Лютер Воює а Потім Уступки Робить
МАРТИН Лютер остається в памяті як чоловік, котрий не тільки переложив Біблію на німецьку мову, але як і успішний борець, котрий сміливо виступив проти могутнього панування папи в Римі. Несвідомо Лютер запалив гніт від котрого остаточно підпалилася бочка вибухової зростаючої опозиції до католицизму.
Мартин Лютер народився в 1483 році в місті Еслебен в Пруській Саксонії. Після бурхливого реліґійного життя, римські вбивчі аґенти не змогли досягнути його, отже Лютер помер природньою смертю на 18 лютого, 1549 р. Будучи сином углекопа, він дістав сурове виховання. Лютерів батько мався на стільки добре, що міг вислати Мартина до добре-звісного університету в Ерфурті в 1501 р.; а в 1505 році він укінчив школи діставши титул Учитель Арту. По бажанні його батька, котрий був дещо неприхильний духовенству, Лютер уступив у правничу школу в Ерфурті в травні, 1905 р. Два місяці пізніще він чомусь нагло зрікся світу й вступив у монастир Августинів в Ерфурті.
В 1507 році Лютер висвятився на католицького священика, а пізніще став учителем в Університеті Віттенбурґу. Будучи монахом з чину Августинів і священиком, він відвідав Рим в 1510 році. Та корупція, безреліґійність і розпуста, яку Лютер побачив між священиками в Римі, вельми занепокоїла його. Кілька років потім він заявив, що він не заміняв би “побачення Риму за сто тисяч флорінів (монет); бо я був би побоювався, щоб не заподіяти несправедливості Папі, але тепер що бачимо, те пишемо.”1
Повернувши з Риму до Німеччини, він узявся студіювати в латинській мові Біблію, яка була приступна йому, і також далі учив теольоґії в університеті в Віттенбурґу. Вже в зимі 1512—1513 р., його внутрішня боротьба сумління заставила його незалежно досліджувати доктрини католицької церкви. Нарешті, на 31 жовтня, 1517 р., ставши обуреним проти католицької церкви за її кампанію в спродажі відпустів, що він уважав за рівність з підкупом Бога, бож вона (церква) продавала за гроші ті відпусти гріхів, Лютер прибив свої славні 95 протести на дверах церкви Віттенбурґу. Цей один чин мов пожежою запалив Протестанську Реформацію, Многі приятелі зраділи цим, і негайно ужили тодішнього ново-винайденого друку при помочи якого вони широко розповсюднили цей зворушаючий протест, так що за два тижні вся Німеччина була поінформована про це. Праведні люди стали обурені, радіючи, що нарешті явився чоловік, котрий мав відвагу “привязати дзвінок котові,” тобто, виявити публично хижу, небезпечну папську гієрархію, схожу до кота.2
Злякавшись цього бунту в Німеччині, папа римський видав булю (декрет) в якій він викляв Лютера в 1520 році з католицької церкви. Але Лютер зіґнорував цим декретом папи, і далі проповідував і навчав як священик. На 10 грудня, 1520 року, Лютер публично створив видовисько, коли він прилюдно кинув той написаний папський декрет у вогняну полумінь! Тоді він видав свої великі реформаційні розвідки під титулом: Відозва до Німецької Шляхти, Вавилонське Поневолення Церкви і Свобода Христіянського Чоловіка.3
Наступного року, 1521, римський імператор Карло V скликав собор у місті Вормс з усіх достойників церкви і німецьких князів, щоб вислухати Лютереву оборону проти папського наказу (декрету). Після двогодинної оборони в німецькій мові, яку повторено по латинськи, Лютер закінчив словами: “Хіба що я інакще буду переконаний на підставі св. Письма або ясним розсудком — бож я не вповаю ні на папу ані на саму раду, бож вони напевно часто помилялися й заперечували себе — я сильно тримаюся Писання наведені вдоказ мною, і моє сумління є поконане Словом Божим, отже я не можу відкликати нічого, бачучи, що це ні безпечно ані властиво протидіяти сумлінню. Боже, поможи мені. Амінь.”4
Випадково тут би сказати, що у квітні, 1523 р., девять черниць утікло із монастиря Імпча недалеко, Ґрімма, і прибули до Віттенбурґу й просили в Лютера охорони. Між ними була Катерина фон Бора, з котрою Лютер оженився в 1525 році, як дальше опрокинення католицької церкви. З бігом часу вони мали шестеро дітей, три сини і три доньки.5
ПЕРВІСНІ ДОКТРИНАЛЬНІ ПОГЛЯДИ ЛЮТЕРА
Протягом років опісля Лютер зробив перший переклад цілої Біблії на німецьку мову. Він також зробив великий поступ в досліджуванні святих Писань, прийшов до декотрих дуже акуратних поглядів біблійної правди. Завважте слідуючі цитати із ранніх творів Лютера, котрі були видрукувані й широко розповсюднені.
ЄГОВА: Відносно опису в Еремії 23:1—8, Лютер сказав: “. . . Але це імя Єгова виключно належить до правдивого Бога.”— Ці слова взято із розвідки Мартина Лютера, Віттенбурґ, 1527 р.
ДУША СМЕРТЕЛЬНА: “Я дозволяю Папі робити артикули віри для нього самого і його вірним — такі як ‘душа є істотна форма людського тіла,’ що ‘душа є безсмертна,’ з усіма тими потворними опініями, які знаходяться в римській брудній купі резолюцій.”— Взято із Assertio Omnium Articulorum M. Lutheri, per Bullam Leonis, X (Твори Лютера, Том 2, фоліо 107, Віттанбурґ, 1562 р.), перше видання в 1520 р. Також Сионська Вартова Башта, 1905, ст. 228.
ВИЯСНЕННЯ СМЕРТИ: “Отже Писання називають смерть сном. Бо як людина засипляє, і вставши рано, нічого не знає що діялося в часі спання, ані не знає нічого про самий сон, ані про пробудження, так і ми в послідний день встанимо нагло і не будемо знати як смерть прийшла і що сталося протягом смерти.”— Киркопост, 1 оправа, ч. 29, пар. 9, ст. 434—436.6
ПРАВДУ ПОЖЕРТВОВАНО РАДИ УСТУПКИ
Ні самий Лютер ані нинішні його поклонники не трималися сильно тих і многих інших первісних наук Св. Письма, котрі поширював Лютер. Нажаль ті поклонники його пішли шляхом уступки й компромісу.
Наприклад, вже в 1530 році Лютерів приятель Меланхтон, грецький учений, переконав його бути спільником пропозиції звісної як Авґсбурґ Сповідь. Меланхтон написав цей документ віри і предложив в Авґсбурґу перед асамблею Імператора Карла V разом з його князями і гієрархією, щоб доконати примирення між великим числом послідовників Лютера і римо-католицькою церквою. В цей спосіб Меланхтон і Лютер надіялися спричинити внутрішнє очищення папської церкви через спонукання її до реформи. Але та асамблея рішучо відкинула це предложення. Лютерові послідовники відчули, що вони знайшлися в мішку компромісу, котрий був сповнений пів правдами й зреченнямся деяких ранніх правильних поглядів Лютера.
В тій Авґсбурґ Сповіди сказано відносно трійці й лукавих душ у вічних муках: “Наші церкви, за спільною згодою, навчають, що декрет Нікейського Собору відносно єдности Божественної сутті і відносно Трьох Осіб, є правдивий . . . з одної сутті й сили, котрі також є спів-вічні, Отець, Син і Святий Дух . . . що при кінці світу, Христос явиться судити і воскресить усіх мертвих; що Він дасть благородним і вибраним вічне життя і вічну радість, а безбожних людей і дияволів Він засудить на вічні муки без кінця.”— Артикули І і XVII.7
На цій пожертві через уступки, на Авґсбурґ Сповіді, многі нинішні розділені лютерянські секти були основані. Ось так велика Боротьба Лютера за правду була сплямлена при помочі безпідставних уступків, що їх нема у Біблії.
1 Історія Христіянської Церкви, написав Шафф, Том VI, ст. 105, 109, 111, 112, 125, 126, 130.
2 В тій же книжці, ст. 135, 156.
3 В тійже книжці, ст. 206, 213, 220, 227, 247.
4 В тій же книжці, ст. 287, 305.
5 В тій же книжці, ст. 456, 462.
6 Лютер і Кінцева Реформація, написав Й. Лее, ст. 30, 31.
7 Створення й Значення Авґсбурґу Сповіди, написав С. Берґедоф, 1930 р., ст. 33, 76.