Вживання образів в христіянському почитанні

Які арґументи тепер вживані зімена христіянами в оборонні почитання образів були відкинуті христіянами з перших трьох століть? Чому це мерзота покланятися перед ними, палити кадило і т.п.?

ПАЛКІ поклонники індуїзму, а головно ті з нижчої касти, трактують свої образи неначе живі сотворіння “з усіма потребами, уломністями та пристрастями звичайної людини. Поклонники дають покарм образам, купають їх, прибирають їх, прикрашають їх перлами та цвітами, складають їх у постіль наніч. В одному храмі заносять богиню до спальні бога, щоб вона перебула ніч із ним. В іншому храмі образ дістає перестуду підчас купилю, отже мусить видужувати через кілька тижнів.” У дуже подібний спосіб несвідомі римо-католики в Мексіко, Центральній Америці і Південній Америці щоденно удягають, купають, кормлять і напувають образи “діви” і інших “святих”. Перед цими образами вони покланяються, моляться, палять кадило і визнають свої гріхи.

Розуміється, римо-католицька церква заперечує почитання образів, або ідолопоклонство. Шаф Герцоґа Енциклопедія Реліґійного Знання каже оце: “Римо-католицька церква має дивний талант для заперечення принципів того, що вона признає в практиці. Вона не забороняє людям читати Біблію, але перешкоджає їм набути її. Вона не заперечує, що це заслуги Христа роблять діла чоловіка похвальними, проте вона защеплює думку, що це власні діла спасають чоловіка. Вона не навчає почитати образи, але дозволяє на це.” Католицька церква ані явно не признає ані урядово не засуджує цього явного ідолопоклонства в своїй суспільності. Вона уважно виминає вияснення доктрини про цей предмет, щоб не засудити себе за ідолопоклонство. Вона обережно відріжняє між пошаною а почитанням “святих”, але та ріжниця є так незамітна, що ні католицька людність ані духовенство не розуміють ані сповняють його.

Католицькі теольоґи ділять почитання на три клясі: “Латрія — це назва найвищого сорту; менша від цієї гипердулія, а найнижчий стан зі всіх є дулія.” Вони навчають, що латрія почитання належить до самого Бога, але дулія почитання можна віддати образам. Але ті теольоґи не подають ніякого біблійного підтвердження для такого відріжнення. Такі ґрадуси почитання знаходяться тільки в уяві людей і не мають ніякого авторітету в Божому Слові.

Як доказ цього в Маттея 6:24 (НС) Ісус сказав: “Ніхто не може бути рабом двом панам.” Тут в ориґіналі грецьке слово переложене на “раб” є те саміське слово яке католицька церква ужила “дулія” для нижчого почитання. Але ж Христос виразно зазначив, що ніхто не може бути рабом для двох панів, і що це “дулія” почитання виключно належить до Бога. І в 1 Солунян 1:9 (НС): “Як ви відвернулись до Бога від ідолів, щоб бути рабами живому і правдивому Богу.” Тут знову в оригінальній грецькій мові слово “раби” переложене із того слова, що його римо-католицька церква вживає для підліщого почитання “дулія”. Але Павло непомильно указує, що це почитання, служба невільників, не була для ідолів, але для “живого й правдивого Бога.” Через свого пророка Ісаїю, Єгова каже: “Я Єгова, це імя моє; і славою моєю не поступлюсь нікому, величчю моєю — бовванам.” Оці писання доказують поза всяке заперечення, що хто віддає поклін “дулія” образам і ідолам, а не Богу Єгові, той винуватий за ідолопоклонство.— Іса. 42:8, АС.

“СПОРІДНЕНЕ” ПОЧИТАННЯ ОБРАЗІВ

Але католики скажуть: “Ми не почитаємо образа, а того, кого він зображає.” Вони твердять, що таке почитання є відносительне, відмінне від прямого почитання Бога. Однак, завважте, що Бог приказав ізраїльтянам не тільки не почитати або служити образам, але навіть не виробляти їх з наміром для почитання ані не покланятися перед ними: “Не будеш виробляти собі бовванів, ні вирізувати образів, ані святих стовпів, і каменів з образами не ставлятимеш в землі вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Єгова, Бог ваш.” Божа постать не є відома для людей, отже і нема потреби зображати її. Воно понижає повагу великого Творця, коли уподоблювати його до земного сотворіння.— 3 Мойсея 26:1, НС.

Завважте, як рішуче Мойсей підкреслив цю точку Ізраїльтянам: “Пильнуйте ж добре душ ваших, бо не бачили ви ніякої постаті в день той, як із поломя промовляв до вас Єгова на горі Гореб, щоб ви не зледащили та не почали робити собі тесані постаті, подобу якої постаті, постать жіночу, або чоловіку, постать якої скотини, що на землі гасає, образ якої крилатої птахи, що попід небесами літає, образ якої животини, що по землі лазить, образ якої риби, що у воді під землею; щоб, знявши очі до неба та бачивши сонце й місяць і зорі, все військо небесне, не скортіло тебе, припасти на коліна перед ними та служити їм, котрих Єгова, Бог твій, призначив на послугу всім народам під цілим небом. . . Пильнуйте, щоб не забули завіт Єгови, Бога вашого, що його вчинив із вами, та щоб не робили собі витесану постать, подобину чого-небудь, що заборонив Єгова, Бог ваш. Бог ваш, це поломя жеруще, Бог, що вимагає виключної посвяти.”— 5 Мойсея 4:15—24, НС.

А щодо сказання, що це тільки “споріднене” почитання віддається образам, то це не правда. Ду Бойз, один з ранніх католицьких місіонарів в Індії, заявив: “Прості люди безсумніву почитають самі образи.” Втома Аквіна, один з першорядних авторітетів в римскій церкві сказав, що образ може приймати таке саме почитання як і той, кого він зображає: Христів образ може приймати таке саме почитання, що й самий Христос. По розумінню Роберта Баларміна, ще інший високий достойник церкви, то “Образи Христа і святих повиннося обожати не тільки у фігуральний спосіб, але в позитивний, так що молитви треба спрямувати до них, а не лише як до представників ориґінального.” Знов Бонавентура підтвердив, що “оскільки всяку пощану показану Христовому образові показується самому Христові, тому до образа Христового належиться також і молитися.”

Отже виходить, що більше ніж тільки споріднене почитання віддається образам. Це можна доказати в який спосіб богомільці трактують їх. Часопис Л’Еуропео з 5 квітня, 1947 р., Неапообраз з богомільних римо-католиків в Неаполю, як вони простягнувшись повзалися на своїх животах перед образом Мадонни і лизали землю своїми язиками в їх дорозі до статуї. В травні, 1952 р., відбулась парада з образом “Милостивою Дівою” вулицями міста Гавани і тисячі людей уважали себе за поблагословенних, якщо вони могли хоч побачити на мить пятнацять цалеву фіґуру. У кількох селах в Наверре молилися за дощем до св. Петра, і щоб зробити їх правосильними (ті молитви), то селяни носили образ “святого” в процесії до ріки, де вони три рази домагалися від образа вислухати їх молитви! Опісля, якщо злива не прийшла, то вони кидали “святого” у воду за те, що він відмовився сповнити їх домагання!

Спеціяльна депеша до Провіденц Сандей Журнал з 24 грудня, 1950, розказує про розгніваних селян в Маскалі, що вони опустили статую їх патрона св. Леонарда, на спалення через вульканічну ляву за те, що вона не змогла здержати напливу вульканічної ляви. Кетолик Гералд, Лондон, з 19 грудня, 1950 р., помістив знимку як осадники в місті Міло несли статую “Нашої Панни” аж до самого краю надходячої вульканічної ляви під час недавного вибуху гори Етна. Подібно так і в 1944 р., італійські селяни ставили образи на дорозі пливучої ляви з гори Весувія у марному змаганні отримати її. Оці є кілька з многих случаїв які указують, що поклонники вважають такі образи за щось більше як представники і що багато більшу пошану чим споріднення віддається їм.

ЗАКОН ЯК ОХОРОНЕЦЬ

Щоб схоронити ізраїльтянів від такого ідолопоклонства, Всемогучий Бог дав їм Декальоґ, або Десять Заповідей. І перші дві з тих Десять заповідей застерігають проти чуженецьких богів і ідолопоклонства. “Не матимеш інших богів перед лицем моїм. Не робитимеш собі вирізаного кумера чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землі внизу, і того що в водах і попід землею. Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Єгова Бог твій, Бог, що вимагає виключної посвяти.”— 2 Мойс. 20:2—5, НС.

Католицькі теольоґи так дуже переконалися, що друга заповідь засуджує почитання образів, що вони взялися аж за безчесність, коли переписували список Десяти Заповідей у многих катехизмах. “Я роблю визов кому-небудь”— каже др. Берґ — “щоб він показав мені другу заповідь в якому-небудь підручникові римської церкви, що його видано перед Реформацією.” Якщо у вас знаходиться поправлене видання Балтімор Катехизму, то глядіть у ньому за другою заповіддю. Ви знайдете, що там сказано таке: “Друга заповідь Божа є: не будеш взивати імя Господа Бога на дармо.” Але це не правда. Це є заповідь третя. Другої вони не подали, бо вона забороняє почитати образи. Це не чесно вилишати другу заповідь а тоді розколювати десяту під удаванням, що вони навчають цілий закон Божий. Вже самий цей притаєний спосіб в який це доконано, доказує, що вони (католики) розминаються із св. Письмом.

Др. Денс, римо-католицький учений, у своїй книжці Теольоґія змагається виправдати вживання образів, зазначують, що друга заповідь не забороняє виробляти образи, бож мовляв “подобини й образи з херувимів виробив Мойсей за приказом Божим; також за приказом Божим Мойсей виробив мідянного вужа.” Якщо так, то чому католицькі власті бояться виявити правду відносно другої заповіді? Чому др. Денс не розказав, що він повинен був зробити з чесноти, що тих херувимів, яких Бог приказав Мойсейові виробити, люди ніколи не бачили, опріч архиєрея раз у рік; що ніхто з людей ніколи не припадав ниць, не палив кадила ані не покланявся перед ними. Др. Денс не сказав у своїм сказані, що коли люди припали, щоб поклонитися мідяному вужеві, тоді вірний Езекія поламав той бовван на куски, і велів цілком понищити всі інші боввани в землі Ізраїля. І за це він був згаданий з одобренням Богом.— 4 Мойс. 4:5; 2 Цар. 18:4.

Коли Ізраїльтяни поклонилися золотому бичкові при горі Синай, то це вони робили як “поміч для почитання” і “споріднене”, так би сказати. Бо Арон сказав: “Назавтра празник Єгові.” Одначе Бог гнівався на них і покарав їх остро за їх ідолопоклонство. Раз-у-раз Ізраїль відпадав до ідолопоклонства, до поганських “помічників для почитання,” і раз-у-раз Бог Єгова карав їх за це. За виставлення бичка для почитання в Ізраїлі, Єробоам дістав ганебний титул “той, що допровадив Ізраїля до гріха.” Позірно Ізраїльтяни приносили жертви Єгові так як в Єрусалимі, але вони покланялися перед тельцями і цілували їх. Покланятися й цілувати виллятий образ як “споріднене” почитання — це мерзота в очах Божих.— 2 Мойсея 32:5, НС.

Сьогодні, образи й статуї цілують до такої міри, що бички Єробоамові ніколи не зазнали. Великий палець на нозі бронзової статуї Петра в церкві в Римі є майже злизаний такими поцілунками. Богомілець найперше поклонеться перед статуєю аж його голова доторкнеться пальця, а тоді він цілує його, опісля знову покланяється. Чи такі поклонники підносять свої серця до Бога? Лактантий відповів на це так: “Ти покланяєшся їм, бо ти віруєш, що вони в небі, то чому ти не піднесеш своїх очей до неба? Чому ти глядиш на дерево й камень, а не вгору де ти віруєш ті ориґінали живуть?” Відріжняючий знак вірності за часу пророка Іллії був, що люди не приклонили свого коліна перед Баалом ані цілували його образа. Відріжняючий знак вірних людей від Адамового часу до нашого був, що вони не покланялись ніякому іншому Богу опріч Єгови, ані вони не поклонялися перед вирізаними кумерами.— 1 Цар. 19:18.

Із приходом Ісуса Христа і нового ладу, заборона проти почитання образів не змінилася. Павло радив христіянам “утікати від ідолопоклонства.” Йоан напоминав: “Діточки, бережіться від ідолів.” Енцикльопедія Британіка, Том XII, сторона 750, зазначає: “Ранні христіяни цілком одноголосно засуджували всяке поганське почитання образів і ріжні звичаї, многі з котрих були неморальні; воно без потреби наводити множество цитатів від отців як доказ цього безперечного факту.” “В дійсності вороги обвинувачували христіянів, що вони не мали ‘ні вівтарів, ні храмів, ані знаних образів’; ані ‘вони не установляли ніякого образа або постаті якого-небудь, бога,’ і це обвинувачення ніколи не було заперечене.”— 1 Кор. 10:14; 8:4—6; 1 Йоана 5:21, НС.

Чому хтось має клякати перед образом Ісуса Христа або якого святого, коли він може приклякнути прямо перед Богом? Бог глядить за такими, що почитають його “духом і правдою.” Коли Йоан поклонився перед ангелом, йому сказано не робити цього — а “Богу поклонися.” Коли богомільний Корнелій поклонився Петрові, Петро підніс його, кажучи: “Устань! я такий же чоловік.” Правдивий чоловік покланяється урочисто тільки Богу. До нього він звертає свої молитви через Ісуса Христа. Роблення образів і почитання образів — це чин проти Бога. “Проклятий чоловік, що вирізує кумера або виливає статуї — це мерзота перед Єговою.” “Що за користь із того боввана, що його різьбар витесав — із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбар, вироблюючи німі ідоли, покладає надію на свій вибір? Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до німого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має. А Єгова — у храмі своїм святім; нехай вся земля мовчить перед ним!” Цей єдиний факт, що Бог є у своєму святому храмі, повинен пробудити людей до їх відповідальностей перед ним, відложити їх вирізані кумери і почитати єдиного правдивого і живого Бога. Він не позволить, щоб його слава йшла до бовванів.— Одкриття 19:10; Діяння 10:24—26; 5 Мойсея 27:15, НС; Аввакума 2:18—20, АС.