Побиваючись За Миром
1. Знайшовши мир, то що любимець життя повинен робити, й які зобовязання тепер спочивають на нім?
ПОТІМ як любимець життя шукав й знайшов мир з Богом через його Сина Ісуса Христа, то що він повинен робити? Від тепер він повинен побиватись за миром. “Нехай шукає впокою, і побивається за ним,” є порада через христіянського апостола Петра. (1 Петр. 3:11) Він мусить побиватися за миром через решта його життя. Це значить, що він мусить утримувати мир. Він не є самий, що втішається миром з Богом через Христа. Його примирення з Богом приносить йому мирне споріднення з собором усіх тих, що є цілковито посвячені Богу через Христа й котрі примирились з Богом. (2 Корин. 5:18—21) Він не може статись ворохобником в христіянськім соборі. Це його привілей схороняти тихе, спокійне, гармонійне споріднення з цією орґанізацією. Він мусить жити згідно з правилом поведження, що є зазначене апостолом христіянського правлючого тіла: “Живіть мирно між собою. Благаємо ж вас, брати, урозумлюйте непорядних, утішайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усім. Глядіть, щоб ніхто не віддавав злом за зло, а завсіди про добре дбайте і один для одного і для всіх.”— 1 Солун. 5:13—15.
2. Серед яких обставин мусять христіяни побиватися за миром, й тому, що вони є головним предметом, то які зусилля зроблено відносно них?
2 Христіяни мають побиватися за цим шляхом серед світа в котрім повсюди є замішання, якого не було ніколи вперед. Від коли Сатана був скинутий на землю зараз по народженню Божого царства в небі в 1914 році, Сатана Диявол й його демони зловісно завзялись спричиняти всяке горе, повстання й тривоги, які тільки вони можуть між людьми. (Одкр. 12:12) Його головна ціль нападу тепер є христіянський останок з духового Ізраїля й їх “велика громада”, що є схожа до овець товаришів. (Одкр. 12:17) Отже Сатана робить все можливе, щоб спричинити неспокій, замішання між ними, щоб розбити орґанізацію.
3. Через яке упередження Сатана тримав світ розбуреним, але як Бог давно тому усунув це внутрі його соборів?
3 Отже кожний любимець життя, котрий знайшов в Божій видимій орґанізації мир, якого він шукав, мусить зробити мир своїм постійним зайняттям. У світі Сатана Диявол успів збурити мир, спричинивши безладдя через расове та племенне відріжнення. Але Бог через Христа усунув це в своїм правдивім христіянськім соборі. Христіянський собор почався як чисто Жидівський собор в стариннім Єрусалимі, опріч кількох обрізаних невірців з інших народів. (Діян. 2:10; 6:5) Тоді обрізані Самаріятани були додані до віруючих. (Діян. 8:4—25) Це було за перших три з половиною років по тім, як Ісус Христос умер на страдальнім дереві поза Єрусалимом; що в христіянський собор приведено першого необрізаного Язичника не-Жида, італіяна на імя Корнелій, разом з його родиною й близькими приятелями.— Діян. 10:1 до 11:2.
4. Як Бог уможливив для обрізаних жидіських христіянів, щоб приноровити їх до свого милуючого розпорядку для поганів?
4 Зразу це спричинило чимало неспокою між обрізаними жидівськими христіянами, але з часом вони мирно пристосувалися до цього милосердного розпорядку Божого. Це остаточне прийняття необрізаних не-Жидів в христіянський собор було дозволене Богом. Як? Він усунув перегороду, мур розділу, іменно, Закон даний Мойсейом, котрий розділював Жидів від світу язичників. Через Ісуса Христа, як Посередника між Богом а людьми, він установив нову угоду з христіянами.
5, 6. Як Павло пояснив в Ефесах чому там не мало бути ізоляції (поділення) внутрі собору на ріжних підставах?
5 Апостол Павло пояснив чому не може бути розділення внутрі христіянських соборів на підставі раси, племя, або колору. Він писав до собору в Ефесах, котрий включав Язичників, то є, не-жидів котрі були далеко від Єгови:
6 “Тепер же в Христі Ісусі ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христа. Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розділив середню перегородню стіну; вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох (Жидів й поганів) зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир, і примирити з Богом обох ув одному тілі деревом страстей, убивши ворогування на ньому; і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким, тим що через Його маємо приступ обоє (Жиди й погане) в одному дусі до Отця (Бога Єгови) в однім дусі.”— Ефес. 2:11—18.
7. Зогляду на справлення зроблене в духовім Ізраїлі давно тому, чому нема основи сьогодні для розділення великої громади інших овець від духового Ізраїля, й як на це Агея 2:6—9 указує?
7 Ісусова жертва на дереві страстей є основана для зєдинення віруючих Жидів й віруючих язичників, всіх народів. Отже, певно, що сьогодні та сама жертва Ісуса за “гріхи світа” є основою на соєдинення малого стада з духового Ізраїля й “великої громади” зі земних овець зі всіх народів, родів, людей й язиків. В цім часі коли Правий Пастир збирає своїх інших овець по своїй правій руці, то не має бути розділення в цій великій громаді з інших овець від духового Ізраїля. “І буде одно стадо, й один пастир,” сказав Правий Пастир Ісус Христос. (Йоана 10:16; Мат. 25:31—40) Там мусить бути христіянська гармонія, єдність й мирність між всіма в однім стаді під Правим Пастиром Ісусом Христом, “бо він є наш мир.” Це точно годиться з обітницею Єгови, щоб потрясти всі народи й спричинити щоб цінні речі, бажані речі, всіх народів прийшли в Його дім почитання, як це він і каже: “Й на це місце пошлю мир, говорить Єгова небесних сил.” (Агея 2:6—9, АС) До цього дня Сатана й його демони не могли знівечити цього пророцтва.
МОЛИТВА ЗА НЬОГО
8. В гармонії з Псалом 122:6—8, про що ми будемо щоденно молитися, й чому Ісус Христос не може бути головою в соборі серед таких обставин?
8 Якщо ми маємо дійсно в серці добро орґанізації на славу Божу, тоді ми будемо молитися до Бога за миром, щоб він тримав своїх людей в єдності, згоді й тихості. В нашій щоденній молитві ми будемо мати на умі слова псальміста Давида: “Просіть спокою для Єрусалиму! Нехай дасть Бог щасну долю тим, що люблять тебе! Нехай буде мир серед мурів твоїх, і спокій певний в палатах твоїх! Задля братів моїх, і другів моїх скажу: мир з тобою!” (Пс. 122:6—8) Згідно з такою молитвою, імя Єрусалим значить “Посілість Мира,” або “Заснований в Мирі.” Це сталося в місцевості Єрусалиму, що священик Мелхезедик був царем Салему, котрого титул значить “Князь Мира.” Бог Єгова клявсь, що його Син Ісус Христос буде царським священиком по чину Мелхезедика по віки. В гармонії з цим, один з титулів прославленого Сина Божого мав бути Князь Мира. (1 Мойс. 14:18—20; Пс. 110:1—4; Жид. 6:20 до 7:21; Іса. 9:6, 7) З таким титулом, то як міг Ісус Христос як Царський Князь Мира бути духовою головою собору, який стається розділений, занепокоєний й буйний незгодою, ворогуванням, заздрістю, компетицією, суперництвом й сектаріянізмом, як от Христіянство сьогодні є й все було? Він не може. Але як Цар, він може силою установити мир в “соборі”, що є його тіло.” (Ефес. 1:22, 23) При помочі своїх ангелів, він визбирує геть миро-порушників.— Мат. 13:41.
9. (а) Як Павло, в листі до Филипян 4:6, 7, возвеличує силу молитви? (б) Молячись в гармонії з 1 Тимотея 2:1—4, то чому Божий послушний слуга ніколи не може брати участи в жадному уряді?
9 Звеличуючи силу щирої молитви, апостол Павло писав до своїх любих христіянських братів в Филипії: “Не журіться нічим, а у всьому молитвою і благанням з подякою нехай являються прощення ваші перед Богом. І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші в Христі Ісусі.” (Филип. 4:6, 7) Апостол мав на мислі, що правдиві христіяни на землі мусять жити під світськими політичними володарями, котрі не шукають мира з Богом Єговою й котрих правительство дотикає життя правдивих послідовників Князя Мира. Отже Павло писав це напоминання християнському надзирателеві Тимотею: “Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування на всіх людей, за царів і за всіх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життям нам жити у всякому благочесті і чистоті. Це бо добре і приятне перед Спасителем нашим Богом, котрий хоче, щоб усі люди спаслися і до розуміння правди прийшли.” (1 Тим. 2:1—4) З такою молитвою на устах, послушні слуги Бога Єгови нашого Спасителя ніколи не могли брати участи в заворушеннях, революціях, повстаннях, бунтах, в заговорах якого будь рода насильств проти людей у високих політиках або на урядових становищах. Під яким-будь або всякого рода урядів а навіть під забороною й переслідуванням, вірні Свідки Єгови провадять спокійне й тихе життя.
10. Що значить побиватися за миром “зі всіма людьми” в соборі, й який овоч й мудрість це доказує?
10 “Дбайте про впокій з усіма і про святість, без чого ніхто не побачить Господа,”— це напоминання в листі до Жидів 12:14. Якщо христіяни шукають і побиваються за миром з людьми поза собором, то певна річ, що вони повинні дбати про мир з тими, що внутрі собору, котрі є їх власні посвячені брати. Ми ніколи не повинні забувати, що мир є частю овочу Божого духа, котрий ми мусимо плекати до повної зрілости. (Галат 5:22) Це доказ, що ми маємо й вживаємо небесну мудрість, бо “Та премудрість що звиш, перше чиста, потім мирна.” (Якова 3:17) Надхнена приповість погоджується в цім, кажучи: “Блажен той чоловік, що вмів добитись до знання.” Чому? Бо “Усі шляхи його — шляхи приятні, і всі стежки його, задоволення серця.”— Прип. 3:13—17.
11. Як Павло зазначує, що мир єднає собор, отже хто не гідний бути в соборі?
11 Отже, свобода від внутрішньої суперечки, розбіжності й безладдя — от що єднає христіянський собор Свідків Єгови. У свідоцтво Павло пише: “Над усім же одягніться в любов, котра єсть союз звершення, і нехай мир Божий править в серцях (місце мотив) ваших, до котрого вас і покликано в одному тілі (а не у два розєднані), та й будьте вдячні.” (Колос. 3:14, 15) Якщо ми безнастанно будемо побиватися за миром, тоді він послужить як узол для зєднання тих, що мають духа Божого. Павло каже про це словами: “Ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирностю й тихостю, з довготерпіливістю, терплячи один одного в любови, стараючись держати зєдинення духа в мирному союзі. Одно тіло під Христом й один дух, яко ж покликані в одній надії вашого покликання.” (Ефес. 4:1—4) Той що добровільно, злосливо зворушує мир не ходить достойно як член христіянського собору Божого мира.— Рим. 16:17, 18.
ВПЛИВ ТЕОКРАТИЧНОГО РОЗПОРЯДКУ
12. (а) В що ми не повинні поринати через народження Божого царства? (б) Щоб втішатися життям й миром, то ми мусимо пільнувати, й чому?
12 Доказ є, що від 1914 року ми жили під царством Божим, котре народилося в небі того ж року. Це повинно бути причиною великої радости між любимцями Бога й життя. Отже, це не є причина для захланности, нерозважно їсти й пити, через що ми б могли спотикнути інших й уразнити їх духово. Радість з користей Божого довго-ожидаючого царства значить щось вище ніж розум-затупляюче надмірне їження й пиття. Каже Павло: “Бо царство Боже не їжа і пиття, а правда, і впокій, і радощі в дусі святім. Тому ж отце побиваймося за тим, що для вповання і для збудовання спільного. Ради їжи не руйнуй діла Божого.” (Рим. 14:17, 19, 20) Пільнувати самолюбне тіло не є частю нашого христіянського побивання, але плекання овочу Божого духа є. Якщо ми любимо життя й добрі дні під Божим царством, ми будемо слухати оцю пересторогу: “Думання тілесне — смерть, а думання духове — життя і впокій. Тим що думання тілесне — ворогування (брак приятельства) проти Бога; законові бо Божому не кориться, та й не може. Хто бо по тілу, ті Богу вгодити не можуть.” (Рим. 8:6—9) Отже, плекайте духа; і бувайте в мирі з Богом.
13. Що значив прихід Божого царства в силі в 1914 році для собору його підданих, й коли це сталося правдою для них у сповненні Ісаїї 60:17?
13 Замість буйної веселощі, прихід царства Божого в силі в небі 1914 року, принесло строгіще поступовання на землі між соборами підданих Царству. В старинніх часах, коли ще не було людського царя в Ізраїлі, то кожний Ізраїльтянин привик робити те, що здавалось йому добре в очах його. Але коли Бог відповів на їх просьбу й дав їм людського царя, тоді особиста свобода діяння була змінена, акуратно так як Бог Єгова самий застеріг. (Суддів 21:25; 1 Сам. 8:9—18) Ця строгість сталась правдою відносно новочасних Свідків Єгови, коли вони почали установляти теократичні порядки між собою в 1919 році, коли вони зреорґанізували себе після перевороту першої світової війни. Це особливше сталося справді від 1938 дальше, після того як Вачтовер журнал видрукував у двох частях артикул під заголовком “Орґанізація,” основана на біблійному вірші, Ісаїї 60:17 (Ро): “Замість міді буду золото тобі вистачати, а замість заліза — срібло, замість дерева — мідь, замість каменя — залізо; і настановлю мир — володарем у тебе [Божу символічну столицю або орґанізацію], а справедливість — наглядником твоїм.”
14. Як заложення теократичного порядку принесло поліпшення, отже що мусять всі любимці життя лоально підтримувати?
14 Як обітовано в цім пророцтві, заложення певного теократичного порядку між Свідками Єгови на землі від 1938 року значило поліпшення. І це справді принесло замітне поліпшення. Це сталося ради більшого мира. Це помогло затримати мир внутрі орґанізації. Це установило норму операції й поступовання по всій землі в 175 краях, де Свідки Єгови тепер проповідують радісну новину про Його царство, у сповнення Маттея 24:14. Це усунуло розбіжність, замішання, невірність й безладдя з всесвітньої орґанізації. Це помогло сповнити Божу любу обітницю для його схожої-до-жени орґанізації. “Діти твої навчати ме самий Єгова, і великий мир і гаразд буде проміж синами твоїми.” (Іса. 54:13) Отже в їх щирім побиванні за миром всі любимці життя будуть вірно підтримувати теократичне установлення орґанізації.
15. Як це управління стосується також до зібрань собору, як це визначив Павло в 1 Коринтян 14:26, 29—33?
15 Це управління теократичної орґанізації згідно з Божим правилом стосується також до провадження зібрань в христіянськіх соборах й до програм для тих, що вчащають на такі зібрання. Павло, як член теократичного правлючого тіла, говорив проти безладних зібрань без доброго проводу, без контролюючої програми, де можна б казати або зробити безладно і вияснення або зрозуміння. Він сказав: “Усе на збудовання нехай буде. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а інші нехай міркують. Коли ж другому, що сидить відкриється що, перший нехай мовчить. Можете бо все один за одним пророкувати, щоб всі навчились і всі утішались. І дари пророцькі пророкам нехай коряться. Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у святих.”— 1 Корин. 14:26, 29—33.
16. В пошукуванні за миром на що Давид й Петро наполягають, що ми мусимо стримуватись, й як?
16 Ради єдности, гармонії й спокійного відпочинку собору, ми мусимо особливше берегти наші язики й уста. Чи псальміст Давид, зараз потім, як запитав хто буде тішитися життям й любить доволі дні щоб бачити добро казав: “Держи язика від злого, а уста твої щоб не говорили зрадливо”? (Пс. 34:13) Так! І чи апостол Петро не наводить тих слів Давида зараз потім, як він порадив своїх христіянських братів, кажучи: “Не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, що на те ви покликані, щоб благословення наслідити”? (1 Петр. 3:9) Так! Язиком й устами ми можемо відплатитись шкодою за шкоду. Язиком й устами ми можемо лаяти того, що лає нас. Але язиком й устами ми можемо благословити навіть того, що робить нам шкоду або лає нас. Благословення мають кращий вплив. Це бо тиха відповідь, що відвертає геть гнів. (Прип. 15:1) Це приносить в духову користь принаймні тому, що благословляє. Це схороняє його статись шкідливим бесідником або образником. Це приносить мир для внутра орґанізації. Отже побиванняся за миром неминуче вимагає від нас стримання нашого язика від того, що шкілдливе й від говорення зрадливого. Ми прямо мусимо стримуватись від обмови, клевети та лаяння.
17. Що є найкращим сторожом цього, й чому побивання за миром не є протилежним в значенні цього?
17 Найкраща осторога проти цього є навчати й проповідувати дорогоцінну правду про Боже царство, в наших місцях зібрання й на зовні, публично й від дому до дому. Не помиляйтесь: Побожний мир не значить неактивність, легковажність, лінивство. Бог мира дав своїм зорґанізованим людям, своїм свідкам на землі, напружну роботу до виконання. Це робота свідкування про Нього й його царюючого Сина Ісуса Христа, по всій залюдненій землі, всім народам заки вони прийдуть до їх нещасливого закінчення в Армаґедоні.
18. (а) У виконанні цієї роботи, який важний факт признають Свідки Єгови зі всіх походжень? (б) Отже які прикази Ісуса вони слухають, на сповнення якого пророцтва про мир й братерство?
18 Ця робота мусить бути виконана його посвяченими свідками зі всіх народів, родів, людей, колорів й язиків. Вони не можуть спільно виконати цю роботу, коли вони воюють й суперечаються між собою із зовна, що витворює ріжницю. Вони мусять співдіяти в мирі. Гармонійно виконання їм Богом-дане свідоцтво по всьому світу вимагає міжнароднього, міжрасового, міжсоборового мира між собою. Свідки Єгови признають цей важний факт. Тому вони слухають інструкції головного Свідка Єгови Ісуса Христа: “І майте впокій між собою.” (Марка 9:50) Вони гармонізують свої вчинки й зусилля з прекрасним пророчим видінням в Ісаїї 2:1—4 про цей міжнародний мир й братерство в зєднанім почитанні Бога Єгови. Через це їх робота свідоцтва процвітає.— Якова 3:18.
19. (а) Для якої битви вони є уздібнені, й як? (б) В їх роботі від дому до дому за ким вони шукають, але кого вони лишають?
19 Де б вони не пішли з вісткою про Царство вони підвищують і ширять мир то є вічний мир, який прикрашати ме Божий новий світ праведности. Вони узброєні тільки для духової битви, не кровожадної війни з тілом й кровю. Очевидно вони узброїли себе як апостол Павло сказав робити: “І обувши ноги в готовість благовіствування миру.” (Ефес. 6:11—15) В їх роботі від дому до дому вони шукають за прихильниками мира з Богом. Ісус Христос казав їм це робити, кажучи: “У котру господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові цьому; і коли там буде син упокою, спочне на йому впокій ваш; коли ж ні, до вас вернеться.” (Луки 10:5, 6; Мат. 10:12, 13) Якщо господар покажеться бути ворогом мира, вони лишають ту господу. Вони не мають реліґійних сварок з ворогами Єгови.
20. Чому, помимо реліґійного переслідування, вони далі радіють, й яку певну надію вони мають відносно мира?
20 Як би не було, вони таки зустрічають багато реліґійних переслідувань. Помимо цього вони дальше радуються. “А радість в тих, хто мир совітує.” (Прип. 12:20) Вони знають Божі обітниці, що хто не по правді спричиняє клопіт для них, буде знищений в Армаґедоні. (2 Солун. 1:6—10) Вони бувають зміцнені в певній надії що їх постійне побивання за миром буде винагороджене безконечними мірами по Армаґедоні в новому світі обіцяний Богом Єговою, праведним Суддею. “Котрий віддасть кожному по ділам його: тим, що терпіливостю в доброму ділі шукають слави, та чести, та нетління — життя вічне; а котрі сварливі і противляться істині, коряться ж неправді, на тих ярость та гнів. Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, . . . слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре.”— Рим. 2:6—10.
21. У відповідь на яке надхнене питання кожний з нас бажає ототожнити себе, й за чим ми будемо шукати й побиватися?
21 На божественне надхнене питання, “Хто є той чоловік, що радується життям, що любить доволі днів щоб побачити що добре?” ми можемо тепер кожний відповісти, “Ось я”? Якщо ми можемо, так в спосіб Єгови Бога шукаймо перше мира й побиваймося за ним.