Серія часть 29. “Нехай буде воля твоя на землі”

Протягом століть відколи боротьба між царем північним і царем південним почалась у четвертому століттю перед христіянською ерою, тотожність тих двох царів змінялась. В 64 р. перед Хр., управителі Римської Імперії прибрали ролю царя північного. По смерти римського імператора Теодісія в 393 р. по Хр., імперія стала розділена на східню й західню часть. Але лише тоді, як римо католицький папа, Лев III, окоронував французького короля, Карла Великого, як імператора західної імперії, відтоді історія властиво говорить про Західню Імперію і Східню Імперію, і ця послідня мала свою столицю в Константинополі. Це сталося в день Різдва 800 р. по Хр.

78. Коли на Заході почали вибирати імператора, хто нарешті був вибраний, і оставав аж до кінця, і як Свята Римська Імперія німецького народу була установлення, і як закінчилась?

⁷⁸ В 911 р. по Хр., імператора на Заході почали настановляти через вибір. Пять століть пізніше його вибрали із членів дому Габзбурґів Австрії, і так вони трималися аж до 1806 р., коли то Свята Римська Імперія була розвязана. Німецька Імперія отримала цей титул під час царювання Отта Великого. В 961 році він був інтронізований як цар Італії, а 2-го лютого, 962 р., папа Йоан XII окоронував його в Римі як Отта І, імператора Святої Римської Імперії, Німецького Народу. Столиця її знаходилась в Німеччині, та й імператор і більшість його підданих були Німці. Отже під Оттом І Німеччина й Італія були приведені у ближче споріднення, але з Німеччиною на верху, бо Італію трактували як підбиту провінцію. Наполіон Бонапарт був той, що привів ту святу Римську Імперію до її кінця в 1806 р. Коли він, як французький імператор, відмовився признати Святу Римську Імперію як існуючу, тоді імператор Франц II увільнив німецькі держави від їх підданства Святій Римській Імперії. Він зрікся достойности Римської Імперії і вернувся до свойого народнього уряду, як Імрератор Австрії. Ось так по впливі 1006 років Свята Римська Імперія, котру заснував римо-католицький папа й французький Карл Великий, прийшла до свого ганебного кінця. Вона показалась бути ніяким тисячлітним царством Божим.

79. Коли була установлена нова німецька імперія, і який троїстий союз був зложений?

⁷⁹ В 1870 році Італія установилась як царство незалежне від римських папів у Ватикані. Наступного року почалась нова Німецька Імперія, з Вільгелмом І із титулом Кайзер. Тепер новочасний цар північний дався пізнавати. З бігом часу Німеччина, Австро-Угорщина й Італія увійшли в союз, в котрому вибух першої Світової Війни знайшов їх.

80. Як сема світова сила почала існувати, і коли особливше вона взяла позицію царя південного?

⁸⁰ Велика Британія прийняла імперіялістичну силу з початком сімнадцятого століття й зросла до позиції семої світової сили згідно з біблійною історією. До цієї позиції прилучилися Сполучені Держави Америки, становлячи Англо-Американську подвійну світову силу. В часі британської війни з Наполіоном Бонапартом, британська армія прогнала Французів з Египту, котрий Франція завоювала в 1798 р. Хоч Египет знову прийшов під панування Туреччини, то в дійсності це Британія контролювала Египтом від 1882 року. По суті речи, то Египет залежав від Британії, хоч і мав свого віцекороля, тому що британська армія оставала в Египті, і Британії воля була справдішним законом. Потім, в 1914 році, за те, що египецький віцекороль сторонив з Туреччиною, котра прилучилась до Німеччини у першій Світовій Війні, британці взяли на себе владу в Египті, скинули віцекороля і оголосили Египет Британським Протекторатом. Ось так демократичні краї, Британія й Америка, стались супротивниками пророчого царя з співночі, і разом вони зайняли становище царя південного.

81. Із цієї точки зору, яке значення має для нас решта Даниїлового пророцтва?

⁸¹ Із цієї точки погляду, решта історичного пророцтва, яке ангел Єгови приніс Даниїлові у третьому році царювання Кира Великого Персії, бере міцне значення для нас в “цім призначенім часі кінця” цього старого світу.— Дан. 8:19, ЖП; ПВ.

РОЗДІЛ 11

“ПРИЗНАЧЕНИЙ ЧАС КІНЦЯ”

1. В цім “призначенім часі кінця”, що було загрожене війною між царем північним і царем південним, і чому?

У “ПРИЗНАЧЕНОМУ часі кінця” війна зимна й гаряча між царем північним і царем південним загрозила новочасній чоловіком-сотвореній цивілізації руїною. Ті обидва царі провадили свою обманну дипльоматію й свою війну не тільки без уваги на найкраще добро людей, але також і без пошани до Божого царства, правильного уряду всієї землі. Привівши пророцтво на далеку-віддаль до наших часів, Божий ангел сказав до пророка Даниїла: “І в обох царів буде підступ на серці, і за одним столом говорити муть неправду, але ні одному не поведеться, бо кінець ще відложений до “призначеного часу.”— Дан. 11:27, ЖП, Ле.

2. Від 1871 року, які інтереси почали зударятись, а однак яке переконання про мир було висловлене?

² Вскорі після установлення наново Німецької Імперії на 1-го січня, 1871 р., інтереси цього царя північного почали зударятись із інтересами новочасного царя південного, Анґло-Американської подвійної світової сили. Німецький цар півночі був найбільше енергічний й потужний борець за перших шість світових сил Риму. Коли німецький парлямент зійшовся в жовтню 1871 року, імператор Вільгелм І висказав переконання, що “нова Німецька Імперія буде вірогідною охороною мира.” Чи це показалось бути правдою чи брехнею?

3. В який спосіб серця тих обидвох царів були “схилені до зла”?

³ Цар північний і цар південний засіли біля “одного стола”, маючи обопільні взаємини й вираз приязні. Але серця їх були нахилені до зла, якщо не один до одного, то напевно до обітованого царства Божого, що про його молимося. Обидва ті царі приписували, що вони володіли “з ласки Божої”, а це значить володіти божественним правом, як “вищі власти”, що “від Бога настановлені.” (Рим. 13:1, АВ; Лютера) Цар південний уже мав світову імперію, найбільшу яку коли світ знав перед тим. Отже він ображувався зростаючою силою нової Німецької Імперії.

4. Очевидно, про що плянував кайзер Вільгелм II, і який крок він зробив до тієї цілі?

⁴ У 1888 році, внук Вільгелма І засів на престолі Німецької Імперії як Вільгелм II, котрого звичайно називали як Кайзер Вільгелм. Каже один авторітет: “Він сильно вірив у божественне право царів, а особливо кайзерів. На численних оказіях він говорив про себе, як про “знаряд Господень,” і він надмірно інтересувався армією. . . . Але самолюбна амбіція не мала гряниць. Тепер загально є признаним, що від першого дня його царювання він почав плянувати, щоб заволодіти над світом; і він постановив, що він, Вільгелм, покаже світові, що один чоловік може піднести себе до найвисшого вершка, і не тільки володіти Німеччиною, але при помочі Німеччини зможе володіти землею.”a “Він заявив, що він завдячував за свою страшну відповідальність єдиному Творцеві, від якої жадний чоловік, ні міністер, ні парлямент, ані люди не можуть увільнити суверена. . . .”b Він збудував сильну, добре вицвічену армію на котру він покладав велику надію; він також розвинув могутню фльоту, включаючи многі підводні лодки або субмарини; він почав велике розширення комерції й кольонії Німецької Держави. Він розширив вплив Німеччини до Туреччини та Малої Азії, бажаючи збудувати пряму залізничу дорогу до Перського Затоку. Він підбудував німецькі інтереси на Далекому Сході, в Африці і Південній Америці. Лихо в русі!

5. При якому “одному столі” ті два царі сиділи, і про що вони говорили?

⁵ Обидва ті царі стались членами Міжнародного Арбітраційного Суду в Газі. Отже припущення було, що вони були за миром між собою і іншими народами, але ледви чи за миром з Богом, або за миром з надходячим царством. Що ж іншого можна було сподіватися, як не дипльоматичної брехні “при одному столі”? Це не було “при столі Єгови,” що є стіл правди, але це сталося при “столі бісовського”, при столі “бісовської науки.” (1 Корин. 10:20, 21; 1 Тим. 4:1, 2, НС, ПВ; Мал. 1:7, 12, АС) Однак, цей брехливий напрям при нарадах один до другого і до Бога Єгови і Його Христа, не розвинув мирного світа або добровільного підкорення надходячому царству Божому і його Христа. Це не принесло їм сталого затримання політичної, комерційної та мілітарної сили, тому що кінець обидвох тих “царів”, був “до призначеного реченця” Богом Єговою.

6, 7. (а) Як тепер той цар північний “повернув у свій край з великим багатством“? (б) В якого реліґійного достойника він здобув ласку?

⁶ Маючи на думці царя північного, ангел Єгови сказав до Даниїла: “І вернеться він у свій край з великим багатством і ворожими думками проти завіту святого, та й здійснить їх і поверне у свій край.” (Дан. 11:28) Кайзер Вільгелм повернув до краю або земного стану старинного царя північного через збудування абсолютної імперіялістичної форми правління для розширення німецької імперії й побільшення її впливу до всіх частей. Цим чином імперіялістична Німеччина вельми збагачувалась у многі способи. Він зробив Німеччину головною частю Троїстого Союзу, складаючогося з Австро-Угорщини, Італії й Німеччини, із благословенням папи у Ватикані. Тут наводимо авторітет:

⁷ “Гідне уваги є, що в підтриманню того Троїстого Союзу, імператор наслідував правління (канцелера) Бісмарка. . . . Бісмаркову спадщину (проти-католицький) культуркампф Вільгелм зручно позбувся при помочі концесій, котрі він обернув у користь через невисловлений союз з Ватиканом і німецькими школами в його протиреволюційним управлінню і через переіначення самих шкіл.”c

8. До кого папа був ласкавий: чи до троїстого союзу або троїстої антанти, і чому?

⁸ Тому що не тільки Італія, але й Австро-Угорщина була римо-католицькою й в приязні з папою у Ватикані, то можна було сподіватися, що папа був прихильний Троїстому Союзі проти південного царя і його Троїстої-Антанти з протестантської Британії, републиканської Франції і православної царської Росії.

9. Як цар північний був у серці “проти святого завіту”?

⁹ В ранніх часах з оживленням Німецької Імперії, в дійсності, від 1877 року, посвячені люди Єгови з його “святині” ясно проголошували в їх літературі, що часи поган або “призначені часи народам” скінчаться в 1914 році. В тому році царство Боже мало бути вповні установлене в небесах, щоб виконати Його волю на землі. Це було в гармонії з угодою Єгови з царем Давидом про віковічне Царство в руках його наустанного Наслідника, Ісуса Христа. (2 Сам. 7:12—16; Пс. 89:28—37; Луки 22:28, 29) Кайзер Вільгелм, як і інші світові володарі, віднеслися з погордою до вістки Єгової кляси святині відносно кінця часу поган в 1914 році. А однак Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур мало ревний відділ в місті Бармен-Елберфільд, Німеччина, від 1903 року. Безперечно, що серце німецького царя півночі було проти святої угоди про Царство Бога Єгови. Кайзерові пляни не були, щоб передати імперіялістичну суверенність Ісусу Христу на його небесному престолі в 1914 році, і цим чином признати Його як правильного Наслідника царства над землею. Суперницькою комерцією і мілітарним підбудованням він сіяв насіння гарячої війни, Світової Війни І.

10. Від 1870 року, як питання про володіння над світом сталось пекучим?

¹⁰ Питання про захоплення влади над світом закипіло. Протягом чотири десяти літ від 1870 року, коли почалась Французько-Пруська війна і німецька держава знову підросла, аж до 1810 року, настало більше перегонів за “европейське заволодіння над світом, ніж протягом чотирьох попередніх століть.d Все це завдяки матеріялізмові! Уже в 1895 р., Кайзер Вільгелм заявив,e що “Німецька Імперія сталась світовою імперією.” Він замішався в Середньому Сході, бо через чотири роки пізніще, група німецьких банкерів дістала від турецького султана дозвіл на будування залізниці через Азіятську Туреччину від Затоки Бозпорус, напроти Константинополю, в напрямі на схід до Багдаду в Месопотамії (тепер Ірак). Відносно дальших імперіялістичних звязків, він сказав: “Будучність Німеччини лежить на воді.” Загальний тоннаж його фльоти стався другим до Британії. Цар південний глядів на все це нервово.

11. Як нарешті світова пожежа була підпалена, і як це сталося “в призначеному часі”?

¹¹ З нагромадженням стільки запального матеріялу, треба було тільки іскру підложити, щоб запалити світ; і вона таки спалахнула — на 28 червня, 1914 року, через забиття австрійського архігерцоґа Фердинанда й його жени в Боснії, котру Австро-Угорщина, союзник Німеччина, прилучила в 1908 році. Тоді цар північний вхопився цього, щоб здійснити свої зазіхання і заволодіти над світом коштом царя південного. Ангел Єгови сказав був: “У призначений час пійде він знову на південь; але останній похід не буде такий, як переднійший.” (Дан. 11:29) Той “призначений час” був рік 1914, котрий то Божий розклад часу зазначив в осени того ж року кінець “призначеним часам для народів.” Це були ті “сім часів” від 607 року, від часу збурення поганами типічне царство Єгови в Єрусалимі, знищення його типічної святині в тому ж місті, і спустошення царства Юдейського.— 2 Пар. 36:17—21; Луки 21:24.

12. На що прийшов був час в 1914 році для привернення?

¹² Отже це в осені 1914 р., прийшов призначений час Єгови привернути його царство, не на землі в Єрусалимі, але в небі по правиці його, де Його Син, Ісус Христос, сидів ожидаючи, щоб зробити ворогів своїм підніжком ніг його.— Пс. 110:1; Жид. 10:12, 13.

13. При установленню Царства в 1914 році, чи народи Христіянства брали участь в радості із “двадцяти чотирма старцями”?

¹³ Чи в 1914 році народи так званого “Христіянства” були раді, що тоді прийшов час для повного установлення Божого царства, як його проголошували люди Єгови з кляси “святині”? Ті символічні двадцять чотири старці, що сиділи на престолах перед Богом, радувалися і казали: “Ми дякуємо Тобі, Боже Єгово, Вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що прийняв єси силу Твою велику і воцарився єси.” Та пророцтво каже, що світові народи не будуть радіти: “Але народи розгнівалися, і настиг гнів твій, і пора . . . знищити тих, що нищать землю.” (Одкриття 11:16—18) Навіть заки “сім часів” скінчилися в осени 1914 року, то народи не поставили себе в стані, щоб привітати й прийняти царство Боже, котре в тому часі мало бути привернене.

14. Як цар північний “повернув і вступив на південь” в 1914 році?

¹⁴ Австро-Угорщина, стративши свого престоло-наслідника через забиття, виповіла війну Сербії на 28-го липня. Її спільник в тройці, Німеччина, піддержала її й виповіла війну Росії на 1-го серпня, а на 3-го серпня — Франції. Наступного дня цар південний, через Британію, виповів війну проти Німеччини. Італія, член того тріюмвірату, заявила нейтральність, але прилучилась до південного царя у війні наступного року. Туреччина й Булгарія прилучилися до Німеччини. Після того, Британія забрала Египет під свій протекторат, щоб перешкодити війську Кайзера й Туреччини в Палестині від захоплення Суез Каналу й наїздові на Египет, старинний край царя південного. Британія діставши контролю над Египтом, цей цар південний тепер представляв систему ліберальної демократії або конституційне правління, разом з вільним, капіталістичним підприємством.

15. Для царя північного, як це сталося, що не було так “в останній час” як попереднього часу?

¹⁵ Ось так для автократичного царя північного в цім “останнім часі”, в 1914 р., не було так як “попереднього часу”, коли він був римською імперіялістичною світовою силою, або шестою світовою державою біблійної історії. В цім “останнім часі” другорядний цар північний мусів зустрінути царя південного, котрий мав ролю семої світової держави, що була найбільша зі всіх сімох. Не тільки це, але від 1-го жовтня, 1914 р., цар північний мусів також зустрінути привернене царство Бога Єгови в небесах для універсального управління.

(Далі буде)

[Примітки]