Питання від читачів

● В Маттея 5:22 сказано: “Я ж вам кажу, хто сердиться на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде вогонь пекольний.” Що це є ті три небезпеки проти яких переступників остережено? — Т.С., Пенсилванія.

Нового Світу Переклад показує, що “суд” і “громадський суд” відносяться до судів, а “вогонь пекольний” відноситься до долини Гінном, або Ґегенни: “Кожний, хто сердиться на брата свого мусить відповісти перед судом справедливости; але хто прозиває брата свого невимовним словом погорди, той відповість перед Вищим Судом; коли ж хто скаже ‘ти підлий дурню!’ той гідний вогневої Ґегенни!” Ці переступи збільшаються по названім порядку, і це льоґічно, що особи перед якими переступники мусять відповісти або прийняти належиту кару, розмірно збільшаються у власті й строгості.

Суд справеддивости здається відноситься до місцевих судів про які говорить в Маттея 10:17 і Марка 13:9, і завваги в Нового Світу Перекладі про “місцеві суди” в цих текстах, указують, що це були ті “Менші Сангедрини”. Сангедрин значить собор або рада. Мойсеїв Закон містив условини для місцевих судів в які уздібнені люди вислуховували справи при воротах міста. В 5 Мойсея 16:18 (АС) приказано було: “Суддів і урядників мусиш поставити собі у всіх твоїх воротах, які Єгова Бог твій дав тобі, по поколіннях твоїх, а вони мусять судити людей судом праведним.” Ті місцеві суди мали право судити навіть вбивчі справи і могли дати вирок смерти. Вони були наново установлені за часу Ездри по повороті із неволі Вавилонської, і як здається, то Левіти були уживані зайняти ті позиції в судах.— 5 Мойс. 19:12; 21:1, 2; 1 Хронік 23:4; 26:29; Ездри 7:25, 26.

В часах Ісуса і апостолів ті місцеві суди або Менші Сангедрини оперували під виразним обмеженням від римського правління над Палестиною. Після тих рабінів, ті менші суди складалися із 23 суддів в містах в яких знаходилося 120 представників для ріжних судових розправ, але в менших містах де те число не було повне, там тільки 3 судді судили. Кажуть, що Єрусалим мав два суди, що складалися по 23 судді, і що він мав 390 судів із 3 суддів, які мали переслуховувати менші розправи. Числа які подає історик Йозефус ріжняться, бо він каже, що ті місцеві суди складалися із 7 суддів, кожному із них призначено по два чиновники, що були Левітами. Справи надто важкі для тих місцевих судів мав вирішувати Великий Сангедрин в Єрусалимі.— Йозефуса історія Старинности, Книга 4 голова 8, сек. 14.

У Матвія 5:22 відноситься до Великого Сангедрину, як до “громадського суду” або “Вищого Суду”, як це показано в заввазі Нового Світу Перекладу. Загально його називали тільки як Сангедрин. Звичайно розуміють, що коли Біблія лучить первосвящеників із письменниками та старшиною, то вона відноситься до Сангедрину, як от в Маттея 16:21 (НВ): “З того часу почав Ісус Христос виявляти ученикам своїм, що Він мусів йти в Єрусалим і багато терпіти від старшини і первосвящеників і письменників, і бути вбитим і встати третього дня.” Кажуть, що ті 71 члени Сангедрину складалися як слідує: 24 вищих священиків, 24 старших людей поважних, 22 письменників або законників і первосвященика, всі становлячи повне число 71. Президента і віце президента вони вибирали. Цей жидівський найвищий суд переслухував тільки такі справи, що нижчі суди не могли вирішити, і справи про великі переступи, які ставили перед них прямо. Це головно відносилося до таких справ як хула або відступництво.— Мат. 26:57, 59—68; Йоана 19:7; Діяння 5:27—29; 6:11—15; 7:1, 54—60, НВ.

Жидам хочеться вірувати, що Сангедрин був започаткований Мойсейом, коли він вибрав тих 70 мужів, щоб помагали судити йому справи Ізраїля у пустині. (4 Мойс. 11:16, 17) Дехто навіть піддав думку, що Ісус замінив це тіло жидівське, коли Він вислав 70 учеників проповідувати, бо Ісус як їх голова, становив 71 (Луки 10:1) Одначе, факти указують, що той Сангедрин був започаткований підчас грецького правління над Юдеєю. В часі римського правління він видавав присуди в справах життя й смерти, але він не міг виконати своїх вироків смерти, бо мусів підчинити цю справу для перегляду римськими властями.— Йоана 18:28—40; 19:1—16, НВ.

Нарешті, Матвія 5:22 говорить про тих гідних “пекольного вогню” або “Ґегенни”. Ці ужиті слова “пекольний вогонь” надають фальшиву думку, бо в первісних грецьких писаннях вони звучать Ґегенни вогонь; а Ґегенна в грецькій мові це в єврейській ґе’й-Гінном, що значить “долина Гінном”. Ця долина лежала на захід й полудень старинного Єрусалиму. В часах послідних часів Юдейських, вона була уживана для ідолського поклонення Молеха, в якій приносили жертви з людей цьому богові через вогонь. (Ісуса Навина 15:8; 2 Паралип. 28:3; 33:6; Ерем. 7:31, 32; 32:35) Щоб перешкодити в уживанні її знов для таких страшних реліґійних цілей, вірний цар Йозуя опоганив її і вона сталась місцем для спалення сміття й відпадків з Єрусалиму. (2 Цар. 23:10) Туди скидали мертві тіла з звірят, щоб спалити їх палаючим вогнем там і туди додавали сірки для скріплення вогню. Навіть тіла страчених злочинців, яких уважали занадто бутними мати воскресення, були спрятані туди. Якщо такі тіла не дістались до вогню і здержались на уступі скелі глибокої ущелини, тоді черваки пожерали їх. Останний параґраф в апендиксі Нового Світу Перекладу про цю долину читаємо на стороні 767:

“В Ґегенну не кидали ніяких живих тварин або людей, щоб палити їх живцем або мучити їх там. Отже те місце не могло бути символом невидимої країни де людські душі мали б мучитися в буквальному вогні й напастовані невмираючими безсмертними черваками по віки вічні. (Іса. 66:24) Тому що мертвих злочинцям кинутих туди відмовлялись справити порядний похорон в памятнім гробі, який символічно представляв надію на воскресення, тому Ісус і Його ученики вживали Ґегенни як символ вічного знищення, страчення з Божого всесвіту, або “другої смерти”, що є вічна кара. Отже бути засудженим, щоб мертве тіло було вкинуте в Ґегенну, уважалось за найгіршого рода кару. Із цієї буквальної Ґегенни і з її значіння виринув символ знаний як ‘озеро палаюче вогнем і сіркою’, який знаходиться в Одкритті 19:20; 20:10, 14, 15; 21:8.”

В попереднім вірші (Мат. 5:21) Ісус звернув увагу на добре відомий факт, що хто поповнить вбивство, той мусить відповісти перед судом справедливости, а тоді до цього звичайного розуміння Він додав слова віршу 22, щоб показати скільки більше точніші були нові установи, які Він проголошував. Хтось може розсердитись ізза певної причини, але пробувати в такім обуренім стані значить відчинитись для Диявола і наслідок може бути — гріх. (Ефесян 4:26, 27, НВ) Отже продовження гніву проти брата вимагає справлення, як це символічно представлено через суд справедливости. Коли гнів проявиться через “невимовне слово погорди”, тоді це ще більше поважна справа і вимагає сильнішого справлення або кари, як це символічно представлено через вищий суд або жидівський Найвищий Суд, Сангедрин. Але почати судити брата як “нікчемного дурня”, що може по Писанням натякнути, що він є богохульником і заперечує Бога Єгову (Пс. 14:1), то це дуже поважна справа й могла б людину засудити на вічне знищення, або інакшими словами, на “вогонь Ґегенни.” Отже Ісус ужив ті знані річи Жидам — суд справедливости і Найвищий Суд і вогонь Ґегенни, щоб передати їм значіння великої ваги і строге покарання, яке буде виконане за гріхи більшої серіозности.

● Чи воно згідне з Писаннями припускати, що 144,000 членів з Христового тіла є ужиті, на сповнення порожних місць полишені ангелами, що збунтувались і стались демонами і були викинуті з неба Христом, і цим чином затримаючи ціле число небесної країни? — Й. Д. Індія.

Немає нігде прямого писання, котре б указувало, що 144,000 членів Христового тіла або собору будуть ужиті, щоб вони взяли місце такого ж числа ангелів, що сталися невірними і пішли за Сатаною і сталися демонами, і котрі будуть знищені. Спевністю, що ніхто із тих невірних ангелів не були на рівні на якому 144,000 є прославлені; отже хоч би ті 144,000 і були в небі, то і тоді там буде 144,000 місць на рівні який занимали ті демони і оставили порожними, якщо те число було таке саме. Тимбільше, хто займе місце Сатани? Не Христос, бо Він уже був членом небесної орґанізації нім Він зійшов на землю, був членом її занім покриваючий херувим стався Сатаною. (Одкриття 3:14) Ісуса ніколи не можна представляти, що Він забере місце, яке колись занимав Сатана, бо Ісус є прославлений на вищому поземі чим Він занимав з першу, і той перший позем був вищий ніж той, що його занимав упавший херувим. (Филип. 2:9—11) А що нема нікого, щоб забрав місце Сатани, яке він колись занимав, то воно не є згідне з Писанням арґументувати, що ті 144,000 членів сповнять число в небі, які полишили викинуті демони. Число духових сотворінь в небі не є означене, і Бог Єгова завжди може сотворити більше.