Гординя Нищить, Смирність Спасає
ЄГОВА ненавидить зарозумілость й гордість є образою проти Бога. Горді сполягають на себе радше чим на Єгову, не мають покори, не оціняють їх залежності від їх Творця. Вони гордо відчувають, що вони посідають вищу мудрість, і гордять ся майбутніми здібностями понад пересічного чоловіка. Яке ж є джерело правдивої мудрості? Де вони дістали їх натуральні здібності? Чи чоловік не задовжений Творцеві за всі добрі речі? Чи не Єгова є Датель всіх добрих дарів? Що чоловік має, що він не отримав? Чому чоловік має бути гордим самий в собі? Земля на котрій він стоїть, поживу яку він споживає, повітря яке від вдихає — чи не були ці речі постачані Творцем вселенної? Чоловік залежить від цих провізій, щоб затримати існування, і саме його існування залежить від Єгови. З ясною льоґікою Павло запитує: “Щоб з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. Хто бо себе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв від Бога? а коли прийняв, то чого величаєшся, мов би не прийнявши?” Зарозуміла гордість й вивисшення в дусі про само-постачання є образою проти Бога Єгови.— 1 Корин. 4:6, 7, НВ.
Багато осіб є гордих, але мало признають це. Вони загально признаються, що вони роблять помилки, знаючи як зарозумілими вони б явились, коли б приписали собі непомилковість. Але щоб заставити їх признатись особлившу помилку, то це далеко більше трудним. Широке, загальне признання, яке вони зроблять, не указує нічого певного на них, бо вони неохочі признати особлившу помилку, бо це було б прямим ударом для їх гордині. Навіть коли вони і знають, що вони не можуть обороняти своєї позиції, то гордість сердито заставляє триматись її. Чим довше вони тримаються тієї позиції тим більше трудним стається залишати її з приємністю. Умовий стан гордих пасує описові: “Але як його серце згорділо.” (Дан. 5:20) У цім затверділім стані його уздібності розсудку замерзають. Він не привлащує непомильності але він поступає якби він мав її.
РЕЛІҐІЙНА ГОРДІСТЬ
Гордість є головно схильна процвітати на полі реліґії. Мало людей вибирають свою власну реліґію на основах розсліджування Біблії. Вони наслідують її від своїх родичів, або набувають її від своїх сусідів, або приймають її від своїх товаришів, або присвоюють її задля бизнесових користей. Раз прийнявши її, вони ухиляються зміни. Гордість скоренько противиться, щоб признати які небудь помилки. Змінити її значить, що їх родичі помилялися, або їх сусіди, або їх круг товаришів, або їх уділове товариство. Отже вони держуться своєї реліґії, будучи надто упередженими, щоб розглянути її навчення в світлі Біблії, надто горді, щоб признати можливі помилки, надто затверділими в гордості, щоб застановитись над зміною, і багато разів надто байдужні щоб дбати. Вони думають, що зміна спричинить їм сором. Вони забувають, що відмовитися зробити, спричинить втрату життя.
Многі будуть арґументувати про політику або дебатувати про економію, але їх звичаєм є ніколи не дискусувати реліґію. Чому? Вони кажуть, що цей предмет є надто набутий зворушеннями. Але чи політичні дискусії в які вони поринають, не є наладовані зворушним динамітом? Вони мають свої думки, основані на студії й досвіді, і ті погляди вони завзято провітрюють, хоч це спричиняє жар і суперечку. Отже чому вони не хотять висвітити їх реліґійні погляди? Часто тому, що вони є непоінформовані. Деякі навіть не знають ясно що їх реліґія навчає, а ті, що знають, не мають знання біблійних текстів, щоб доказати їх навчення. Не знаючи Біблії, яка мала бути підставою їх вірування, незнаючи писання, щоб доказати їх переконання, й незнають ніяких щоб спростувати спротивляючі вірування, вони є страшенно уразливі в реліґійних дискусіях. Їх гордість стається метою для багатьох ран, отже вони схороняють її за барикадою мовчанки, постановивши не дискусувати реліґію. Без знання, вони можуть тільки арґументувати зворушливо, з почуттям, із розстроюванням. Будьте певні, що коли б вони знали їх реліґійні доктрини і могли поперти їх Писаннями, вони не оставали б німими, щоб заощадити зворушення. Розумна реліґійна дискусія, основана на Слові Єгови, є важлива. Коли ум є отворений, не запечатаний упередженням, якщо розсудок має повну волю, не вбитий глузною гордістю; якщо Біблія є авторітетом, не знівечина людськими віруваннями й традиціями, тоді зворушення підлягає льоґіці і тоді наслідок буде: правдиві заключення основані на Біблії.
Реліґійні провідники за днів Ісуса були охочі дискусувати реліґію так довго, як вони думали, що вони можуть виграти арґумент. Коли вони побачили, що вони завжди були побиті, тоді вони рішились не дискусувати реліґію. Це показано після того, як Фарисеї зазнали порази від Ісуса: “І ніхто не зумів йому відказати ні слова, й ніхто з того часу не важився питати Його ніколи.” Багато питали його у покорі, щоб навчитись, але горді затримали свої ворожі питання коли довідались, що вони приносили ушкоди для їх гордині. Вони не інтересувались, щоб навчитись правди; вони тільки бажали виграти арґумент. Якщо б вони не могли обороняти їх вірування, то вони не бажали дискусувати їх вірування. Коли один із слуг Єгови доказав реліґійним ворогам їх помилку, вони “закричали голосом великим, позатулювали уші свої, та й кинулись однодушно на нього.” (Мат. 22:46; Діян. 7:57, НВ) Вони не могли слухати правди й вони відмовились слухати її й прийняти її, отже вони стримали їх уші проти неї і вбили того, що пропровідував її. Так і тепер. Горді арґументують з отвертими ротами але із затуленими умами.
ГОРДІСТЬ ПРИНОСИТЬ СУПЕРЕЧКУ І НЕСЛАВУ
Через це суперечка продовжається. “Між гордими — одні тільки свари, а хто чинить усе за порадою — у тих мудрість.” Горді відмовляються прийняти поради й справлення й дозволяють на сварню. Вони відкидають правду: “Де ж радців досить, там йому діється добре.” Також, “Без поради розпочати діло, розбивається, як же порадників доволі, воно остоїться.” Якщо хтось не є мудрий досить, щоб ви слухали доброї поради, не покірний досить, щоб прийняти напоминання, тоді здорового заключення не досягне й боротьба продовжається задля гордого відпору до льоґіки. Немає безпеки в такій гордині ані успіху в такій зарозумілості, але тільки нещасний упадок: “Попереду погибелі йде гординя, а попереду упадку — надуте серце.” Коли гордість йде там і знищення слідує. Де зарозумілість провадить там упадок не далеко позаду.— Прип. 13:10, АС; 11:14; 15:22; 16:18, РС.
Гордість приносить не тільки суперечку але й неславу: “За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.” Горді є самопевні, переконані, що вони є правдиві, не хотять розглянути противні погляди. Відмовившись подумати, вони можуть бути помилкові, вони справляють всі свої думання в оправданню себе радше чим розсліджувати себе. Що поперає їх сторону, вони легковірно хапають, що противиться їх позиції, вони примхливо відкидають. Неслава приходить коли їм докажеться помилку, лож, хоч і тоді гордість може затвердити їх так, що вони відмовляться зустрінути неславу й закид. А коли ця гордість вживається відносно до вибору правої реліґії, а помилково горді люди відкидають розсудок, то тоді слідує знищення. Їх гординя приносить сліпоту, щоб розсудити. Відмовившися признати лож, помилку, вони не слухають справлення: “Бо заповідь — це світильник, навчення — це світло, дорога ж до жизні — це докір і наука.” Недокорений гордий пробуває на дорозі до знищення і проминає дорогу до життя. Бо ж написано: “Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честі.”— Прип. 11:2; 6:23; 29:23, РС.
Не тільки горді відпихають Єгову, але Єгова відпихає гордих, а підносить принижених: “Усі ж, один одному корячись, смирністю підпережіться, бо Бог гордим противиться, смирним же дає незаслужену благодать. Смиріться ж під сильну руку Божу, щоб підніс вас угору свого часу.” Ісус сповістив таке саме божественне правило, після виявлення реліґійних провідників, котрі присвоїли собі титули: “Хто ж нести меться вгору, принизиться, а хто принизиться, пійде вгору.” В Армаґедоні само-вивисшені горді люди будуть принижені, аж до пороху в знищенні. З другої ж знов сторони, принижені будуть піднесені й збережені задля їх покори. Отже божественний порадник каже: “Шукайте Єгови, всі ви покірні землі, що певните закони його; шукайте справедливості, шукайте смирності; може хоч ви оцілієте в день гніву Єгови.”— 1 Петр. 5:5, 6; Мат. 23:12, НВ; Софон. 2:3, АС.
ПОКОРА ЗНАЧИТЬ СПАСЕННЯ
Як з гордістю приходить суперечка і сварня, так з покорою приходить мир і розсудження. Покірні оціняють мудрість звиш радше чим мудрість цього гордого світу. А що вони сприйнятливі до божественного провідництва, Єгова не стримує: “Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою.” Знов: “Він украшає смирних спасенням.” Це є ціль Єгови, “проповідувати добру новину покірним.” Вам радиться бути покірними, і “прийміть у лагідності посаджене слово, що може спасти душі ваші.” Гордість не приймає насіння правди, але смирність уподоблена до доброї землі, що отримує його і є видатна.— Пс. 25:9; 149:4; Іса. 61:1; Якова 1:21, НВ.
Завважте чому Єгова воліє покірних чим гордих: “Спогляньте бо на покликання ваше, брати, що небагато між вами премудрих по тілу, небагато сильних, небагато благородних; ні, немудре світа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне світа вибрав Бог, щоб осоромити потужне, і незначне світу і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в ніщо обернути, щоб не виличалось, ніяке тіло перед ним.” (1 Корин. 1:26—29, НВ) Горді є так зайняті відображенням своєю припущеною славою, що вони не мають часу прославляти Єгову. Але смирні є зненавиджені гордими і пасують для ужитку Єгови і вони є вивисшені тим, що мають участь в його службі. Це переіначення справи становить докір для світських-премудрих.
Ті затверділі в гордині не є податливі для цілі Єгови в новому світу справедливості, не більше як вони є тепер. Вони були б не на місці, спричиняли б клопіт, спричиняли б горе знову, але Єгова не дозволить горю повстати знов, щоб плямити життя нового світу. (Неємії 1:9) Щоб доказати, що ми будемо покірні, ми мусимо показати, покору тепер. Ми мусимо слухати правди Єгови, бути справлені нею, і приналежно проголошувати її. Це не є справа щоб доказати себе правим, а інших ложними, але дозволити Божому Слові стояти як правда, хоч би це зробило ваше попередне вірування ложним. (Рим. 3:4) Не як горді, покірні не можуть відкинути запрошення бути розсудливими: “А тоді прийдіть — і розсудимось,— говорить Єгова: Коли б гріхи ваші були, як багряниця — я, мов сніг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні,— обмию їх як вовну.” Тепер час розсудитись з Єговою через покірне студіювання його Слова. Відмовитись це робити в гордині значить вмерти в безчесті.— Ісаїї 1:18, АС.
НЕМА ПРИЧИНИ УРАЗИТИ ГОРДИНЮ
Лучше щоб гордість була уражена, а ніж життя стратити. Змінити реліґію може поразити гордість. Це може поранити її коли признатись, що ви є помилкові. В дійсності, це не повинно уражати почуття зовсім. Це не є справа признати другу особу за більше інтелєґентну, бо ж це не є тієї особи думки, які ви приймаєте, щоб заміняти за ваші власні. Якщо через роздумання над Словами Єгови ви довідавшись що ваша віра є ложна, то це доказано не через думки інших людей, але при помочи Писання, то є, натхнених думок Бога Єгови. Чи ж не радо признати, що божественний ум Єгови, той, що сотворив всесвіт є незміримо вищий як ваш? Чи ж воно сором бути справленим через нього? Чи ж гордість може бути поражена, коли ми позволимо мудрості Єгови замінити людські безглуздя? Радше чим надути губи в дитинячій гордості, чи не радуватись у покорі з вдячності, що ми можемо знайти його, кликати до нього, повернути до нього, й бути вибачений ним? Слухай: “Шукай Єгови, докіль можна знайти його, кличте до його, коли до вас близько. Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої, та нехай обернеться до Єгови, а він помилує його, й до Бога нашого, бо він на ласку пребагатий. Мої мислі — це не ваші мислі, та й ваші дороги — не мої дороги, говорить Єгова. Ні, як небо вище землі, так дороги мої вище доріг ваших, і задуми мої вищі задумів ваших.”— Ісаїї 55:6—9, АС.
Прийшов час, щоб шукати Єгову, коли його можна ще знайти. Тепер він близько щоб прийняти вас. В Армаґедоні він наблизиться, щоб знищити тих, що відмовляються досліджувати Слово його тепер. Лукаві нехай покинуть їх дороги, горді нехай покинуть свої думки. Всі повинні звернутись до Єгови, до його доріг, до його думок, щоб їм було прощено і жили на віки. Це не повинно уражати людську гордість, щоб звернутись до доріг признані за вищі від чоловічих доріг і до думок, що є вищі від чоловічих. Якщо хто має затверділу гордість, що стримує прийняти мудрість Єгови, щоб зберігти людські думки, такий є безглузний направду! Правильно, гордість провадить гордих до знищення в Армаґедоні. А покора покірних спасе їх до життя в новому світі Єгови.