Серія часть 15. “Нехай буде воля твоя на землі”

Около 1-го жовтня, 2-го року перед Хр., народився Цар, щоб силою установити волю Всевишнього. Він прийшов у світ коли іще Римська Імперія панувала над світом. Перед ним народився був його предтеча, Йоан син священика Захарії. Ангел Гавриїл явився в храмі Єрусалимському і повідомив старенького Захарію, що він буде батьком того предтечи. Після шести місяців вагітности Захарової старенької жінки Єлисавети, той же Гавриїл явився непорочній дівчині Жидівці Марії, що була предком роду Давидового, в Назаретах. Ангел Гавриїл сказав Марії, що її вибрано бути матірю віковічного царського Наслідника царя Давида. Вона почне в утробі своїй дитину силою святого духа від Єгови, так що та народжена дитина буде в дійсности Сином Божим. Покірно Марія згодилася на цей божественний розпорядок.

5. Що взяло місце, коли Марія відвідала й привітала Єлисавету?

МАРІЯ зараз відчула запліднення Божого Сина Ісуса, тому що дух святий тепер спочив на ній й сила Всевишнього отінила її. Вона негайно повідомила про це свою вагітну кревну, Єлисавету, жінку священика Захарії, котра, Гавриїл сказав ,була вагітна з Йоаном. Так скоро як Марія привітала її, дитя Йоан внутрі Єлисавети кинулось і Єлисавета сповнилась духом святим. Вона сказала до Марії: “Благословенна ти єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. І звідкіля мені оце, що прийшла мати Господа мого до мене? Ось бо, як дійвшов голос вітання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.”— Луки 1:39—44.

6. Що Єлисавета і ненароджене дитя цим чином признали? І як це було в гармонії з Псалом 110:1?

⁶ Тут Єлисавета під впливом духа признала, що дитина Марії була її “Господь.” Під впливом того ж духа святого, Єлисавети ненароджений син Йоан признав також дитину Марії як свого “Господа”. Століття перед тим, цар Давид зробив те саме признання, в Псальмі 110:1. Сама Марія під надхненням духа звеличала Бога Єгову, небесного Отця її народженого сина. Вона оставала з Єлисаветою майже до часу народження Йоана і тоді повернула до Назаретів.— Луки 1:46—56.

7. Яке пророцтво Захарія виповів при народженню свого сина Йоана? І як тесля Йосиф був заохочений оженитися з вагітною Марією?

⁷ Тепер народився син Єлисавети. Її муж назвав хлопця імям Йоан, і тоді, сповнившися святим духом, він вирік оце пророцтво про Йоана: “А ти, дитино, пророком Вишнього звати мешся: ходити меш бо перед лицем Єгови, готовити дорогу його; щоб дати знання спасення народові його на оставлення гріхів їх, по благій милості Бога нашого.” (Луки 1:57—78) У міжчасі тесля Йосиф довідався, що Марія завагітніла. Думаючи, що вона поповнила неморальність, він постановив скасувати заручени радше ніж прилюдно винувати її про перелюбство і вкаменувати її на смерть. Але одної ночі приснився йому сон, в котрому ангел сказав йому, щоб він таки оженився з Марією. Чому? “Бо що в ній зачалось, те від святого духа. І вродить вона сина, і даси імя йому Ісус; бо він спасе людей своїх від гріхів їх.” Пробудившися, Йосиф впокорився і взяв Марію до свого дому.— Мат. 1:18—25.

8. Що сталося, що Ісус не народився в Назаретах, і як пастирі стались свідками різдва Божого Сина?

⁸ Ісус, Син Божий, не народився в Назаретах. Заки він народився, Йосиф і Марія мусіли йти більше ніж шістьдесять миль на південь до Вефлеєму, де народився був цар Давид у провінції Юди, Юдеї. Кесар Август, перший імператор Римської Імперії, приказав, щоб усі осадники землі в імперії зареєструвалися в місці з котрого походила його або її родина. Отже, десь у половині семого Ісусового місяця, що називається Етанім, або около 1 жовтня, в році 2 перед нашою добою, Ісус Син Божий народився у Вефлеємі. Восінні дощі не були іще почались і пастирі пасли свої стада на відкритих полях в околиці Вефлеєму. Саме тоді засияло чудотворне світло, серед котрого ангел явився й сказав: “Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім народам. Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. І це вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.” Негайно потім пастухи побачили з тим ангелом “можество воїнства небесного, хвалячи Бога, кажучи: Слава на висотах Богу, а на землі впокій між людьми доброї волі.” Пастирі знайшли новонароджену дитину і стались свідками різдва Сина Божого. Тоді вони свідкували про це іншим, але не лукавому цареві Юдейському Іродові.— Луки 2:1—20.

9. Однак, Ісус виростав, і яку роботу Йоан син Захарії зобовязався виконувати? Чому?

⁹ Після того, як він був забраний на південь до Єгипту, поки цар Ірод Великий не помер, Ісуса принесли назад до Назарету. Тут він виростав і учився теслярства під його опікуном-батьком Йосифом. В тому ж часі Йоанові родичі повмирали, і згідно із заміром Божим, Йоан перебував в пустині Юдейській до тридцяти років віку, кормлячись сараною та диким медом. Після того Бог вислав Йоана хрестити й бути предтечою для Сина Божого, Ісуса, Наслідника до царства Давидового. (Йоана 1:33, 34) Отже на весну в 29 році нашої доби, або у пятьнадцятім році царювання Тіберія Кесаря, що був наслідником Кесаря Августа,a Йоан почав проповідувати в Юдейській пустині і хрестити в ріці Йордан Жидів, котрі каялись за їх гріхи. Йоанів батько, священик Захарій, пророкував про нього: “Ти приготовиш дорогу перед Єговою, щоб дати знання про спасення його людям на оставлення їх гріхів.” Отже Йоанові годилось було наказувати Жидів під Десятьма Заповідями, щоб вони каялися за їх гріхи і охрестились в символ їх покаяння.— Мат. 3:1—11; Луки 3:1—6.

10. Йоан проголошував прихід кого, і як Йоан знав, що він був предтечою Божого Сина?

¹⁰ Йоан також почав проголошувати царство Боже. Чи він казав: ‘Покайтеся бо царство Давидове наближилося?’ Ні, коли б Йоан проповідував таку вість, римський імператор і також Понтійський Пилат, римський управитель Юдеї, були б повстали проти Йоана за підбурення й нарушення закону про Laesa Majestas (“ушкодження маєстату”). Але що Йоан проповідував? Оце: “Покайтеся, бо наближилось царство небесне.” (Мат. 3:1, 2) Бог сказав Йоанові, що він був предтечою Сина Божого і що він мати ме привілей ототожнити того Сина Божого, а може і охрестити його. Йоанів батько, і можливо мати Єлисавета, розказали Йоанові слова ангела Гавриїла які він сказав йому внутрі святині, що Йоан буде предтечею, і як пророк Елія “приготовить людей для Єгови.” Тим то Йоан сподівався, що Син Єгови прийде до нього і дасть себе пізнати. Він сказав до розкаяних Жидів: “Я оце хрещу вас водою на покаяння; але Той, що йде за мною, потужніщий від мене; не достойний я йому й обувя носити: Він хрестити ме вас духом святим та вогнем.”— Мат. 3:11; Луки 1:17.

11. Як Ісус довідався про своє правдиве споріднення до Йосифа і що він був царським наслідником до угоди про царство з Давидом?

¹¹ Ісус в тому часі займався теслярством зі своєю матірю і своїми пів-братами і пів сестрами в Назаретах. Але Ісус знав, що він не мав займатися теслярством на завжди. Його мати оповіла йому, що він був Сином Божим від святого духа, який прийшов на неї і вона почала його. Так само його опікун Йосиф розказав йому, що він, Йосиф, не був Ісусовим батьком, але що він був початий в утробі Марії святим духом. Марія також розказала йому, що ангел Гавриїл сказав їй, що Бог Єгова дасть Ісусові престол його праотця Давида, і що він буде царем над домом Якова (Ізраїля) і що його царство ніколи не скінчиться. Отже Ісус знав, що він був царським наслідником угоди, яку Єгова зробив з Давидом про віковічне царство.

12. Як Ісус знав, коли виступити як наслідник царства?

¹² Але ж коли він мав виступити в справі свого царства? Саме тепер він був у своїм тридцятім році віку як чоловік. Він не міг виступити зі своєї власної волі, бо йому сказано було, що ангел Гавриїл заявив, що Йоан, син священика Захарії, мав бути його предтечаю Отже Він почекав аж предтеча появиться перше і виконає свою місію через шість місяців, проголошуючи прихід Його. І так одного дня вість дійшла до Ісуса в Назаретах, що Йоан почав хрестити каючих ся Жидів, і що Йоан проповідував, “Царство небесне наближилося.” Це мусіло порушити Ісуса до глибини його душі. Аж тепер наближився час для нього виступити як наслідник царства!

13. Який пророчий тиждень тоді почався, і де Ісус пішов, щоб почати діло?

¹³ Він досягнув тоді майже тридцять років віку, а це вік повно-дозрілого чоловіка. Предсказані Даниїлом роки, що складались із шістьдесять девять тижнів, зазначені в Даниїла 9:24—26, також приходили до закінчення, й тепер сімдесятий тиждень з років від часу будування мурів Єрусалимських під проводом Неємії, саме тоді мав початись. Тут Ісус зрозумів, що прийшла пора для нього виступити як Месія, Христос, якого ангел проголосив при його уродженню у Вефлеємі. Отже Ісус відложив свої теслярськи знаряди, і оставив майстерню і дім. Він спрямувався на південний схід до свого предтечи Йоана, котрий проголошував на берегах ріки Йордан про наближенняся царства небесного. Він не пішов до Єрусалиму, міста великого Царя Єгови, ані до храму Ірода щоб бути помазаним в царя жидівського перво-священиком, Аннасом. Він пішов до свого Предтечи, сина цього священика, та не щоб бути помазаним святим олієм бути царем земного Ізраїля, але щоб охреститись у воді.— Мат. 3:13; Марка 1:9.

14. Чому Йоан не похочував охрестити Ісуса у воді?

¹⁴ Йоан Хреститель був радий побачити Ісуса. Але чому Ісус забажав охреститися у воді? Йоан знав, що він хрестив Жидів як грішників, котрі каялися за гріхи свої проти закону Бога Єгови, який Він дав народові Ізраїля через Мойсея. Але Ісус не був таким каючимся грішником. Він знав, що Ісус був святий, бо ж він був Сином Божим початий в утробі Марії силою духа святого. Йоан знав, що коли він іще не народився, то він кинувся в утробі матери у признання тоді ще ненародженого Ісуса як свого “Господа.” Отже Йоан старався не допустити Ісуса до хрещення, кажучи: “Мені самому треба в Тебе хреститися, а Ти прийшов до мене?”

15. Як супротив Йоана був поконаний, і після охрещення Ісуса, які підтвердження Йоан виявив йому?

¹⁵ Як же Ісус поконав Йоанів супротив? Ісус сказав: “Допусти тепер, бо так годиться нам чинити всяку правду”. Покірно Йоан згодився виконати те, що було підхоже в тому часі. Він охрестив Ісуса як Наслідника угоди царства, Ісус же молився під час цієї процедури, не визнаючи ніяких гріхів. Тоді Йоан отримав ототожнення Сина Божого, не лише в людському змислі, але в духовому змислі, відміннім від того, що він був сплоджений в утробі людини. Що сталося?

16. Як ті підтвердження прийшли до Йоана, і як він знав як властиво розуміти їх?

¹⁶ “І охрестившись Ісус, вийшов із води, і ось відчинилось небо йому, і побачив він духа Божого, що спустивсь як голуб і злинув на Нього. І ось голос з неба сказав: Це Син мій любий, що я вподобав його.” (Мат. 3:13—17; Луки 3:21—23) Оце була та чудна подія про яку Йоан пізніще розказав своїм ученикам, і що він чекав на неї. “Бачив я духа, злинувшого як голуб, і став він над Ним. І я не знав його, та пославший мене хрестити водою, той мені заповів: На кого побачиш, що дух злине і стане над Ним, це той, що хрестить духом святим. І бачив я і свідкував, що це Син Божий.”— Йоана 1:32—34.

17. (а) Для чого Ісус був так сплоджений, і чиїм наслідником він стався? (б) Що тепер в йому знайдено серед Жидів?

¹⁷ Оцим божественним чином Ісус був сплоджений зі святого духа, та вже не в утробі Марії, але як духовий Син Божий, як “нове сотворіння” духовим життям до невидимих небес в будучні. Цим чином також він був помазаний, не Ізраїлським священиком і олієм з рога, але Богом Єговою і духом святим. Його людським уродженням в родину царя Давида і через засвоєння теслею Йосифом, що був з царської родини, Ісус стався наслідником царя Давида, природно й законно, згідно з угодою Єгови про те царство. Але тепер він, будучи сплоджений з неба і проголошений як Божий Син і помазаний Божим святим духом, Ісус стався Божим помазаником або Христом. Він стався помазаним Наслідником до царства славнішого й вищого ніж земне ізраїлське царство царя Давида в Обітованій Землі Палестині. Ісус стався Наслідником Царства небесного. Справді він прийшов як Месія, “помазаник і князь” у 29 році його життя, при кінці шістьдесять тижнів, що сповнились акуратно в призначенім часі згідно із Даниїла 9:25 (АС). Справді в йому, як Наслідникові, наближилося “царство небесне” і то серед Жидів.— Луки 17:21.

18, 19. Чому Йоан не охрестив Ісуса в символ покаяння, отже чому Ісус прийшов охреститися у воді?

¹⁸ Що ж тоді хрещення Ісуса у воді представляло? Не це, що він був каючимся грішником, бо ж він заховував закон Божий досконало. Його Він сповнив далеко краще ніж Жиди, що бажали наслідити вічне життя і котрі сказали до Ісуса: “Учителю, все це я хоронив з малку мого.” (Марка 10:17—20) Пізнавши в Ісусі як святого чоловіка-Сина Божого, Йоан не охрестив Ісуса у воді як в символ Ісусового каяння за гріхи. Які саме слова Йоан уживав при зануренню Ісуса у воді Йордану, то цього Біблія не відкриває нам. Але Ісус знав чому Він прийшов туди хреститися. Це для того, щоб чинити волю небесного Отця на землі як і в небі.

¹⁹ Апостол Павло пояснив це, кажучи відносно свого Господа Ісуса: “Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи. Тим же входячи у світ, він каже: ‘Жертви і приноси не схотів єси, тіло ж наготовив мені єси. Вогняні жертви і жертви за гріхи не вподобав єси.’ Тоді я сказав: Ось, йду (у почині книги написано про мене) вчинити волю твою, Боже,” Сказавши перше, що “вогняні жертви і жертви за гріх не вподобав єси”— жертви, що були приношені по Закону,— тоді Він сказав “Ось я приходжу чинити волю твою, О Боже.” Тією згаданою “волею” ми були освячені через пожертвування тіла Ісуса Христа раз на всі часи. (Жид. 10:4—10) Апостол Павло пристосував ті слова до Ісуса при його хрещенню із Псальми 40:6—8.

20. Що Ісус символічно через хрещення представив, і чи його воля тоді умерла була?

²⁰ Через хрещення у воді, Ісус символічно посвятив себе, тіло й все, чинити волю Єгови у спосіб більший ніж цього вимагав закон даний через Мойсея. При своїм хрещенню у воді, коли він був занурений під воду, Ісус символічно умер для свого минувшого способу життя. Його воля не умерла, бо ж коли його піднесено з Йордану він далі мав силу своєї волі: Він сказав був опісля: “Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, і скінчити діло його.” “Не шукаю волі моєї, а волі пославшого мене Отця.” “Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. Це ж воля Отця пославшого мене, щоб з усього, що дав мені, не погубив я нічого, а воскресив його останного дня. Це ж воля пославшого мене, щоб кожний, що видить Сина й вірує в Нього, мав життя вічне, і я воскрешу його останного дня.” У молитві до Бога зараз заки невірний Юда зрадив його, Ісус сказав: “Отче мій, як не може ця чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеться воля твоя.” “Тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.”— Йоана 6:34; 5:30; 6:38—40; Мат. 26:42; Луки 22:42; побач також 1 Коринтян 7:37.

21. Чому Ісус не був лицеміром, коли він навчав своїх учеників молитися: “Нехай буде воля твоя”?

²¹ Аж до дня, коли Ісус був дійсно охрещений в буквальну смерть через розпяття на дереві страстей, він безнастанно підчиняв свою волю в гармонії з волею Бога, його Отця. (Йоана 21:22) Він не навчав своїх учеників лицемірно молитися до Бога: “Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як в небі, так і на землі.”— Мат. 6:9, 10.

(Дальше буде)

[Примітки]