Ви Можете Задавити Поговірку!

“Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.”— Прип. 25:23, АП.

1. При помочі якої ілюстрації Яків показав силу язика й невластивість вживати його благословити й лаяти?

УЧЕНИК Яків докоряв людському язику. При очі зображення, він підкрислив трудність контролювати цей маленький член тіла. Вудила в роті коней можуть звернути їх цілі тіла. Мале стерно може навернути велике судно. Так і малий язик може бути великим хвальком. Як маленька іскра може запалити ліс у пожар, так малий язик може бути вогнем і запалити ціле тіло й опоганити його. Чоловік може присвоїти звіря земні, “але язик, ніхто з людей не може вгамувати.” “Коли хто в слові не грішить, цей звершений чоловік.” Так само одна криниця не дає соленої і солодкої води. Фіґове дерево не родить маслин, ані виноградина — смокви. Ані солена вода не дає солоду. Але той самий язик може благословити й лаяти. Так не годиться робити. Хоч жадний чоловік не є звершений й ніхто не може звершено контролювати свого язика, однак це не дає йому права на поговірку або на непристойність. Ми можемо тамувати його до найменшої ушкоди. Ми можемо схоронити його статись повною злобою щоб затроїти ум один проти другого. Ми можемо стримати, щоб він не стався мечем, котрий рубає або стрілою, що просікає, щоб він не бігав мордерчо і знищив поговіркою добре імя інших людей. Якщо він занятий водою правди, то він не може запалювати сплетні й поговірки. Як це він показав, то його муситься привести під контролю, кажучи: “Не подобає, брати мої любі, цьому бути так.”— Якова 3:2—12, НС.

2. Що може почасті пояснити чому людина склонна скорше критикувати як хвалити?

² Зрозуміння чому ми сплітаємо поговірки поможе нам стриматись заки ми розпічнемо. Фактом є, що людина скоріше критикує а ніж хвалить. Чому ми схилені говорити зло і мовчати про добро? Чи ми признаємо добре без властивої завваги? Чи ми виключаємо злих тому, що ми чуємося роздратовані або справедливо обурені проти тих? Це може бути правдою в деяких случаях. Чи це скрайні справи, що захоплюють нашу заввагу? Ми хвалимо добро за його визначність, а зло, якщо воно є скрайне. Одначе, поговірка є часто дрібниця, зосереджена на не помітній справі. Виходить, що тут щось більше вплутане чим скрайності, котрі захоплюють нашу ввагу, або переступи досить серіозні, щоб справедливо обурити нас.

3. Які сучасні натуральні обставини можуть пояснити нахил до поговірки, і яку боротьбу це спричиняє?

³ Людство є суспільні сотворіння, і вони природно гортуються разом в суспільність. Вони люблять розмовляти одні з одними й мають сильний нахил розказувати іншим чого вони навчилися. Знати щось, чого другий не знає, й увільнити себе з такої грудочки, витворює в нас почуття зарозумілості. Але чому той ласий шматочок з поговірки є найсмачніший? Це тому, що “від переповні серця уста промовляють,” й про серце впавшого чоловіка ми читаємо: “Лукаве над усе в світі серце людське й ледаче; хто його зміркує?” Або, “Зрадливе серце понад усі речі, й небезпечно примхливе — хто може зрозуміти його?” Далі сказано, що Єгова знає серце, і проситься його, щоб він вилічив його. Упавший з унаслідженим гріхом є схильний до беззаконня, й його серце, місце мотиви й любови, є облудне й примхливе й слабе, отже це з його змісту, із цього лукавого орґану впавшого тіла, уста чоловіка говорять. Грішний нахил є говорити грішне, але уми вишколені Словом Єгови намагаються наслідувати закон Єгови. Отже звідси виникає боротьба між Божим законом в умі а грішним законом тіла, і часто буває такий наслідок: “Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.” Після поговірки ми каємося, що ми не зауздали язика нашого. Ми жалуємо за нашу слабість, що дозволили на поговірку увійти в ухо а вийти устами. Ми мусимо скріпити наш ум в законі Єгови й молитися про його виздоровлення нашого серця, щоб поміг нам здушити грішний закон в нашім тілі й набути побіди над ним. Слабі й примхливі серця схилені шукати примхливостей в інших, і з цього переповнення уста промовляють. До цього схилення многі часописи прислуговуються через заголовки про підлі злочини й через інтересні статі про поговірки.— Матт. 12:34, НС; Єрем. 17:9, 10, 14, АП; Рим. 7:15, НС.

4. Які мотиви можуть бути поза поговіркою?

⁴ Часами поговірка є навмисна й зла, вимірена принизити одну особу а піднести балакуна. Обмовник може підкопувати когось, щоб дістати його роботу або вкрасти його друзів або дістати його позицію служби в соборі. Він може пробує збудувати відразу або противенство проти особи, котру він зненавидів. Позаду поговірника часто буває дух заздрості або підозріння. Поговірник може бути заздрісний про визначність своєї жертви, або про репутацію або добрі вчинки, або про своє недомагання бути рівним у поступі. Чому Каїн забив Авеля? “Тому що діла його були лихі, а брата його були праведні.” Задля цієї ж причини й поговірники пробують піднести себе через приниження інших. Всякий хто шукає піднести себе, буде напевно впокорений й принизений, і також хто замишляє інтриґи через розповсюднення своїх заздрісних наклепів. Також ради користі або щоб запобігти ласки в когось, інтриґант може говорити про когось, що він знає, що ця особа не любить. Це може обернутися в лестощі, протиставлячи того, хто слухає із тим, що обмовлений. Про таких сказано: “Уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користі.” Христіяни наслідують Павла, котрий сказав: “Ніколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, ані думки зажерливої: Бог свідок.” Єгова ненавидить “ум, що кує лихі задуми.”— 1 Йоана 3:12; Юди 16; 1 Солун. 2:5, НС; Прип. 6:18, Мо.

5. Як може поговірка бути ужита, щоб відхилити увагу від себе?

⁵ Чоловік може випустити поговірку, щоб відхилити увагу від себе. Якщо він може звернути увагу на інших, то цим він самим відвертає від себе. Отже він може шукає заховати свій власний бруд через кидання болотом на інших. Або, клеветник може критикувати інших за гріхи, які він самий поповняє. Він бажає товариства, бо тоді догана не може зосереджуватися на нім самім, але поширяється на ґрупу. Якщо він стане обвинувачений, тоді він може указати й на інших, що й вони роблять те саме, і цим чином він думає виправдатись або звільнити себе. Принагідно б згадати, що обмовники часто є першими, що обвинувачують інших за сплетні. Знаючи, що вони є винуваті самі, вони судять інших по собі, але більше строго ніж себе. Хтось інший все розпочинає це. І так воно стається, як й Біблія каже: “Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи другого.”— Рим. 2:1, НС.

6. Як дехто хитро вивисшує себе, й з яким наслідком?

⁶ Багато разів людина обмовляє інших, щоб вивисшити себе. Вона й не думає про це, але це є хитрий мотив такої розмови. Критикуючи інших цим чином, обмовник вивисшує себе. Якщо ви не схвалюєте такої провини, то висновок є, що ви не є винувати про неї. Такі поговірки можуть бути хвальбою себе. Ви указуєте пальцем вини на інших, і почуваєтеся вищими. Ви почуваєтесь дещо самозадоволеними про це. Ви схожі до фарисея котрий молився до Бога і обмовляв інших й дякував, що він не був такий як інші, “що я не такий, як інші люди, здирщики, неправедні, перелюбники, або як оцей митник.” Але митник, коли молився “оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: ‘Боже, милостивий будь мені грішному.’” Він не почувався вищим за інших, але покірно оплакував свою негідність. Тоді божественне правило було зазначене: “Бо кожен, хто несеться вгору, принизиться; хто ж принижується, пійде вгору.” Вивисшувати себе невластиво при помочі поговірки провадить до пониження. Щоб бути вивисшеним Єговою, треба покірно розглядати свої власні помилки, а не інших.— Луки 18:9—14, НС.

7. Що інші средства можуть добавити до поговірки, однак, коли всі маски стягнути, то чим поговірка являється бути?

⁷ Багато є інших чинників, що можуть добавити до сплетнів. Якщо хтось з якоїсь причини є надто розстроєний виконати певне діло, тоді він критикує за це тих, що виконують його, стараючись представити їх роботу в хибному світлі. Він може почуватися непевним, отже він шукає провин в інших, щоб захистити себе. Якщо хтось є сильний в певних точках, він може бути дуже критичним до слабших в цім змислі, указуючи брак милосердя, і самолюбно думає, що він є рівень після котрого треба міряти. Критикуючи цю слабість в інших, він хитро звертає на свою висщість. У многих случаях люди пускають поговірку, щоб звернути увагу і набути слухаюче ухо. Це манить їх довідатися чогось, що інші бажають чути, й це заставляє їх почуватися мудріщими. В дійсності вони є мілкі, надто мілкі або ліниві, щоб подумати глибоко й дістати увагу при помочі розумної бесіди. Вони можуть лепетати, критикувати, лихесловіти, й пересаджувати, і вони роблять це, щоб лоскотати сверблячі уші і почути присмачні поговірки. Поговірник складає два і два разом й отримує суму пять, а з повторенням ця сума росте до шість або сім. Безсумніву, що є много причин чому люди сплітають поговірки. Але коли замаскування стягнути геть й ми побачимо поговірку чим вона є — нечемною, шкідливою, ненависною, підлою, обмовною, злісливою, мордерчою — тоді ми розуміємо чому Єгова ненавидить її й чому христіяни повинні оминати її.

СТРИМАЙТЕ ПОГОВІРКУ В ПРИХОДІ Й ВІДХОДІ

8. Що робить поговірку підлою, й яка думка поможе затримати язика?

⁸ Зрозуміння чим поговірка є поможе нам стримати її від передання із наших уст. Це є підле говорення й великий відсоток її становить лож. І хто любить боягуза й брехуна? Не Єгова. Його Слово каже: “А боязким... і всім ложникам часть їх в озері, палаючому вогнем і сіркою, що є смерть друга.” Говорити поза плечі те, що ви боїтесь казати у вічі, це боягузтво. Ми не повинні стріляти інших ззаду словами. Чи вам противитися переслуханню справи обвинуваченого? Чи ви не раді дати йому нагоду обороняти себе, висказати його сторону, зробити справу ясною, проколоти поговірку, або спростувати брехні? Як може він це зробити, коли ви не зустрінете його у вічі? Чи ви справедливі й чесні з вашим братом? Коли ви починаєте казати щось про когось запитайте себе; Чи я готовий сказати це йому у вічі? Якщо це поговірка, то ви можливо відкажете Ні, а коли ви обмовник, то ви можливо таки скажете поговірку. Ви можете когось заприсягнути до цієї таємниці. Однак приповість підкреслює, що поговірка таки вернеться назад до обмовника: “Ба й в думці твоїй не лихослови цареві, й у ложниці твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.” І чи тоді ви зможете правильно нарікати? Ви не можете затримати секрету самі? То чому сподіватись, щоб хто інший затримав? Чому сподіватися більше від когось ніж від себе? Якщо мовчання стало надто незносиме для вас, то чому сподіватися, щоб інші стримувалися? Тимбільше, той чоловік може любить ту особу, котру ви обмовляєте, й може забажає дати їй нагоду оборонити себе. Це ж по правді. Отже коли ви починаєте поговірку, подумайте як ви будете чутися, коли це донесеться до вашої жертви можливо в пересадному змислі. Нехай ця думка поможе стримати ваш язик.— Одкр. 2:8, НС; Еккл. 10:20, ПС.

9. Яка лучша є причина для стримання поговірки, й в який спосіб ми можемо зломати навичку?

⁹ Одначе, наш мотив тримати наші уста заперті проти поговірки повинен бути лучший як тільки боятися відгуку, коли наша жертва приловить нас на ній. Поговірка подобається Сатані, і ненависна Єгові. Кого нам задоволяти? Котрому ми будемо служити? Ви служете тому, кого ви слухаєте! Сатана велить, щоб ми сплітали поговірки. Єгови воля є, щоб ви здушили її. Поговірка стається налогом. Чимраз вона стає окопаною налогом. Щоб зламати наліг, вимагає сумлінного, сталого, рішучого, напружного зусилля. Ви не можете пестити себе. Не пробуйте закривати себе. Перестаньте тепер! Виступіть до битви сміло! Кожний раз коли відпираєте спонуку до поговірки, то наліг тратить ґрунт, його сила слабшає; але кожний раз, коли ви підкоритесь йому, то ви зміцняєте його схоплення вас. Боріться аж до смерті, не відступайте, не піддавайтесь, не подавайтесь взад. Поборюйте його на початку, вбивайте його коріння, що є в умі й серці. Не тільки викиньте поговірки з вашого ума; але положіть добрі думки на їх місці. Ісус показав, що коли нечистий дух був вигнаний з чоловіка, то він поверне з сімома гіршими, якщо чоловік не сповниться духом Єгови. (Матт. 12:43—45) Отже витисніть злі поговірки добрими думками. Моліть у Єгови помочі: “Постав, Єгово, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх!” Поговірники дивляться за злом в людей. “Приподоблюйтесь до мене, брати, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас,” каже Павло.— Пс. 141:3, АС; Филип. 3:7, НС.

10. Які думки поможуть нам уникати від поговірки навіть коли ми станемося її жертвою?

¹⁰ Але що робити, коли хто пускає поговірку про нас? Чи нам не воювати в само-обороні? Правдою, так, але не поговіркою. Чому дозволити іншим розбудити нас до гріха, як це з Мойсейом раз сталося: “Бо так допекло серцю його, що нерозважно говорив устами”? Чому дозволити балакунові обернути вас в його поганий образ через спонукання вас до поговірки? Докажіть, що ви сильніші ніж ті слабодухи, “не віддаючи зло за зло, або докір за докір.” “Нікому злом за зло не віддавайте.” Відмовляйтеся накопичувати більше палива на вогонь поговірки, а радше замість роздування жарку мову, оставайте холодними й спокійними в дусі: “Хто на гнів палкий, виявляє дурноту.” Давид розумів небезпеку палкої відповіді: “Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною. Я онімів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився. Серце в мене загорілось, від думок моїх вогонь займився; я сказав язиком моїм.” Як він роздумував, то він кипів в середині, але коли промовляв, то не в палкій обмові до противників, але в благальній петиції до Єгови.— Пс. 106:33, ПС; 1 Петр. 3:9; Рим. 12:17, НС; Прип. 14:29; Пс. 39:1—3, ПС.

11. Чому це є злом слухати поговірки?

¹¹ Поговірка помагає нікому, а шкодить щонайменше трьом: тому про кого говорите, тому до кого говорите, і вам самим. Те саме стається, коли ви слухаєте поговірки. Ви шкодите тим же трьом особам. Чи ви знаєте як ви напевно можете здушити поговірку? Відмовтеся слухати її! Обмовник хоче ваших ушей. Не позичайте йому ваші уші. Він тільки сповнить їх нечистотою. Та й ви можете бути спокушені поширити цю нечистоту до інших ушей. Поможіть йому й схороніть себе неслухаючи. Коли ви слухаєте обмовника, то ви не є невинним свідком. Ви повинні стримати поговірку, коли вона виходить й приходить. Якщо ви висилаєте її, ваш язик грішить; якщо ви приймаєте її, ваші уші грішать. Якщо ви слухаєте поговірки й віруєте в неї, то ви в дійсності признаєте справу нім ви вислухаєте її, бо заки ви не вислухаєте обидві стороні, ви не чули справи вповні. Отже, згідно з Біблією, ви несправедливі й поповнили безглуздя: “Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.” Зверніть глухе ухо на поговірку. Станьте й подумайте: коли б поговірка була про вас, то чи ви не бажали б, щоб слухачі стримали її? Тому чиніть так, як би ви бажали, щоб інші чинили вам, як це Ісус казав: “Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм; це бо закон і пророки.”— Прип. 18:13, АП; Матт. 7:12, НС.

12. Що ми повинні памятати про поговірників, й як можемо помогти їм?

¹² Завжди памятайте оце: поговірник не є правдивим другом. Якщо він клевече вам, то він буде і сплітати про вас. При помочі поговірки він може підштовхнути вас до сплетнів і підбурити вас, “а, вийшовши, говорить [про це] усім.” Це становить хитре лицемірство, хоч поговірник не потребує мати дві голові, щоб бути дволичником. Він лепече комунебудь, тому що закріплений наліг в йому контролює ним. Якщо ви відмовитеся слухати його, то ви можете стримати язик, котрого він самий не може стримати, і цим чином ви поможете йому; і що він може оцінити пізніще. “Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить.” Та чи він оцінить це пізніще або ні, то послідовник Єгови таки зазначить своє непогодження і зустріне його поговірку несхвально: “Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.” Якщо він не навернеться і не замінить своїх безглуздих слів мудрістю і знанням, тоді ви поступіть з ним, як Біблія каже: “Йдіть геть від того, хто розуму не має, бо від його ви не почуєте слів мудрості. Тільки такі люди, як він самий, будуть слухати його: “На злющу мову лише падлюка уважає; лиш лукавий слухає зрадливого навчення.” Задля нашої власної охорони, ми мусимо зірвати товариство з налоговим сплітником: “Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.”— Пс. 41:6; Прип. 28:23, ПС; 25:23, АП; 14:7; 17:4, ПС; 1 Кор. 15:33, НС.

ЛЮБОВ НІВЕЧИТЬ ПОГОВІРКУ

13. Як любов нівечить поговірку?

¹³ Поговірка кормиться й товстіє на слабостях й промахах, проте любов позбавляє її з поживності й закриває недостачі: “Любов покриває множество гріхів.” Любов позбавляє поговірку з її матеріялу й викрислює її з нашої розмови, отже любов, з її силою покривати недостачі, наполягає на христіянів, кажучи: “Понад усе любіть палко один одного.” Ви любите себе; отже та любов до себе винаходить всякі способи, щоб пробачити ваші помилки або виправдити обставини і покрити ваші промахи. Вона витворює упередження для вашого добра, і через те воно трудно побачити свої власні провини. Але ж сказано, що “ви мусите любити вашого ближнього як самого себе.” Нехай та сама любов, що покриває ваші недостачі, старається покрити провини ваших братів. Нехай вона зробить вас так зрозумілим, й милосердним, щоб прощати іншим, як ми прощаємо собі. Єгова “знає постать нашу, що ми з пороху взялися.” Ви радієте, що він памятає й не сподіється забагато? Так і ви памятайте, що ваші брати є з пороху і не сподійтеся багато. Ви мусите прощати, щоб й вам було прощено. Згідно з Ісусовою взірцевою молитвою, ви просите Єгову, щоб він вам простив так, як ви прощаєте другим. Якщо ви не прощаєте, то ви в дійсності не просите о прощення. Коли ви прощаєте провину, забудьте про неї. Якщо ви пізніще повторяєте її й говорите про неї, то ваше прощення вийшло із зрадничих уст, а не із щирого серця. Вам бракує любови, котра покриває множество гріхів.— 1 Петр. 4:8; Матт. 19:19, НС; Пс. 103:14, ПС.

14. Яку добру пораду дає Приповість 16:2, і що здушить поговірку якщо вона сповнить наші серця?

¹⁴ Приповість 16:2 (АС) зазначує: “Всі путі чоловіка чисті в очах його, Єгова же на вазі важить луші.” Ваги Єгови є правдиві, не схилені прихильністю або пристрастю або упередженням, і на них він важить духа, пристрасті, імпульси, котрі спонукують чоловіка думати або говорити або діяти. Чоловіча любов до себе робить його однобічним і його дороги здаються йому чисті, але Єгови справедливі ваги випробовують дійсні мотиви поза його думкою або словом або вчинками. Тому будьте осторожні, й не будьте надто певні, що ви чисті коли розглядаєте інших, як заплямлених. Коли Єгова читає вагу, його око безсторонно милосердне до всіх. Ви пробуйте бути безсторонно милосердними, коли глядите на себе й на других, а не односторонним до себе і надмірно строгим до інших. “Любов покриває все.” Єгова з любови постачає Христів викуп для покриття всіх провин послушних людей. Ми повинні виробляти таку любов, яка прощально покриває наших братів провини проти нас. Ось опис такої любови: “Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величається, не надимається, не поривається до гніву, не думає лихого; не веселиться неправдою, а веселиться правдою; все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.” Коли ми говоримо із серця наповнене такою любовю, тоді ми ніколи не будемо обмовляти! — Прип. 10:12, ПС; 1 Корин. 13:4—7, НС.

15. Який довг ми все будемо мати, і яку помилку ми повинні уникати?

¹⁵ Нам би зустрічати це сміливо. Ми ніколи не увільнимось від довгу безріжниці як довго ми жиємо, хоч би і цілу вічність. Ми завжди будемо задовжені. Як це? Римлян 13:8 (НС) відповідає: “Нікому ж нічим не задовжайтесь, тільки любовю один одному”. Ми будемо винні все любов один одному. Ми повинні почати виплачувати цей довг тепер й ніколи не переставати платити. Один спосіб почати це,— перестати всі поговірки. Якщо ви думаєте, що ваша бесіда про когось є чиста, памятайте Єгова важить вашого духа й якщо там є яка тінь у вашій мові, то вона покажеться на його вазі. Й пригадайте це заки ви розвяжете ваш язик на когось. Памятайте, що в приповісті Ісуса про вівці й козли, козли були здивовані, коли їм сказано про їхню байдужність й занедбання відносно Христа; тоді вони довідалися, що те що вони зробили, або занехали зробити їх братам, було пораховано як би зроблено йому. Тепер, ви чи будете пускати поговірку про Христа, знаходити провини в нім, пускати сплетні про нього? Якщо ви не робили б цього йому, то й не робіть їх вашим братам. Не поповняйте промаху козлів! Так, як ви трактуєте ваших братів, так ви трактуєте й Христа. В дійсності, Біблія каже, що хто каже, що він любить Єгову а ненавидить брата, то він ложник. “Коли хто каже: Що любить Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?” Отже зачинайте тепер і ніколи не переставайте виплачувати довг любови, який ви винні вашим братам.— 1 Йоана 4:20, НС.

ПОВАЖАЙТЕ УМ ЯКИЙ БОГ ДАВ ВАМ!

16, 17. Які ілюстрації показують безглуздя вживати ум на поговірку, і яке наведення показує пречудність ума?

¹⁶ Коли б ви мали найкраще авто, з найкращим старанним механічним мистецтвом, й з яскравою, новою, блискучою будовою, чи ви уживали б його тягнути плуга абе возити гній? Коли б ви мали прекрасний дім новочасного виробу, з великими вікнами з колоровими завісами, артистично удекорованими, добірно умебльованими, з розкішними меблями у всіх кімнатах, з блискучими дубовими підлогами в деяких кімнатах, й грубі як подушки від стіни-достіни дивани в інших, то чи ви позволили б безрогам бігати по тій хаті? Ви ніколи б не нівечили гарного авта й такого красного дому. Вони є зроблені для вищого ужитку й заслуговують на найкращий пошанівок.

¹⁷ Так річ мається і з людським умом. Він заслуговує на кращий ужиток, чим бути сповнений поговіркою, напакований лихословієм, напханий нечистотою й готовий вживати язика, як знаряду для розкинення цієї нечистоти іншим. Розум це чудовий дар від Єгови, так ускладнений й поплутаний що наймудріщі люди не можуть збагнути вповні його діяння. Один науковець сказав, що ум може умістити пядесять разів стільки інформації, що міститься в Бібліотеці Конґресу. Артикул в Рідерс Дайджест, з липня, 1954 року, зазначає: “Щоб дістати сяке-таке поняття що постійно діється в мозку й хребті, подумайте про 1000 телєфонічні комутаторні дошки, кожна достатня для міста, як Ню Йорк, й вповні спрямовані отримувати й передавати прохання, питання, замовлення. . . . При помочі його неймовірної здібності злучити разом тисячі відбиваючих круглообігів за маленьку частину секунди — кожний представляє спогад або ідею — є здібний привести докупи в один круглообіг дату потрібну подумати й зробити рішення. Многі науковці вірять, що кожний досвід нашого життя є зарекордований й схоронений цими елєктричними круглообігами, включаючи й ті міліони, які здається ми цілковито забули. Психіки винайшли, що коли хворий пробує день за днем він може пригадати схоронені случаї з його дитинства, хоч він стало говорить, ‘я не памятаю нічого.’” Той артикул заключає, що навіть найбільше видатний чоловік “за ціле життя не вживає більше як тільки маленьку чистину здібності його мозку.”

18. Чи ми є “текуча посудина,” як дехто каже?

¹⁸ Завважте оцю думку, що “кожний досвід нашого життя є зарекордований й схоронений.” Як же це погодити з твердженням декого, що ми є “текуча посудина,” котре то твердження є основане на тексті Біблії? Згідно з Короля Якова Версією, в побічній заввазі читаємо, Жидів 2:1 каже: “Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб іноді не підпасти як текуча посуда.” Нового Світу Переклад ясно представляє властиву думку: “Тим то конечним для нас звертати більшу ввагу, як звичайно на те, що чули, щоб ми ніколи не відлучилися.” Це не ті правди, які ми чуємо, що витікають наче ми є текуча посудина, але це ми самі є в небезпеці відпасти або відлучитись геть, якщо ми не звертаємо точної, незвичайної уваги на те, що ми навчилися. Отже наші уми не є текучі посудини й навчання є зарекордовані й затримані, але ця інформація може бути захована й загублена для нашого вживання, якщо ми не звернули “більшу як звичайну ввагу” на неї, коли вчилися про неї. Воно буде тяжко побути її й треба умового зусилля і старанного розглянення памяті. Незмога добути її, не доказує, що її там нема. Чудовність ума є важко підкреслена вдячними словами Давида: “Прославляю тебе; бо я жахливо і пречудно сотворений.”— Пс. 139:14, АС.

19. Чим ми повинні наповняти наші уми?

¹⁹ Чи ви дякуєте Єгові за жахливе й причудне створення ума? Як це ви робите? Чи сповнивши його поговірками, щоб потім виригати з себе сплетні? Чи це таку подяку Він дістає від вас? Якщо так, то вже час занехати дороги поговірки й думки про обмови, а показати, що ви поважаєте й оціняєте ум, який Бог дав вам через сповнення його добрими звичаями й взнеслими думками, звичаями Божими й думками Єгови: “Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої, та нехай обернеться до Єгови, а він помилує його, й до Бога нашого, бо він на ласку пребагатий. Мої мислі — це не ваші мислі, та й ваші дороги — не мої дороги, говорить Єгова. Ні, як небо висше землі, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.” Його задуми й дороги є висказані в Біблії й через них він говорить до нас. І про що він говорить? Чи про те з ким Маттей був на вечерницях? Або про нову поговірку відносно Параски? Ледви! Він не принизує наші уми, ані не постачає харчу упавшого тіла; противно, він старається збудувати й зміцнити нас в праведності. Його Слово відкриває той високий рівень, який наші думки повинні приняти. “На останок, брати, що правдиве, [а не поговірки], що поважне [а не марниці], що чесне, що праведне [а не лукаве], що чисте [а не брудні обмови], що любе [а не ненависне], що хвалебне [а не підле], коли в чому є чеснота [а не злоба], і коли є яка похвала [а не осуд], про це промишляйте.”— Іса. 55:7—9, АС; Филип. 4:8, НС.

20. Які кінцеві заключення цієї студії тут дано?

²⁰ Отже памятайте що поговірку розпочав Сатана. Бережіться від неї. Вона спричиняє шкоду. Єгова забороняє її. Зрозумійте лихі мотиви її. Нехай вона не занечищує вашого язика ані вашого вуха. Недозволяйте їй зробити вас рабом тому, що хтось робить вас її жертвою. Оставайте дійсно приязні й люблячі, памятаючи, що поговірник не є ні одно ні друге. І справляйте ваш жахливий і предчудний ум правильно. Сповніть його добротою. Молоко й мясо зі Слова підтримує й скріпляє людський ум. Побільшіть ваші уми до зрілості оцінення багатих страв. Обмовний ум — це мілкий ум, а порожний розум й брехливий язик — побратими. Краще мати більше на умі, а менше на язиці, ніж порожний ум а повний язик. Ми напевно не є несвідомі про лукавство в поговірці, як поборювати його, і як вживати нашого язика правильно. Ученик Яків казав: “Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.” (Якова 4:17, НС) Маючи закон Єгови в наших умах, ми можемо свідомо боротись проти цього гріха в нашому тілі. Ми мусимо задавити поговірку з нашого життя заки поговірка заставить Бога задавити життя в нас!