‘А Хто Не Жениться, Лучше Робить’

1. (а) Що доказує, що нежонатий чоловік не є півчоловіком? (б) Яку наречену Ісус Христос буде мати?

ПОДРУЖЖЯ має радощі і благословення, які Бог призначив йому. При помочі принад, які він сотворив між полами, то це нормальна річ для чоловіка і жінки дружитися, не вилишуючи навіть й христіянів, котрі в тілі. Одначе, відносно христіянів Слово Боже не бере поглядів від якогось племя або людей, що чоловік не досягає свого повного стану хіба він одружений, і тому коли він не одружений, то він тільки половина чоловіка. Взяти цей погляд значило б принижити Ісуса Христа, бо ж він умер чистий, самітний чоловік, у віку трицять три з половиною років. Він умер нежонатий згідно з волею його небесного Отця. Але своєю само-контролею й послушенством він набув духову “невісту,” собор із 144,000 вірних послідовників, котрі люблять його вищою любовю ніж чоловік жінку, або як муж жену. Його духова невіста, котру Отець віддасть Синові в небесній красоті й сяєві є єдина жена, яку Єгова Бог уповажнив Ісусу Христу мати.— Йоана 3:29; Одкр. 19:7; 21:2, 9—14.

2. Які інші приклади ми маємо про Божі слуги, котрі не були подружені?

² Молодий пророк Еремія стримався від подруження, тому що Бог Єгова, як батько, заборонив йому дружитися й мати діти оскільки це був “час кінця” для Жидівського царства з лінії Давида. (Ерем. 16:1—4, АС) І апостол Павло не набув собі “з власти сестру-жінку водити, як інші апостоли, й брати Господні, і Кифа.” (1 Корин. 9:5, НС) Цю високо-взнеслу причину, чому многі христіяни при “кінці часу” цього лукавого світу остаються самітними муситься розглянути, і коли її зрозуміти, вона здобуває, не зневагу, але високу пошану.

3. (а) Що повдовілі подруги можуть рішати, й чому подружені христіяни можуть бути духово непорочні? (б) Задля якої сильної причини дехто остається непорочним?

³ Христіянин стративши подругу через смерть може знову дружитися, а може рішити не робити цього. В случаї христіянської жінки, “як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господі,” [або якщо він є в єдності з Господом]. Щаслива ж коли так пробувати ме по моїй раді.” (1 Корин. 7:39, 40, НС) Одружений христіян може оставитись духово чистим до Христа, не ставшися перелюбним приятелем до цього світу й його жінок систем; “Це що не опоганились з жінками, вони бо чисті.” (Одкр. 14:1—4, НС) З похвальною невинністю много христіянів, непорочні мужчини або женщини, можуть вибрати остатись самітними, хоч і не робити обіту. Вони остаються непорочними, не тому, що таке є христіянське право, “що забороняє женитися” в цім “часі кінця,” в цім “останнім періоді.” (1 Тим. 4:1—3, НС) Товариство Нового Світу не має такого правила. Воно дозволяє по Писанням свободу дружитися перед битвою Армаґедон. Сильна причина що спонукує оставати самітним є царство Боже.

4. Як дехто робить себе скопцями ради царства Божого?

⁴ Ісус називав таких добровільно непорочних скопцями. Після того як він сказав своїм ученикам, що перелюбство було підставою на якій Бог дозволяє на розвід, його ученики розсудливо сказали: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитися.” Відповідаючи на цю замітку, Ісус сказав: “Не всі зміщують слово це, а кому дано. Єсть бо скопці, що з утроби матерної родились так; і є скопці, що скопились від людей; і є скопці, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.” (Мат. 19:10—12, НС) Вони не роблять себе скопцями через фізичну кастрацію, як це зробив реліґіоніст Оріґен, котрий видав сексапля “Старого Завіту” в третьому столітті. Це вони роблять через постановлення в їх серці, добровільно тримати себе фізично в нежонатому стані, як ті скопці, котрі не могли женитися в стані самітному. Що тримає їх від подружжя не конечно є обітом целібату ані само-кастрація, або якась фізична нездібність, але це непобориме бажання пристосувати себе до служби царства Божого оскільки це можливо, і тим більше тепер, коли Царство було установлене в небесах в 1914 році і “ця добра новина про царство” мусить бути проповідувана по всій залюдненій землі для цілі свідкування всім народам, тому що цілковитий кінець цьому засудженому світу постійно стає ближчим.

5. Як людина отримує дар самітності?

⁵ Як це самий Ісус каже, не всі христіяни умішають пораду про доцільність не дружитися під сучасними непевними, незвершеними, злом-заповненими обставинами. Тільки ті, котрі “мають дар” роблять це. Дар? Так, але не ті, що народилися скопцями або через якесь чудове наділення сили від Бога. Привілей оставати нежонатим є дар, який Бог наділяє всіх самітних одиниць, котрі стались послідовниками його Сина Ісуса Христа. Але не всі користають із цього дару; не всі роблять місце для нього. Однак є много, котрі беруть під розвагу всі подробиці й обставини, які мають до чинення з ними, як христіяни, й також службу й привілей Царства, які є поставлені перед ними. Вони глядять наперед, щоб зрозуміти які наслідки з певного поступу діяльності або певні життєві споріднення з другими можуть бути. Вони важуть стан подружжя й його завдання й обмежування до стану самітного і його можливостей, все це відносно дорогоцінного “стану” служби для Єгови. Після серйозної студії справи, вони роблять розумне рішення, остати якими вони є, самітними. Тоді вони оминають заплутання, яке може зобовязати їх полишити їх самітність.

6. (а) Як це наповняє їх самітність, й які благословення слідують із цього? (б) Як це скріпляє їх в вирішенні?

⁶ Заповнити цю порожність, яку вони можуть натурально відчувати задля того, що вони не мають олюбленої подруги, вони плянують й стараються сповнити їх життя всією службою до Бога, що вони можуть, ставшись повно-часними слугами його, якщо це є можливим, приймивши всі зобовязання служби, які вони можуть. Тримаючись вповні зайнятими в божественній службі, це тримає їх серця і їх ввагу прикованою до пильної роботи яка тепер має виконатись в короткім останнім часі. Це само-пристосування нагороджає їх радістю й благословенням, яке зрівноважує все, що їх тіло може часами переконувати, що вони втрачають через це, що вони не подружені з христіянською подругою. Самоконтроля — це один із овочів духа Божого, одна із важних річей, які кожний христіянин мусить додати до свого знання, віри й чесноти. Тому вони особливше виробляють овочі духа самоконтролі, щоб триматись їх самітності. (Галат 5:22, 23, і 2 Петр. 1:5, 6, НС) Вони зміцняють й укріпляють цю особлившу само-контролю дивлячись на користі, якими вони втішаються, й небажаними речами, які вони оминають через це. Окрім того, вони плянують й роблять провізії, щоб втішатись їх самітністю ущерть, щоб отримати найбільші користи з його. Це не самолюбство. Воно не позбавляє когось іншого з противного полу із зобовязань, але це радість яка їм належиться, підчас коли вони лишають подруженим парам привілей втішатися тим, що їм належиться. Головна ціль цього є щоб угодити й прославити Бога Єгову і на добро Царства Христового.

7. Які гарні приклади мають самітні, і чому їх не треба жалувати?

⁷ Наприклад, є сотні христіянських жінок, що йдуть самітні на чужі місійні поля. Місцеве населення дивується, як вони можуть бути самітними, й подружені туземні жінки можуть жалувати цих місіонарів, що вони переходять велике позбавлення й труднощі. Але при помочі духа Єгови вони віддають себе вповні для місійної праці й зазнають невисказані радості. Їх не треба жалувати. Противно, вони можуть пожалувати многих туземних жінок, що вони подружені серед існуючих обставин, вони не жалують себе, вони чуються як дочка Ефтея чулась.

8, 9. Як дочка Ефтея гляділа на обіт, який зробив її батько відносно неї? (б) Які благословення були її, і що подібна самітність досягає й набуває сьогодні?

⁸ Коли Суддя Ефтей батько її сповістив новину про перемогу в битві, то це зобовязало його посвятити її на життя самітності в повній службі в домі Єгови, але чи вона жалувала себе? Судіть із відповіді її: “Батеньку мій! коли ти одверз уста твої перед Єговою, так чини зо мною як промовив єси. Дав же таки тобі Єгова помститись над ворогами твоїми Амоніями.” Вона мала щось справжнє оплакувати й вона оплакувала непорочність, що вона мала бути посвячена й віддана у сповнення Ефтейового обіту, але тільки на короткий час, два місяці на самоті з її дівчатами товаришками.

⁹ Після того вона віддала себе на повну службу в блаженнім домі Єгови. Вона вмерла самітною, й без надії на втіху подружного життя в Божім новім світі, коли вона воскресне із мертвих. Але, О, який рекорд вона зробила для себе у виправданні правдивого суверена над небом й землею! Й коли вона жила в своїй невинності в домі Божому, вона постійно отримувала заохочення бути вірною в її привілею і близько Бога. “Що року в рік ходили Ізраїльські дівчата голосити по дочці Ефтея Галаадянина, через чотири дні в році.” (Суд. 11:34—40, НС) Самітність підтримувана ради Божої справи, не щоб увязнити себе в якімось монастирі або закладі, але ради проповідування вістки про Царство прилюдно й від дому до дому, здобуває Боже одобрення й похвалу від тих, котрі посвячені Богу. В Писаннях чотири дочки филипа місіонара, похвально згадані як “дівчата, що пророкували.”— Діян. 21:8, 9, НС.

“КОЖНИЙ МАЄ СВІЙ ДАР ВІД БОГА”

10, 11. (а) Для кого самітність є найлучшим шляхом? (б) Для кого подружжя?

¹⁰ Подружене життя має свої втіхи, задоволяючі привілеї, а це дар від Бога. Самітність, також, має свої особливші привілеї нагороди, а це є дар від Бога. Котрого дару ви бажаєте? Павло дискусуючи це, писав: “Бажаю бо, щоб усі люди були, як я сам [не водити за руку ніякої сестри як жінку]. Тільки ж свій дар має кожен від Бога, один так, другий так.” Тоді звернувши свою увагу від жонатих христіянів і їх дару, Павло поручив свій необтяжений стан для нежонатих, кажучи: “Кажу ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануться, як і я. Коли ж не вдержаться, нехай женяться; лучше бо женитись, ніж розпалюватись.”— 1 Корин. 7:7—9, НС.

¹¹ Ті, що бувають пожерті розпаленням не виробляють само-контролі про яку Ісус згадав. Задля поширеного перелюбства “в цім зіпсутім світі, то краще для тих що розпалюются запалом, щоб вони покинули їх самітність або їх вдовування й забезпечили себе від перелюбу через законне подруження. В гармонії з цим Павло писав відносно “молодих вдовиць” в соборі: “Котора ж змислово розкошує, то та вмерла хоч жива, . . . бо розбуявшись проти Христа, схочуть заміж; маючи осуд, що першої віри відцурались. Ще ж без діла звикають ходити по домах; не тільки ж без діла [благовістя], та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годиться. Тим хочу, щоб молоді вдовиці йшли заміж, дітей роджали, домом правили і ніякої причини не давали противному до поговору. Вже бо деякі звернули слідом за Сатаною.”— 1 Тим. 5:6, 11—15, НС.

12, 13. Який приклад дала Анна молодим вдовам, й яка була її нагорода?

¹² Щоб “молоді вдовиці” могли оминути наслідувати Сатану через відданяся перелюбству або марнованню часу й енерґії, то найкраще для них спеціялізуватися в Божій службі оскільки можливо. Вони можуть скріпитися прикладом Анни, пророкині з роду Асирового. “Ця зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років від дівування свого; а тепер вона була вдовою до восьмидесяти й чотирьох років.” Як же вона зуживала свій час, використувала свою здібність?

¹³ Ось як: Вона “що не відходила від храму, постом та молитвою служила ніч і день.” Чи її довге вдовування було винагороджене? Аджеж, що було, в її старім віку вдовування вона була увінчана привілеєм бачити обітованого Месію, дитя Ісус. Йосиф і Марія принесли його до храму де вона служила Богу. “І вона тієї години прийшовши, віддала хвалу Богу, й говорила про дитину всім, що сподівалися збавлення в Єрусалимі.” (Луки 2:36—38, НС) Отже це вдовування через довгий час може бути доконане і воно не втратить солодкої нагороди в службі Єгови.— 1 Тим. 5:3—5, 8, 10, НС.

14. Які вищі привилеї самітні мають, яких не мають подружені?

¹⁴ Девятьнацять століть тому Павло зазначив, що “час уже короткий” і що “сцена цього світу зміниться.” Тому то він й писав: “Я ж хочу, щоб ви не журились,” й він радив жонатим христіянам, щоб вони не дозволили супружим обовязкам взяти верх над їх духовими нагодами і обовязками. Дискусуючи над справами турбот, він тепер показав користі із свободи від подружного обовязку й його вимог: “Нежонатий журиться про Господнє, . . . жонатий же журиться про світове, як угодити жінці. Єсть також ріжниця між жінкою і дівицею: Незамужня журиться про Господнє, щоб бути святою тілом і духом; а замужня журиться про світове, як угодити мужові. Це ж вам на користь вашу кажу, не щоб вам накинути сіло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.” (1 Корин. 7:29—35, НС) Ця порада була для особлившої користі христіянів девятьнацять століть тому. Вона не є меншої ваги для нас тепер від коли Царство небесне народилося в небесах, в 1914 року по Хр. і час “кінця цього старого світу” був зменшений через сорок років й як здається небагато часу остається.

15, 16. Хто є вільний дружитися в товаристві Нового Світу, а хто може лучше бути самітним ради царства Божого?

¹⁵ Памятайте, що жадному вільному христіянові не заборонено женитися будь він надзирателем, в міністерській службі або тільки член проповідник в зборі, вдовець або самітний. Самітність не є присилувана на христіянина, котрий уздібнений для подружжя. Хто ж може зібрати досить само-контролі і властиво кермувати своїм життям щодо стриманняся від подружжя в цім “сучаснім лукавім ладі” задля справи Божого царства, той може робити це, відкинувши інші принадні речі, щоб зробити місце для цього дару. “Хто може умістити це, нехай уміщує.” сказав Ісус. Але якщо він не може умістити цього й думає, що зміна є лучша, тоді він може робити так. Павло писав:

¹⁶ “Коли ж хто думає, що соромно для дівиці його, коли перецвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серці своїм, щоб держати непорочність свою, добре робить.”— 1 Корин. 7:36, 37, НС.

17. Ті що осталися самітними в Павловім часі, робили це без жадної надії на що?

¹⁷ В тому часі коли Павло писав це, було девятьнацять століть перед битвою Армаґедон, по котрій наступить привілей подружжя для “інших овець” Господа Ісуса, котрі переживуть битву. Ті христіяни, котрі вірно вмирали самітними тоді, не мали надії на будуче людське подружжя на землі, тому що вони надіялись небесного воскресення, статись частю Христової невісти в небі. Отже ті в стані самітности не мали думки, щоб тільки відложити подружжя на землі аж після Армаґедону.

18. Що можна сказати про тих, що женяться, а однак що можна сказати, що самітність є лучший спосіб?

¹⁸ Девятьнацять століть пізніще, христіянин, котрий жениться тепер в цім часі кінця із почуття конечності — той не грішить.” Також, христіянин, котрий тримає свою невинність, “робить добре.” Однак наслідки привілеїв є відмінні, котрі допровадили Павла написати: “Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучше робить.” Куди кращий шлях є отворений для вдовиць, котрі можуть віддатися другий раз. Коли її муж заснув всмерті, “вона вільна дружитися з ким вона бажає, тільки в Господі. Щаслива ж коли перебувати ме так по моїй раді; не опрокидаючи нового мужа як довго він живе вірним в цім світі. Ми можемо вірити, що самітність є кращий спосіб, щасливіщий спосіб, тому що ця порада є думкою апостола Павла, котрий певно думав, що він мав духа Божого в часі коли писав це.— 1 Корин. 7:38—40, НС.

ПОДРУЖЖЯ ПІСЛЯ АРМЕҐЕДОНУ

19. (а) Коли проголошено перший раз, що людське подружжя буде продовжитися по Армаґедоні, й що звільняє подружжя? (б) Яке благословення й приказ був даний для переживших Потоп?

¹⁹ Так далеко назад як в 1885 році, Вартова Башта запевнила своїх читачів, що людське подружжя буде продовжатися після того, як битва Армаґедон знищить цей старий відчужений світ і так довго, як Бог буде уважати це згідним з його первісним заміром для цього світу, “щоб залюднити” своїми праведними земними синами й дочками.a Смерть касує шлюб подружжя. Армаґедон не скасує подружної звязі подружених Свідків Єгови, котрі переживуть його разом, не більше чим ґлобальний потоп скасував шлюбну звязь Ноя з його женою і їх трьох синів з їх жінками. Але коли вони вийшли з ковчегу охорони й відновили почитання Єгови на землі, він благословив їх й сказав до них: “Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.” Ной вже був породив трьох синів, а тепер тим синам приказано було статись плодющими, кожний з одною женою, яку він мав. В тій пророчій драмі Ной представляв Віковічного Отця Ісуса Христа, а жінка Ноя представляла духову невісту Христа.

20. Хто буде реґулювати подружжям по Армаґедоні, для кого, і з яким вислідом?

²⁰ Після Армаґедону ті пари, що переживуть, остануться дальше в стані подружжя. Інші переживуть в іншим стані, як от вдівці, вдовиці, самітні чоловіки й жінки, оці будуть мати привілей женитися. Чи там буде рівне число чоловіків і жінок переживших, то це нехай не турбує нас тепер. Подружжя тоді буде зреґулюване Віковічним Отцем, котрого Бог Єгова ужиє воювати в битві Армаґедон й рощавити голову великого Змія, лукавого нівечителя подружжя. Отже Віковічний Отець, Ісус Христос, мати ме викуплених земних дітей через Армаґедон. Єгова викупив Ноя й його родину через Потоп, й Єгова викупив Ізраїльтянів через Червоне море. Як всі ті викуплені належали до Бога Єгови, так всі, що переживуть Армаґедон, будуть належати до їх Відкупителя Ісуса Христа. Як Віковічний Отець до своїх земних дочок, він буде видавати їх замуж кому з них він вподобає й кого він вибере. В такий спосіб там не буде нещасного вибору в подружжях, й ніхто не буде відчувати незадоволення після подружжя.

21, 22. Які подружні обставини тоді запанують?

²¹ Ніякий жених не буде платити ціни за наречену Віковічному Отцеві. Будучи всі його дітьми, від одного Отця, вони зможуть мішатися в подружжі безріжниці на попередню расу або колор, по його вподобі. Тоді подружжя, буде плодюще дітьми народжені від праведних родичів, Бог не побільшить болю вагітної матери, трактуючи її відмінно від Еви котра взяла провід й їла заказаний овоч й тоді вжила примусу над її мужем, щоб спонукати його попоїсти й згрішити.— 1 Мойс. 3:16.

²² Тоді чоловіки й жінки будуть співдіяти вірно, щоб остатись в раї який буде привернений на землі їх роботою й працею їх дітей й благословенням Єгови через Віковічного Отця Ісуса Христа. Властиве місце чоловіка й жінки в подружній єдності буде шановане й спільні обовязки будуть сповнені. Окрім Божого духа, вони будуть наближуватися ближче й ближче до людської досконалості, а це зробить життя легшим й більше радісним.— Луки 23:43.

23. Які інші привілеї ті інші вівці, що переживуть Армаґедон, будуть мати?

²³ Залюднення землі їх дітьми й дітьми їх дітей буде поступати з повною увагою на будуче воскресення. Ісус сказав, що всі в памятних гробах у своїм часі почують голос Віковічного Отця й повиходять у воскресенні з цінними нагодами дістати вічне життя в людськім звершенім стані на землі. (Йоана 5:28, 29, НС) Опріч привілею дружитися, “інші вівці”, що переживуть, будуть мати невисказані привілеї служити через воскресення з мертвих, й ті привілеї будуть продовжатися по закінченню наміру подружжя і коли родження дітей на землі буде стримане й чоловіки будуть звільнені від обовязків роджати дітей.— Діян. 24:15.

24. Які небесні й земні докази там будуть, що подружжя є цілковитий успіх?

²⁴ Ось так замір Єгови для прикращення цієї землі людським подружжям буде славно доконаний. Через Ісуса Христа Віковічного Отця, Бог Єгова дасть вічний доказ, що подружжя було цілковитим успіхом на землі. Подружжя буде виконане в повній гармонії з його заміром у творенні землі й приміщенні звершеного чоловіка на ній, іменно, щоб заповнити земний рай звершеною родиною, на повне оправдання його установленого подружжя без догани. Не тільки вічно спасений рід людський в раї розкошей буде радіти вічно, але також й небесний Муж Єгова й його вірна люба жена, його універсальна орґанізація в небі під Ісусом Христом. Єгова як люблячий Великий Отець й його універсальна орґанізація, як ніжного серця Велика Мати, буде вічно висловлювати свою любов до своїх правнук, своїх Бога-боячихся потомків на землі.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 158]

“Привчайте себе до благочестя. Тілесна бо вправа мало корисна, а благочестя корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього й будучого.”— 1 Тимотея 4:7, 8, Нового Світу Перек.