Чи ваше найлучше є досить добре?

Є приповідка, яка говорить про чотири речі, що ніколи задоволені, ніколи не кажуть, “Досить.” Часами Свідки Єгови, коли слухають промови соборного слуги про працю в полі, можуть думати, що цей слуга може бути пятій в тій клясі, що ніколи не каже “Досить.” Воно може виглядати, що вони ніколи не задоволені, бо вони наполягають на лучше вчащання на зібрання, більше біблійних студіїв по домам і побільшення від дому до дому активності. Але так воно повинно й бути. Мати слугу котрий каже “Це досить” занім робота закінчена, було б небезпечним для собору. Слуги повинні заохочувати нас до більшої активності і просити нас поліпшити нашу службу, тримати нас від самозадоволення і самоупевнення. Памятайте, “Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.”— 1 Кор. 10:12, НС; Прип. 30:15, 16.

Але ви може скажете, “Я роблю, що найлучше я можу тепер. Як можу я робити більше? Чи не є моє найлучше досить добре?” Воно може бути, або ні. Чи ваше найлучше й найлучше для вас? Чи ваше найлучше стається ще лучшим? Ваше найлучше може бути бідне тому, що ви не стараєтеся поліпшити його. Чи ви не повинні робити поступу до більшої зрілості, так щоб ваше будуче найлучше було багато лучше, як ваше сучасне найлучше? Часами ми запитуємо себе, чи можемо ми робити лучше? Чи ми використуємо найлучше наші здібності, які ми посідаємо, або чи наше найлучше можна поліпшити, якщо ми приложимо себе більше старанно? Лікар може мати здібність, але є обмежений задля того, що він занехав поліпшувати себе наукою лічничих шкіл протягом його практикування. Він може робити як найлучше з його знанням, яке він посідає, але його хворі під його опікою вмирають тим, що він не виробив вповні здібності, яку він посідав. Його найлучше не є досить добре, бо він міг розвинути його багато лучше. Так річ мається і з міністром, котрий зайнятий в духовім ліченні. Він має першу скількість здібності. Він розвинув її через студіювання, через реґулярне ходження на зібрання, через брання участі у програмі вишколу для його уліпшення. Чи його найлучше сягає до повноти його здібності? Якщо через занедбання або лінивство ми не розвиваємося, і через те наше найлучше є бідне, то воно не є досить добре.— Мат. 25:15.

Щоб поліпшити наше найлучше, то поліпшіть вашу любов. Ми кажемо, що ми любимо Єгову. Чи ми вдійсності любимо його? Дійсна не є тільки чутливість, але вона проявляється в діяннях: “І любити меш Бога,” значить, сповняти заповіді його. Так як тіло без дихання є мертве, а віра без діл мертва, так любов без діл мертва. Щоб показати живу любов до Єгови, ми мусимо слухати його заповідей й приказів, а прикази його умішають все, що ми маємо, все, що ми є: “Єгову, Бога вашого Єгову! І мусиш любити Єгову Бога вашого, всім серцем твоїм і всією душею і всією силою твоєю.” У відповідь жидівським реліґіоністам Ісус наводив із цього 5 Мойсея 6:4, 5. Вони знали ті слова добре, бо вони були в филактері або в писаннях приміщені в скринках, які вони привязували на їх чолах і раменах, і вони повтаряли ті слова в ранішних й вечірніх молитвах. Але Ісус казав тим людям, що то не ті, що кажуть “Господи, Господи” увійдуть в царство небесне, а ті, що чинять волю Єгови. Отже їх гіпокритичне й повторююче визнання любови до Єгови було безцінне, не поперте послушенством до приказів Єгови.— 1 Йоана 5:3; Марк. 12:29, 30; Мат. 7:21, НС.

УСІЄЮ СИЛОЮ Й ВСІМ УМОМ

Ми не бажаємо бути дволичниками, як от лицемірні Фарисеї. Чи можемо повторити слова, які вони наводили так багато, з визначенням їх? Чи ми любимо Єгову всією силою, і всією думкою, цілою душею і цілим серцем? Памятайте, що любити значить послух. Чи ми любимо його цілою силою, що значить вживати нашу фізичну енерґію в його службі? У свідоцтві про правду ми можемо знемогтись ходячи, стукаючи, говорячи, роблячи це від дому до дому годину по годині. Ми любили б Єгову цілою силою, але це не досить. Це була б похвальна фізична ревність. Як працьовиті й енерґічні мурашки, від котрих ледачим сказано вчитися. (Прип. 6:6) Але тут більше ніж фізичної сили потрібно. Армія мурахів, наприклад, маширує колонами, і в незвичайних обставинах вони часами йдуть в цирклі, а провідник колони крутиться довкола й наслідує задніх членів. Вони вичерпують себе на смерть, меляться в цім цирклі днями аж до загину в їх дорозі. Вони зуживають всю їх силу, але не дуже мудро. Ми повинні любити Єгову нашого силою, показати ревність в його службі. Але вичерпати себе ходячи й стукаючи і говоряти не є досить. Ми мусимо любити нашою цілою думкою також.

Єгова дає певні заповіді нашим думкам. Якщо наші думки люблять Єгову, вони будуть слухати цих інструкцій. Йозуйові сказано було читати закон Божий день і ніч. Праведні мали розмишляти день і ніч. Христіянам сказано чим сповняти їх уми: “На останок, брати, що правдиве, що чесне, що хвалебне, що праведне, коли в чому яка чеснота й коли є яка похвала, про те помишляйте.” Чи ваш ум показує любов до Єгови через те, що він послушно роздумує над його Словом день і ніч”— Филип. 4:8, НС; Ісуса Навина 1:8; Пс. 1:2.

Або чи ваш ум забитий світським думанням? От Сатана посилає свою пропаґанду, щоб сформувати людські уми для своєї цілі. Вона ллється із часописей й журналів, сурмить із радіо, передається з екрану телевізії, а навіть насичує комічні книжки. Сатана старається вплинути на ум всього роду людського потопною пропаґандою, щоб затопити благородність людських умів через свої зливи каламутної води демонських виразів. Як наслідок, уми, що звернулися від старого світу, щоб сполягати на Єгови новий світ, потребують очищення “купіллю води, що значить слово.” Чи ваш ум взяв цей зворот до лучшого? Тоді ви мусите “перестати приладжуватись до віку цього, а переображуйтесь обновленням ума вашого.” Чи ваш ум відперає вплив Сатани на ум, замість того звертається до купілю у воді правди, котра очищує його із нечисті й брехні? Чи він послушний приказам, щоб переобразитись обновленням, і дальше не приладжуватись і не формувати світським думанням? Сатана і його лад ненавидить уми, котрі думають для себе, котрі не зважають на масу умів сформовані пропаґандою. Якщо людина думає глибоко, вона може бути призваною таким імям як “туман”. Ані фізичне насильство ані психольоґічна війна не вломиться в умі, котрий любить Єгову, бо там немає страху в любові, бо звершенна любов виганяє геть страх, тому що страх має стриманість.” Любов уможливить нам поборювати повстримуючий страх і “мати свободу мови в день суду.”— Ефес. 5:26; Рим. 12:12; 1 Йоана 4:8, 17; Одкр. 16:13, 14.

Людина мусить мати свободу мови правого рода, а не тільки розвязання багатословності. Єгова приказує нашому умові бути готовим на відповідь: “Бувайте завсіди готові дати одвіт всякому, що домагається від вас слова про вашу надію.” Чи наш ум показав любов до Єгови через послух до цього приказу, через набрання потрібного для оборони нашої віри, щоб дати сильну причину для надії, яку ми маємо відносно нового світу? Чи можемо ми відповісти, та не для нашого задоволення, але задоволення запитуючого? Чи ми пристосували наш ум до найбільшої студії, так щоб ми могли справитись з правдою ефективно, щоб не соромитися за нашу невмілість відбити противника? “Старайся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.” Чи ваш ум дає відповідь поперту Богом або на сором нам? Чи ваш ум не тільки містить слова правди, але й справляється з ними правильно? Ум що дійсно любить Єгову буде так вишколений.— 1 Петр 3:15; 2 Тим. 2:15, НС.

Яке добро принесе вживання всієї сили у службі, якщо наш ум не може справляти нашого язика, щоб говорити добрі речі, коли ми прийдемо до чийогось дому? Сама охота, або без вишколу найлучше, не є вистачальне. Саме бажання доказати фальшивство про трійцю не є досить, але потрібно знання, щоб показати це. Коли йдемо зі свідоцтвом, ми не потребуємо ходити завжди від дому до дому, лазити по сходах, говорити з людьми, і не переконати нікого. Ми бажаємо ходити, стукати, говорити й бути успішними. Ми мусимо вивчити наш ум справляти наш язик, щоб поборювати фальшиві доктрини, показати фальшиство про трійцю, про поганство безсмертної душі, чистилише котре не існує, і змалювати чудовий образ нового світу, щоб дати надію й потіху. Чи може він зробити так? Чи його найлучше сталось недостатнім? Якщо так, його найлучше не є досить добре. Нашого ума найлучше мусить статись лучшим, поліпшеним, бути вивченим через роздумування й студіювання інструкцій, так щоб слова його справляли язик, щоб збурити окопані традиційні доґми й повалити фальшиві міркування й привести думки в відповідність з правдою Біблії. Наш ум може зробити це, якщо він є послушний законам Єгови відносно його навчання, і ум котрий любить бути послушний.— 2 Корин. 10:4, 5.

ЦІЛОЮ ДУШЕЮ Й ЦІЛИМ СЕРЦЕМ

Хтось може вживати великої часті своєї сили в службі Єгови, і успішно вживати ума добре вивченого в керуванні слова правди, однак знищити те все через невластиву поведінку від часу до часу. Така особа не любить Єгови цілою душею. “Душа” відноситься до життя людини, поведінки чоловіка по всяк час. Ми мусимо любити Єгову цілою душею або життям, не тільки частиною. Христіянин ніколи не є без обовязку від христіянства; він є через двацять чотири годині денно на службі. Ми мусимо не тільки проповідувати й вчащати на зібрання і студії, але також уважати на моральний закон Єгови, і бути згідним з його принципами в нашім щоденнім житті. Апостол Павло знав про це, і сказав: “А морю тіло моє і підневолюю, щоб, інших проповідуючи, самому іноді не бути нікчемним.” Його робота проповідування не спасе його від осуду, якщо він не жив моральним чистим хиттям по всяк час. Є боротьба між умом вивченим згідно із законом Єгови а тілом з мяса з його вродженим нахилом до гріха й хотіння, і Павло підневолює його тіло, щоб тримати його поневоленим до божественного закону в своїм умі. Фіґуральна одіж котра відзначає нас як Свідків Єгови, не може бути відставлена на бік, коли ми тимчасово зодягаємо себе ділами світської неморальності. Наша любов не є схожа до одежи клєру, що може бути відставлена на бік, підчас коли вбираючий одягає убрання тілесної розпусти. Це не була б любов до Єгови нашою цілою душею, нашим цілим життям.— 1 Корин. 9:27, НС; Рим. 7:15—25.

Направду здається, що це обнимає все, але так воно не є. Опріч любити Єгову нашою силою і всім нашим умом, ми мусимо любити його нашим цілим серцем. Серце відноситься фіґурально до почувань або прихильностей, і є назване місцем мотив, джерелом, що порушує нас діяти в одну або в другу сторону. А що любов є виразом акції, бож вона спонукує нас до діла і є сильною мотивою для діяння в певній спосіб, тому серце символізує гніздо любови. Отже любити Єгову цілим серцем значить, бути послушним йому з любови, з любови до нього або до наших ближніх. Людина може уживати свою силу і ум і поводитись щоденно, як Єгова наказав, але все це робити з самолюбства. Це не буде прийнятим. Служба мусить бути від серця, виконана з любови і з духом радості й з веселощами. “Нехай кожний постановляє в серці своїм, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.”— 2 Корин. 9:7, НС.

Як любов без діл мертва, так діла без любови мертві. Павло заявив, що коли б він промовляв мовами людськими і ангелськими, то це не значить ніщо, коли б він не мав любови. Коли б він пророкував і мав знання і розуміння й віру, так щоб гори переставляв, любови ж не мав, то він ніщо. І коли б роздав увесь маєток, щоб нагодувати інших, і тіло своє зужив у службі, або передає на переслідування, то коли б любови не мав, то ніякої користі йому. Любов мусить керувати нашу службу.— 1 Корин. 13:1—3.

І знову запитуємо, Чи ми дійсно любимо Єгову? Всією силою, цілим умом, цілою душею, цілим серцем? Чи наша сила є перша для його служби? Чи наш ум сповнений писаннями? Якщо вони є в Біблії, то чому не в нашому умі? За багато матеріалу? Можливо. За мало студії? Дуже правдоподібно. Чи ваше щоденне життя відбиває на собі любов до Єгови? І чи є вона із серця? Навіть наше найлучше не є завжди добре, і ми мусимо поліпшити. Вимоги є тяжкі, коли обережно розібрати. Наприклад в 1918 році, коли Христос прийшов до храму, помазанці на землі старались зробити їх найлучше, але воно не було досить добре. Так Біблія навіть каже, що якби клопіт Армаґедону був прийшов тоді, то жадне тіло не було б спаслося! Але тому що помазані щиро старалися робити що вони могли найлучше, як вони знали, Єгова продовжив милосердя, поправив їх, очистив їх зі злої ідеї, й дозволив часу для них поправити їх службу так, щоб вона була принята. Їх найлучше мало статися лучшим занім він міг прийняти їх.— Мат. 24:22.

Тому все робіть найлучше що ви можете, і все пробуйте побільшитися ще лучше. Оціняйте слугу котрий заохочує вас робити більше, робити лучше, радше ніж заколисувати вас у фальшиві запевнення що ви робите досить тепер і повинні бути задоволені з того. Бувайте пильні, щоб зробити ваше найлучше лучшим, бо є місце для поправлення аж ми станемось звершенні, але повне і цілковите звершення в очах Єгови не прийде для земних жителів аж при кінці Христових тисяч років царювання. Тоді наше найлучше буде навсе досить добре.