Яке Становище Ізраїля в Бога?
“Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, так будете пай мій в народах, моя ж бо земля і вся вселенна. І будете в мене ви царством священним, народом вибраним. Це слова, що мусиш виповісти синам Ізраїля.”— 2 Мойс. 19:5, 6.
1. Чому люди, зібрані коло гори Синай, були упривілейовані люди?
БІЛЬШЕ ніж два міліони людей, що були зібрались навкола бази гори Синай в 1513 році перед Хр., були упривілейовані люди. Вони не тільки бачили присутність обявлену в жахливий спосіб, але вони чули, що вони з усіх народів землі, були вибрані Богом, щоб бути його особлившим народом. Вони мали носити його імя, і підтримувати його почитання на землі й бути правлені його законами. Ось так ті люди, Ізраїль, сталися святим народом. Цей привілей мав бути їх, якщо вони будуть слухати всі прикази й інструкції, які Всемогучий Бог Єгова дав їм.
2-4. (а) На якій підставі Ізраїль стався Божими людьми, й як вони відповіли на Божу угоду? (б) Що їм було дане в наслідство?
2 Договір або угода при горі Синай була двобічна угода, бо ж чогось вимагалось від обидвох сторін. З Божої сторони, він зробив їх своїми людьми і мав благословити їх, якщо вони дотримуватимуть їх часть угоди — бути послушними йому. Але коли б вони занедбали сповнити їх часть, то й він не був обовязаний дотримувати свою часть.
3 Коли Мойсей зійшов з гори Синай і повідомив людей про заповіді Єгови, вони зараз висказали свою готовість робити все, що Він вимагав від них. “І прийшов Мойсей і покликав старших мужів громадських, і приказав їм всі слова, що завітував йому Єгова. І відказали всі люди одностойно і мовляли: “Усе, про що говорив Єгова, сповнятимемо.” “І негайно переказав Мойсей людям слова Єгови.”— 2 Мойс. 19:7, 8.
4 Згодившися бути послушними, Єгова почав давати їм праведні закони, після котрих вони мали поводитись. Це була славна закон-угода або закон Мойсея.
5, 6. Як закон-угода зробила Ізраїльтянів незвичайними людьми?
5 Після того як люди вислухали Закон й згодилися робити все, що він вимагав від них, Мойсей записав ті слова й покропив написані грамоти кровю зі звірят. (2 Мойс. 24:3—8) Ця процедура уповажнила угоду, тобто, поставила її в силу й зробила її законно-звязаною. “Де бо є завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нічого не стоїть, доки жив завітуючий. Тим же й перший не був освячений без крови. Як вирік бо Мойсей всяку заповідь показану всім людям, то взявши крови телячої та козлячої з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, кажучи: ‘Це кров завіту, котрий завітував вам Бог.’ ”—Жид. 9:16—20.
6 Жертви зі звірят брали місце Мойсея, посередника цієї угоди. Ось так їх кров замінювала за його кров і узаконнювала закон угоду і робила її дійсною.
НАРОДЖЕННЯ НАРОДУ
7. Як закон-угода була уповажнена?
7 При почині цієї угоди або договору, Ізраїльтяни стались народом з Єговою Богом, як їх Царем. Його заповіді становили їх основу законів. Це зробило їх незвичайними людьми, цілковито відмінними від усіх інших народів. Жадний інший нарід на землі не мав такого близького споріднення з Творцем чоловіка. “Це я покладаю завіт: Перед усіма людьми твоїми сотворю чудеса, які не творились на всій землі і у всіх народів, і вбачати ме ввесь люд, що проміж ними живеш, діло Єгови: страшенне бо те, що сотворив з тобою.”— 2 Мойс. 34:10.
8, 9. Які деякі чудові речі Бог зробив для них, й як це доказує, що вони були його вибраними людьми?
8 Протягом років, які слідували це памятне зібрання при горі Синай, Бог Єгова виконав много чудес в користь тих людей. Не тільки що їх обувя й убрання не зносились протягом їх сорокарічного подорожування в пустелі, але і їх пожива була чудом постачана у формі манни. (5 Мойс. 29:5; Пс. 78:24) Коли вони зустрічали збройні ватаги ворожих народів, Бог воював за них, даючи їм побіду. Він запровадив їх в пожаданий край й дав їм його як їх територію. Він тримав стичність з ними через пророків й повідомляв їх про будучі події. Ці й многі інші чудесні речі були виконані в їх користь.
9 Протягом соток літ він признавав Ізраїльтянів за своїх вибраних людей. Жадні інші люди протягом того часу не втішалися цим незвичайним відзначенням. Перед очима жадного народу не створено чудес, як це зроблено перед Ізраїлем. “Чи чув який нарід голос Божий, що промовляв з полумя, як ти чув, та й щоб він зістався живим? Або чи пробував Бог прийти, щоб взяти собі нарід зміж іншого народу, карами, ознаками і чудесами, війною з потужною рукою і простягнутою правицею, і великим страхом так, як вчинив для вас Єгова, Бог ваш, перед очима вашими в Египті?” “Вас одних з між всіх народів на землі признав я за своїх.”— 5 Мойс. 4:33, 34; Амоса 3:2, АВ.
ПОВОРОТ ІЗРАЇЛЯ
10. Що многі люди в Христіянстві заключають з причини ласки показаної народові Ізраїля?
10 Задля цієї історії божественної ласки, многі люди в Христіянстві вірують, що Бог є силою теперішнього повороту Жидів до Палестини. Вони вірують, що установлення держави Ізраїля на 14 травня, 1948 року, було Божим ділом. Вони також вірують, що в останніх часах Жиди повернуть до їх батьківщини невіруючими в Христа, опісля будуть навернені його появленням. Піддержки цього погляду не можна знайти ніде в Біблії. Самий Ісус казав, що Жидам не буде даний знак, а лише той про Йону, котрий був неначе в гробі через три дні. Вони мали ознаку, коли Ісус пішов до гробу й воскрес на третій день. Коли ж це була єдина ознака, яка мала бути дана їм й вона не навернула їх, то як можна казати, що їм буде дана друга ознака, котра зробить те, що та перша не зробила?
11. Чи пророцтва про повернення Жидів до Палестини сповняються в теперішнім часі? Поясни?
11 Є многі пророцтва, котрі говорять про повернення Жидів до їх родинного краю, але ці пророцтва не знаходять сповнення в новочасній державі Ізраїля. Вони були сповнені звиш пять сот років перед Христом, коли Жидівський останок повернув з Вавилону, щоб наново заселити спустошене місце, Єрусалим. Це сталося в 537 перед Хр., сімдесять років по тім, як Єрусалим був закинутий руїною могутніми ватагами Вавилону.
12, 13. Чому той обітований Край був спустошений?
12 Треба пригадати, що їх край не був би спустошений поганськими напасниками, коли б вони були дотримали їх часть угоди зроблену при горі Синай. Вони занедбали їх обітницю робити все, що Єгова сказав. Від часу до часу вони переступали божественні закони, які правили ними. Та хоч вони були часто покарані через віддання їх ворогам, вони таки занедбали триматись чистими й неопоганеними в почитанні.
13 Те нещастя яке змело їх на сімдесять років у Вавилонську неволю і спустошення Єрусалиму й Юдеї, було предсказане давно наперед пророком Єремією, котрий сказав: “Ще ж посилав ГОСПОДЬ заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, ані не нахиляли уха вашого, щоб слухати. Вам казано: Вернітесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землі, що наділив ГОСПОДЬ вам від віків та й до віків. І не ходіть за другими богами, щоб їм служити й припадати перед ними, й не запалюйте гніву мого ділами рук ваших, я не буду посилати на вас лихої години. Ви ж не слухали мене, говорить Господь, приводили мене до гніву ділами рук ваших, собі на лихо. Ось я пішлю й зберу всі племена північні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходоносора, царя Вавилонського, й приведу їх на цю землю й на осадники її і на всі сусідні народи; і вигублю їх до нащаду і зроблю їх страхом і сміховищем та вічною пустинею. Уся ж земля ця зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть ці народи цареві Вавилонському сімдесять років.”— Єрем. 25:4—7, 9, 11, АВ.
14. Яка є ріжниця між поверненням з Вавилону а сучасним поверненням?
14 Коли цей період спустошення скінчився, останок Жидів повернув до їх краю щоб відбудувати його. Оскільки Бог випорожнив той край з людських замешканців й домашнього звіря, вони повернули до безлюдної країни. Але ж не так справа мається з новочасним рухом Жидів до Палестини. Ані тут немає ніякого паралелю в їх мотиві для повернення. Останок з Вавилону не повернув у безвірі, радше у вірі. Вони були віддані почитанню Єгови й бажали відбудувати його в їх ріднім краю. Однак не так із новочасними повернувшими. Оці не повертають до Палестини, щоб відживити неопоганене почитання Єгови або відбудувати його храм.
15. Чому тепер святиня не може бути відбудована й священича служба Закону виконана?
15 Хоч би вони хотіли відбудувати храм на його Богом призначенім місці, то вони не можуть зробити цього, тому що на тому місці стоїть магометанська мечеть (святиня). Вони також не мають уповажненого священства. Знищення родинних записок в 70 році по Хр. робить неможливим для новочасних Жидів установити Ааронове священство, щоб воно виконувало священичу службу, яку вимагав закон Мойсея.
16, 17. На кого республика Ізраїля вповає на поміч, й як це противиться божественним інструкціям?
16 Республика Ізраїля отримала своє існування від сил цього світу, й вона шукала признання від тих сил. Вона сталася частю світової системи. Це протилежить інструкціям, які Бог дав їх прабатькам. Він казав їм не шукати помочі від Єгипту, котрий є символом світу. “Горе тим, що до Єгипту за підмогою ходять, і надію покладають в конях колесницях, тим що їх багато, а до того й в кінноту, тим що вона сильна а на Святого Ізраїлевого не зважають і до Єгови не прибігають.”— Іса. 31:1, АС.
17 Замість колісниць й їздців, новочасний уряд Ізраїля вповає на танки, на літаки, на мотори й військо і тим подібне. Він іґнорує Божими замірами правити цією землею своїм урядом й через Царя котрого він вибрав. Як того царя Ізраїль відкинув замість Кесаря в першім столітті, так він й відкинутий Ізраїлем в цім двацятім століттю. Отже це помилка думати, що сучасний поворот Жидів до Палестини має Божу підтримку.
ТІЛЕСНИЙ ІЗРАЇЛЬ ВІДКИНУТИЙ
18, 19. Чому Бог відкинув нарід Ізраїльський?
18 Коли Ізраїльський народ не прийняв остаточної нагоди, яку Бог дав їм бути в його ласці і статися царством священичим, тоді і Він відкинув його. Від тоді Ізраїльтяни не могли приписувати собі ласку як Божі вибрані люди. Вони не дотримали своєї угоди як народ, яку вони зробили при горі Синай. Вони не дотримали чистого почитання Бога, але позволили, що людські традиції і людські фільософії опоганили їх. Вони не прийняли Того, кого Бог обіцяв вислати, але відкинули його і прийняли Кесаря і спричинили йому насильну смерть. Задля цих причин вони були відкинуті, як Божий святий народ. Їх матеріяльний дім і почитання був опущений Богом, як про це Ісус сказав.
19 “Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! Скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотіли! Оце ж оставляється вам дом ваш пустий!”— Мат. 23:37, 38.
20. Який є видимий доказ, що Бог оставив Ізраїля?
20 Доказ цього опущення прийшов із знищенням Єрусалиму в 70 р. по Хр., коли то храм був знищений на послідний раз. Від того часу вже неможливо було почитати Єгову в тому місці, яке він вибрав був і призначив спосіб в закон-угоді. В 136 р. по Хр. римський імператор Ґадріян посвятив храм Юпітерові Капітоліну на місці того храму, а в 691 р. по Хр. Абдаль-Малік збудував магометанську святиню на тому ж місці. Ця святиня, “Дім Скали,” іще стоїть там.
ДУХОВИЙ ІЗРАЇЛЬ
21, 22. (а) Чому Бог положив свою ласку на новий нарід, і з кого той нарід складався? (6) Чому Жиди не можуть вказувати на тілесні споріднення з Авраамом як доказ, що вони є насіння Авраамове?
21 Бог положив свою ласку на новому народі, котрий складається не із тілесних Ізраїльтянів, але з духових Ізраїльтянів. Вони виявили віру, яку Авраам мав, і котру тілесний Ізраїль занедбав показати. Вони є дійсними “дітьми Авраама” й вони мають вище присвоєння до обітниці зробленої Авраамові ніж люди, котрі вказують на тілесний звязок з тим патріярхом. “Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось: бо не всі ті, що від Ізраїля, ці Ізраїльтяни, ані всі діти тим, що вони насіння Авраамове; ні, в Ісаакові (каже) назветься тобі насіння. Це єсть; не діти тілесні, це діти Божі, а діти обітування полічені в насіння.” (Рим. 9:6—8) Це значить, що натуральні Жиди не можуть вказати на тілесне споріднення з Авраамом як доказ, що вони є насіння Авраамове. Памятайте, що Ізмаель був сином Авраама по тілу, а однак був відкинутий. Отже щось більше як тілесної звязі й тілесного обрізання вимагається. Тут мусить бути віра й обрізання серця.
22 Мойсей зробив цей факт ясним, коли він сказав: “Обрізуйте ж крайне тіло ваших сердець, та й нехай не буде більше задубеніла шия ваша!” (5 Мойс. 10:16) Апостол Павло звернув увагу на цю саму точку: “Не той бо, хто явно такий є Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізання, а котрий потай, той Жидовин, і обрізання є обрізання серця в дусі, а не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.”— Рим. 2:28, 29.
23. Чому члени нового народу є жидами в дійснім сенсі слова?
23 Цей новий нарід, який носить імя Єгови, має такого рода обрізання. Ці люди є Жидами в дійснім розумінню слова, тому що вони приносять хвалу Богу через їх віру й послушенство. Вони є прямою протилежністю тілесному Ізраїлю, котрий йшов дорогою послушенства й упертістю від часу оставлення гори Синай.
24. Як тілесному Ізраїлю показано особлившу ласку по 29 році по Хр., й як на довго?
24 Бог почав вибирати членів цього нового народу в 29 році по Хр. Сьогодні тільки останок з того народу ще жиє на землі. Протягом сім років як Христос почав свою христіянську місію, запрошуючи статися членами цього народу духового Ізраїля, було вимірене виключно до тілесних Жидів. Із пошани до його імя, яке було на натуральних Жидах і ради обітовань для їх прабатьків, Бог дав їм першу нагоду статися духовими синами Авраама.— 5 Мойс. 7:6—8.
25. Як була віра тілесного Ізраїля поставлена на пробу?
25 Оскільки запрошення було дане їм через Христа, остільки їх віра була виставлена на пробу. Коли б вони мали віру в Божу обітницю дану через Мойсея й пророки, вони були б прийняли Христа тим, ким він був. Вони були б признали його як великого пророка, про якого Бог сказав що прийде, коли він обіцяв Мойсейові: “І поставлю їм зміж братів їх пророка такого як ти; і вложу слова мої в уста його, і говоритиме до них все, що прикажу йому.” (5 Мойс. 18:18) Христос виразно сказав їм: “Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б мені: бо про мене той писав.” (Йоана 5:46) Але жидівський нарід не схотів так вірувати.
26. Що приносить оправдання, й як тілесний Ізраїль занедбав показати це?
26 Вони чулись само-оправдані, що вони можуть набути Божу ласку й благословення через діла закону. Їх само-оправдання засліпило їх до факту, що Авраам отримав Боже одобрення за його віру. Це бо віра, що приносить оправдання в Божих очах, а не робота закону. “Ніхто законом не оправдається перед Богом, це явно, бо праведний вірою жив буде. Що ж тоді закон? Задля переступів додано його, доки прийде насіння, котрому обітовано; (і був він) уряджений через ангела рукою посередника.” (Галат 3:11, 19) Але коли те обітоване Насіння представило себе, то нарід не прийняв його, помимо чудес, які він виконував перед їх очима, й слів мудрості, які він промовляв.
27. (а) Чи увесь тілесний Ізраїль занедбав показати віру? (б) як нова угода ріжниться, й як установлення її дотикнуло закон угоду?
27 Однак останок з народу таки увірував. Вони були першими, що сталися духовими Ізраїльтянами й були приведені в нову Угоду або заповіт з Богом Єговою. Ця угода, що була замінена за угоду при горі Синай, котра була дана як охорона для Ізраїльтянів заки обіцяне Насіння прийшло. Єремія предсказав цю нову угоду й сказав, що вона буде інакша угода. Замість бути виритою на камяних таблицях, то вона буде поставлена на серцях.— Єремії 31:31—33, АС.
28. Що Жидівський останок зазнав?
28 Останок з жидівського народу, котрий уживав віри, був узятий в цю нову угоду. Вони зазнали обрізання сердець. Їх бажання сердець було: бути послушними Богу у всьому, що вимагалось від них. Вони мали внутрішні мотиви робити те, що було праве в його очах. При помочі точного знання, яке вони набули з Божого написаного Слова, і з бажанням чинити Божу волю, вони не потребували закону многих неґативних приказів розказуючи їм що не робити. Ось так коли нова угода була установлена в день Пятидесятниці, 33 року по Хр., то стара закон угода дана при горі Синай вже довше не зобовязувала їх. Вона була усунена. Христос привів її до кінця через сповнення її замірів.
29. Як нова угода була уповажнена, й чому вона вища від закон-угоди?
29 Як зі старою угодою, так й з новою угодою; жертва була конечна, щоб затвердити її. Вона була затверджена чимось ліпшим ніж кровю з звірят. Вона була затверджена звершеною кровю-життям Христа. Це зробило нову угоду вищою за стару угоду. Вона була також вищою тим, що мала краще священство, звершеного посередника й ліпшу обітницю. “Тепер же (Христос) лучше знарядив служення, на скільки Він посередник лучшого завіту, котрий на лучших обітницях узаконився.”— Жидів 8:6.
30, 31. Хто є правдиве насіння Авраама, й чому вони можуть бути уподібнені до піску узкрай моря?
30 Тепер ті люди приведені в цю угоду є правдивим Ізраїлем Божим, правдивим насінням Авраама. Обітниця дана Авраамові, котра записана в 1 Мойсея 22:17, 18, відноситься до них, а не до тілесних потомків Авраама, котрі, як нарід, не слухали Бога й не показали віри й послушенства того патріярха. Обітниця предсказує, як вони будуть товаришити з головним Насінням Авраама, яким є Христос Ісус, як царська родина.
31 Оскільки це не була воля Божа виявити число людей, що мали становити духового Ізраїля, він полишив його в невиразнім числі. Воно оставало невідкрите. Вік сказав: “І намножу насіння твоє як зорі небесні й як пісок узкрай моря.” Як зорі й пісок незлічимі, так духовий Ізраїль був незлічимий, тому що Бог не відкрив його числа.
32. Де число духового Ізраїля є вказане в Біблії?
32 Сталося аж коли нова угода була установлена, що ця тайна була знана. Те число є записане для нас в Одкриття 14:1. Духовий Ізраїль є описаний там з головним насінням Ісусом Христом, на небесній горі Сион. “І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сион, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця його написане на чолі їх.” Ось так духовий Ізраїль складається не з більше як 144,000 члонів під Первосвящеником Ісусом Христом. Тільки оцих взято в нову угоду й вони становлять новий народ, котрий носить імя Єгови.
33. Чи відкинення Жидівського народнього дому почитання значить, що ніякий Жид не може отримати Божої ласки? Чому?
33 Божа ласка тепер спочиває на цім новім народі, а не на природнім Ізраїлі. Але відкинення жидівського народного почитання не значить, що ніякий Жид не може прийти до Божої ласки. Відкинення того народу не значило, що кожний один з них був відкинутий, бо останок з того народу увірував й був приведений в нову угоду. (Рим. 9:27) Як той останок здобув ласку Божу через вірування в Нього й його Сина, так кожний Жид сьогодні може набути її в такий же спосіб. Вони мусять признати, що Бог замінив стару закон-угоду на нову ліпшу угоду. Вони мусять признати її кращу жертву, людини Христа, й як унасліджений гріх від Адама буває на все очищений через його кров. Вони мусять признати Христа як Божого помазаного Царя, й вони мусять признати духового Ізраїля як правдивого Ізраїля Божого. Іншими словами, кожний Жид може здобути Божу ласку в такий самий спосіб як й не Жиди можуть.
34. Яке заключення ми мусимо осягнути відносно тілесного Ізраїля?
34 Зогляду на це, що ми застановлялись, то тілесний Ізраїль не має сприятливого становища з Богом. Замість бути його святим народом, то він був відкинутий, залишений ним за його упертість, непослушенство й за відкинення Його добродійства. Ізраїль, що має добре становище з ним, це духовий Ізраїль. Задля тих вибраних, щоб становили духовий Ізраїль і показали віру й послушенство Авраама, через те вони є правдивими синами Авраама. Отже не тілесний Ізраїль, а ввесь духовий Ізраїль буде спасений. Вони є ті, що отримають благословенство, будучи Божою особлившою посілостю, царським священством й святим народом.
[Вставка на сторінці 22]
Станеться в останні часи, що над усі гори гора Господня вознесеться, й підійметься понад горби, й поспішать до неї всі народи. І пійдуть многі народи й скажуть: Ходіть, вийдемо на гору Господню, в дом Бога Якового, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його, бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалиму.— Ісаїї 2:2, 3.