“Глядіть же, Як би Нам Оглядно Ходити”

“ГЛЯДІТЬ же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі. Викуплюючи час, бо дні лихі.”— Ефес. 5:15, 16.

1. Що є найбільше корисне робити сьогодні, й чому царство Боже повинно кермувати нами коли робимо це?

ДЕ б ми не жили на землі, це для нашого найкращого добра сьогодні пільнувати строго як ми ходимо, то є, як ми поводимося. Один дуже значучий факт повинен кермувати нами, коли ми ‘пільнуємо точно як ми ходимо.’ Цей факт є, що Боже царство править, що воно правило протягом цих минулих сорок пять років від 1914 року. Чому цей факт так важний? Тому що головна ціль того небесного царства є доглянути, щоб Божа воля прийшла, як в небі, так і на землі. [Мат. 6:9, 10] Лукавий старий світ сьогодні скоро зустрічає свій кінець в найбільшім клопоті зі всієї історії, тому що цей світ ніколи не був в гармонії з Божою волею, але є найбільшим супротивником його. Царство Боже силою впровадить його волю. Його царство запровадить новий лад зложений з “нових небес і нової землі,” де Божа висказана воля напевно буде законом. (2 Петр. 3:13) Нікуди ніхто з нас не може уникнути цієї чудової зміни. Отже мудрість диктує нам, щоб дати ціло-сердечне підданство Божому царстві, щоб ми не погибли, коли цей старий світ закінчиться. Відданість Божому царстві значить тепер привести себе до повної гармонії з його волею. Його праведна воля для нас в цім часі світового переляку є визначена в його написанім Слові, святій Біблії.

2. Як ми можемо описати ці дні, й яка порада Павла є відповідна для нас сьогодні?

² Дивлячись довкола на світові реліґії й моральні обставини й споріднення між нагодами й одиницями, ми примушені сказати, що це лукаві дні. Отже порада, яку апостол Павло дав христіянам в його часі, також найбільше пасує до нашого часу: “Глядіть же, як би вам оглядно ходити, не як немудрі, а яко мудрі, викуплюючи час, бо дні лихі. Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля. І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, (за що христіянин може бути відлучений від собору Божого), а сповняйте себе духом.”— Ефес. 5:15—18; 2 Корин. 5:9—13.

3. (а) Заки хто з нас посвятив себе Богу, як ми ходили? (б) По нашім посвяченні, як ми повинні ходити, й яке особисте питання ми повинні запитати про це?

³ По цілому світі сьогодні звиш пів мілона одиниць зробили повне посвячення себе Богу Єгові через Ісуса Христа, й вони публично символізували те посвячення через занурення у воді, так як Ісус Христос самий був занурений. (Мат. 3:13—17; 28:18—20) В минулих часах, заки хто з нас зробив посвячення Богу, ми всі ходили певними дорогами. Ми “ходили згідно з ладом цього світу, згідно з правилом властей повітря, духа (Сатани Диявола), що тепер править в синах перекору.” Ми ходили, яко ж і інші погани ходять у суєті ума свого, оморочені мислями, відлучені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменіння сердець їх. Вони зробились безчуственними, оддали себе розпусті, щоб робити всяку нечистоту в зажерливості.” (Ефес. 2:2; 4:17—19) Тепер ми, що посвятилися, повинні стриматись ходити таким робом. Нашим посвяченням Богу ми постановили ходити згідно з волею Божою, щоб нам ‘ходити з Богом.’ (1 Мойс. 5:22—24; 6:9) Задля лукавих часів, то це розумно й конечно для нас пільнувати як ми ходимо. Це найвищий час для нас запитати себе: Чи ми пішли назад, щоб ходити з цим світом, або чи ми ходимо ближче з Богом? Щоб відповісти на це питання, ми мусимо зрозуміти яка Божа воля є. Це заставляє нас досліджувати Боже написане Слово.

4. Що 1 Солунян 4:3—5, 7 каже, що Божа воля є, і так як Єгова відріжняється від Пріапус і Баал-Пеор?

⁴ В його Слові знаходиться короткий звіт про його волю: “Така бо воля Божа, освячення ваше, щоб ви вдержувались від булуду, щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у святості і честі, не в страсті похоті, яко ж і погани, що не знають Бога; Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на святость.” (1 Солун. 4:3—5, 7) Ваша “посудина” це ваше власне тіло; й коли ми посвятили себе Богу Єгові, то цим ми посвячуємо й наші посуди, наше власне тіло, Богові через праведність його Сина, Ісуса Христа. Єгова не є половий бог, як от Пріапус, фальшивий бог грецької й римської міфології, ані він не є почитаний жадною половою орґією, як от фальшивий бог Баал-Пеор був.— 4 Мойс. 25:1—13.

5. Яка воля Божа для його орґанізації ставить трудну задачу на його членів, але що їм помагає?

⁵ Ми посвячені були зібрані до купи разом й становимо теократичну орґанізацію. Божа воля є, щоб Він мав чисту орґанізацію, що є освячена для його вжитку в чесний спосіб. Тримати теократичну орґанізацію чистою між цим неморальним умово- половим світом й протягом цих лукавих часів це досить трудна задача для нас земних членів. Але Божий дух є з нами, щоб помагати нам, і освятити нас для Божої волі.

6. В цім случаї, на кім особливша відвічальність спочиває, й через них яке обіцяне новонастання Бог сповнив?

⁶ Аджеж відвічальність спочиває на кожнім посвяченім ,щоб спільно тримати орґанізацію чистою й освяченою для вжитку Єгови. Однак, особливша відвічальність спочиває на тих, котрі були наставлені бути надзирателями в орґанізації. Особливше від весни 1919 року, ми живемо в “часах новонастання й відбудування всіх річей про котрі Бог говорив устами своїх святих старинних пророків.” (Діян. 3:21) Девятьнадцять століть тому, в початках христіянського собору, протягом життя дванадцяти апостолів Агнця Ісуса Христа, Єгова підніс вірних надзирателів, щоб висказали його суд й давали Його поради. Ті вірні надзирателі померли, по тім велике “відступлення” від апостолської віри появилося. Отже відносно “часу новонастання” до тепер, Єгова зробив оцю обітницю: “І поставлю в тебе суддів, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тоді славити муть тебе городом правди, столицею вірною.” (Іса. 1:26) При помочі сумлінних надзирателів котрих Єгова постановив сьогодні під його призначеним Суддею й Дивним Порадником Ісусом Христом, він сповнив своє обіцяне новонастання й він тримає свою орґанізацію чистою, правою й вірною.— Діян. 17:31; Іса. 9:6.

7. Маючи дати одвіт за поручену задачу, то чи надзирателі потребують мати строгий нагляд над їх власним життям?

⁷ Сьогодні надзирателі Товариства Нового Світу, Свідки Єгови, несуть значну відвічальність. Вони назначені як “приклад для стада.” Окрім їх впливу як правий приклад, вони також володіють значним авторитетом в місцевім соборі орґанізації або в окружній, дистриктовій або відділовій території або зоні в котрій вони служать. Як надзирателі, “вони бо пільнують душ ваших, яко мають перелік віддати.” (1 Петр. 5:3; Жид. 13:17) Який перелік вони мають дати за цих посвячених душ, то це буде вирішено який Божий суд буде над надзирателями. Більше ніж хто інший надзирателі мусять оглядно ходити в їх відповідальнім уряді.

ПРИКЛАД ЯК ХОДИТИ

8, 9. (а) Як сила добрих надзирателів для правої орґанізації була зображена в Йозії й його спільниках? (б) Як цей факт стає ясним по тім, що сталося в Ізраїлі по смерти надзирателів?

⁸ Велика сила, якою надзирателі, що є сильні морально й духово, володіють на добро вірної, правдивої орґанізації, є зображена в Мойсейовім наступнику, Йозії, й в старших мужах Ізраїля, котрі товаришили з Йозуєм. Відносно доброго впливу, який вони мали, ми читаємо: “Як же відпустив Йозуя нарід, лаштувались тоді сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу — кожен у свою наслідню державу. І служив нарід Єгові покіль жив а світі Йозуя та значніщі люди, що попереживали Йозую й що вбачили всі великі дії Єгови, що він чинив Ізраїлеві.”

⁹ Чуйні, поінформовані, вірні старші мужі в Ізраїлі були як теократичний захист проти наїзду поганства в народній собор Єгови. Цей факт є ясний із того, що сталось соборові в Ізраїлі по тім, як ті теократичні надзирателі померли. Тоді нова ґенерація, що не знала Єгови ані його діл, які Він виконав для Ізраїля, повстала й не мала помічного прикладу ні поради ні охорони від тих надзирателів. Про це біблійна історія каже нам: “І почали сини Ізраїля чинити те, що Єгові було не до вподоби і покланялись Баалам. Вони покинули Єгову, Бога батьків їх, що вивів їх з Єгипту, та й бігали за іншими богами народів, що жили навкруги і припадали ниць перед ними.” По тім, як Єгова підніс благородних суддів, котрими він врятував їх від поганських гнобителів, вони скоро забули, що ті судді зробили для них як слуги Єгови. “Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Єгови; але не так чинили вони.”— Суддів 2:6—8, 10—12, 17.

10. Як колись ті надзирателі, проти чого Христові апостоли були захистом в їх часі?

¹⁰ Як колись вірні судді й спів-надзирателі старинного Ізраїля, так і дванадцять апостолів Ісуса Христа діяли як охорона. Як довго апостоли жили, так довго вони були тамуючою силою проти “відступлення” й проти появи “чоловіка гріха”, “сина погибелі,” бо вони мали контроль в соборі.— 2 Солун. 2:2—12.

11, 12. (а) Що розвинулось реліґійно по смерти апостолів, й які факти показують чи ми видужали із цього? (б) А однак чому кожний один мусить пільнувати строго як він поступає?

¹¹ Після смерти апостолів і їх вірних послідовних надзирателів, “відступлення” від чистого христіянства й обрядів наступило скоро і “чоловік беззаконня” взяв контроль над реліґійною орґанізацією. Ми сьогодні виздоровіли від того реліґійного “відступництва” і від зверхности “чоловіка беззаконня” кляси, що верховодить у Христіянстві. Ми є теократичною орґанізацію в товаристві Нового Світу Свідків Єгови. З нами є невидимий Більший Йозуя, Ісус Христос, що провадить нас в надходячий новий порядок “нових небес і нової землі.” З нами є також “вірний і розумний слуга,” котрого Більший Йозуя назначив мати нагляд над усіма його земними добрами в 1919 році.

¹² Більший Йозуя і його помазаний раб-кляса діяли наче непрохідна перешкода проти наїзду духового відступництва “чоловіка беззаконня” в товариство Нового Світу Свідків Єгови. (2 Петр. 3:13; Іса. 65:17; Мат. 24:45—47) Проте, кожний посвячений христіянин потребує чувати про Павлове урочисте напоминання, щоб ходити оглядо, хоч цей світ й його бог володар Сатана Диявол не можуть взяти цілого собору Свідків Єгови в неволю, однак цей світ й його бог Сатана пробують забруднити орґанізацію й поневолити оскільки можливо поодинчих членів її. Старинні Ізраїльтяни, навіть з пророком Мойсейом між ними, стались нам прикладом перестороги, що одиниці в соборі можуть бути досягнені на їх знищення тепер протягом невидимої присутності Христа. Як?

13. Який приклад перестороги ми маємо від Ізраїльтянів, коли Мойсей був на горі?

¹³ Це сталося вкоротці по тім, як Бог Єгова чудотворно проголосив Десять Заповідей з гори Синай на Аравійському півострові. Коли Мойсей був іще на вершку гори Синай, через сорок днів геть поза їх видом, Ізраїльтяни зробили золотого тельця й почали поклонятись йому разом з голосним й роспусним поверженням. Тепер же перша й друга і сьома з Десять Заповідей, котрі Ізраїльтяни згодилися шанувати, заявляючи: “Я Єгова, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невільницького. Нехай не буде в тебе богів інших перед моїм лицем. Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на землі внизу, і того, що в водах і попід землею. Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Єгова, Бог твій, ревнивий Бог, що карає беззаконня отецьке на дітях у третьому, і четвертому роді тих, що ненавидять мене. Не перелюбкувати меш.” (2 Мойс. 20:2—5, 14) Але коли многі Ізраїльтяни побачили, що очі їх народнього надзирателя не були справлені на них, вони відкинули стримання. Так, за тільки сорок днів по Мойсейовім сходженню, многі Ізраїльтяни були готові забути Десять Заповідей й втішатись гойним часом в ідольстві й половій оргії.— 2 Мойс. 32:1—35.

14. Який інший приклад перестороги ми маємо від Ізраїльтянів на рівнині Моаб?

¹⁴ Сорок років пізніще вони перейшли Йордан ріку з Канаан, на рівнині Моаб, й незабаром зазнали чудне сповнення обітниці Єгови запровадити їх в Обіцяний край. Однак тисячі з нової ґенерації Ізраїля звернули свої очі в інший бік на поганські дочки Моабські. В їх пожадливості неморального споріднення з ними, ті самолюбні Ізраїльтяни були охочі прилучитись з тими забавляючими жінками, слугами Диявола, в почитанні фальшивого бога, Баал-Пеора. Ізраїльський вождь Зімрі був на стільки підлий, що привів мідіянську жінку Козбі в святий табор Ізраїля й в своє шатро. Тільки ревна акція Пінегаса, священика проти Зімрія й Козбі, спинила пошесть-поразу, яка убила двадцять чотири тисячі опоганених Ізраїльтянів. (4 Мойс. 25:1—9) Мойсей був ще живий в шатрі в той час, а однак пристрастю охоплені Ізраїльтяни не дбали. Вони забули святість до котрої вони були покликані. Вони забули праведні заповіді Єгови й дали себе в не завуздану пристрасть, в неморальне споріднення з поганськими жінками, хоч це значило почитання фальшивого бога, Баала з Пеор, й це зворушило правдивого Бога Єгову, до ревнивого гніву.

15. Як апостол відноситься до тих случаїв як приклади перестороги для нас, й що запевняє такий приклад перестороги від Ізраїльтянів?

¹⁵ Христіянський апостол Павло відносився до тих історичних случаїв відступлення від святости як приклад перестороги для нас, кажучи: “Цеж сталося нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. Ані ідолослужителями не робіться, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люди їсти й пити і встали грати. Ані робіть перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двадцять три тисячі.” (1 Корин. 10:6—8) Якщо хто є посвячений Єгові, як увесь народ Ізраїля був, попустить своєму серцю на зло, тоді він буде старатись задоволити свого серця бажання під всякими обставинами, оскільки нагода прийде. Приклад перестороги про ті знищені Ізраїльтяни запевняє цей факт.

16. Хоч здійснення нашої надії є так близько, однак що деякі посвячені роблять, й що вони занедбують памятати коли це роблять?

¹⁶ Отже сьогодні, не робить ріжниці як близько до здійснення нашої надії про царство, деякі з посвячених звільнили своє пільнування відносно життя згідно з святим Писанням. Ради задоволення їх тілесної пожадливості, вони готові рискувати, щоб піддатися нечистоті цього світу. Вони не стримують себе думкою, що це може принести не тільки їх власне знищення, але також і зневагу на Єгову й погорду на його видиму орґанізацію. Тому що вони в тім часі не є під прямим наглядом надзирателів собору, вони не пільнують строго як вони жиють або поводяться. Вони забувають, що Бог Єгова й його святі ангели пільнують, й що вони не зможуть утекти, щоб їх гріхи не надігнали їх.— 4 Мойс. 32:23.

17. Наче в чиїй присутності ми повинні все ходити, і для того який будучий рішальний напрям ми повинні взяти?

¹⁷ Ми повинні ходити все не лише як в присутності людей, наших земних надзирателів. Ми мусимо ходити все як в присутності Бога, бо його очі є повсюди, пільнують злих й добрих. (Прип. 15:3) “Бог бо судити ме все, що діється; навіть усе втаєне,— чи добре воно, чи лихе.” (Еккл. 12:14) Нам треба взяти будуючий напрям, з твердою постановою як от псальмістів, коли він сказав: “По всяк час сяє Єгова передо мною; як що він по правиці в мене, то не захитаюсь.” (Пс. 16:8) Будучи певним в цім сенсі, ми все будемо прямувати, щоб угодити й прославити Бога Єгову в тім, що ми говоримо або робимо, без ріжниці чи нас пільнують духовні надзирателі або наші соборові слуги.

18. Чому ми ніколи не повинні бути надто певними про нашу тривку позицію, й проти якого нещастя ми повинні бути на осторозі?

¹⁸ Ми ніколи не є заблизько до нового порядку “нових небес й нової землі” по Армагедоні, ані ніхто з нас не був досить довго в біблійній правді або переходив через достаточне число спокус, щоб ми могли звільнити наше пільнування без загрози упадку. Відносячись до тих Ізраїльтянів, що були збавлені від Египту, але котрі погибли в пустині, декотрі з них навіть в сороковім й останнім році, Павло перестерігає: “Усе ж це прикладами сталося їм, приписано ж на науку нашу, на котрих кінець віку прийшов. Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, ніж що здолієте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здоліли знести.” (1 Корин. 10:11—13) Від найменшого до найбільшого з нас у правді, від пересічного члена в соборі до соборового слуги або надзирателя, ми всі ніколи не повинні вповати на себе, але повинні строго пільнувати як ми ходимо, щоб ми не впали в нещастя. Що за нещастя це було б бути відлученим від собору Єгови й потерпіти вічне знищення! — 1 Корин. 5:9—13.

ЗАНЕПАЩЕННЯ СЛУЖБИ ЧЕРЕЗ ЗЛУ МОРАЛЬ

19. Потреба пильності є підкреслена яким збільшенням відсотку злочинів в соборах в Північній Америці?

¹⁹ Потреба постійної, пильної чуйности є підкрислена інформацією із Служебного Відділу в Брукліні головної кватири Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур. Це має дочинення з тими посвяченими й охрещеними членами, що належать до тисячей соборів в Сполучених ШПівнічної Америки. За кожних пять років від березня, 1952 року, до квітня, 1957 року, було пересічно 500 членів, що були відлучені за скандальні злі вчинки, яких неможливо було зносити в соборі Єгови. Однак, протягом року від квітня, 1957, до квітня, 1958 року, це число зросло вище пересічного числа з 500, до 1,334 злочинних членів, або більше як два з половиною разів, Ми не сміємо задушити зудару цієї жахливої інформації, арґументуючи, що це можливо з причини американських соборів, що містять приближно 18,537 нових членів, що беруть активну участь у свідоцтві протягом цих дванадцяти місяців. Те число з нових членів є меньше як одна дванадцята часть з 226,797, що проповідують добру новину Царства в Америці протягом квітня 1958 року, близько 65 відсотків з тих вістників є посвячені й охрещені. Отже що це значить, що є 1,334 правонарушників в порівнанні з більше як 47,000 посвячених, охрещених членів? Меньше як 1 відсоток.

20. Та хоч би й справа була меньша як 1 відсоток, то однак яка жахлива пересторога дана всім нам?

²⁰ Хоч 1,334 може бути меньше як 1 відсоток, цей наглий підскок до того числа напевно виявляє, що більше як два рази стільки, що в попередніх роках, занедбали пільнувати себе й поводитись ще оглядно протягом лихих днів в 1957—1958. Із 3,718 або більше соборів, що функцінують в Сполучених Штатах Північної Америки, около один з кожних три собори могли бути дотикнуті томи 1,334 відлученими. Отже з огляду на факт, що так багато соборів були дотикнуті й число з відлучених більше як подвоїлись протягом 1957—1958 р., то це явучить жахливу пересторогу для всіх нас, щоб були наосторозі і опісля не відпали.

21. Як хтось може мильно пристосувати Якова 4:4 відносно чистоти, і неопоганеної форми почитання, і так грішити?

²¹ Товариство Нового Світу Свідків Єгови мусить практикувати чисте, неопоганене почитання. Христіянський апостол Яків ясно описує це для нас: “Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеними від світа. Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.” (Якова 1:27; 4:4) Це перекручена ідея думати, що хтось може тримати себе без плями від цього світу, не беречи участи в його політиці й затримуючи свою невтральність до його драч й в цей спосіб не бути приятелем світу й не бути духовим перелюбником, але в той самий час він може поповнити літерально фізичне перелюбство й чужолоство, і так согрішити проти свого власного тіла.

22. Як хтось може брати участь в сповненні заповіді Маттея 24:14, а однак упасти в гріх як Баалізм?

²² Це також перекручена ідея, що так довго як одиниця сповняє пророчі прикази Маттея 24:14 й рапортує багато часу у свідоцтві в полю служби, то вона може поринути в тілесну неморальність з противним полом. Памятайте, що пророк Балаам був ужитий Єговою як промовець, щоб поширював пророцтво в благословенні на нарід Ізраїля, але пізніще Балаам був забитий за його одобрення полове почитання й неморальности в Ізраїлі при закінченні сорок років в пустині.— 4 Мойс. 23:4 до 24:25; 25:1—3; 31:1—8, 15, 16; Одкр. 2:14.

23. Як Павло показує, що христіянина моральність є сполучена з вимогами проповідування?

²³ Персональне свідкування про Боже царство є направду вимогою для вічного життя, але і христіянина моральність є також вимогою. Павло викликував: “І горе мені коли не благовістую!” але кілька речень нижче він додав: “І морю тіло моє і підневолюю, щоб, іншим проповідуючи, самому іноді не бути нікченмим. . . . Ані роби перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двадцять три тисячі.”— 1 Корин. 9:16, 27; 10:8.

24. Через поповнення фізичної неморальности, чиїм приятелем людина робить себе, отже якою іншою неморальністю це є також?

²⁴ Нехай ніхто не ошукує себе: Поповняючи перелюбство або чужолоство, цим він робить себе приятелем світу. Це становить також духове перелюбство або чужолоство, і цим чином людина напевно не робить себе приятелем Бога або його собору; це є наслідування цього світу, йдучи за прикладом цього світу. Це є виявлення любови до цього лукавого світу. “Все бо що в світі,— хотіння тіла і хотіння очей, і гордощі з світові,— не з Отця а зо світа.” (1 Йоана 2:16) Отже, неморальність представляє, що чужоложник належить до світа й помилково знаходиться в товаристві Нового Світу Свідків Єгови.

25. При помочі яких двох драстичних актів Єгова зображає, що муситься бути зроблене з такими неморальними членами собору?

²⁵ Єгова відрубав 23,000 чужоложників від свойого собору, не за рік, але за один день! Чужоложники мають бути відлучені від його собору. Він навіть відкинув, протягом битви близько Шілог, два священики, Гопна й Фінегаса, сини високо-Священика Елі, за те, що вони злюще поповнили перелюство з жінками, які служили при вході намету зібрання, на зневагу Бога Єгови.— 1 Сам. 2:22—25; 3:13, 14; 4:4—11, 17.

26. (а) Що Павло каже, щоб показати що є інші гріхи за котрі треба вилучувати? (б) Який стан серця повинен бути й поступок того, хто пробудиться до злочину?

²⁶ Є ще інші гріхи окрім чужолоства за котрі треба відлучувати. Павло писав до собору: “Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. . . . Тим же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучіть лукавого з між себе.” (1 Корин. 5:11, 13) Якщо хтось поповнить гріх, що заслуговує на відлучення але пробудиться до підлості свого злочинства й скільки він зневажив Бога, то який стан його серця повинен бути? Засмучений; він повинен болюче горювати, терпіти й повинен показатись. Він повинен визнати свої гріхи не тільки перед Богом, котрий вже знає про це із спостереження, але також перед Божою видимою орґанізацією через її теократично-назначених слуг. Це є найвищий час шукати примирення з Богом й з його людьми через Христа, апелюючи до милосердя. В гармонії з цим, Писання радить так: “Чи хто не здужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай моляться над ним, помазавши його оливою в імя Єгови; і молитва віри спасе болящого, і підійме його Єгова; а коли гріхи вчинив, відпустяться йому. Визнавайте один одному гріхи, і моліться один за одного, щоб сцілитись вам. Много бо поможе молитва праведного ревна.” (Якова 5:14—16) Цей напрям само-покори й визнання духової потреби помагає грішникові примиритись з Богом. Це поможе йому строго пільнувати опісля, як він ходить перед Богом.