Даючи Поштовх для Теократичного Розширення в Чілі, Болівії й Парагвай
НАШ попередній рапорт закінчився тим, що п. Н. Г. Нор, президент Товариства Вартової Башти, всів на літак пізно в суботу вночі, 5 грудня, 1953 року в Ліма, Перу, до Антофаґаста, Чілі. Слідуючого ранку в 5:15 цей літак приземлився на летнищі, близько морського побережжя Антофаґуста, де його зустрінули чотири місіонарі.
Подорож від летнища до міста була приємна, бо повітря було свіже й чисте. Після короткого відпочинку всі пійшли до публичної залу, що була примішена в публичнім будинку бібліотеки. Свідки раділи, що було 140 на пополудневій промові, після тяжкої праці оголосити цю промову. Пізніше того дня інші мітінґи відбувалися. Приємно було для нашого подорожного бути з тамошніми свідками і чути їх досвідчення в полі.
Два місіонарі співтоваришили з братом до готелю де він гостював через брак приміщення в місійнім домі. Коли ж вони розмовляли в передпокою, підлога почала рухатися під ногами, образи на стінах почали колибатися, і двері отвералися то зачинялися самі. Так, це був землетрус! Другого дня ми довідались, що мале місто в горах Андес, яких девятьдесять миль звідси, було знищене землетрусом, що спричинило багато терпіння і ушкоди на міліони пезос.
Наступаючого дня, понеділок був хмарний, многі Антофаґастани побоювались чи буде більше землетрусів, а можливо і приплив хвилі. Там було ще чотири землетруси у двох днях, але перший був найлютіший. Того понеділка у вечорі свідки зібрались на другу промову брата Нора. Отже у вівторок пополудні, котрий то день, принагідно, був народним святом в честь “Непорочного Зачаття Мариї,” президент товариства, разом з шістьома місіонарами й двома місцевими свідками, відлетіли літаком до Сантієґо, Чилі, де відбувалась народня конвенція Свідків Єгови. Більше як сто братів прибули, щоб дати щирий привіт подорожним.
Їзда від летнища до відділового офісу товариства Вартової Башти постачала інтересні нагоди бачити, як Чілеяни святкували народне свято в Сантієґо. Вулицею їхав віз з крилами ангелськими уособлені молодими дітьми, а верховодила мала статуя Марії. Трафіку (рух) звільнено задля іншої процесії в який йшло приближно дві сотки невіст в мініатурі, що були малі дівчата вбрані на біло. Кожна мала вінець з квітів як корону на її вельоні і кожна несла вінець з лілій в руці. За цими малими невістами йшли малі женихи, всі котрі брали їх перше причастя того ранку. Сотки інших дітей, разом з жінками, але дуже мало чоловіків, також марширували здовж в цій процесії в дорозі до римокатолицької церкви. Вони диклямували і співали і молились під проводом священика; все це був звичайний вид в Сантієґо тієї ночі.
Через наступаючі дні наш подорожний робив пляни для теократичного розширення в Чілі, і відвідував місійні доми в Сантієґо. Місіонарі скупчили свої змагання над густим населенням міста Сантієґо, але тепер розпорядження зроблено для розширення їх активності до інших частей краю. Саме тепер є там шість ревних соборів в Сантієґо, а тільки десять у решта краї.
КОНВЕНЦІЯ В САНТІЄҐО
Підчас вироблення пляну для розширення, розпочалась три-днева конвенція в Мануал Родріґув Театрі, сцену котрої зроблено на прекрасну плятформу, виставили річний текст у позолочених буквах, а по боках були башти акуратно такі, як вони являються на обкладинках журналу Вартової Башти, а напереді виставлено цвіти. Оркестр тільки з дівчат постачав чудовий супровід для співу.
Програма конвенції була добре зрівноважена. Промови доручив президент Товариства, місіонарі і також декотрі місцеві міністри, що вивязались дуже добре в їх промовах основані на темах взяті з конвенції Ню Йорк. Багато було інтересних досвідчень про які розказували ті, що несли свідоцтво про ревність і ефектичність свідків у Чілі. Ця конвенція також мала міжнародний нарис з двома сесіями в німецькій мові.
Найвище число присутніх братів досягнуто в суботу ввечорі, коли брат Нор говорив до 703 присутніх. В неділю рано 71 взяло хрещення, визнавали, символізм їх посвячення чинити волю Єгови. Потім відбувся публичний виклад: “Після Армаґедону — Божий Новий Світ,” даний в еспанській мові одним Чіліянським свідком, присутніх було 1,091. Кінцеву промову дав Нор на котрій було 1,127 присутніх.
В неділю пополудні всі місіонарі зібрались у відділовім бюрі, де президент Товариства говорив до них через дві годині і дискусував їх проблєми. В понеділок рано він, з двома приятелями, подорожував до Валпораісо, де, після переглянення місіонарського дому, він говорив з 82 присутніх у вечорі. Перед полуднем другого дня наші подорожуючі їхали назад до Сантієґо, цей раз автобусом. Це була найбільше радісна подорож, бо як вони полишили морське побережжя, вони почали їхати через гори по дорозі, що була дуже друга і вони зазнали найбільш чудового виду головного порту Чілі. За три годині наші подорожні були в Сантієґо.
Наступного дня вони відїхали до Консепціон, де подібну програму виконано із сотнею присутніх. А так в ранці наступного дня, брат Нор і його відділовий слуга Товариства в Чілі, відіхали потягом до Темуко, вісім-годинна подорож через дуже чудову часть Чілі. Людина справді бачить відмінні погляди Чілі, коли подорожує на полудне від Сантієґо. На півночі є неродючі гори й пісок, але на полудень зелено й врожай.
Темуко показалось бути інтересним містом, з його головним ярмарком де виставляють всякого рода овочі й огородину, а його вулиці сповнені кінними колесницями. Було там кілька автів, але кінь направду ще має свій день в полудневім Чілі. Дружний управитель радіостанції відпустив велике радіо студіо для вечірного мітінґу, на котрім було 83 присутніх.
Другого пополудня наші подорожні повернули до Сантієґо на прощальне зібрання місцевих соборів, і 332 наповнили зал на кінцеву промову брата Нора до Чіліянських братів.
Після мітінґу ґрупа місіонарів взяла брата Нора побачити місто з гори Керро Сан Крістобал. Уміщене на північному розі міста, ця гора, 1,200 ступні висока, має на своїм хресті велику статую діви Мариї, із сонцем, місяцем і зорями під її ногами, і топче змія. Римо католики признають її, що вона є жінкою згаданою в 1 Мойсея 3:15 і в Одкриттю (Апокаліпсиї) 12:1. Статуя є яких сімдесять ступні висока і в ночі є освічена так, що її можна бачити з усіх точок міста. На цю статую католицьке населення вповає на охорону для їх міста. Багато паломників у сповнення обіту йдуть туди просити ласки задля її ніби то чудотворної сили.
Мала ґрупа Свідків Єгови в Сантієґо працює, щоб звільнити людей доброї волі від тих забобонів і цього блуду і вказати їм правдиву дорогу до спасення, яке приходить через співдружність із Новим Світом.
КОНВЕНЦІЯ У НАЙВИШІЙ СВІТОВІЙ СТОЛИЦІ
Лишаючи брата Нора із наміром відїхати до Арґентини, тепер ми звернімось до брата Геншля, котрий, як ми завважали в нашім посліднім рапорті, остався на закінчення асамблеї в Ліма, Перу, а тоді відїхав літаком слідуючого дня, в понеділок, 7 грудня, до Болівії.
Турист котрий летить від Ліма, Перу, до Ла Паз, Болівія, зазнає першу часть подорожі нудною, тому що внизу є пісковаті простори, що простягаються від моря до підгіря Андес, так воно виглядає. Арекупа, з її зелениною представляє привітливу зміну. Звідси літак слідує глибокі долини гір Андес, що викручуються вище й вище до міста, що його на звано “найвищою столицею у світі,” Ла Паз.
Води славного Озера Тітікака світять синьо на сонці, і мов іскри малі човни шукають виходу зміж остров. А на другому боці озера є розложені славні Андес гори, чудові білі у промінях сонця, котре просякає між густими білими хмарами, котрі плавають розкішно по синіх облаках. Це був вершок річей, і це значило, що Ла Паз недалеко. Погода, хоч звичайно зла в грудні, тепер була гарна, то й приземлення на летнищі, 13,000 ступні вище рівня моря, поспішно виконано на порошній дорозі.
Ґрупа місіонарів і місцеві свідки були там, щоб зустрінути нашого подорожного котрий, хоч високо літав, чувався добре, радий розпочати роботу зараз. Подорож до міста, яка йшла схильно тисяч ступнів, зроблено покрученою, без охоронного поручя. Індіяни і Чолос (мішані, почасти Індіяни і Еспанці і цивілізовані) у великім числі йшли разом дорогою — жінки, вбрані у маленькі дербі капелюхи, все це було доказом, що це справді Болівія!
Всі місіонарі в Болівії прямували до Ла Паз на конвенцію, і також було багато місцевих братів з внутрішних містів, більше як коли на попередні конвенції. Хоч це значило боротись з багатьома невигодами а навіть з труднощами, відносно подорожі і приміщення, вони були раді зробити це ради теократичного розширення в Болівії. Конвенція відбулась в Югославськім Домі, котрий послужив асамблеї добре у всіх респектах і був набутий за уміркований винайм!
Перед асамблею брати по всій Болівії працювали тяжко, щоб показати 20 відсотків побільшення від 1953 р. Це особливше оцінено зогляду на їх дещо бідний рекорд за 1953 р. В пятницю вечір було 113 присутніх, в суботу вечір 120, а вершок був з 160 присутніх на публичнім мітінґу в неділю пополудні, коли промова “Після Армаґедону — Божий Світ” була доручена через відділового слугу Товариства в Болівії.
В неділю рано відбулась служба хрещення і вісім визнали їх символ посвяти, будучи занурені в Ла Паз Стадіюм пливаючім ставку. Як й в попередніх конвенціях Полудневої Америки, нові видання в еспанській мові були звільнені на радість усіх присутніх і Резолюція прийнята Товариством Нового Світа в Ню Йорк була тут також з ентузіязмом прийнята.
Конвенційні показали пильне заінтересовання в ріжніх моментах програми а спеціяльно оціняли брата Геншля кінцеві завваги в неділю, зроблені через тлумача. Він указав потребу знання занім хтось може показати любов і що христіяни мусять дозріти й навчитись показати любов. Після того, апостоли і ученики були з Ісусом якийсь час, він не просив їх чинити волю Божу але дав їм розказ проповідувати, котрий то розказ бесідник показав відноситься до теперішнього часу свідків у Болівії.
Протягом асамблеї много інтересних досвідчень розказували, сама асамблея послужила розбудити заінтересовання між людьми доброї волі. Натиск зроблено на повно-часну службу міністерів протягом програмий вислідок був, що число часткових міністрів відповіли на заклик. В Болівії є багато заінтересованих і багато роботи до виконання. Болівіянські брати, що були в Ню Йорку на конвенції, могли порівнати їх власний рівень життя з інших місць і так навчитись оціняти, що Вартової Башти місіонарі, котрі прийшли до Болівії, не роблять цього задля цілі легкого життя, але щоб помогти Болівіянцям, що бажають служити Єгові. Як би вони хотіли легкого життя, вони осталися б де життєвий рівень високий.
Ці місіонарі в Болівії, не поводяться вище від Чолос і інших, але працюють разом з ними. У місті Ла Паз, один з Чоля свідок є особливше активний і люди там чудуються, що жінка з Північної Америки місіонарка йде разом з цією сестрою, розмовляючи разом йдучи до служби Царя. І ця свідок жінка хоч не має світської науки, знає як ранні Христіяни проповідували, і так вона йде від дому до дому, з вісткою, оціняючи, що кожний може навчитись проповідувати, якщо він бажає, і не дозволяє найбільше трудним дверам зупинити його — дверам його власного дому!
Виглядає, що збільшення в заінтересованні відносно доброї новини Царства може бути почасті причиною політичного неспокою. Не так давно тому противники теперішнього уряду старались повалити його, і, в їх невдачі, сила позаду їх революції була виявлена: амуніція і зброя захована в Римо-католицькій церкві! Також там є злюще надуття грошей, ціни підносяться але плата робітників не тримається на рівні з ними. Многі котрі полишили Европу й шукали притулища в Полудневій Америці тепер починають вчитися, що їх дійсне прибіжище є Царство, надія всього роду людського.
КОНВЕНЦІЯ В ПАРАГВАЮ
З Ла Паз брат Геншел полетів до Асунсіон, Парагвай, де друга конвенція мала відбутись. З причини, що літак з Тексас запізнився на один день і так розчарував братів, що прибули до Асунсіон летнища 15 грудня зустрінути його. Повернувши наступного дня, вони зустрінули цього спеціяльного представника Товариства й дали йому щирий привіт. Того вечора мітінґ відбувся з місіонарами. Щоб вирішити проблєми довгого обідного відпочинку, котрий триває від 11:30 рано до 3:00 пп., було підгадано, щоб місіонарі впорядкували їх розклад праці відповідно до звичаю цих людей. Друга проблєма, котра вимагала справлення, була ціна датки за літературу, що сталось конечним задля надуття грошей.
З причини натиску зі сторони “державної реліґії”, свідки Єгови в Парагвай не могли набути місця мітінґу і вигідного для їх асамблеї, отже вона відбулась в їх Залі Царства. Між присутніми були деякі з Арґентини, свідки, котрі не могли бути на асамблеї через довгий час задля опозиції до їх роботи в їх краю. Багато також прийшли з внутра Парагваю.
Дводнева програма асамблеї почалась промовою про хрещення, після котрої вісім визнали їх посвячення Єгові, хрещення взяло місце у ріці Парагвай, котра є головною жилою життя для Парагваю.
Асамблея була офіціяльно отворена промовою привіту відділовим слугою Парагваю, котрий дав поштовх асамблеї, вказуючи конвенційним на важливість брання записки в часі асамблеї. Програма пополудні підкреслила тему про любов, в полі, на мітінґу і між братами. Вечірне зібрання розпочалось піснею і досвідченнями; так слідував рапорт про Асамблею Товариства Нового Світу в Ню Йорку, після котрого наступив натиск на привилеї, нагоди і відвічальність повно-часних міністрів. Брат Геншел дав кінцеву промову.
В пятницю рано програма розпочалась, справляючись з кількома проблємами, такі як от мова й транспортація. Тоді наш подорожний представник знову промовляв до асамблеї і між іншими річами вказав Парагвайським братам на їх віднічальність, щоб були зайнятими в службі на полю міністерії. Многі із цих приїхали з Европи, і живуть в колоніях і говорять їх народною мовою, і не потребують вчитися еспанської мови. Одначе їм показано, що вони є міністрами, і коли головна мова краю в котрім вони замешкують є еспанська, то вони повинні навчитися по еспанськи говорити. Потреба більше повночасних міністрів була також підкрислена.
Присутніх було пересічно понад сотня так далеко і всі дивувались як забагато прийде почути публичну лєкцію. На їх радісне здивування, кінцеве обчислення тих, котрі заповнили Зал Царства, і межуюче приміщення, патіо на долівці, або котрі стояли у дверах або надворі слухали, було 230, що становило найбільше число яке коли прибуло в Парагвай.
Теократичне розширення бере місце у Парагваю. Минувшого літа вони мали десять відсотків побільшення в числі благовістників Царства і вони виглядають що найменше такого ж збільшення й цього року. Свідки Єгови по цілому світу будуть пильнувати з зацікавленням чи їх брати в Парагвай перейдуть вершок або ні.