Хитрі захисники реліґії

ЩОБИ піднести число учасників до церкви, реліґія христіянства вживає сьогодні всяких принад від цукерків до ковбоїв, як зірок рухомих образів. Чому ж духовники мусять тепер хапатись за такі хитрі пляни принад, а навіть за дивацькі штуки? Відповідь знаходимо ясну в Крокфорд Клерикал Діректорі про важні особи в анґліканській церкві. Кожне нове видання звичайно містить анонімне вступне слово. Коли в 1952 р., в червні, вийшло нове число, то в цім вступнім слові сказано виразно: “Церква не може принадити людей слухати євангелиї. . . . [Її проповіди] є як безпечні сірники, який запалюється тільки до спеціяльно приготованої поверхності”. (Тайм 16 червня, 1952) Такі прямі слова спричинили прикрий дотеп для духовників в їх клєрикальних ковнірах. Одначе правда вийшла на верх. Церкви, включаючи й великі деномінації знаходять трудність притягнути поклонників своїми проповідями.

Ця невмілість принадити людей своєю вісткою проповідування викликує думку, що щось є недоброго з їх покармом, який видають із казальниць для сидячих в лавках Христіянства. Якщо їм подають здорову поживу, то чому там бракує акції, чи може байдужне стадо? Чи може бути, що в краї названий Христіянством є духовий голод? Але по імені Христіянства можна припускати, що воно має достаточно поживи. Але, коли духовники відчинять їх реліґійні комори, тоді той покарм складається з перегляду книжок, маґічної штуки, джез банди, гра в бінґо, шулярство, масковані партії, пють каву і їдять пампушки, ґазом-наповнені балони, і штукарі циркусу. Отже хтось може й правильно запитати: Чи духовий голод предсказаний Божим пророком руйнує Христіянство?—”Це надходять дні, говорить Господь Єгова, що пішлю голод на землю,— не голод хліба, та й не жадобу води, а жадобу почути слово Єгови.”— Амоса 8:11, АС.

Чому церкви Христіянства мали б вживати всяких хитрих інтриг, щоб принадити поклонників до церкви, якщо їх комори є повні духової поживи? Яка більше сильна причина може бути на цю байдужність і порожні лавки, як не духова голоднеча? Кілька церков в Зєдинених Державах зробили заклики до їх заблуканих стад ось таким оголошенням в часописі: “ПОТРІБНО НЯНЬОК — чоловіків, жінок і дітей потрібно сидіти в мало-вживаних лавках в неділю рано.” Щоб заповнити порожні лавки Центральна Пресвитеріянська Церква в Гаверстрав, Ню Йорк, розпочала крусаду назад до церкви. Окрім безплатної кави на залізничій станиці, церква справила з індика обід, безплатні рухомі образки, маскаретний баль і артистичну виставу. Часописи, які розказують про цей рух для піднесення церкви, не згадують чи була там яка духова пожива.

Безплатна пожива послужила за знамениту принаду, але можливо не багато було більше успішних принад в принаджуванні молодих людей, як та, що її уживала в Мемфіс, Теннесі, методиська церква. Пастор започаткував у церкві в неділю в ночі “Балкон побачення”, де молоді пари могли сидіти разом приватно. До того додано принаду — неясне світло. Один моряк, радіючи таким новим розпорядженням, казав, що він чуєсь “більше в дома” в неясно освіченім бальконі ніж в реґулярних лавках. Можна уявити собі як неясне духове світло мусить бути в цілій церкві, коли вони мусять вживати такої методи, щоб принадити молодих людей!

ДУХОВНИКІВ ПОБІЧНИЙ ШОВ

Іноді протестанські церкви повитягали з їх торбів штуки так многих принад, що вони перевищили католицької церкви гру в бінґо для чистої принади. Рапортуючи про цю кампанію принади, Чікаґовський Дейлі Нювс, з 6 лютого, 1953, каже: “Церкви — представляючи майже кожне протестанське віроісповідання — увійшли в пяту щорічну Міжнародну Недільну Школу Учасників Контесту.” Вони описують про гучний успіх Методиської Церкви Трійці в Лос Анджелес, котра принадила 2, 000 дітей, які товпилися до дверий, коли рухомі образки ковбоя Роя Роджерса “були виставлені” в її недільній школі і поставили його коня Тріґера до перегонів. Інші церкви знайшли найлучшу принаду через влаштовання пікників. Мідвест Біблійна Церква в Чікаґо, вживаючи даром оладки (пенкейкс) і каву, знайшла знамениту принаду через звільнення приближно 2, 000 ґазом сповненні бальони і невеликий мякий дириджабль (літак), який кружляв 200 ступні понад церквою, звернувши лучі світла на дириджабль в ночі.

Постановивши виграти контест, баптиська церква в Пенсильванії принаджувала дітей тим, що обітувала кожній дитині, що приведе нового члена, квіток на безплатне морозиво (айс крім) в місцевій аптиці. Також, для реґулярних учасників, пропонували їхати на верху коней, а коли діти потребували дальших принад, то пастор мав все магічний шов.

Духовники Христіянства мають трудність принадити старих засісти в лавки. Воно виглядає іронічно, коли церква в Пацифік Біч, Каліфорнії, запитувала родичів: “Чи ви маєте трудність заінтересувати ваших дітей йти до недільної школи реґулярно?” Якщо вони мали, то там був екклєзіястичний побічний шов, що запалював заінтересовання. Названо Операцію 333, це був шов маріонетки. Одначе, подорожуючий баптиський міністер вживає техніки побічного шову, щоб принадити молодих й старих рівнож. В його відживляючім мітінґу він вживає чотири деревянні німі фіґури і свій арт черевомовця. Тепер він віднайшов, що цим легше заманути і тримати слухачів.

БЛАЗНІ ДУХОВНИКИ

Дивних та безглуздних блазнів уживають часто, щоб заманути поклонників. Наприклад, настоятель Першої Баптиської Церкви в Лейквуд, Каліфорнія, виліз на екаліптичне дерево перед його церквою і проголосив, що він не злізе в долину поки число учасників недільної школи не досягне до 1, 000. Щоб дістати цей зріст, він мусів сидіти там на дереві звиш 20 годин! Та цим хитрі захистники реліґій тільки висвічують комори Христіянства. І так як Ісус сказав: “Усі ж діла свої роблять, щоб бачили їх люди.”— Мат. 23:5.

Зручної методи, щоб піднести число учасників, ужила Салем і Євангельська Реформова Церква в Буфало. Члени тієї церкви переходжались і приглядались за автами, що стояли по часі; тоді вони чіпляли картки кожному із наказом прийти до церкви. Але Браття в Христовій Церкві в Палмира, Пенсилванія, ужили ще більше принадної методи через поставлення “пошукуванні за скарбом.” Пядесять анґлійських оріхів в яких знаходилось кусок паперу заховано в місті. Хто знайшов той оріх мав йти до церкви, щоб викупити його за нагороду. Одначе, реліґійна орґанізація в Ел Центро, Каліфорнія, безсумніву привабила ще більше завваги. От в костюмі червоний диявол був висланий парадувати вулицями. Були спротиви супроти вживання диявола щоб піднести реліґію — тільки тому, що це був час Кристмусу і Санта Клавс мав бути більше відповідний. Але чому відступники Христіянства мали б противитись уживати Диявола для піднесення реліґії? Папа Піюс XI при інтервю мав сказати оце: “Голова Католицької церкви вважає за свою повинність мати до діла з самим Дияволом . . . якщо відповідні підстави існують, щоб піддержати надію, що такі справи будуть схороняти або піддержувати інтереса реліґії між людством.”— Бруклін Ігл 21 лютого, 1943.

Коли приглянутись близько на предмети проповідей, то часто відкриває, не тільки принаду, але далекість від правд Писання. Пастор в Дургам, Конектікут, знайшов легшим, щоб заманути стадо говорячи про “літаючі тарілки”. Інший пастор ради принади стада взявся забавляти їх музикою. Дір Лодж Юнайтед Чорч поблизько Вінніпеґу, Манітоба, розвязала свою трудність відносно учасників через справлення забав в церкві. Джаз банда, разом із знаними забавками, принада так була успішна, що церковні офіціяли казали, що цей плян поплатився чудово в триманні високого рівня зацікавлення між молодіжю.

Але ж жодна джаз банда не може затаїти духової голоднечі, що підкрадається у Христіянстві. Многі церкви стараються заховати їх порожні шафи через обернення церкви в театер рухомих образів. Їзджаючи на пікнік тепер моторист помічає написі, що кажуть: “Перед твоєю недільною проїздкою, заїдь і поклонись Богу.” У вечорі “заїзджаючі церкви” є навіть більше принадні. Одна в Фінікс, Арізона, отворила проповідь з рухаючими образками а закінчилась пів-годиновою проповідю і ілюстрованими образками в колірах.

Мало завважують хитру методу католицької церкви в Франції, щоб заманити відблукане стадо до церкви. У змаганні перемогти байдужність робучої кляси до католицизму, девятьдесять Римо католицьких духовників полишили їх церкви і пійшли до роботи до фабриків. Як про це звідомляє Ню Йорк Таймс, з 12 травня, 1953: “Вони [фабричні робітники духовники] є зайняті в експеріментальній місійній роботі, найхитрійшої якости”. Таймс пояснює, що більшість байдужного стада були ще католиками, але з імя тільки, додаючи, “много робучої-кляси родин ще виконують певні церковні форми для хрещення, першої причастії і друження їх дітей. Але, як це голова великої робучої кляси парох помітив, що ті обряди є майже порожні для деяких робітників, котрі держаться їх з привички тому, що вони служать за добру нагоду їсти і пити, і ця активність є високо олюблена між всіма соціяльними рівнями.” Празник й пиття — чи не є це причина чому многі, хоч ізза браку духової поживи, ще затримують членьства в церквах Христіянства?

Хоч хитрий той робітник є, то однак не можна сподіватись, що це видасть дуже видні наслідки нім кілька ґенерацій промине. Таймс висвітлює: “Із малим числом робітниками-духовниками, ідея пішла дещо зневажливо. Деякі з них сталися так занурені в їх окруженні і в сильно поширені незадоволення довкола них, що вони, свідомо або несвідомо, стаються прихильниками всеціло або почасти комуністичної лінії. Як виглядає, то в реліґійній коморі Христіянства так бракує духового живлення, що воно не може зміцнити самих духовників!

ЧЕСНЕ ЗАТУРБОВАННЯ

Часами, поодинокі церкви пробудились до факту, що її проблєма з порожними лавками в церкві не може бути виратувана хитрим продовженням інтриґів — бо це тільки тимчасовий підйом — але що там мусить настати навернення і вповання на чисте Слово Боже. Приклад щирої турботи церкви про обставини духової голоднечі є представлено листом від баптиської церкви в Анґлії, заадресований до Товариства Вартової Башти Біблії і Брошур. Він звучить:

“Я читав книжку під заголовком ‘Правда Визволить Вас’ видана Товариством Вартової Башти і Брошур.

“Як секретар повищої церкви, я з жалем повідомляю вас, що ми є в дуже поганім стані. Наша церква може помістити 200 людей, але мусимо бути задоволені з конґреґації числом 10 осіб.

“Я бажаю знати чи ви можете доставити мені деякі брошурки або інший друкований матеріял із наміром, щоб здобути сяке-таке заінтересовання між людьми Біттом Парку.

“Всякі суґестії, які ви можете подати, щоб помогли людям поділитись і злучитись в недільній школі і в вечірнім почитанні, одержать мою найлучшу ввагу.

“В узлах христіянського співтовариства, [Підпис]

Отже голод “почути слово Єгови” є дійсний. Цукерки, реліґійні побічні шови і газові бальони ніколи не задоволять голоду ізза браку духової правди. Люди втомились гокус-покусом із духовників торби, яку вже міль проїла. Як хто може отримати заохоту слухаючи проповідь духовника про поганське чистилище і пекло? І, будучи приваблені до церкви, як часто люди знаходяться, що пастирі більш інтересуються стриженням стада як годуванням! “Чи ж не вівці ж бо пастирям пасти?” (Езек. 34:2) Лущина з перегляду книжок а полова політичного базікання, разом із блазнями духовників, зраджують факт, що пастирі винуваті за провадження побічного шову і товариських клюбів, коштом людей.

Тепер духова голоднеча тримається як ріпак Христіянства. Чи голоднеча не спричиняє смерти? Так і з замореними духово! Це правило є правдиве й сьогодні: “А вигублений буде нарід мій за не знання.” (Осії 4:6) Тому що край названий Христіянством зробив комерцію із Слова Божого, Єгова виллє свій гнів на них: “Ось бо, я починаю насилати лиху годину на це місто, що на йому наречено моє імя, . . . І будуть того часу побиті Господом [Єговою] від краю до краю землі.” (Ерем. 25:29, 33) Імя Христіянства не звільняє а тільки відзначує його як предмет Божого гніву. Однак немає потреби йти із знищенням-прямуючим Христіянством ані переносити його голоду. Тут між голодом прибитим Христіянством є орґанізація з христіянів, котрі приносять голодуючим людям правду з Божого Слова. Це є орґанізація Свідків Єгови, одинока ґрупа, котра приносить людям добру новину про новий світ Єгови, що так вже близько. Вони не потребують “відріжнень”. Свідки Єгови енерґічно приносять людям новину, яку Ісус приказав нести: “І проповідуватиметься євангелия царства по всій залюдненій землі на свідкування всім народам; і тоді прийде завершений кінець.”— Мат. 24:14, НВ.

Новина, яку вони приносять, не потребує хитрого піднесення, ані помочи від дияволів, ані принади. Бо Свідки Єгови “не є тими, котрі крамують або роблять користь [перелюбують] словом Божим, як це многі люди роблять.” (2 Корин. 2:17, заввага, НВ) Знання про Єгову і Його Сина, і Його царство є достойне для нас. Приймайте ці правди; це значить життя і вони є даром. “Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.”— Одкр. 22:17.