Серія часть 10. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”
Славний храм для Бога Єгови на горі Морія в Єрусалимі був сполучений з Його царством над старинним Ізраїлем. Розділ 4, книжки “Нехай Буде Воля Твоя на Землі”, дискусує про старинні “Проблиски Божого Царства.” В райському пробутку в Едені Бог засудив непослушного Адама на смерть, і рівночасно обітував, що народиться Насіння із символічної жени, його небесної орґанізації, котре то Насіння мало рощавити голову символічного Вужа, Сатани Диявола, котрий намовив Адама і Еву у гріх проти Бога Єгови. Потоп за Нойового часу витопив усе людство опріч Ноя і його близької родини. Ждучи на Боже обітоване Насіння, Ной не установив себе як царя над своїми потомками, усім людством. Проте, його правнук Німрод стався бунтівником проти Бога Єгови і його райдуги угоди відносно святости тваринної крови і поставив себе як царя у Вавилоні.
6. Отже, чиїм попередником Німрод стався, і як Бог перешкодив первісній вавилонській задумі?
6 Ось так після більше ніж шістьнадцяти століть Німрод був першим предтечею великого царя Навуходонозора, імператора Вавилонської Імперії. Вже за часу, коли бунтівники проти Бога задумали зробити Бабель (Вавилон) світовою столицею і збудувати високо аж під небо пробуток для фальшивої реліґії, Бог Єгова перешкодив їх безбожницькій задумі. Як? Через помішання язиків будівників, і цим чином змусив їх розійтись, кожна група по своїй мові.
7. Смерть Німрода не відстрашила якого руху, й які факти указують на це?
7 Цим чудом Бог Єгова показав, що він є верховним володарем, і що його волі неможливо перешкодити на землі. Не-жидівські реліґії кажуть, що Німрод умер насильною смертю. Та помимо всіх його ловецьких, будівничих та войовничих зусиль, він не доказав, що він є Насінням Божої жени. Проте його насильна смерть, яка мала наступити в наслідок присуду проти Німрода, не настрашила інших бажати бути царем. В часі Авраама, котрий народився два роки після смерти Ноя, постало було кількох царів у Середньому Сході, і то в тім самім районі, де Німрод володів як людський цар. З бігом часу Авраам забрався з Ур Халдейського в інше місце. Під Божим провідництвом він перейшов в обітовану землю на заході.
8. Кого тоді Бог мав на землі як царя представника свого, й що Авраам дав йому?
8 Серед усіх тих царів цього світу, чи Бог не мав царя, як свого представника на землі? Він мав; і Авраам мав нагоду стрінутись із ним в Обітованій Землі. Ним був Мелхезедик, “цар Салемський” і “священик Всевишнього Бога.” Мелхизедек, як Божий цар і священик, був вищим за Авраама й благословив його; Авраам же дав Мелхизедекові десятину з усієї воєнної здобичі, яку він приніс з Богом даної перемоги проти наїздних царів з півночі.
9. Якими словами Мелхизедек благословив Авраама, й чому проминуло сотки років по Мелхизедекові заки типічне царство Боже було знову на землі?
9 Значучі були слова благословення, які виповів Мелхизедек: “І благословен Бог Всевишній, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих!” (1 Мойс. 14:1—20) Столицею царства Мелхизедека було місто Салем, первісна часть пізніщого міста Єрусалиму. Отже, тут було типічне царство Боже на землі, й Мелхизедек правив як праведний цар в імя й призначення Найвищого Бога, “Царя вічності.” Він сів на престолі Єгови в типічний спосіб. Він мав власть не тільки правити, але також приносити жертву Богові й благословити тих, котрих Бог признавав, як от Авраама. Що сталося з його теократичним урядом, Біблія цього не каже. Але Мелхизедек не мав наслідника в тім царстві Божім в Салемі. Тому то сотки років проминуло заки типічне царство Боже було знову на нашій землі. Задля цієї причини Мелихизедек не був тим обітованим Насінням, котре мало рощавити старого Вужа, Сатану Диявола, в голову й визволити вмираючий пригноблений рід людський. Однак, Мелхизедек був ужитий як тип на царське Насіння Божої жени, котрий мав бути вищий над усі людські царі, вищий навіть як цар Давид й цар Соломон.
10. Хто мав бути царем-священнком як Мелхизедек, й на основі якої присяги?
10 Бог самий клявсь присягою, що це обітоване Насіння від його жени буде царем-священиком як Мелхизедек, сидіти ме на престолі Божім, не на матеріальному престолі на землі, як от престол Мелхизедеків й Давидів й Соломонів, але на Божому небесному престолі. Більше як тисяч років перед народженням Ісуса Христа, Бог Єгова надтхнув царя Давида співати оцю мелодію: “Сказав Єгова моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги! Клявсь Єгова, (і не пожалує того): Ти священик по віки по постанові Мелхизедека! Єгова по правиці в тебе сокрушає царів в день гніву свого.”— Пс. 110:1, 4, 5.
11. Будучи без наслідника, як Мелхизедек цим зобразив Ісуса Христа, й з яким храмом він пізніще служив?
11 Не маючи наслідника в уряді, Мелхизедек був пророчим прообразом на Ісуса Христа, котрий буде вічним священиком-царем Єгови. “Цей Мелхизедек, цар Салемський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його; котрому й десятину з усього відділив Авраам, перше ж оце перекладом зветься цар правди, а потім і цар Салемський, чи то (Цар впокою.) Без батька, без матери, без родоводу, ні почину днів, ні кінця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.” (Жид. 7:1—3) Ісус Христос Син Божий є той, що служити ме з правдивим храмом Єгови. Будучи Царем-Священиком по всі часи через його безсмертність від його воскресення із мертвих, він не потребує наслідника в уряді. Священство й царство Всевишнього Бога завершене в йому. О, як відмінним царем Мелхизедек з Салем був від царя Німрода Вавилонського!
12. (а) Через кого правдиве Насіння Божої жени мусить бути заприсяглим до уряду? (б) Як Авраам визначив властивий приклад для своїх пра-правнуків, Ізраїльтянів, й коли й як Мойсей співав про споріднення Бога до його людей?
12 Непомильний факт: що правдиве Насіння від Божої жени мусить бути заприсягле в його царство й священство через Всевишнього Бога, Єгову. З огляду на присутність царя Мелхизедека в Обітованім Краю, Авраам не мав причини бажати зробити себе царем над своєю челяддю або над краєм. Цим чином Авраам дав добрий приклад для своїх пра-правнуків, синів Якова або Ізраїля, Ізраїльтянів. Єгова визволив своїх людей, старинного Ізраїля, від рабства в Єгипті. Він чудотворною силою перепровадив їх через Червоне море в безпеку й знищив переслідуючих Египтянів позаду них, затопив і похоронив їх під провалом водних стін. Тоді Мойсей тріумфально заспівав про правдиве споріднення Єгови до його людей, кажучи: “Ой царюй же, Єгово правий, правдою по віки!” (2 Мойс. 15:18) Він був Ізраїлським небесним Царем!
13, 14. (а) Отже, як це сталось, що Ізраїль дістав людського царя, й як перший закінчив життя? (б) Кого Єгова знайшов бути чоловіком по його серцю на царя, й до кого Єгова уподобив його?
13 Прибувши в Обітований Край Канаан, Ізраїльтяни були під правлінням суддів, що не мали по собі природних наслідників. От суддя Гідеон, хоч був видимим визволителем Ізраїля, він відмовився установити правлючу династію або лінію царів в своїй родині. Він сказав: “Ні, я над вами не буду панувати, ні син мій над вами не панувати ме, Єгова нехай над вами панує.” (Суд. 8:23) Тільки на домагання безвірних людей Бог Єгова призначив видимого людського царя для дванадцяти родів Ізраїля. Коли старий віком суддя Самуїл моливсь до Бога у смутку, Єгова потішив Самуїла, кажучи: “Бо не тебе вони відопхнули, ні! мене відопхнули, щоб я не царював над ними.” [1 Сам. 8:7] Перший цар даний їм, Саул, з покоління Венямина, закінчив життя в нещастю під Божою неласкою. Відносно Саула, Єгова сказав до Ізраїля: “Я ж дав тобі царя у гніві моєму, та й — одняв у досаді моїй.” (Осії 13:11, АС) Протягом Саулового царювання, Єгова знайшов в поколінні Юди чоловіка, котрий був по його серцю. Він велів пророкові помазати цього пастуха хлопця, Давида з Вефлеєму, бути царем після Саула. В цей спосіб Давид був помазанником Єгови, або Христом Єгови. (1 Сам. 13:13, 14; 16:3—13) Одначе Давид не був Ісусом Христом, або Ісусом Помазанником. Він був, як Мелхизедек, тільки пророчим прообразом на Ісуса Христа, Сина Божого. В пророцтві про Ісуса Христа говориться як про Давида, що значить “Возлюблений,” словами як слідує:
14 “І поставлю над вами єдиного пастиря, що пасти ме їх,— слугу мого Давида; він буде їх пасти, він буде пастирем над ними. І буду я, Єгова, їх Богом, слуга ж мій Давид буде князем серед них. Я, Єгова, сказав це.”— Езек. 34:23, 24, АС.
15. Кого Ізраїль намастив бути царем, і що мало статись з царством після його смерти?
15 Цар Саул умер у битві. Ізраїльтяни оцінили те, що Єгова помазав Давида бути наступником Саула, отже вони помазали його як помазанця Єгови. Будучи кріпко установлений в його царстві в Єрусалимі, Давид бажав збудувати святиню Єгові, яка мала взяти місце шатра або намету, який Мойсей збудував у пустині. Та Єгова заборонив войовникові Давидові цей привілей. Але з оцінення Давидового благороднього бажання, Єгова з власної волі зробив угоду з Давидом про царство, яке ніколи не мало перейти від Давидової родини. При смерти Давида, що мало статися? В угоді Єгови про царство з Давидом було сказано: “А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тоді я поставлю насіння твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві. Він збудує дом мені, а я утверджу престол його на віки. Я буду йому отцем, а він буде мені сином,— і милості моєї не відійму від його, як відняв від того (Саула), що був навперід тебе. Я посаджу його в мойому домі й в мойому царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.”— 1 Паралип. 17:11—17.
16. Чому жадний з царів Христіянства не прийшов під цю угоду про Царство?
16 Жадний цар, від Константина римського до якого-будь політичного володаря в Христіянстві сьогодні, не приходить під цю угоду Царства Єгови з Давидом. Сотки років нім Христіянство почало існувати й мало царів, та угода про Царство почалась пристосовуватись до Ісуса Христа, Сина Божого.
17. На чиїм престолі цар Давид засів, й кого він признав за ізраїлського дійсного царя?
17 В своїй позиції, як помазанник Єгови, цар Давид сів на престолі Єгови. Він не сів на престолі Єгови в спосіб в який Давидів Господь, Ісус Христос, тепер сидить по правиці Божій. Давид сів тільки як представник Єгови на видимім престолі на горі Сион в Єрусалимі. Він признавав Єгову як Ізраїлського дійсного Царя. В Псальмі 59:13 він писав під надтхненням: “Бог править народом Якова (Ізраїля) аж по краї землі.” При кінці свойого життя, коли Давид радів із щедрих дарів, які провідні мужі внесли на будування храму Єгові через його сина Соломона, Давид благословив Бога й сказав: “Славен єси, О Єгово, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні! Твоя, Єгово, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землі, твоє; твоє, Єгово, царство, й ти висший над усе, яко Владика.” (1 Паралип. 29:10, 11) Але Давид сказав також: “Єгова,— вибрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Єгови, над Ізраїлем.”— 1 Паралип. 28:5; 2 Паралип. 9:8.
18. На чиїм престолі Давидові наслідники сиділи, й тому що ізраїлське царство зображало?
18 Отже про Давидового наслідника сказано, що він представляв Єгову на престолі Ізраїля: “І засів Соломон на престолі Єгови, як цар, замість Давида, отця свого, й щастилось йому, й ввесь Ізраїль корився йому.” (1 Паралип. 29:23) Так і всі інші потомки Давида, що наступили по ньому згідно з угодою про царство Єгови, сиділи на “престолі Єгови.” Те царство було Його. Це було типічне царство Боже на землі. Дім Давидів постачав видимих царів.
19, 20. (а) Отже що сталося з угодою про царство потім, як цар Зедекія був здетронізований, й його сини повбивані? (б) Що Езекиїл сказав цареві Зедекиї відносно царства?
19 Отже, що сталося з віковічною угодою про царство, коли цар Навуходонозор Вавилонський знищив столичне місто Єрусалим й його храм й збурив престіл царя Зедекії й заслав його в неволю у Вавилон, умерти там? Чи угода про царство тоді перестала існувати? Ні; та угода про царство мала продовжатись аж Насіння Божої жени прийде, відносно котрого Єгова сказав: “Я зроблю дом його непорушним і царство його вічним, і престол його стояти ме віками.” Це ради справедливости, що типічне царство Боже на землі було збурене і перестало існувати. Зедекойові царські сини були повбивані царем Вавилонським; але там були інші потомки царя Давида, через котрих законний й натуральний наслідник Давидового престола міг прийти. Єгова був певний цього, коли він прокляв царя Зедекею й сказав:
20 “Ти ж, негідний, безбожний князю Ізраїлів, що на тебе прийшов день твій, і твоїй безбожності кінець. Так говорить Господь Бог: Здійми з голови корону, скинь царський вінець: це вже минулось: угору пійде низьке, униз високе! Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його!”— Езек. 21:25—27, ПС.
21. По 607 році перед Хр., що потомки з лінії Давида робили відносно угоди про царство?
21 Ті потомки з лінії Давида не сиділи на земному престолі в Єрусалимі по його першім знищенню в 607 році перед Хр. Однак, вони могли передати власть згідно з угодою про царство аж поки прийшов той, що мав право до престола й корони. Тоді Бог інтронізує й укоронує того правого наслідника. Тоді той, як предсказане Насіння Божої жени, буде уповажнений рощавити “первісного вужа,” Сатану Диявола, в голову.
22. При поверненню останка з Вавилону до Єрусалиму, чому Боже типічне царство не було установлене, і чому царство установлене Махабійськими Юдеями під Гірканосом Арістобулем не було царством?
22 Отже, як довго мало взяти поки зруйнуване царство мало бути привернене й Боже царство передане Насінню Божої жени, що має право до його? Коли останок з покаяних Жидів був повернений до їх краю, що лежав пустинею без чоловіка й домашнього скоту через сімдесять років, типічне царство Боже в лінії Давида не було вже відновлене. Воно підлягало не-жидівському володареві цареві із царського дому Давида, що управляв їх справами. В 167 році перед Хр. Махабеї збунтувалися проти царя Сирійського, Атіоха IV Епіфана, і тоді Махабеї установили свій власний уряд. В 104 році перед Хр., Юда Гирканус Арістобуль прийняв титул: “Цар Жидівський.” Але це було царство священика Левіта. Це не було привернення Божого царства в лінії царя Давида із царського покоління Юди.— 1 Мойс. 49:8—10.
23. Чи царство Боже було установлене по тім, як Ісус вїхав тріумфально в Єрусалим, або по його воскресенню, або в день Пятидесятниці?
23 На весні 33 року (по Хр.), коли Ісус вїхав тріумфально на ослі в Єрусалим, як це Соломон зробив при його коронації много століть перед тим, царство Боже через правого наслідника царя Давида не було установлене наново. По Ісусовім воскресенню з мертвих і тільки перед його вознесенням на небо, щоб сісти по правиці Отця, Ісусові ученики прямо запитали: “Господи, чи не під цей час поставиш Ти знов царство Ізраїльке? Каже до них: Не вам розуміти час і пору, що Отець положив у своїй власті. А приймете силу, як зійде святий дух на вас; і будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії, і до краю землі.” (Діян. 1:6—8) Десять день пізніще, в день празнику Пятидесятниці, святий дух Божий був вилитий на них й вони отримали силу. Але й тоді царство Ізраїля не було встановлене в Єрусалимі, столиці Ізраїля.
(Дальше буде)