Що Христос Відкупив?
Чому викуп є важний? Хто скористає з нього?
В ЧАСАХ 1930 року поширився був злочин, що злодії викрадали людей, щоб цим чином дістати гроші. Це було їх джерело легкого доходу. Таку жертву схоплювали й затримували за умовлену суму грошей, котра то сума вимагалась по фінанській силі тієї схопленої особи або її приятелів. Коли призначену суму заплатиться, то ця сума становить викуп, бо вона принесла увільнення жертви. Це слово “викуп” вияснено у Новім Словарі Вебстера, як “викуплення або звільнення невільника за призначену суму . . . це плата за яку звільняється невільника від кари.”
Але ж средством викупу не мусить бути гроші. Тим средством може бути якась інша ціна, навіть люди. От в 1780 році був договір між Францією а Анґлією, що анґлійський або французький адмірал міг бути викуплений шістьдесятьма воєнними вязнями. Такий викуп ріжнився в ціні згідно з ранґою офіцера.
Людство взагалі потребує викупу. Воно знаходиться в полоні в наслідок того, що сталося було давно тому, коли на землі мешкали тільки дві особи — Адам і Ева. Та перша людська пара була сотворена досконалою і мала жити вічно. Вона була вільна й мала надію на мирне життя і мала підневолювати землю і сповняти її досконалими людьми, як вони самі. “І благословив їх Бог, і сказав до них Бог: Плодіться й намножуйтеся, і сповнюйте землю і підневолюйте її.”— 1 Мойс. 1:28.
Воно правильним було, що Бог вимагав послушенства від тих двох його розумних сотворінь. Він дав їм нагоду показати яким вони шляхом підуть і дав їм добру пересторогу що станеться, якщо вони не послухають. (1 Мойс. 2:16, 17) Але помимо перестороги вони непослушно їли з того дерева з якого їм сказано було не їсти. А що гріх значить непослух до Божого закону або переступ його волі, то можна сказати, що Адам і Ева согрішили.
Тому що вони знехтували осторогою і переступили Божу виражену волю, цим вони сталися невільниками гріха і його проклятої смерти. Для них не було ніякого способу увільнення, і це значило, що їх діти мали народитися в такім же стані неволі, в якім вони самі були. Народжена їм дитина не могла бути вільною, бо вона унасліджувала неволю від її родичів. І так справа малася зі всіма потомками Адама і Єви. “Тим же то, як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла через того, в кому всі згрішили.”— Рим. 5:12.
Все людство успадкувало гріх і прокляття смерти від Адама, тому що сила їх життя прийшла через народження від нього. Його гріх перейшов на них, як от деяка недуга може перейти від родичів до дітей.
ЯК ЖЕ ВІДЗИСЬКАТИ ТЕ, ЩО ВТРАЧЕНО
Своїм непослушенством Адам і Єва втратили досконале людське життя. Вони вже більше не були звершені в Божих очах! І з бігом часу, та упавшість, яку вони передавали своїм діттям, указувалась на діяннях тіл їх потомків. Вони також втратили їх право жити в раю Еден і споживати його многі овочі. Опріч того вони втратили надію жити вічно, залюднити землю досконалими людьми, і підневолити землю і перетворити її в один великий мирний город. Великі це були втрати, але найбільша із них була втрата їх праведности перед Богом.
Це було поза силою людства, щоб воно могло відкупити або дістати назад те, що воно стратило. Воно не могло увільнити себе від поневолення гріху й смерти його власним зусиллям. Чого воно потребувало, то це викупу, який увільнив би їх, але він мусів прийти із зовнішнього джерела. Жодний потомок Адама не міг постачити його. “Ніхто із них не здоліє спасти брата свого, і не зможе дати викуп за нього.”— Пс. 49:7.
Щоб увільнити чоловіка, той викуп мусів бути рівний ціні Адама. Оскільки це звершений чоловік стратив життя для людства, так і звершене людське життя було конечно потрібне, щоб відкупити його. Та й життя звірят не було вистачальною ціною. Ізраїльські жертви із звірят могли тільки бути образом на звершене людське життя, що могло відкупити людство.
Пролиття крові із звірят в тих жертвах указувало дальше на факт, що кров муситься пролити, щоб чоловік міг увільнитися від наслідків Адамового гріху. А це тому, що життя сотворіння є в крові. В листі до Жидів 9:22 написано є: “А мало не все кровю очищається по закону, і без пролиття крови не буває оставлення гріхів.” Ось так життя звершеного чоловіка, представлена через його кров, мусить бути вилита, щоб відкупити те, що Адам втратив.
ЯК ВИКУП ЗА ЧОЛОВІКА БУВ ДАНИЙ
Тільки Бог Єгова міг постачити відповідний викуп за Адамових потомків. Він єдиний міг постачити чоловіка, котрого сила життя не походила від Адама. Це було доконане через перенесення життя сили його одного духовного сина до утроби Марії. При помочі реґулярного процесу, народився чоловік, котрого життя не походило від Адама через сплодження. Задля цього Христос був звершений і вільний від гріха. Він не був поневолений гріху й смерти. Тому що Христос прийшов в такій формі, тому він був чоловік зі всіма людськими правами до життя, посідаючи все те, що Адам посідав перед тим ніж він согрішив. Він був рівний Адамові і через те відповідним відкупителем людства. Коли б він був утілений, як дух одягнений у мясне тіло, тоді він не був би рівний Адамові. Яко такий він не міг би був мати людське право до життя і тому не міг би був відкупити людство. Це тільки через зречення духовного життя й ставши людиною через народження, що він міг набути такі права. “Тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому.” (Филип. 2:7) Але тому що він не був утілений, Він “мусів у всьому подобитись братам.”— Жид. 2:17.
Христос не був змушений віддати своє людське життя і його права, щоб відкупити Адамових потомків. Це він зробив добровільно. Це був акт любови з його сторони. “Син чоловічий не прийшов, щоб служено йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.”— Мат. 20:28.
На третий день після Христової смерти на дереві, він воскрес як духовне сотворіння з правом до небесного життя. Петро свідкував про це, коли він сказав: “І Христос, щоб привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертверний по тілу, но ожив духом.” (1 Пет. 3:18) Будучи тепер духом, він міг представити ціну своєї жертви з людського життя перед Богом як ціну викупу за Адамових потомків.
Але цей викуп не приніс загального увільнення для всього людства. Ті люди, що уперто йдуть шляхом Адамого непослушенства до Божої волі не скористають з того викупу. Він був вимірений для тих, що не пійшли тим мильним шляхом, але котрі стали послушними і котрі мають віру. “Хто вірує в Сина той має життя вічне; хто ж не кориться Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробуває на йому.”— Йоана 3:36; 1 Тим. 4:10.
Чому Бог має бути Спасителем тих, що не вповають на нього ані не є вірні йому? Чому дорогоцінне життя його олюбленого Сина має бути ужите, щоб привернути їм дорогоцінні речи, які Адам втратив, коли вони не є достойні їх? Єгова не дав свого Сина як викуп за кожну людину, а радше за тих, що мають віру й є послушні. Оцих він бажає спасти.
Бог замірив збудувати світ, що складатиметься з всіляких таких людей. Отакий то праведний новий світ він полюбив так, що він дав свого Сина як жертву примирення за гріх. Це за всіх послушних людей, що вірують і хотять жити в такому праведнім новім світі, що викуп був даний. “Так бо полюбив Бог світ, що дав свого єдинородного Сина, щоб кожний віруючий в нього не погиб, а мав життя вічне.”— Йоана 3:16.
Такі одиниці, що мають віру, будуть очищені від унаслідженого гріха від Адама Ісусовою кровю, котра єдина може очистити від гріха. (1 Йоана 1:7) Через неї вони будуть увільнені від поневолення їх гріху і смерти. Все що Адам втратив буде викуплене для них. Одна Христова жертва доконає це, і її не потрібно повторювати. “А нині раз у кінці віків явився на знівечення гріха жертвою своєю.”— Жид. 9:26.
ЧОМУ ВІРИ В ЖЕРТВУ ПОТРІБНО
Коли б невільникові сказати як він може бути викуплений з неволі, але він відмовиться вірити в средство, яке може увільнити його й відкидає його, то він буде далі пробувати в неволі своїй. Так річ мається і з людством. Бог не накидає силою Христів викуп на нікого. Існування його (викупу) було проголошене всьому людству, отже це залежить від кожної одиниці чи вона прийме чи відкине. Це тільки через прийняття його і вірування в нього, що людина зазнає увільнення від гріха і його прокляття смерти. “Ні, зачинило писання усе під гріхом, щоб обітування від віри Ісус-Христової дане було віруючим.”— Галат 3:22.
Є багато визнаних христіян, що відмовляються вірувати в Христову жертву викупу. Вони не ходять бачити якубудь вартість в пролитій крові його. Вони є уподібнені до тих одиниць, що про них Петро сказав: “Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителі, котрі введуть єресі погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.” (2 Пет. 2:1) Христос купив христіянів своїм звершеним людським життям, але ті люди перестали Його признавати за власника, і коли вони відкинули його, то й він відкинув їх. Вони ніколи не отримають того, що Адам втратив а Христос відкупив.
Хіба що людина довідається про викуп і чому він потрібний, то вона не може вірити в нього. Вона мусить перше знати щось про викуп, а це вимагає досліджування правд Божого Слова. Писання ясно указують, що Бог не мусів постачити викуп за людство. Та цей факт, що він зробив це, становить вираз його незаслуженої доброти до людства. Цю правду мусять оціняти ті, що бажають увільнитися від Адамового гріха.— Тита 3:4, 5.
Щоб людина могла скористати з викупу, то вона мусить найперше признати свій грішний стан. Вона не може замкнути свої очі про це й уявляти себе вільною від гріха, як це дехто робить. “Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.” (1 Йоана 1:8) Вона мусить дістати акуратне знання, і тоді вона може мати основи для вірування у викуп і у факт, що Бог “нагороджує тих, що щиро шукають його.”— Жид. 11:6.
КОЛИ ВИКУП ЗАГАЛЬНО БУДЕ ПРИСТОСУВАНИЙ
Бог помазав Ісуса Христа бути Царем праведного світу, який він замірив від початку. При помочі його і царства, теперішня лукава система буде зметена геть із землі. Тоді він почне сповняти заміри свого Отця, які він мав відносно цієї землі, подаючи пережиткам тієї очищаючої події, користи своєї викупної жертви. Ось так він почне оживлювати людство аж поки вони відзиськають все, що Адам стратив.
Протягом періоду оживлення з тисяча років, померші, котрі будуть уважатися достойні воскресення, будуть пробуджені до життя. Це буде чин випорожнювання людського гробу і буде значити, що смерть, зпричини Адамого гріху, не буде більше спричиняти смерть людям. Заслуги Христової викупної жертви знівечать це. Тоді сповниться пророцтво, котре каже: “Останній ворог зруйнується — смерть.”— 1 Кор. 15:26.
Після остаточної й короткої спроби, послушні з людства будуть оправдані Богом і будуть ще раз праведними перед Ним. Вони отримають дар вічного життя. Викуп Христової жертви не тільки увільнить їх від неволі гріха й смерти, але й відкупить їм все, що Адам втратив.
Але щоб хто небудь сьогодні міг бути між тими, що будуть жити і бачити це, то він мусить бути послушний Божій волі. Він мусить вірити в Божі обітниці і в ціну Христової викупної жертви. Це тільки через послушенство і віру тепер він зможе жити опісля.