Президент Відвідує Австралію й Індонезію

ПО АСАМБЛЕЇ Тріумфального Царства в Акленд, Новій Зеландії, другий зупин для Дон. А. Адамса й президента Товариства, Н. Г. Кнора, був у Сідней, в Австралії. Але щоб дістатись там, вони мусіли летіти з Крайстчорч, Н. З., через Медборн. Вони мали відлітати о пятій годині вечорі в четвер, 15 березня, але після того, як їх великий літак був затягнутий до кінця летнища і стояв там, коли обслуга випробовувала двигуна приближно пів години, тоді літака завернено до порту. Це вже аж о 10:30 год. направду скінчено; через те подорожуючі мусіли летіти цілу ніч, прибувши до Мелборн, Австралії, о 3:15 рано. Тут один брат чекав цілу ніч на них. Коли вони перейшли інспекцію мита й іміґрацію, подорожуючі з приємністю від’їхали з ним много миль до його дому, прибувши о год. 4:30 рано. Подорожуючі пішли до ліжка о 5 год. рано, а мали пробудитися о 6 год. рано, щоб дістатися до летнища й злапати літак до Сідней, котрий відлітав о восьмій годині.

Так скоро, як вони прибули до Сідней, брати зустрінули їх й завезли до станиці радія, де брат Кнор мав зустріч з широковідомим коментатором, і цю розмову передано по радіо за дві годині в полудень. Брат Кнор ще не прибув був на конвенцію, але ця промова по радіо була передана через голосники, так що всі прибувші довідалися, що брати Адамс й Кнор вже прибули.

Австралійський відділ приготовив був велику народню конвенцію, й туди брати прибули зі всіх частей Австралії. Спеціяльні потяги привозили братів з Петр, що є найбільша західна часть континенту. Найбільший спеціяльний потяг привіз Свідків Єгови через цілий континент до Сідней. Звідомлено було, що спеціяльний потяг Перт містив найбільше число пасажирів, бо дав залізничій спільці 14,000 ф. Цей потяг був два рази так довгий як звичайний залізничий Західно-Східний експрес, бо він перевозив 436 делєґатів. Інші спеціяльні потяги були замовлені перевезти братів з Мелборн, Брісбан й інших місцевостей. Тисячі інших прибули автами, суднами, бусами й літаками. Вже проминуло було десять років від коли відбулась національна асамблея що обнимала цілий край. Це було приємно бачити братів прибуваючих зі всіх частей краю, деякі прибули навіть з Перт автами, що взяло дванацять день. Вони мусіли переїзджати через славний Нулларбор Степ, що є цілковита пустиня без води на тисяча миль. Це зображує щире бажання в серцях Свідків Єгови зустрінутись разом й мати спільність разом й почитати Суверена Володаря юніверсу. Всі були захоплені. Дійсний родинний дух існував на асамблеї, й брати в Сідней постаралися про все, що вони могли, для вигоди і привіту прибувших гостей.

На Спортовій Площі приготувало наперед на середині величезну плятформу 150 ступні довгу з прикрасним підвищенням 30 через 15, й запону 15 через 8 ступнів. Збудувано між двома крилами з живогоплота великі букви, що слябезували Тріумфальне Царство. Коли їх освітлено вночі, то це було чудове видовище. Ціла плятформа була прекрасна й принадна для очей. На суміжнім полі коло конвенції розставлено кілька великих шатрів в котрих містилися кафетерія й інші відділи конвенційної орґанізації.

Австралія саме тоді переходила через страшні дощові зливи; в дійсності, многі части Австралії були затоплені. Тисячі тисяч звірят стали затоплені й люди остались без домів. Ті дощі далі падали в часі асамблеї, не безнастанно, але настільки, щоб дати знати кожному що дощі ще не скінчилися.

Конвенція відбувалась від 14 до 18 березня і вже в пятницю увечері прибувших зросло до 3,646 осіб. Тепер брат Кнор промовляв до братів після пяти років відсутності. Його лагідну промову оціняли всі. Кожний день конвенції був сповнений помічними порадами, та й брат Адамс доручив образові промови, котрі зробили враження на кожного умі. Активність в суботу була повна вражень тому що брати, котрі працювали на островах Тихого океану, переказували свої досвідчення, котрі викликали дійсну дрож у слухачах. Тут було широке, нове поле, майже незачіплене, й це була відвічальність відділу Товариства Вартової Башти в Австралії зібрати робітників в цю територію. Окружний слуга, котрий обслугував конвенцію в Фіджі острові, був також присутний на цій асамблеї й він розказав про многі досвідчення на островах Пацифіку.

Після кількох годин про досвідчення піонірів на Остовах Пацифіку, відбувалось особливим зібрання під проводом Кнора для всіх зацікавлених роботою на тих островах будь це світською роботою або піонірством. Це зібрання у великому шатрі в якому зійшлось 300 братів, включаючи самітних братів і сестер і жонатих з дітьми, які бажали дістати інформацію як вони могли дістатись до тих островів. Всі, що бажали йти до тих островів подала свої імена й адреси, щоб Товариство могло знайти роботу для них. Ціль цього була, щоб переселити туди людей управді хоч би тільки як соборні вістники, то однак люди на острові мати муть вияснення Біблії і так можна розвинути малий збір. І так соборні вістники могли взяти тягар відповідальності, що звичайно виконують піоніри, спеціяльні піоніри й місіонарі.

Їм сказано на цім зібранні, що хто хоче йти в спеціяльну піонірську працю, то може це зробити, й Товариство переселить їх на ті острови. Але звичайний спосіб дістатись на ці острови, не є як місіонар або піонір, але як працівник. Там потрібно багато ремісників, як от водопроводів, машиністів, теслярів, інжінірів й інших. При закінченню зібрання було приємно бачити як брати давали свої імена й адреси, указуючи своє бажання брати це нове поле, й вони розпитували братів, котрі вже були на остравах, щоб довідатися як робити аплікації для праці й чого вимагається. Це був великий крок взяти жену і родину з собою й розпочинати наново проповідувати вість Царства в місці, де вона не була проголошена.

День перед тим, як брат Кнор мав зібрання з піонірами, котрі інтересувалися Школою Гілеад Вартової Башти, 129 осіб брали участь в тій сесії. Многі прийшли в суботу на зібрання з надією дістатися в місійну працю якнайскорше. Із 129 присутніх, шістьдесять пять виповнили вступні аплікації, заявляючи їх бажання йти до Гілеад і бути висланим Товариством на чуже поле як місіонарі.

Субота була в дійсності служебним днем, бо рано всі соборні слуги й окружні слуги, в числі 315, зібралися разом й брат Кнор дав їм одно-годинну промову про поле активності й тоді відповідав на питання через одну-годину. Як здавалось, то на цей четвертий день конвенції брати були направду захоплені великою роботою, яка має ще бути виконана тут на землі, й многі виділи свій шлях ясно й брали кроки, навіть ризиковані, щоб поширити справу Царства в великих й малих місцях на остравах Пацифіку. Деякі острови мають тільки дві або три тисяч людей на них, а деякі села, де місіонарі й соборові вістники працювали, мали по дві або три сотні населення. Уже тепер двацять пять вістників, котрі виїхали з Австралії від коли брат Кнор відвідав їх пять років тому, сподіються, що ми можемо мати сотню більше за кілька років, щоб дістатись на ці малі місця, котрі кажуть є куском раю розкошей розкинутий по синьому Пацифіку.

ПУБЛИЧНЕ ЗІБРАННЯ ПО АКТИВНОСТЯХ

Конвенція наближалася до закінчення надто скоро, й неділя була великим днем, що її кожний виглядав. На ранній сесії було 3,792 присутніх і, помимо рясного дому, многі сиділи на отвертім місці щоб вислухати промови. До полудня досить позимніло. Чорні хмари над головою грозили цілий цей час, але дощ перестав падати на той день. Перед третьою годиною сюди рушили великим натовпом. Місця були заповнені вщерть, і місця перед промовцем були всі заняті, а сотки стояли. Начислено 8,149 присутніх. Проголошено було, що зараз по публичній промові президент Товариства буде знов промовляти про обставини в Росії і як вони дотикають Свідків Єгови, отже 6,573 осіб осталися на це зібрання.

Австралія є зростаючий край. Тисячі еміґрують там із всіх частей Европи. Тим і не дивно було бачити двацять дві ріжні напіональности на цій асамблеї. Перший раз в Австралії зібрання були приготовані в ріжних мовах й 95 слухало на німецькій сесії, 69 на грецькій, 31 голяндській, 63 італійській, й 42 польській. Також були деякі з островів Пацифіку, як австралійці й туземці, котрі працювали там, але прибули до Сідней на велику асамблею. Многі з цих людей відчули спустошення війною й переслідуваннями Гітлером або Сталіном або іншими Европейськими краями, тому це було найбільш інтересним видіти, як брати слухали спокійно майже безвіддиху, як брат Кнор розказував про досвідчення їх вірних товаришів під комуністичним режімом. Ця остання промова буде довго в памятті й безсумніву глибоко зайшла в серця всіх присутніх. Спів пісні ч. 16 привів до закінчення другої асамблеї “Тріуфального Царства”, але для многих відвідуючих братів вона ще не скінчилась. В понеділок приближно тисяча прийшло до відділового бюра в Сідней, щоб оглянути Бетель Товариства й друкарню в Страдфорд, що є передмістям Сідней. Многі інші відвідували нові Зали Царства, які збудовано в Сідней, щоб побачити як конструкцію виконано. Побачивши Залі Царства, які собори збудували в Сідней, відвідуючі, коли повернусь до своїх територій, то й вони будуть можливо будувати свої власні.

В понеділок рано брат Кнор мав зібрання зі всіма окружними й дістриктовими слугами в одному Залі Царства, окресливщи роботу окружних слугів, відповідав на їх питання й приготовляв їх до більшого розширення в краю при помочі їх зусиль.

В четвер, зараз по конвенції, кілька братів пішли до театру в Сідней, щоб побачити фільму про хрещення, яке взяло місце в Сідней тільки пару днів ранше. Одна з великих новинкарських спілок наставила свою камеру на хрешення й гарну сценерію, й кажуть, що новинкарські завваги були чудово прихильні, розказуючи як 220 братів брали хрещення. Цю фільму почали показувати в четвер, й за пару день більшість з театрів по цілім краю показували ці образки. Нема сумніву, що міліони з людей по цілій Австралії довідуються про цю чудову конвенцію і про товариство Нового Світу через цю публікацію, й це дасть нагоду Свідкам Єгови від одного кінця краю до другого розказувати чому брати хрестилися у воді й що Царство небесне значить.

Після конвенції переглянено записки, щоб побачити чи можна збільшити роботу в Австралії й на островах Пацифіку. Час перелетів надто скоро, щоб справитись зі всіма справами, хоч подорожуючі запізнилися один день задля спинення лету повітряної лінії. На слідуючій день вони відлетіли до Якарта. Велика товпа зібралась на летнище, щоб попращатись з ними, й всі бажали, щоб вже не чекати пять років знову, щоб хтось прибув до Австралії з американського бюра. Всі чулись вельми відсвіжені задля чудової асамблеї “Тріумфального Царства” й задля постійного, здорового зросту товариства Нового Світу в Австралії.

КОНВЕНЦІЯ Й СПОМИН В ІНДОНЕЗІЇ

Наступна зупинка, день пізніще, була в Якарта, Індонезія. Політ був довгий й нудний, про те там були чудові краєвиди, як от високий на 12,000 ступні вулькан, який міг пролигнути місто. Сотки малих островів понижче були зелені з блищучими як срібло краями довкола них, а це надавало їм вигляд як дорогоцінні клейноди в морі. Конвенція вже відбувалася коли відвідуючі приземлилися в Якарта. Прибувший на конвенцію президент застеріг велику зміну від його перших відвідин до Індонізії в березні, 1951 р., тоді там було тільки двацять братів в місті Якарта. котрі проповідували де-що. Тепер там було 223 присутніх, декотрі прибули із головних островів в цім новім сформованім уряді Індонезії. Це було приємно відновити старе знайомство знову, й відвідуючі радо зустрічали много нових лиць. Тут був доказ, про добрі наслідки проповідування новини про Царство за пяти років, бо осягнено новий вершок вістників в Індонезії з 261. В додатку до цього багато голяндських людей, котрі пізнали правду, й також Европейські Еврасіяни виїхали до Европи в минулих пяти роках. Много здібних братів розвинулось й тепер є кілька сильних, здорових соборів на трьох великих островах з відокремленими ґрупами на інших островах довкола головних. В самім місті Якарти є два Індонійські юнити і один голяндської мови юнит.

В цім рухливім і переповненім місті Якарти брати мали трудність знайти приміщення для відвідуючих братів, але остаточно це виконано. Щоб відбувалися сесії, то треба було винайняти три ріжні зали. Кафетерію розложено й приміщено на заді подвіря одного брата. Для деяких це була перша асамблея й також перший раз, що кількох братів полишили їх родинний острів. Це показує правда впливає на братів, щоб заохотити їх збиратися разом в цей останний день. Всі були дуже вдячні за постачання від Бога Єгови для них в їх молодім теократичнім житті. Декотрі з них подорожували вісім день судном через 1,400 миль на океані, і факт доказував що деякі були убогі й не могли вживати вигідних приміщень, отже вони розложили шатра на деяких суднах, на якому вони подорожували. Інші прибули потягом з процвітаючого собору Сирабай.

Всі брати були веселі й охочі йти на поле праці, й мати чудові досвідчення. Приємно вони всі сиділи і слухали ріжних братів з ріжних частей краю, котрі доручували промови й брали участь в демонстрації. Це є нова орґанізація, молода і палка, хоч не багато дозрілих все ж вони змагаються до єдності. Це була найбільш наукова конвенція. Один місіонар заявив, що служебне зібрання було взірцеве для конвенції денебудь у світі. Дух Єгови може доконати багато в короткому часі, коли серце людини є праве до нього. Місіонері у цім краю мають тепле серце. Вони можуть поглянути назад на короткий період часу тяжкої праці, як вони бачать цих студентів, що брали участь в цій програмі й ко-оперували так ревно й успішно. Вони чуються добре винагороджені за те, що вони полишили доми й краї подорожуючи тисячі миль через краї й море до нового краю з іншою мовою й інакшими людьми. Тут вони знайшли нові брати.

В неділю, 25 березня, кожний особливше радів, коли відділовий слуга доручив промову про посвячення й хрещення у воді. Хоч він був там меньше як пять років як місіонар, він говорив дуже пливно мовою туземців. Шіснацять братів з ріжних частей краю прийняли хрещення.

Пополудні, зібрання відбулося з піонірами, місіонерами та з заінтересованими піонірською роботою. Брат Кнор мав нагоду відповідати на питання й заохочував брати службу піоніра. Він указав, що декотрі, що мають добрий рекорд як соборові вістники можуть йти в спеціяльну піонірську роботу і не потребували починати як звичайні піоніри, якщо вони раді віддати їх час на проповідування доброї новини в котрій небудь дільниці. Віримо що відгук буде добрий. Там було трицять присутніх на цім зібранні.

Промова “Зєдинення всього людства під їх Творцем” була доручена в неділю пополудні в пятій годині в Ґедунґ Кесеніян й перетлумачена на індонезьку мову. Цеї промови не можна було публично оголошувати, бо там не вільно мати публичного зібрання, проте реліґійні організації могли мати їх зібрання й люди заінтересовані їх роботою могли прибути. Двіста сімдесять і одна осіб прибуло на асамблею і 241 осіб осталися почути кінцеві завваги про досвідчення, які Свідки Єгови мають за залізною заслоною. І справді як це було сказано, “що коли вони під такими обставинами можуть проповідувати й затримати їх невинність, то ми тут серед кращих обставин повинні ревно проповідувати й ширити нашу міністрію при кожній нагоді, коли обставини на це сприятливі.” Конвенцію закінчено на високім піднесенню, але для тих в Індонезії це значило другий день благословення бо надходив день на річне святкування спомину смерті Ісуса Христа.

В понеділок ввечері, 26 березня, був 14-тий день Нісана, й по шестій годині в цей день Свідки Єгови довкола світу мали спомин чудової жертви, яку Ісус Христос положив або жертвував на жертівнику Єгови. Їсти це тіло й пити цю кров було символом, що вони брали участь у спільній жертві, що була зображена у Єврейських Писаннях. Це в цій часті світу що день розпочинається, отже можливо ті в Ярката були першими, що обходили свято при столі Єгови, опісля тисячами в Азиї а так в Европі а кінцево в Північній й Полудневій Америці — всі обходили ту саму вечерю. Тут в Ярката 268 осіб зібралось разом з сотками тисяч інших, але тільки одна ґрупа брала участь у спомині. Кожний інший не брав, вказуючи цим, що вони є з “інших овець” що сподіються дістати звершене земне життя у новому світі праведності під царством небесним, але в той самий час вони признають чудову провізію Ісуса Христа й визнають його як Царя з урядом на його раменах.

Там ще є велика робота до виконання в Індонезії. Це новий край, який досягнув незалежність й свободу самоправління. Там є велика робота відбудування яка мусить бути виконана. Разом з роботою відбудування, Свідки Єгови мають дуже важливе проголошення зробити, іменно, що царство Боже є надією всього роду людського. В 1947 році там було тільки тринацять вістників. Сьогодні там є 261 і ці мусять служити більше як 80 міліонам населення, котрі говорять більше як 200 говірками. Отже там велика робота лежить перед кількома вістниками. Місіонарі були великою поміччю для кількох вістників в тім краю, коли вони прибули в 1951 році, але сьогодні окружна робота є зорґанізувана і також дистріктова робота. Окружні й дистріктові брати подорожують далеко, щоб служити соборам, й Товариство платить видатки інструкції й на потіху Свідкам Єгови на всіх островах. Відгук був дуже задоволяючий через кілька років аж тепер вони осягнули новий вершок з 261 вістників. Свідки Єгови повсюди радіють, що вони поступають наперед так добре й дозрівають так скоро.

Много з індонійзьких братів були на летнищі, щоб попрощатись з братами Кнором і Адамсом, бо вони відлітали до Сінґапор. За дві годині часу вони летіли понад многі острови Індонезії, й коли вони приземлилися на летнищі, тут знову було зо трицять братів, щоб дати їм щирий привіт до приємного міста Сінґапур.