Обовязки Подружжя Та Розводи

“Тим оставить чоловік отця свого й матір свою та й приліпиться до жени своєї, і будуть удвох тілом одним.”— 1 Мойс. 2:24, НС.

1. Яке право подружжя мусить верховодити між христіянами, як на це указують Писання?

ДЛЯ своїх послідовників Ісус Христос поставив подружжя назад там де Бог розпочав його в городі Еден. Бог дав досконалому чоловіку Адамові одну жену, роблячи цим його одноженним. Христіянин, котрий є оправданий або визнаний за праведного в очах Божих, не може мати більше як одну живу жінку. В соборі диякони, котрі духово є “старші мужі,” й слуги, можуть бути “мужами одної жінки” тільки. Вони є мужами, що їх мається наслідувати як приклад для стада, й тому всі інші подружені люди в стаді мають мати тільки одну дружину. (1 Тим. 3:1, 2, 12, НС; Тита 1:5—7) Христіяни мусять триматись своєї шлюбної пари у вірності, в любові, й так оставатись в суспіль із Богом.

2. Від кого тільки може чоловік дістати полову втіху?

² Це не дозволяє чоловікові поповняти перелюбство або мати полові зносини з іншою жінкою. Він повинен задоволятись й втішатись з полових зносин тільки з своєю женою; як й написано: “Пий воду з твоєї криниці, тую, що тече з власного колодязя. Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах; нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі. Нехай тобі благословене буде джерело твоє,— і втішайсь другинею молодощів твоїх, мов ланею любою, мов серною красною; і груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно. Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей чужоложниці?” (Прип. 5:15—20, АП) За поповнення чужолоства чоловік стає підлеглим виключенню із товариства Нового Світу.

3. (а) Що Божий закон постачив, що жінка повинна отримати від її мужа? (б) Як той закон схороняє подружні права чоловіка?

³ Бог сотворив поли особливше для залюднення землі, щоб роджали дітей. (1 Мойс. 1:27, 28) У своїм законі для Ізраїля Бог розпорядив, що жінка мала дістати не поменшений харч, плаття і мужнє життя. Це значить, що вона могла мати діти, якщо вона бажала їх. (2 Мойс. 21:10, 11, НС) Це було показано Божим законом про подружжя з шурином, котрий був зобовязаний подружитись з вдовою, щоб вона мала дитину й так виховати імя для своєго помершого брата й не полишити свого брата вдову бездітною. (5 Мойс. 25:5—10) Чоловікові також належалось мати діти від своєї жени. Тим то, коли поклик до війська Ізраїля дійшов до нього, якщо він був тільки заручений подружитись з дівчиною, то він не міг бути покликаний аж доки заручення не скінчилось й він був вповні подружений. Але й тоді він не міг був бути покликаний, покіль він жив з нею як подружений чоловік й мав привілей мати дитину від своєї жени й видіти й втішатись нею. (5 Мойс. 20:1—5, 7; 24:5) Жіноча власть до чоловіка перевисшувала вимогу армії, і це задля неї й задля родинного імя. Він мусів дати їй “належність супружжя.” Вона мусіла дати йому його належність.

4. Що може христіянська пара вибрати робити, і то без догани?

⁴ Після великого потопу Бог Єгова повторив Нойові і його родині мандат роджати діти. Але тепер на христіянів не положено ніякого мандату, щоб вони плодилися. Інакше, жадний христіянин не полишився б самітним ані бездітним. Отже ніяка обліґація не існує тепер перед битвою Армаґедоном, щоб мати діти. Щоб триматись вільними для прямої служби Богу в проповідуванні доброї новини про його царство, деякі христіянські пари рішились оставати бездітними, і цим чином уникають отцівських обовязків й тримаються необтяженими. Коли б тепер був у силі мандат від Бога, щоб множитися, тоді всі подружені члени товариства Нового Світу мали б мати діти зараз, й не відкладали б після Армаґедону. Хоч під первісним мандатом множитися від Бога, Адам і Ева не мали дітей в городі Еден протягом часу їх побуту там, то це не було за їх занедбання роджати дітей зараз, що вони були вигнані геть. Жадної подруженої пари не можна критикувати за це, що вона відмовляється або занедбує мати діти тепер перед Армаґедоном.

5. Яка непонятність спричинила целібат в подружжі, й чому їм ніколи не поводилось добре?

⁵ Це не значить, що подружені не повинні мати полових зносин. Цим не кажеться, що перед шлюбом вони повинні зробити угоду й увійти в спільну присягу перед Богом, що вони будуть жити в стані целібату, т. є, не мати полових зносин, а тільки втішатись товариством одно одного. Нехай ніхто не думає, що це підносить подружжя до духового рівня, вивисшує його до несамолюбного стану, і цим чином понижує подружжя інших, котрі мають полові споріднення. Якщо подружена пара не бажає віддавати шлюбної належності, тоді чоловік і жінка не повинні дружитися зовсім й не позбавляти подруга з його природного хотіння. Таким целібатом вони не ставлять свого подружжя на вищому й святіщому рівні від інших. Вони не можуть змінити Божого почесного порядку відносно полу. І тому подружжю в стані целібату ніколи не поводиться добре.

6, 7. Целібат в подружжі спричиняє які суперечності, й яку пораду дає Павло в цім случаї?

⁶ Ті не признають свого подружного життя через сполучення, але вони ступають чесним, праведним кроком. Правдиве подружжя не може бути так званим “Платонічнім-товариством” тільки тому, що кінець світу так близько. Якщо заручена пара думає, що натуральні стичності є тілесні, тоді чому дружитись зовсім? Чому мати когось з противного полу всякого часу у найбільше близькій приватності? Коли це не властивим або будуючим духово зачіпати жінку, то чому жити так близько неї навіть в стані целібату? Будьте натуральними, будьте нормальними, не будьте фальшивими ідеалістами. Не будьте такими як деякі ірляндські католицькі дівчата в новинках, що вони дружаться, але відмовляються мати стичність з своїми мужами, бо вони бажають наслідувати Марію, матір Ісуса й остатись “навсе непорочними.” Апостол Петро поучив їх, щоб вони ніколи не поводились у подружнім житті в такий спосіб, але щоб признавали свого мужа як “пана.” (1 Петр. 3:5, 6) Апостол Павло, котрий щонайменше раз справив апостола Петра, пише:

⁷ “Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. Та задля ухилення перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. Нехай чоловік оддає жінці, яку треба любов: так само й жінка чоловікові. Жінка над своїм тілом не має власти, а чоловік; так же само чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. Не вхиляйтесь одно від одного, хіба що по згоді на якийсь час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходились, щоб Сатана не спокушував вас невдержанням нашим. Це ж кажу по дозволу, а не по наказу. Бажаю бо, щоб усі люди були як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.”— 1 Корин. 7:1—7, НС.

8. (а) Чому вірність в подружжі є важна? (б) Яку пораду дає Петро чоловікам?

⁸ Вічне життя подруженої пари залежить від вірності до її шлюбу. Єгова, разом з його Посланцем, тепер у своїм духовім християнськім храмі й застерігає, що він наближається до суду і буде скорим свідком проти перелюбників. (Мал. 3:1, 2, 5, Да.) Апостол Павло каже, що христіянський муж повинен трактувати свою жену розумно й як товариш в перегонах за вічне життя в новому світу. Ось його слова: “Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудині жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслідники благодати життя, щоб не зупинялись молитви ваші.” (1 Петр. 3:7, НС) Христіянин не буде надуживати своєї жени ні фізично ані духово. Якщо він не помагає своїй жені й дітям набувати життя в новому світу, то як можна сподіватися що він поможе тим, що назовні, зробити це?

9. Як чоловіки повинні любити своїх жінок, і в який спосіб вони можуть показати це?

⁹ Ісус Христос любить свою “невісту,” котра має бути його “женою.” Його подружені послідовники мусять також любити своїх жінок. “Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї. . . . Тим то по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай шанує свого чоловіка.” (Ефес. 5:33, НС) Для деяких колишніх поганів приказ любити свою жінку може звучити дивним, але христіянинові дано приказ робити це. Він повинен любити її ділами як і словами, із наміром “як він може угодити своїй жені” оскільки сумлінно він може. (1 Корин. 7:33, НС) Він повинен сидіти з нею на зібранні, він повинен студіювати з нею Біблію вдома й будувати єдність духового заінтересування з нею. Це може бути трудним з першу або незвичайним!

10. Як можуть чоловіки і жінки підносити щастя одно другого, і яка спільна посілість повинна побудити любов між ними?

¹⁰ Але коли муж починає виявляти любов, він завважує привітливість своєї жени, і він починає любити це. Він буде бажати робити це більше в ширшій мірі. Це станеться нормальним, природним для нього робити так. Він почне оціняти, що показує духа Божого, овоч котрого є любов. Знову, щоб жінка не докоряла свойому мужеві, кажучи: “Ти не любиш мене. Ти ніколи не показуєш цього.” Нехай вона завважує його зусилля дещо з амарасом виявити любов до неї й тоді нехай вона виявить щирість і приємність до цього й нехай висловить оцінення цього, щоб підвисшити його радість. Спільне посідання і однакове посвячення Богу і їх надія набути життя вічне в новому світу, повинна побудити симпатію й любов між ними. Це помагає багато серед клопотів у супружім житті.

11. (а) Чого вимагає слово Боже від жінок, і що занедбання цього принесло? (б) Яка є ціль усіх порад Писання для подружженої пари?

¹¹ Нехай жінка указує глибоку пошану до мужа, признаючи його за свою шлюбну голову. (1 Корин. 11:3) “Жінки, коріться своїм чоловікам, як і Христос голова церкві, і Він спаситель тіла. І як церква кориться Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.” (Ефес. 5:21—24, НС; також Тита 2:3—5) Опріч цього прикладу христіянського собору до Ісуса Христа, христіянська жінка має ще вищий приклад підкорення й послушенства, а це в універсальній орґанізації Божій до Господа Єгови. (Іса. 54:5, АС) Інтересним для жінки завважати рекомендації з 20 березня, 1956 р. третьої Роял Комісії Великої Британії про подружжя і розводи. Між чинниками які побільшають число розводів в Британії й “нова позиція жінок як рівні радше чим нижчі спільники в подружжі.” Можна розумно сподіватися, що знехтування Божого все-мудрого розпорядку для людського подружжя допровадить до клопоту й розбити більше й більше подружжя. Замір усіх порад Божого Слова для подруженої пари є, щоб не тільки провадити їх до спільного щасливого життя, й помогти їм осягнути вічне життя, але також затримати їх разом жити, і помогти їм оминути розвід.— Ню Йорк Тайм, 21 березня, 1956.

РОЗКЛАД ОСНОВ: ЛЄҐАЛЬНО І ПО ПИСАННЯМ

12, 13. (а) На яких ріжних основах закони чоловічі дозволяють на розвід? (б) Але що Ісус каже, що була єдина важна підстава?

¹² Закони країв й народів сьогодні дають розвід на підставі численних причин. Люди котрі втратили або забили свою любов до їх подруга пробують вхопитися за якібудь лєґальні основи, щоб розламати шлюбну звязь. Як от умову брутальність, лінивство, відмовлення шлюбних прав, піянство, невилічені зарази, залишення або занехання, неплідність, содомія, розпуста, кримінальність, несумісність, зміна реліґії, і так подібне, окрім перелюбства. Але чи всі оці є властивою підставою в Писаннях, важні для христіянина? Ісус Христос є Порадником від Єгови для нас. Жидівські фарисеї пробували його цим питанням: “Чи годиться чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?” Ісус не відповів на ці питання на підставі законів Кесаря відносно розводів. Він віднісся до найвищого закону Всевишнього Бога й показав, що є тільки одна причина для розводу-перелюбу, а це моральна невірність.

¹³ “Він же, озвавшись, каже їм: Хіба ви не читали, що хто творив у почині,— чоловіка і жінку створив їх? І каже: тому чоловік покине батька й матір та пригорнеться до жінки своєї, й будуть у двох тіло одно? Виходить, що вони не є вже двоє, але одно тіло. Отже, що Бог злучив, нехай чоловік не розлучує. Кажуть вони йому: На що Мойсей звелів давати розвідний лист і розводитись із нею? Каже їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у почині ж не було так. Кажу ж вам: Хто розведеться з жінкою своєю — хіба за перелюб — та ожениться з іншою, робить перелюб; і хто з розвідкою ожениться, робить перелюб.” (Мат. 19:3—9, НС) “А в господі знов ученики його про це питали його. І каже їм: Хто розведеться з жінкою своєю, і ожениться з іншою, робить перелюб з нею. І коли жінка розведеться з чоловіком своїм, та й вийде за іншого, робить перелюб.” (Марка 10:10—12, НС) “Всякий, хто розводиться з жінкою своєю, і жениться з іншою, робить перелюб; і всякий, хто жениться з розведеною з чоловіком, робить перелюб.”— Луки 16:19, НС.

14, 15. Перелюбство приносить який гріх проти свого власного тіла, і як Слово Боже дивиться на перелюбника?

¹⁴ Перелюбство — це негідність і поламання Божого закону. (Рим. 13:8—10; 2 Мойс. 20:14; Діян. 21:25) Перелюбник є подружений й звязаний разом як одно тіло з його лєґальною парою. Проте чужолоство нівечить те, що Бог злучив разом. Перелюбник відхиляєсь від своєї подруги й робить себе одно тіло з третою особою. Три особі не становлять одно тіло, але двоє становлять одно тіло. Людина будучи одним тілом мусить бути тільки з одним іншим, а не з двома або більше. Промовляючи до помазаних христіян, котрі були членами Христового духового тіла або собору, апостол Павло написав: “Хіба не знаєте, що тіла ваші члени Христові. Узявши члени Христові, невжеж зроблю їх членами перелюбниці. Нехай не буде. Хіба не знаєте, що хто пригорнеться до перелюбниці, той одно з нею тіло? Будуть бо, каже, двох одно тіло. Хто ж пригорнеться до Господа, той один з Ним дух. Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь, проти свого тіла грішить. Хіба не знаєте, що тіло ваше храм духа святого, що живе в вас, котрого маєте від Бога?”— 1 Корин. 6:15—20, НС.

¹⁵ Много із тих до котрих він промовляв були люди подружені. Маючи полові стичності з їх подруженими парами, це не нівечило їх членства у Христовім тілі, бо ж жінка є одно тіло і він є зєдинений з тим, що є його власне. Але коли жонатий христіянин поповнить перелюбство, навіть з реліґійного храму проституткою, то вони роблять щось, чого Бог ні Христос не признають. Вони беруть свої тіла, що належали до Христа й стаються одним тілом з грішником, перелюбником або блудницею. Роблячи перелюбство або чужоложство, христіянин грішить проти свого власного тіла. Він надуживає його проти його власника Христа. Перелюбний христіянин грішить також проти своєї жени, котра є одно тіло з ним. Він ламить свою єдність з нею, і цим шкодить собі, і ненавидить себе тому, що він ненавидить свою жену, котрої тіло він відкидає. Помазаний христіянин не може як член Христового тіла, зробити себе “одним тілом” з нелєґальною особою, з перелюбником або з перелюбницею, простетуткою, бо Ісус не має стичності або єдності з такими нечистими людьми. Хіба що христіянин навернеться і поправиться від своїх неморальних вчинків, інакше він показує, що він воліє єдність, не з Христом, а з неморальною людиною, і так він перестає бути в єдності з Христом. Він не є в одному дусі з Христом. Він перестає бути частю кляси невісти, котра є заручена Христу. Затверджений перелюбник або чужоложник не є христіянином. Він не є Свідком Єгови. Єгова Бог не робить перелюбників або чужоложників бути своїми свідками.— 1 Корин. 5:11—13.

16. Що тільки ломить єдність подружжя, і тому який розвід не звільняє людину дружитися другий раз?

¹⁶ Тому що таке сполучення полу з нелєґальною особою робить замужню особу одним тілом з кимось поза шлюбною єдністю, то це тільки перелюбство дійсно ламить єдність подружжя яким Бог зробив подружених одним тілом. Отже Ісус сказав, що тільки перелюб є підставою, на котрій Бог дозволяє на розвід. Хіба що перелюбство зламає звязь подружжя, тому інакший розвід не є в дійсності уповажнений перед Богом. Розвідні суди цього світу, коли вирішують розвід на підставі іншої причини чим перелюбства, в дійсності не розвязують того, що Бог звязав. Розведені люди далі є як чоловік і жінка. Виходить, що нікотре не є вільне дружитися, бо дружитись вдруге значить поповнити перелюб. Чоловік, що розведеться з своєю жінкою на не підставі перелюбу виставляє її на перелюбство через друження вдруге й також виставляє себе в такий же спосіб. Чоловік котрий ожениться з жінкою розведеною, не за перелюб її або її мужа, поповняє перелюбство з нею, єднається з нею тілом, що ще належить до другого чоловіка.

17. (а) Чому вдова або вдовець вільний дружитися? (б) Що може людське визнання вдови або вдівця зробити, однак які відвічальності вони мусять прийняти?

¹⁷ Смерть розвязує подружжя. Вдовець або вдова є вільні дружитися. “Бо мужня жена з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа. Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меться, коли буде жінкою іншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була жінкою іншому чоловікові.” (Рим. 7:2, 3, НС) Чийсь чоловік (або жінка) може бути звісним як мертвий через війну, або катастрофу, але може бути, що він не зареєстрований як мертвий, щоб можна перевірити смерть. Або якась подружена людина може зникнути на так довго, що закон краю визнає її за мертву. Цим чином людина лєґально визнана вдівцем або вдовою. Така людина може сумлінно знову дружитися. Через таке подруження вдруге вона бере на себе відвічальність за наслідки, й мусить жити в повнім підкоренню новій обліґації. Бог знає акуратні факти й судить згідно з ними, й він вирішує, чи подружена пара людина є відповідна до життя в новому світі або ні. Коли ж людина, що лєґально визнана мертвою появиться знову й бажає щоб лєґальна жена привернула до нього, тоді справу треба спростувати в суді. Під такими обставинами, хто дружиться з особою, що тільки лєґально визнана за вдівця або вдову, той мусить рискувати зустрінутись зі всяким зворотом подій.

СЛАБКІСТЬ, НЕЧИСТОТА, БОЖЕВІЛЛЯ, ЗМІНА РЕЛІҐІЇ

18. (а) Як Божий закон і чоловічий закон ріжниться відносно важливості як підстави для розводу? (б) Відносно штучного запліднення?

¹⁸ Жидівський закон рабінів підкреслював задачу подружнього акту. Він дозволяв жінці на розвід від її мужа котрий, задля фізичної неспроможності, не міг дати їй ці вимови через період шість місяців. Також чоловік міг розвестись з жінкою якщо вона не могла роджати дітей. Але ж таку слабкість з боку чоловіка Ісус не признавав за підставу для розводу. Весільна процедура, яку лєґально виконано перед свідками, зробила подружжя обовязковим і важним, як от Адама і Еви в Едені. Де чоловік є слабким сьогодні, то подружена пара в їх бажанні мати діти може погодитись, щоб жінка прийняла насіння від другого чоловіка через штучне запліднення. Деякі суди вже признали, що таке штучне запліднення є перелюбством і ті діти народжені таким способом є незаконного ложа. Іноді Британська Роял Комісія про Подружжя й Розводи поручала як підставу на розводи, коли жінка приймає штучне запліднення через давця насіння без згоди її мужа. Такий розвід бувби згідний з Писаннями. Але коли муж погодився на це, тоді це була б підстава для виключення обидвоїх чоловікн і жінку. Чому? Тому що це є фактичне поповнення перелюбу, як чоловіка так і жінки, бо вони згодилися на неморальний чин. В дійсності чоловік дав її другому чоловіку приймити насіння з парування, а жінка віддала себе чоловікові, що не є її муж, щоб статись матерю дитини іншого чоловіка з котрим вона не була одно тіло. Це шлях перелюбства, і цей факт, що чоловік приймає дитину, не опрокидає факту, що він погодився на перелюбний чин його жени.— 3 Мойс. 15:16—18, 32, 33; 19:20; 4 Мойс. 5:12, 13, НС.

19. Які приклади в Писаннях показують, що неплідність є підставою для розводу?

¹⁹ Ані жінки неплідність не є дійсною підставою для розводу. Задля її неплідності через многі роки, навіть більше як двацять пять років, Авраам не розвівся з Сарою, ані Ісаак з Ребекою, ані Яків з Рахелею, ані священик Захарія з Елисаветою.a Сини Ноя не розвелися з своїми жінками за неплідність протягом всіх років, як ковчег будувався й аж два роки після потопу. (1 Мойс. 6:18; 11:10) Ані Єгова не розвівся з своєю “жінкою”, універсальною орґанізацією, тому що вона була неплідною й непородила Месії більше ніж чотири тисяч років.— Іса. 54:1—13.

20. (а) Як Слово Боже говорить про нечисте полове збочення? (б) Однак чому вони не є підставою для розводу з наміром подружитися другий раз?

²⁰ Содомство (або неприродні зносини чоловіка з чоловіком як з жінкою), Лесбіанізм (або полове сполучення між жінками), і бестіолюбство (або неприродне полове сполучення чоловіка або жінки з твариною) не є біблійною підставою для розводу. Вони є огидні, нечисті, і Божий закон для Ізраїля осуджував на смерть тих, що поповнили такий злочин, і цим чином драстично викидав їх із собору Божого. Але такі чини не становлять перелюбства з противним полом, роблячи нечисту людину одним тілом з другою противного пола. (Рим. 1:26—32) Кара за таку провину є виключення з собору. Такий христіянин знайдеться осторонь небесного царства й Божого нового світу, а це — винищення як звірів від усякого будучого життя. “Думання бо тілесне — смерть.” “Це значить ворогування проти Бога; законові бо Божому не кориться, та й не може. І ті що угоджають тілу не можуть угоджати Богу.” Вони не можуть осягнути вічного життя від нього. (Рим. 8:6—8; 1 Корин. 6:9, 10; Галат 5:19—21) Такі огидні речі поповнені подругом можуть зробити життя незносимим для чистої жонатої людини й це є підстава для розлучення тільки, хоч деякі суди дають розвід на такїй підставі. Таке разлучення не звільняє людину дружитися знову і увійти в перелюбство. Пише Павло: “Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. Коли ж і розлучиться, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помириться, та й чоловік, щоб з жінкою не розлучався.” (1 Корин. 7:10, 11, НС) Тільки коли котре з розлученої пари поповнить перелюбство під непором розлучення, тоді буде біблійна основа для невинної людини податися о розвід і бути вільною знов женитися.

21. (а) Чому умова слабість або невилічена, огидна фізична недуга не є основою для розводу? (б) Радше, такі обставини постачають нагоду для вживання чого?

²¹ Коли б подруг стався умого хворим або дістав невилічену недугу або якусь огиду, то це не є правдива підстава шукати розводу. В такім случаї цю нещасну особу муситься трактувати як ушкодженого члена своєго тіла, або як свою дитину. Такий подруг повинен бути трактований з властивою дбайливістю, й не може бути відтятий від споріднення лєґальним розводом. Помимо недуги, слабий подруг стається одним тілом з тим, що здоровий і заслуговує на повну обслугу й вірність так як його власне тіло. Це показує любов до свого тіла й помагає злегшити страшну ситуацію, радше чим погіршати її. “Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як своє тіло; хто бо любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто бо ще ніколи тіла свого не зненавидів, а годує і гріє його, як Христос собор свій, тим що ми члени тіла його. Того то покине чоловік батька свого і матір, і пригорнеться до жінки своєї, і будуть в двох одно тіло.” (Ефес. 5:29—31, НС.) Вірний друг не покине своєї пари в часі слабості, будь вона умова або фізична. По Божому законі, то здоровий не є вільний робити це. Неєманова жена не була звільнена від мужа через те, що він був хворий на проказу, котра то страшна недуга могла бути виліченою тільки чудом Всемогучого Бога. (2 Цар. 5:1—4, 8—14) При шлюбі така пара звичайно обітовує це одно одному чи то в добрі чи у злиднях.

22-24. (а) Чому зміна або ріжниця в реліґії не є основою для розлучення або розводу? (б) Яку пораду Павло дає подруженим в таких обставинах, і що повинно вирішати чи христіянин повинен лишати свою невіруючу подругу?

²² Деякі законні суди дають розвід на підставі зміни в реліґії зі сторони подруги. Та це не годиться перед Богом і Христом. В такій справі суд припускає, що при подружені, чоловік і жінка, були членами одної реліґії, отже коли тепер одно змінює реліґію, то цим творить дуже важну трудність в домашнім житті. Через прийняття нової реліґії, той що змінив стається невірним до реліґії свого подруга. Хоч це може бути гірке досвідчення для подруга, що зберігає попередню реліґію, то це не є дійсна причина для розлучення чи то при помочі суду чи спільної згоди. Про це Павло пише:

²³ “Коли котрий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпускає її. І котра жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпускає його. Освячується бо чоловік невіруючий в жінці, і освячується жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же святі. Коли ж невіруючий розлучиться, нехай розлучається брат або сестра у такому; у впокою бо викликав нас Бог. Як бо ти знаєш, жінко, що спасеш чоловіка? Або як ти знаєш чоловіче, що жінку спасеш?”— 1 Корин. 7:12—16, НС.

²⁴ Отже ріжниця в реліґії, чи то перед або опісля шлюбу, не є причиною чому подружена пара мала б розлучатись. Це не є підстава для розводу, яка б звільнила їх дружитись з іншими. Якщо чоловік увірує й прийде до Божої правди заки його жінка прийде, то він повинен триматись своєї жени, якщо зміна його реліґії не робить ріжниці для неї, або навіть коли вона противиться. Річ в тому чи вона бажає дальше жити з ним серед обставин, котрі він, прийнявши правду, повинен поліпшити. Якщо так, то він не повинен лишати її. Будучи з нею, це дає йому нагоду говорити про правду їй, або принаймі жити в правді перед нею, й можливо цим чином помогти їй прийняти правду й отримати спасення в новому світі Божому. Цей привілей відноситься також і до жінки, котра вірує в правду й ще остається з своїм мужем.

25. Як Бог вважає дітей такого подружжя, і як повинен віруючий подруг трактувати невіруючого?

²⁵ Коли невіруючий є “одно тіло” з віруючим, тоді невіруючий задля цієї самої причини набуває дещо признання від Бога Єгови. Бог вважає їх дітей, не як нечисті, але як святі, й віруючий буде пробувати виховати їх в правдивій святості, так що у віку розуміння, вони також із свого власного вибору посвятять себе Богу через Христа. Невіруючий автоматично не стає святим або одним із Божих святих, але віруючий друг посвятив себе Богу й трактує невіруючого із тієї точки погляду. Освячений віруючий буде згідно трактувати невіруючого, як би Бог хотів цього, а це все, щоб помогти невіруючому бачити й прийняти правду й також прийти в споріднення з Богом.

26. (а) До чого може несправедливе трактування заставити робити, але чому це не є підстава для поновного подружжя? (б) Який повинен бути напрям розділеної пари, як це показують слова Лабана?

²⁶ Якщо невіруючий не відповість на це освячуюче трактування, то й це не є причина лишати його. Крок до розлучення мусить або повинен взяти невіруючий. В деяких случаях цей крок може бути через цілковите опущення невіруючо тому шо він трактує віруючого так погано, що життя остане незносимим. Але і в случаї коли віруючий може відлучитися через якесь непорозуміння, то віруючий мусить оставати самітним поки відлучений невіруючий поповнить неморальність і цим дасть грунт для властивого розводу. (1 Корин. 7:10, 11) Віруючого нахил до розлученої подруги може бути висказаний Лабановими словами до Якова проти всякого переступу шлюбного союзу: “Нехай вартує Єгова між мною й тобою, як ми розійдемось різно один з одним.” (1 Мойс. 31:49, НС) Бог Єгова завважує чи є який переступ в шлюбній угоді. Він розглядає хто є винуватим й вирішує чи є ґрунт в Писаннях для розводу, щоб звільнити людину від шлюбу. Це мусить бути, не так зване “духове перелюбство,” але фізичне перелюбство.

27. Чому духове перелюбство не є підставою для біблійного розводу, і чому воно властивим для віруючого дальше жити з невіруючим?

²⁷ Вдухновенний Яків писав: “Перелюбники й перелюбниці! Хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.” (Якова 4:4, НС) Але ця духова перелюбна спільність із світом не є ґрунт для розводу. Чому ні? Тому що ця спільність не робить нікого “одним тілом” з противного пола через перелюбство. Правда, невіруючий є приятелем цього світу. Одначе, апостол Павло не арґументує, що віруючий має право й добру причину полишити невіруючу подругу. Протилежно, це звершенно є властивим, й зовсім морально, для них дальше жити разом, якщо невіруючий погодиться на це. Таким суспільним життям, то невіруючому можна помогти до спасення в новому світі, котра то поміч не була б можливою коли б вони не жили разом властиво і коли б віруючий глядів через пальці на духове перелюбство своєї світської подруги.

СПІВЧУТЛИВЕ ТРАКТУВАННЯ ПОДРУГИ

28. (а) Обмеживши розвід до перелюбства, то це не дає тій парі якої свободи? (б) Як деякі людські закони є односторонні в порівнанні з Божими законами?

²⁸ Христос ограничив підставу для розводу, який звільняє людину для поновного подружжя, до перелюбства. Це не дає жадній подруженій парі дозволу надуживати або занедбувати одно одного. Це ограничення до перелюбства тільки підкрислює божественне розпорядження, що подружена пара є одно тіло, і вони повинні триматись разом у спільній опіці, чи прийде лучше чи гірше. Це є декрет непомильного і найвищого Судді Подружжя. В деяких краях закон не робить перелюбства з боку чоловіка лєґальним ґрунтом для жінки розводитись з ним, проте він постачає що тільки з неморальною жінкою можна розводитись за перелюбство. Але згідно з Божим правилом через Христа, коли чоловік неморальний, це дозволяє жінці відставити його геть законно й звільнити себе від шлюбу без поповнення перелюбства. Тому то Ісус сказав: “Хто розводиться з жінкою, і ожениться з іншою, робить перелюб з нею. І коли жінка розведеться з чоловіком своїм, та вийде за іншого робить перелюб.” (Марка 10:11, 12, НС) Отже Ісус не визначував для чоловіка відмінний рівень від його жени, коли він сказав свою проповідь на горі: “Хто розведеться з жінкою своєю, хіба за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” (Мат. 5:31, 32, НС) Бог не є односторонний. Для нього перелюбство з боку чоловіка є таке, як й те, що жінка поповнить.

29. Чому чоловік не може дивитись на жінку з бажанням мати сполучення з нею?

²⁹ Тому нехай чоловік не жадає другого чоловіка жінки, ані нехай не глядить на жадну іншу жінку з бажанням мати з нею сполучність, яку він винен виключно своїй жені. Нехай же бережеться бизнесовець проти дружби з своєю секретаркою, що так часто стається, або чоловік в офісі нехай бережеться, щоб він не залюбився з леді-секретаркою, подруженою або самітною, і нехай не розпустує з нею. Ісус сказав: “Чували ви, що сказано старосвітським: Не чини перелюбу. Я ж вам кажу: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм.” (Мат. 5:27, 28, НС) Він вже провинився в очах Бога, котрий читає серце. Хоч це є перелюбство в чоловічім серці й хоч він не може бути розведеним з своєю женою на цім ґрунті, то жадібність до когось іншого чим своєї дружини, як його не затамувати, провадить до фізичного перелюбу.

30, 31. (а) Коли може невинний подруг простити другому, що согрішив? (б) крок повинен взяти собор де таке прошення є наділене? Де відмовлено?

³⁰ Якщо чийсь подруг поповнить перелюб, то подруга має право простити й не скаржити про розвід, якщо винуватий покаже властиве покаяння й щиро просить простити йому й обітовує, що він не повторить і буде вірним своїй парі, тоді винуватий мусить бути виключений собором й невинна подруга є уповажнена св. Письмом отримати лєґальний розвід, якщо можливо або цього бажає. Це є приватна справа. Якщо, скажім, чоловік простить своїй жінці, і дальше дає її шлюбні вимоги, вповаючи на Бога, щоб він простив її, тоді тут нема причини для жінки, котру він трактує як “одно тіло” з ним, бути виявленою й покараною христіянським собором через виключення, і цим чином знівечити поновне зєдинення через милосердне прощення. “Ненависть сварню роздуває, любов же всі гріхи покриває.” (1 Прип. 10:12, ПС) “Перше усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.” (1 Петр. 4:8, НС) “Брати, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги спасе душу його від смерти і покриє множество гріхів.” (Якова 5:19, 20, НС) “Коли ж прогрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох свідків, або трьох, стало кожне слово.” Якщо грішник відмовиться послухати навіть наглядаючого комітету христіянського собору, котрого грішник є членом, тоді він мусить бути виключений, каже Ісус — Мат. 18:15—17, 21, 22, НС.

³¹ Якщо, в наслідуванні Бога і в послушенстві до Христа, чоловік простив своїй наверненій жінці й стримався від покарання її законом, як це він міг зробити, то як собор має право карати її екскомунікацією й поставити духову перепону між чоловіком і його женою, котру він пробує зреформувати? Собор повинен кооперувати в такому змаганні реформи. Але що робити коли чоловік заки рішить простити своїй жені, собор виключить її? Якщо чоловік опісля простить її задля біблійної причини, то це не конче автоматично звільняє екскомунікацію її від собору, бо ж справа тепер знаходиться в руках собору. Вона мусить справлятись прямо з соборним комітетом й мусить задоволити його взявши потрібні кроки, щоб прийняли її назад в собор. (Порівнай параґраф 41, останні чотирнацять рядків.) Подібне справленняся зі справою бере місце, якщо це вірна жена прощає мужеві, не під жадним примусом або наполяганням або загрозою з його сторони, але за його щире бажання навернутися і помогти привернути її мужа духово. “Жінка над своїм тілом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка.” (1 Корин. 7:4, НС) Отже протягом часу в якому вона доказувала його щирість й цілковите навернення й змагання поправитись, вона буде пильно чувати відносно його поведінки й помогти йому затримати моральну й духову чистоту, відповідно спілкувати з христіянським собором.

32. (а) Яким напрямом мусить прощаючий чоловік ступати якщо він не бажає акції з боку собору? (б) Яку акцію повинен взяти собор проти такого що з ним перелюбство поповнене?

³² В случаї вірного мужа, певна річ можна сподіватись, що він поставить свою жену на спробу, й пильно вважати ме на неї і помогати їй стриматись від повторення гріха, й собор буде сполягати на нього, що він поступить так. Інакше, собор уважати ме, що він провадить не властиво своїм домом і тому не є уздібнений занимати уряд духового дозирателя в соборі. В такім случаї, собор знову вмішається, тому що він не провадить справами свого дому в христіянсьий спосіб, й возьме акцію проти чоловіка і жінки. Особа з якою перелюбство зроблено можливо є членом собору. Якщо так, тоді та особа мусить бути виключена і позбавлена привілею служби і позиції і христіянського товариства. Якщо після виключення та людина покаже овоч покаяння і шукає дістатись назад до собору, тоді її можна знову прийняти і поставити на довгу спробу, найменше на рік, і тоді якщо добре поводиться, можна усунути обмеження наложені на неї і вповні привернути назад.— 1 Корин. 5:1—5, 13; 2 Корин. 2:5—11.

33. Від якої відповідної акції прощення з боку невинного не схороняє винну подругу?

³³ Коли собор не виключив винуватого, тому що невинна особа простила перше, то це не значить, що винувата подруга не є і не може бути позбавлена відвічальностей служби або служебних привілеїв в соборі. Тут не про екскомунікацію, а про кваліфікації для позиції особлившої служби в соборі розходиться. Винувата подруга через перелюбство, мильно представляє собор й позбавляє себе і не повинна бути затримана в жадній представничій позиції. Невинного прощення не схороняє винуватого від сили і дії собору усунути дискваліфікувану особу і поставити в уряді людей понад докір і спотикнення іншим.

34. Які є деякі в Ізраїлі приклади, що чоловіки прощали винуватим жінкам?

³⁴ Прощення винуватій особі пригадує пророка Осію, котрому Єгова наказав взяти його перелюбуючу жену назад і котрий в послушенстві зробив так. (Осії 1:3—6; 3:1, 2) Довго перед тим, за часу Ізраїльських суддів, невідомий Левіт подорожував далеко й взяв свою перелюбну наліжницю назад, але не щоб робити проституцію з нею. В Бенявиновім (Веніаміновім) місті Гивії він віддав її юрбі, яка обступила дім де він заночував. Але він не виставив її на милосердя юрби, тому що він не любив її. Він зробив це тільки тому, щоб затримати свою святу службу як Левіт від зневаги через насильне Содомство. Він не одобрив насилування юрби його жени або наліжниці. Обурений, він зробив цю справу визовом перед всім народом Ізраїля. Він порушив затривожених одинацять родів Ізраїля, щоб вони покарали винувате місто і рід Беняминів війною, яка майже цілком знищила винувате покоління. Це виправдило інших одинацять поколінь, як підтримуючих чистоту народу. Суддів, розділ 19 і 20.

35. В случаї брата в Коринтії, хто поповнив чужоложство з його батька жінкою, і що спонукало Павла наложити кару тільки на винуватого чоловіка, щоб він був екскомунікований?

³⁵ Відносно справлення перелюбства апостолом, в 1 Коринтян 5:1—13, Павло приказав тільки чоловіка винуватого за чужоложство викинути зі собору, як заквашений трійливий вплив. Якщо жінка була членом собору, то чому Павло, маючи апостольський авторітет, також не приказав соборові виключити рівнож винувату жінку в такому случаї? Вона була жінкою винуватого батька, і апостол Павло поважав трактування яке чоловік дав своїй винуватій жінці. Тому це тільки покаяного чоловіка Павло пізніше радив соборові привернути його й спасти від Сатанських замірів.

36. Чому фінансові відшкодовання не можна брати за перелюбство?

³⁶ Це прощення подруженої подруги, яка покається, є радикально відмінне від того, щоб дозволити жінці поповнити перелюбство, а відтак колєктувати що називають “жіноче відшкодовання” від її насильника. Деякі многоженці тримають багато наліжниць задля виразної цілі, щоб робити простетуцію, а тоді брати “жіноче відшкодовання” знову й знову за ту саму наліжницю. Це ще гірше ніж робити простетуцію із своєю власною дочкою. (3 Мойс. 19:29, НС) Якщо людина з прощенням приймає помилкову подругу назад, то це повинно робитися без вимоги відшкодовання. Приймати фінансове відшкодовання значить прощати перелюб, щоб торгувати ним. Прощати вину бев фінансової винагороди затримує невинного чистим. Цим чином він оціняє більше гріховність нечистого радше чим комерційну користь через лукаву простетуцію жінки.

37. Що може робити той, котрий заки прийшов до правди, подружився другий раз на підставі небіблійного розводу, і чому?

³⁷ Заки хтось прийшов до пізнання Божої правди й його вимог, чоловік міг мати лєґальний розвід з його подругою на основі Писання й так знов одружитися. Якщо ця особа тепер тримається нового подружжя й прийняла вість Царства, христіянський собор не може робити нічого, щоб переіначити стан подружжя. Він мусить прийняти його в цивільнім стані у котрім Божа вість знайде його, вповаючи на Боже прощення за його злочинність заки він знав лучше, його несвідомі гріхи. Але христіянський собор мусить вимагати, щоб він жив по правді до його обліґації в його другім лєґальнім подружжі. Інакше, не можна вірити, що його посвята Богу була прийнята і йому не можна наділяти хрещення у воді.

38. Якщо христіянин бажає розвестись з невірною посвяченою подругою, то що повинен перше зробити собор?

³⁸ Якщо жонатий христіянин поповнить перелюбство, христіянський подруг може бажати розвестись. Але, щоб не принести зневагу на людей Єгови через нечисту невірність одного з його свідків, то христіянський собор перше екскомунікує невірного члена. Тоді чистий, невинний подруг може публично йти до суду проти невірного, як такого, що тепер не є членом собору, не є одним із Свідків Єгови. Отже тоді теократична орґанізація не терпить ганьби від публики.

39, 40. (а) Якщо не біблійний розвід отримано, то що мусить собор спостерегти відносно того, що розвівся, і коли взяти акцію? (б) Чому покаяний після небіблійного розводу не є вільний женитися знову?

³⁹ Виходить, що завданням христіянського собору є розглянути основні причини для розводу члена або подруженої пари в соборі. Якщо причина є небіблійна, тоді собор мусить уважати на поступки розведених опісля. Неморальність у справі розводу не все може бути зазначена в петиції про розвід або в судовім вироку. В деяких краях причина дозволу на розвід може бути зазначена як injures graves et publiques (“серйозне й публичне ушкодження”). Майже все це значить перелюбство, одначе, щоб схоронити невинного, котрий може бути ушкоджений через зневагу або публичний амбарас, ґрунт для розводу може бути висловлений так. Собор повинен довідатись про справдішню причину. Він не може екскомунікувати жадного члена тільки за розвід, що не на підставі писання, але якщо той член знову подружиться вдруге перед смертю або поповненням неморальності розведеної подруги, тоді собор повинен виключити цього члена за перелюбне подруження.

⁴⁰ Коли христіянин тільки просить Божого прощення за крок, який він взяв і по писанні розвівся з своєю подругою, то це не звільняє його, щоб він женився знову. Це що йому прощено його гріхи в загалі не касує ані не уневажнює лєґальне подружжя на підставі небіблійних причин. Це не змінює його шлюбного стану. Коли так, тоді розвідник другої небіблійної основи не поповнив би перелюбу через подруженняся другий раз. Памятайте це: що Подружжя розбите через небіблійний розвід, чи то перед або опісля посвячення Богу, в дійсності не розвязує в Божих очах через прохання о прощення гріха; не більше, як Боже прощення гріхів кримінальника у вязниці не касує його засуду у вязниці й не звільняє його вийти геть з вязниці на волю. Отже дружитися другий раз без дозволення Писання або авторітету, це перелюбство і собор виключить такого правопорушника. Також, якщо христіянин подружиться з світською особою, що була розведена не на підставі писання, тоді той христіянин поповняє чужоложство й повинен бути виключений.— Рим. 7:2—4; 1 Корин. 7:39.

41. Що невластиве подружжя другий раз робить для невинної сторони, котра остається самітною? (б) Яку акцію муситься взяти відносно партії, що невластиво подружилась другий раз, і від чого така особа буде позбавлена на все опісля?

⁴¹ Невластиве поновне подружжя робить розвід правосильним й звільняє невинну особу пробувати в соборі і оженитися, якщо та невинна особа вирішить зробити це. Одначе, той, що невластиво подружився другий раз, мусить бути виключений як перелюбник, і це приводить його до грізних обставин, які загрожують його вічному існуванню. “Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто це чинить.” (Прип. 6:32, ПС) Тільки прийняття його назад може спасти його. Але не по писанням подружена людина може бути вповні прийнята назад в собор за лише покаянняся. Вона, після приймлення її, мусить бути підданою на довгий період випробування, що найменше на рік, щоб дозволити їй показати овоч щирого покаяння разом із правдивою пошаною до подружжя. Її лєґальний шлюб ще є правосильним й мусить мати властиву лєґальну основу, щоб бути звільненим в суді. Навіть коли його попередня, непописанням розведена жінка умре, або подружиться знову, після того, як він подружився, то він не є автоматично прийнятий назад. Він ще мусить навернутись, визнати гріхи, зробити аплікацію про прийняття його назад і підкоритись періоду спроби. Якщо покаяний видасть властивий овоч і властиво сповнить свої обліґації в новім лєґальнім подружжі, і якщо тоді він вповні є прийнятим в собор, то він опісля на все дискваліфікований занимати який-будь уряд, зразковий, відвічальний або привілей в соборі. Його приватна минувшість в правді не була добрим зразком.

42. Чому ті, що тримають Богом-наложений обовязок, є щасливо подружені?

⁴² Подружжя правдиве й чисте, це привілей від Бога Єгови. Він самий приготовив його, і “нема неправди в йому.” (Пс. 92:15, АС) Щасливі ті христіяни котрі є вірними до Богом-наложених обовязків для їх подружжя. Вони підтримують правдиву гідність і пошану цієї божественної інституції. Вони приймають до серця христіянський приказ: “Чесна женитва у всіх і ложе непорочне, блудників же і перелюбників судити ме Бог.” (Жид. 13:4, НС) Вони втішаються не тільки приємностями тілесного споріднення, але головно духовими нагодами в яких ця близька єдність двох полів допомагає їм. Це сповняє ідеальність подружжя й заслуговує на Боже одобрення й благословення. Воно робить подружжя помічним в набутті спасення й в службі Найвищому Богу. Це виправдує Бога Єгови в любім установленні цієї провізії для чоловічої втіхи і для сповнення божественного заміру.

[Примітки]