Збереження Серця Мудрістю
1. В цім новочасі, що є важне щоб берегти фізично й духово?
В ЦІМ новочаснім дні, помимо медичних дослідів й поступу, серцева недуга є найбільшим вбивцем. Під відповідними обставинами серце може помпувати назавжди і висилати життя-підтримуючу струю крови по тілі. Не тільки в фізичний спосіб, але більше в духовім сенсі це дуже важне, щоб стерегти серце й тримати його в добрих обставинах, щоб воно виконувало свою функцію.
2. (а) В який спосіб Соломон не беріг свойого серця, й не звернув його виключно до Єгови як Бога? (б) Будучи повідомлені любити Бога, то які вимоги є, щоб виконувати це?
2 В приповістях Соломона є багато сказано про серце в духовім й фізичнім змислі, де згадується про нього девятьдесять чотири рази у трицяти однім розділах. Цар Соломон не беріг свойого власного серця, говорячи духово. Він знехтував свою власну пораду: “Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю; Не давай їм з очей твоїх зникати; заховай їх у самій середині в серці твойому. Бо життя воно для того, хто їх знайде, і здоровля для всього тіла його. Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, що ним живемо.” (Прип. 4:20—23) Цар Соломон не видержав у своїй любові до Єгови, як Бога, що є достойний почитання. Він втратив зір як факт, що Творець є Бог котрий вимагає виключного посвячення. Отже Соломон не звертав свойого серця виключно до Єгови як Бога, а серце — це гніздо любови. Отже предмет нашої любови є дуже важний. Нам приказано любити цілим серцем Єгову, як Бога, бо він єдиний Бог від вічності до вічності й він не має підстави, щоб толєрувати яке-будь суперництво в любові сотворіння до нього. (2 Мойс. 20:4, 5) А що до наших ближніх, то ми мусимо любити їх як ми любимо себе, але ми не повинні робити бога із нашого ближнього або кого іншого. Звернути нашу любов до суперника бога або божка значить смерть для наших душ з руки Єгови. Оскільки він є Джерелом життя, то це важне, щоб ми хоронили наші серця понад усе інше, що бережеться!
3. (а) Що значить любити наші душі? (б) Що значить вираз “берегти серця” й за чим ми повинні глядіти, щоб ми могли знайти добро?
3 Приповість 19:8 говорить про життя як душу, коли вона каже: “Хто береже серце своє, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.” Любити наші душі значить бажати жити вічно в щасті. Це значить, що ми показуємо нашу любов до нашого життя тепер, а особливше в Божому новому світі. Але тримаючи наші душі живими тепер, ми вже маємо серце. Отже, що значить вираз “бережи серце”? Тут “серце,” як показано в побічній заввазі Нового Світу Переклад Святих Писань, має значення “добра мотива,” бо серце є гніздо не тільки любови але й мотиви. Любов порушує людину до акції. Коли ця приповість каже, що “дурнота вбилась молодикові в серце,” то ми можемо бачити, що від молодих літ серце чоловіче є схилене до зла й може мати злі спонукання згідно зі збоченою любовю. Тому це конечним для нас, щоб наставити нашу любов на благородну, взнеслу, добру й побожну річ, щоб наші мотиви були чисті, добрі й несамолюбні. Якщо ми робимо це, тоді ми дійсно любимо наші душі, нас самих; бо Бог, котрий бачить й судить серця, буде бачити, що наші серця добрі, люблячі й раді угодити йому, й він буде постачати провізії для нашого вічного життя. Отже ми повинні бути обережними й розпізнавати які мотиви нашого серця є й вважати, чи вони є праві й добрі й прийняті Богу. Тоді ми напевно знайдемо добро з його руки.
4. В Приповістях 23:26, що інструктор розумів коли він просив сина дати йому своє серце, й щоб його очі втішались наукою інструктора?
4 В Приповістях 23:26 той мудрий чоловік каже до того, котрому він дає інструкції: “Віддай мені твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.” Чи це запрошення читача Приповісті зробити цілковите посвячення себе Богу Єгові? Ні, це запрошення напоминати чоловіка під інструкцією, щоб звертав ввагу на інструктора всім своїм серцем, щоб він вложив ціле серце в слух й навчання, що його інструктор має навчати його. Він мусить наставити свою любов на інструкцію, яку інструктор по батьківськи наділить йому. Його серце, як рівнож й його очі, мусять бути звернені до його інструктора. Його очі мусять мати приємність в напрямі, який його інструктор бере, так що він бажав наслідувати свойого інструктора й йти його стопами. Окрім того, його серце мусить бути вповні заглиблене в свого інструктора, так щоб любити його й брати серйозно те, що його інструктор каже й радить, а особливо відносно справи, яку інструктор тепер буде розбирати. Вона заслуговує на найбільш поважну розвагу, нероздільну увагу, і найглибше оцінення. Що?
5. В Приповістях 23:27—35, що інструктор бажає від синовського ученика, чи щоб дати йому виключну посвяту?
5 Він говорить про їдження й напиток й чисту мораль. Тому то й інструктор дальше каже наче до своїх синів: “Блудниця — це глибока пропасть:—чужая жінка [котра живе в проституції] це вузький колодязь. Мов харцизяка, вона засідає, й намножує між людьми зрадників. У кого є горе? Укого стогін у кого сварка? Хто ранить без причини? в кого червоні очі? У тих, що при вині сидять, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи. Не призирайсь вину, як у кубку грає, як гарно світиться й легко осідає!” Хто бажає вступити несподівано в глибоку яму? Хто бажає впасти на свою шкоду у вузький колодязь з котрого він не міг би видістатися? Тоді не піддавайтесь під намову неморальної жінки, проститутки, котра є чужа для Божого “святого народу” й котра обрабує вас з ваших чеснот, з вашого чистого рекорду, з вашої чесної совісті, з вашої невинності й гідності мати спільність з святою орґанізацією Єгови. Також, хто бажає статися жертвою фляшки або чаші алькоголічного напитку? Хто бажає бачити неясно речі й говорити помотаною мовою? Хто бажає заточуватись в своїм ході, як от моряк на верху машти на середині бурхливого моря? Хто бажає статися нетямущим до знущання інших, бути через довгий час в дрімоті, і надмірні бажання? Отже не баріться довго в алькоголі до точки надмірности, неуміркованости. Практикуйте само-контролю.— Прип. 23:27—35.
6. Як це, що коли хтось поповнить перелюбство з жінкою, є марного серця, й які наслідки ждуть його в соборі?
6 Всякий, хто поповняє перелюбство не має доброї мотиви до Бога ані до того з ким неморальність поповняє: “Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто це чинить. Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.” (Прип. 6:32, 33) Опріч зтягнення зневаги на себе, він стягає зневагу на Божий собор й тому мусить бути вигнаний, виключений. Навіть коли його знову поставлять до попереднього становища, після покаяння й реформи, то й тоді погані згадки причіпляться до нього й стоять проти нього, як негідний приклад для Божого стада. Хто нахилиться до поповнення чужоложства або мати ме споріднення з проституткою, не має доброї мотиви. Отже він приводить себе близько неморальної особи навмисно, з одною думкою на умі, і годиться бути спокушений.
7. Який случай цього цар Соломон описує для нас, що він видів з його вікна?
7 Пильний цар Соломон описує случай, який він бачив крізь його вікно: “Ось, я раз дивився крізь крату у вікні у моїй домівці, та й побачив серед недосвідних,— постеріг між молодими людьми нерозумного молодика, що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозі, в вечірні сумерки, в нічній темряві й мороці. І ось — зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем.” (Прип. 7:6—10) Неморальна жінка відчуває, що той чоловік наражається на спокусу нею і не має доброї мотиви. “Сідає на стілці вона в свойому будинку, на підвисшених місцях у місті. Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять: ‘Хто неук, завертай сюди’! — Прип. 9:14—16.
8. (а) Який є правий напрям, щоб ставитись до нашого дійсного інструктора? (б) Не тільки неморальна жінка, але хто ще інший кличе до тих, що мають нерозумні серця, й чому вони повинні празникувати з ним?
8 Отже, правий крок це віддати своє серце свойому інструкторові, котрий застерігає нас про ці важні справи. Нашим великим інструктором є Бог Єгова, й ми повинні слухати, що він каже цілим нашим серцем і з всією нашою пильністю наших очей. Не тільки неморальна жінка кличе тих, що марного серця або недоброї мотиви, але мудрість яку Єгова дає також кличе до таких, що вони можуть набути добру мотиву, добру порушаючу силу. Правдива мудрість від Бога приготовила бенкет для тих, що слухають її. Правдива мудрість “розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот: “Хто невчений простак звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала: Пробувайте та їжте мій хліб і вино моє пийте; Покидайте дурноту, й жийте, та ходіте стежками, що вам розум укаже!” (Прип. 9:1—6) Празникувати з мудрістю від Бога не приносить шкоди, ні зневаги, ні жалування, а тільки ваше поліпшення правих мотив у серці. Тому в покорі приймаймо дисципліну мудрості й відкиньмо смерть а виберім життя в честі й щасті. “Хто відкидає упомин,— не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір,— набуває розуму. Страх Єгови навчає мудрості, й славу випереджує покора.”— Прип. 15:32, 33.
ЯК МУДРІСТЬ КЛИЧЕ НАС СЬОГОДНІ
9, 10. (а) Чого вимагається для життя тепер і в будуччині й що Єгова велить щоб кричати? Як це вказано в Приповістях 1:20—33, то що він виконує?
9 Це вимагає знання й мудрості й вирозуміння, щоб жити сьогодні й в будуччині. Ніхто не знає цього лучше як Бог Єгова, котрий предвидів й предказав цей новочасний день. Отже як ніколи перед тим, він тепер приказує цій мудрості кричати й давати пересторогу: “Премудрість говорить по вулицях, піднімає свій голос по майданах; проповідує по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорячи:
10 “Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурноті? доки нетямущим буде знання противне? Приклоніть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простирала, та не було, хто б уважав; Моєю радою ви гордували й докорів моїх не прийняли. За те ж і я насміюся з вашої погибелі, і радіти му, як найде страх на вас; Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тіснота. Тоді кликати муть мене,— та не озвуся; з досвідку шукати будуть,— та не знайдуть мене. За те, що знання ви зненавиділи й страху Єгови не прийняли, що не схотіли слухати моєї ради, погордували докорами моїми; За це їсти муть плоди вчинків своїх та пересилатись химерами своїми. Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх; Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.”— Прип. 1:20—33.
11. Чого люди сьогодні бояться, але що мудрість Божа знає, що приходить на них?
11 Сьогодні люди страхаються світової катастрофи, котру стягнули їх власні руки через вжиття всіх новочасних знарядів війни. Ісусове пророцтво предсказуючи докази, що ми увійшли в “час кінця” цього світу, зобразив ось як жахливі обставини сьогодні: “Омертвіють люди від страху та дожидання того, що прийде на вселення.” (Луки 21:25, 26) Однак мудрість Божа знає, що світова катастрофа прийде, не тільки через знищення рукою чоловіка й дияволів, але й через правильну битву Всемогучого Бога проти Сатанської світової орґанізації в небі й на землі, й що вона буде далеко гірша від жахливої війни, яку люди уявляють собі.
12. Де сьогодні Божа мудрість викликує, й як вона це робить?
12 Отже Божа мудрість, у висказанні своєго милосердя, кричить тепер, заки буде запізно, брати свою позицію де вона може зустрічати людей, много людей, щоб дати найбільшу пересторогу — на вулицях, в публичних майданах, на роздорожжях, зайнятих вулицях при входах до всіх новочасних містів. Як же ця божественна мудрість, мудрість Божа, виконує це? Через її уособлення в тих, котрі посвятили себе Найвищому Богу, Єгові, й котрі набули знання про нього й його заміри, й котрі сповнившися його мудрістю, діють згідно з порадою його Слова з його зорґанізованими людьми. Вони наслідують Ісуса Христа, котрий є Божою уособленою мудрістю, й вони вийшли й дальше йдуть проповідуючи Божу написану вість “прилюдно й від дому до дому.” (Діян. 20:20) Вони не обмежують свого почитання Бога Єгови тільки тим, що збираються разом в їх Залах Царства. Вони виходять із цих служебних округів з вісткою на їх устах і з друкованою вісткою в їх руках. Вони стараються досягнути людей в їх домах й на вулицях й місцях і на публичних шляхах. Відважно вони підносять їх голос й простягають їх руки з літературою Царства, запрошуючи людей на духовий празник й перестерігають їх, щоб вони утікали до єдиного місця прибіжища від погибної бурі універсальної битви, Армагедон.
13. Хто відповів на сильний крик мудрості, але який крок більшість з земного населення бере?
13 Від 1919 року, коли свідки Єгови видужали від розбиття орґанізації з причини першої світової війни, від тоді Божа мудрість виказується через більше й більше проголошуючих вістників Божого царства про день його пімсти, в більше й більше краях й з побільшаючим наполягливим напруженням, що заглиблює проникливість між людьми. Сотки тисяч відповіли, й дух мудрості сходив на них, щоб зробити Слово Боже знане для них й оживити їх статися учасниками в дальшім проповідуванні його Слова. Але більшість із земного населення відмовляється слухати й прийняти помічну руку мудрості. Уже болючий переполох й збільшаючі тяжкі часи прийшли на них. Вони кричать за мудрістю, щоб справитись з погіршаючою ситуацією, але Божа мудрість відмовилась робити компроміс з мудрістю цього світу. Вони насміхалися з перестороги, що Армаґедон є Божа битва, й так не показали страху до Єгови, що є початком знання й мудрості. Недосвідчені з всіма погубними засудами описаними в Святім Писанні, й будучи нетямущі як нерозсудні звіря в їх самопасі, вони відмовилися дозволити їх мудрості цього світу прийняти мудрість Божу й наслідувати його пораду. Вони відпали геть, відступили, дальше й дальше від Бога.
14. Що цей крок зробить тим, що мудрість має взаміну робити, й котра приповість буде сповнена на них?
14 Такий напрям нагло погубить їх поза всяку надію або нагоду про воскресення з мертвих під Божим царством. Коли Божа битва вибухне на них наче злодій несподівано й вони побачуть їх кінець прискорується до них з Божої справедливої руки, вони закричать. Але тоді мудрість мати ме нагоду посміятися з них й глузувати з них, й вони тоді будуть примушені признати, що вони не були мудрими, але показались бути тупими й безумними. На них сповниться приповість: “Не дають користі добра, неправдою набуті, правда же рятує від смерті. За що безбожного страх обнимає, те його не мине, а праведних бажання сповниться. “Як буря пронесесь, так немов на світі й не було, а праведний — мов би на вічних підвалинах. Праведний по вік не схитнеться, безбожники не пожиють на землі.” (Прип. 10:2, 24, 25, 30) “Коня готують на день бою, та побіда — від Єгови.” (Прип. 21:30) “Багатство не поможе в день гніву, тільки правда спасе від смерті.” (Прип. 11:4) “Будинок безбожних розпадається, а доброго намет, знай, процвітати буде.”— Прип. 14:11.
15. Особливше від 1925 року, до кого ми розуміємо нашу відвічальність, й як ми показали, що ми мусимо слухати Приповісті 24:11, 12?
15 Особливше від коли свідки Єгови зрозуміли в 1925 році, що битва Армаґедон не є період міжнародної анархії на землі, але що це битва Єгови проти сатанської цілої орґанізації, демонської й людської, ми пізнали нашу велику відвічальність відносно роду людського, котрий є загрожений вічним знищенням в тій всесвітній битві. Сумлінно проповідуючи Божу вість, навіть у вічі цілого світового переслідування, ми мусимо бути послушними Приповістей 24:11, 12. “Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджують на страчення — чи ж покинеш їх? Скажеш може: ‘Ми про це не знали! Та може й той не знає, що вивідує серця? Той що дивиться тобі в душу, той це знає, й відплатить чоловікові по вчинках його?” Як оцінення того, що ми були зроблені його сторожами, ми мусимо кричати із вартової башти або неначе проповідувати з дахів, бо ж ми не хочем, щоб кров тих знищених в Армаґедоні була зарахована проти нашого недбальства й самолюбної байдужності. (Езек. 33:1—7; Мат. 10:26, 27) Помазаний останок з Христових послідовників, “вірний і розумний раб” кляса, розширив своє думання про тільки своє спасення в небі. Вони завважали “велику громаду,” Правого Пастиря “інші вівці”, й заінтересувалися їхньою охороною крізь Армаґедон в Божий новий світ.
16. Що інші вівці, що зібрані разом, зробили, й чим вони самі сталися?
16 В заміну, ті “інші вівці”, вже зібрані Добрим Пастиром, заінтересувалися в пошукуванні й зібранні з помазаним останком, вони також сталися свідками Єгови, знаючи добре Приповість 14:25: “Свідок правдивий рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплітає.” Отже вони проповідують Божу правду безріжниці як ошуканці Христіянства можуть нарікати й противитися.
17. Що наше вироблення поля людства духово принесло, й чим ми всі радуємося разом?
17 Це змагання, щоб помогти спастись іншим принесе користь нашому спасенні. Наша виправа поля людства принесе вдячність і багатий збір спасення: “Хто поле своє порає, той має немов хліб, хто ж гає марно час, той розуму не має.” (Прип. 12:11, побічна заввага) “Много хліба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через брак розсудку.” (Прип. 13:23) “З усякої праці є користь, а з пустого балакання хіба тільки шкода.” (Прип. 14:23) Треба працювати а не тільки виповідати слова. (Прип. 3:27, 28) Ми мусимо йти до людей й запрошувати їх до води життя й давати їм духову поживу: “Добродійна душа буде насичена; хто щедро наділяє, й сам наділен буде. Хто приховує вроджай, того клянуть люди, а на голову продаючого — благословення.” Тому ми мусимо дальше давати людям друковану вість за датку від них, щоб більше літератури можна видрукувати й доручити ще іншим. (Прип. 11:25, 26) Ось так ми всі празникуємо разом тепер з мудрістю, щоб “триматись живими.”— Прип. 9:1—6.
18. Що переживе битву Армаґедон, отже що радиться тепер дістати, й чому?
18 Божественна мудрість переживе битву Армаґедоном. Ті що тепер отримують мудрість перед Армаґедоном й проваджені вирозумінням будуть схоронені й упривілейовані вживати мудрість в новім світі Єгови. “Бо тільки Праведні наслідять займанщину, й вікувати муть на ній вік чисті серцем; Ледачі же витрачені будуть із землі, і зрадники будуть викоренені з неї.” (Прип. 2:21, 22) О, як доцільно є тепер, щоб набувати мудрість! “Блажен хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воротах моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене. Бо хто знайшов мене, знайшов життя, й одержить ласку від Єгови.”— Прип. 8:34, 35.