, що церкви будуть замкнені; тай ліпше, щоб так було. На 17 серпня, 1952 р., Стейт Департмент у Вашінґтоні випустив брошури про тактику при помочи котрої комуністичне правительство “вилапує молодь і звязує церкви до держави в їх погоні винищити всяку реліґію”. ‘Ця ціль почасти була осягнена в Румунії, Альбанії і Мадярщини.’ ‘В Чехословаччині зроблено малий поступ в цім напрямку. В Польщі уряд не був так успішний. . .’
“Коли церковні орґанізації впроваджено під контролю держави, в тій брошурі сказано, тоді назначення екклєзіастичного становища, від найвищого до найнижчого приходить від держави або державою-признаної орґанізації.’
“‘Тільки ті духовники, котрі мають признання їхньої лоальности або приязні до комунізму, мають всяку нагоду бути вибраними. Їхні теми відправи, лєкції, і іншої активності відносно парохіянів, є часто призначені державою.’”— Бостон Пост, 18 серпня, 1952 р.
ТІ ЩО НЕ Є ПРИМИРЛИВІ
20. Який ще інший напрям є примушений чистими міністрами Божими в затриманні їх чесноти?
20 Як не подібні їм є правдиві христіянські міністри. Свідки Єгови є заборонені в Східній Европі у всіх комуністичніх краях. Вони не поклоняться перед правлінням диктаторів і не проповідують комунізму, як надію для людства. Вони тримаються чистого почитання Бога. Політикери можуть заборонити Свідків Єгови і вони можуть казати, що ви не можете служити Богу, і що ви не можете задержати вашої невинності до нього, але Свідки Єгови стоять твердо, не бояться зовсім, і вони ніколи не перестануть проповідувати царство Всевишнього Бога, як надію світа, хіба що Бог прикаже їм стати. Волі диктаторів не можна ставити понад волю Бога Єгови. Диктатори стараються упоганити правдиву христіянську орґанізацію. Божі міністри будуть цілковито відперати і будуть проповідувати правду з Біблії, навіть хоч би їм прийшлось це робити у підпіллю. Це значить боротьба за праведність; і цього ми сподіємось тепер, коли великий спір про світову верховність має бути полагоджений. Невинність кожного христіянина має бути цілковито випробувана.— Одкр. 14:6—12.
21. Як це є можливим для Свідків Єгови взяти тверду постанову по справедливості?
21 Та ви може запитаєте, як Свідки Єгови можуть взяти таке становище? Це можливо тільки при помочи акуратного знання правди, маючи сильну віру в Бога Єгову, і за помічю, яку Всемогучий Бог, Єгова, дав тим, що вповають на Нього і служать Йому. Деякі люди світа, що не оціняють великого визову, стараються суперечатись ради вигідности в часі заколоту, кажучи, що Бог вибачить тобі ради прикрого часу. Але де є писання для такого арґументу? Чи Христос зробив компроміс відносно Божого принципу, коли спроба прийшла? Чи його апостоли або вірні люди, котрі жили перед Христом, робили це? Відповідь є Ні. Правдиві христіяни сьогодні беруть той самий напрям чесноти, як і Христос зробив. Вони люблять життя і вони пильнують, щоб бути лоальними до Життя-Дателя.
22. Чи можемо набути життя вічне, якщо ми зробимо компроміс? Що ми мусимо робити?
22 Ісус Христос захищав далеко-сяглий вид в цій битві за чесність, а не коротковидний компроміс ради самолюбного набуття або увільнення в часі спроби. “Як тоді рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відрубай її й кинь її геть від себе; лучше бо тобі увійти в життя кривим, або калікою, ніж мавши дві руки чи дві нозі, бути вкинутий у вогонь вічний. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його та й кинь від себе: лучше тобі увійти в життя однооким, а ніж мавши дві оці, бути вкинутий у вогнянну Геєнну.” (Мат. 18:8—10, НВ) Тут Ісус зобразив, оскільки лучше потерпіти матеріяльну шкоду, хоч би таку цінну річ як око або руку, аніж втратити невинність. Це час, коли ми повинні оцінити ці річи властиво. Це час, щоб мати Бога перше в нашім житті. Ми не повинні піддаватися жадним зусиллям, щоб відвернути нас від нашої чесноти, будь це хитре предложення багаства через переступ етеки або прямо виконання жорстокого і болючого переслідування.
23. Як можемо бути активним впливом на добро в цім здеґрадованім світі?
23 Свідки Єгови сьогодні провадять боротьбу з довірєм під їх керовником Ісусом Христом, тримаючись кріпко їх праведности. Як вони це чинять, вони не відокремлюються і живуть самітно в монастирі. Тепер або ніколи люди доброї волі мусять бути повідомлені, щоб навернулись до Всемогучого Бога і Його царства через Христа, і шукали праведности і набували життя. Це час бути активним впливом на добро в цім здеґрадованім світі. Через затримання нашої невинности, ми показуємо іншим, що це можна виконати, і ми заохочуємо їх брати участь в службі Божій також. Нашою вірністю до Бога, і через наше проповідування доброї новини і підтримування Божої найвисшости, ми можемо помогти іншим людям набути вічне життя. Міліони людей з Христіянства сьогодні шукають справедливости. Многі і в церковних орґанізаціях сьогодні шукають за надією, за дорогою. Ми можемо помогти їм. Ми мусимо підтримувати Божу сторону визову в спорі в цім часі кінця.— Рим. 10:13—15.
БОЖЕСТВЕННА ПОМІЧ І ВИЗВОЛЕННЯ
24. Яке запевнення маємо від Єгови, що Він поможе нам затримати чесність в спробі?
24 Свідки Єгови по всіх частях світа сьогодні остаються в чесноті під сильною спробою. Слово Боже дає запевнення, що це можливим для христіянина відперти всі спроби і спокуси, які приходять на нас, бо ж написано в 1 Коринтян 10:13 (НВ): “Ніяка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш ніж що здолієте (знести).” Бог знає своїх, і Він ніколи не оставить їх. Хоч ми бачимо реліґійні орґанізації занепадають і світові обставини йдуть зі злого в ще гірше — ми повинні сподіватись цього, тому що Слово Боже предсказало це все — тут немає причини для віруючих в Бога тратити надії. Памятайте, що Єгова є найвисший і всесильний. Його заприсягла заява є, знищити Сатану, і усунути всю його злющу орґанізацію і всіх, що стягнули лукаві навички на цей світ. Лукаві здається процвітають тепер, як ніколи перед тим, але Боже непомилкове Слово каже: “Коли безбожники, як белина, буйно ростуть і всі процвітають, то це на те, щоб знищені були навіки. А ти Єгово, величній по віки.”— Пс. 92:7, 8, АС.
25. Як Боже правлюче справедливе Царство принесе благословення для всіх людей, котрі люблять справедливість і затримають чесність?
25 Це значить кінець для всього горя для всіх, що жиють на землі, тому, що ті, що переживуть той час під Божим царством, втішатисямуть його многими благословенствами. Ісус навчив нас молитися про Боже царство, бо тоді воля Божа буде виконана на землі. Тоді не буде місця на хабарство і божевілля і непевність, або жури. Тоді не буде більш ненависти, не буде більше нечесноти або занепаду моралі. Ці річи ніколи знов не прийдуть на думку. (Одкр. 21:1—5) Це буде правильне правління, Боже правління. Той Теократичний уряд полишиться яко доказ найвисшости Єгови, Його доброти і чистоти. Під тим правлінням вірні, що в гробах, котрі повмирали в їх невинності, будуть приведені назад до життя. Отже тепер ті, що остануться в праведності — навіть хоч би і вмерли задля того — мають запевнення життя в вічнім щасті. І много є таких, що переживуть через битву Армаґедон із цієї ґенерації і увійдуть у новий світ справдішної радости, праведности і вічного життя.— Йоана 5:29.
26. Що нам робити тепер?
26 Сьогодні ми бачимо, що велика нагорода є за те, хто затримає невинність. Отже беріть ваше становище біля Свідків Єгови. Студіюйте Слово Боже, слухайте його, бережіться від відступництва, так званого Христіянства. Прилучіться в прославленні Бога. Будьте зовсім, цілковито, всеціло, і без застереження присвячені Єгові, і за ніяку причину не піддайтеся спокусі, що оточує вас. Віруйте в непомильне Слово Боже і так поступайте. Воно каже: “Щирим буде провідницею їх безвинність, (чесність праведника буде провідницею їм, Кдж.): а зрадливих погубить їх лукавість.” “На це бо ви й покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слідами за Його стопами. Котрий не зробив гріха ані не знайдено підступу в устах Його. Котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав себе Судячому праведно.” “Нічого не бійся, що маєш терпіти. Ось, Диявол вкидати медекотрих із вас у темницю, щоб випробувати вас; і матимете горе десять день. Докажи свою вірність аж до смерти і дам тобі вінець життя.” (Прип. 11:3; 1 Пет. 2:21—23; Одкр. 2:10, НВ) Невинність провадить до життя!