Шукайте Доброго Товариства
1. Чи наші спілкування впливають на нас? Як Соломон висказався про це?
КАЖЕ приповість, що “чоловіка можна пізнати по його товаришах.” Хоч це може бути неточний спосіб судити людину, то однак певною правдою є, що товариство сильно впливає на чоловіка, будь це на добро або на зло. Премудрий цар Соломон сказав: “Хто братається з мудрим, стає сам мудріщим, хто ж заходить у дружбу з дурними — зледачіє.” (Прип. 13:20) І сьогодні, як ніколи перед тим, побільшається злий вплив, щоб відвернути людей від взнеслих та чистих думок про їх любимого Творця, Єгови, до самолюбних, тілесних, матеріялістичних думок цього світу, що є під впливом Сатани Диявола. Оце й важне, щоб всі люди, що люблять праведність, відлучилися від цього світа і почитали Бога спілкуючи з Ним і ступаючи його дорогами.— 2 Кор. 4:4; Йоана 15:17—19.
2. Як наслідки доброго й злого спілкування були показані за днів Ноя?
2 Шукати за праведним товариством — це справа життя й смерти. Це було показано в часі потопа Нойового часу, коли то демони матеріялізувалися й спричиняли зопсуття між родом людським. Ми читаємо: “Як же побачив Єгова, що ледарство людське було велике на землі, а люди дбають повсякчасно тільки про лихе.” Але Ной не йшов за товпою; він не спілкував з ними й не товаришив з їх зопсутими думками. Ной був праведний чоловік, “без гріха між сучасниками своїми. Ной ходив з Богом.” Він й його родина шукали за праведним товариством, і тому пережили ту світову катастрофу.— 1 Мойс. 6:1—12; Жид. 11:7; 2 Пет. 2:5.
3. (а) Який розвій предсказав апостол Павло в 2 Тимотея 3:1—5, щоб оминати злі товариства сьогодні? (б) При помочі якого пророчого сповнення в нашому часі Бог постачив добре спілкування по всьому світі?
3 Якщо добре товариство було справою життя-й-смерти в часі Ноя, так й буде для тих, що жити муть в часі цього кінця, про який Ісус сказав буде подібний до днів Ноя. Зобразивши лукавство людського суспільства в послідних днях, апостол Павло радив: “Від таких відвертайся,” і цим чином виминай лихе товариство. (Мат. 24:37—39; 2 Тим. 3:1—5) Шукати за добрим товариством також вельми впливає в нашому часі на сповнення Біблійних пророцтв, що мають до чинення із зібранням вірного останка із Христових духових братів і привернути їх до Божого дому під Більшим Нойом, Ісусом Христом. Отже це до того приверненого собору із помазаних свідків, що становлять останок із духового храму, що велика громада з чоловіків і жінок з усіх народів приходить, шукаючи правдивого товариства, щоб вони пізнали дороги Божі й ходили стежками його.— Іса. 2:2—4; Одкр. 7:9, 14.
УНИКАЙТЕ ЗЛОГО ТОВАРИСТВА
4. (а) Яка сильна порада знаходиться в 2 Кор. 6:14—18 про виминання злого товариства? (б) Про яке добре товариство згадується?
4 Відносно уникання злого товариства цього світу і спілкування з Божими людьми, апостол Павло писав: “Не ходіть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришування праведности з неправедностю? і яка спільність світла з темрявою? . . . або яка часть вірному з невірним . . . бо ви церква Бога живого, так як й Бог сказав: Вселюся в них, і ходити му між ними, а вони будуть мені люди. Ідіте ж! ідіть виходьте з між них, каже Єгова, і до нечистого не торкайтесь. І я прийму вас.” “І буду вам за отця, а ви будете мені за синів і дочок, говорить Єгова Вседержитель.” Зауважте повтаряючу пораду про уникнення злого товариства, від котрого “відвертайтеся”, або “вийдіть з між них”, “відлучіться” і тоді “я прийму вас.” Не має бути ніякої спільности, ані товаришування, ані участи із невірними. Інакшими словами, ніякої спільности із ними, якщо хтось спілкує з Богом.— 2 Кор. 6:14—18; Езек. 37:27, ПВ; Іса. 52:11; Езек. 20:41, ПВ.
5, 6. (а) Що треба виминати в злому товаристві, а що не треба, і як таке спілкування може вплинути на почитання ваше? (б) Яку пораду це підкреслює дану першим христіянам?
5 Розуміється, це не значить, що христіянин мусить відокремити себе від усякої стичности з цим теперішним ладом. В часі його зайняття, в щоденнім життю й проповідуванню, він зустрічає роботодавця, спів-робітників, ділових спільників, родину, сусідів і інших. Уникнути всяку зустріч значило б забратися з землі. (1 Кор. 5:10) Але “відвернутися від них” і уникати товаришування з ними значить, не мати спільности з тими, що їх думки не є в гармонії з Божими думками. Хоч би така знайомість і не була безчесна або неморальна, то однак вони не дбають про почитання й служення Єгові. Хто спілкує з ними реґулярно той вскорі буде думати як і вони. Виставте свій ум до їх думок і зараз ваша віра в новий світ буде приупадати, ревність унивати, невинність стане квола, а сумління стане затуплене, так що людина перестане легковажити вимогами і студією Єгови і службою його. Набутий звичай до студії й служби стане зіпсутим. Це про цю небезпеку апостол Павло перестерігав христіян, щоб вони не спілкували з тими, що не мають надії на воскресення і через те не мають дійсної спонуки до правильної поведінки. “Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. Протверізьться праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога.” (1 Кор. 15:33, 34) Чому брати участь в думках, що не знають Бога й не дбають про нього? — Филип. 3:18, 19.
6 Однак є дехто, що думає, що він може спілкувати зі світськими приятелями або кревними і то ради розривки-забави. Але як христіянин може відложити стару персональність, котра погоджується з його колишньою поведінкою і як він може одягнутися в нову персональність по волі Божій в правдивій праведності через безнастанне спілкування з тими, що іще мають звідничі бажання? (Ефес. 4:22—24) Противно, “не бувайте спільниками їх. Ви бо були колись тьмою, тепер же ви світло в Господі; ходіте ж яко діти світла . . . допевняючись що є угодне Богові. І не приставайте до не плідних діл тьми, а лучше винуйте їх.” (Ефес. 5:7—11) Петро також радить нам, “щоб уже не по хотінню чоловічому, по волі Божій жили остальний час у тілі . . . . ви не біжите разом з ними на розрив розпусти, хулячи.” Ми повинні бути як чуженці й захожі відносно поведінки цієї ґенерації.— 1 Пет. 4:2—4; 2:11, 12.
7. Що Божий закон даний через Мойсея радив відносно близького споріднення з ложними поклонниками?
7 Небезпека із мильного товариства була підкреслена Єговою в його законі для Ізраїльтянів, коли вони були готові увійти в Обітовану Землю і цим чином наближитися до поганських Канаанців. “Не чинити меш з ними умови і не мати меш милосердя над ними. І не будеш своячитись з ними: не даси дочку твою за сина його, а дочки не брати меш за сина свого. . . . Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони іншим богам сужили.” Історія Ізраїльтянів від того часу є трагічним доказом того, що сталося коли хто переступить цей принцип.— 5 Мойс. 7:2—4.
8, 9. (а) Як на Лота впливала поведінка безбожних людей в його часі? (б) Що є злого, коли христіянин втішається товариством цього світу і любується ним в їх поведінці? (в) Чи можливо в цей спосіб привести невіруючих до правди?
8 Якщо хтось тримається доброї совісти, то є, затримує свою совість чутливою до принципів Єгови, тоді він не може втішатися і товаришити з цим світом. Памятайте як Лот чувся, коли він жив у Содомі? Ми читаємо, що він був “омерзенний розпустним життям безбожників; живучи бо між ними той праведник, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу свою.” (2 Пет. 2:7, 8) Хоч він жив між ними і проповідував їм, Лот таки не брав участи в їх задумах або в їх поведінках; його душа була занепокоєна й мучена їх вчинками. Якщо христіянин сьогодні знаходить приємність в цім світі й його думках, тоді щось негаразд з його совістю. Якщо ця совість властиво вишколена, то вона повинна бути занепокоєна таким спілкуванням. Також, коли наша поведінка й розмова звеселяють світських осіб в їх товаристві, то щось є недоброго з нашою поведінкою; бо коли наша поведінка й розмова є добра, тоді вона повинна занепокоїти їх сумління через докір або осудження їх.— 1 Пет. 3:16; Ефес. 5:11.
9 Нехай ніхто не обманює себе думкою, що таке спілкування дійсно помагає іншим людям пізнати правду. Брати участь в злих думках і ділах світських товаришів, цим чином ми ніколи не зможемо привести їх до правди, але скорше така поведінка відтягне віруючого від правди. (1 Кор. 5:6) Це тільки тоді, як ми відкриваємо Божі думки в розмові й поведінці, ділячись думками Божими з іншими, коли ми ділимося з ними світлом — от що випровадить їх із темряви у світло.— 1 Пет. 2:9; Филип. 2:15, 16.
10, 11. (а) Чому це не була помилка для Ісуса спілкувати з грішниками, і як свідки Єгови наслідують його приклад сьогодні? (б) Як це поступовання є подібне до лікаря, що має близьку стичність з недужими?
10 Але хтось може запитати, чи ж Ісус не спілкував із погордженими грішниками та митниками? Так, але цього він не робив, щоб брати участь в їх думках і товаришити з ними в їх розмовах та поведінках. Він знаходився там як головний свідок Єгови, щоб поділитись з тими людьми думками Єгови. Так і сьогодні, свідки Єгови наслідують його приклад. Вони не відділюють себе самоправедностю, як ті згадані Ісаєю, і не кажуть що вони святіщі від інших. Вони відвідують всіляки люди в їх домах і на вулицях і промовляють до них і вислуховують що вони думають, так щоб помогти їм. Але вони не беруть участи в їх думках, ані вони не годяться з іх напрямом. Вони мають спільність зо світлом і вони бажають поділитися тим світлом з іншими.— Луки 7:34; Іса. 65:5; Мат. 5:16.
11 Позицію христіянського слуги Божого можна гаразд порівнати до лікаря, котрий обслугує забобонних, прокажених людей в диких дебрах. Такий лікар не вагав ся б помогати тим людям, але він і на хвилину не спілкував би з думкою їх забобонів і не пристав би до їх навичок, що спричиняють недуги та несанітарні обставини. Він не хоче ділитися з ними їх недугами, але він бажає поділитися з ними своїм знанням про ліки й санітарні звичаї життя. Він бажає їм здоровя, а не набути собі хвороби; навчити їх поліпшити їх обставини, а не зопсувати свої власні навички чистого життя. Так і христіянські свідки Єгови сьогодні проповідують всіляким людям, щоб помогти їм осягнути духове здоровя, але вони ніколи не принижать свого рівня і не почнуть брати участи в думках цього світу.— Луки 5:30—32; Одкр. 22:1, 2.
ШУКАЙТЕ ТОВАРИСТВА ДЛЯ ЗБУДОВИ
12. З ким людина може знайти добре товариство сьогодні, який приклад дали початкові христіяни?
12 Щоб осягнути й затримати духове здоровя, чоловік повинен співтоваришити із здоровими духово людьми. Щоб набути мудрости, треба із мудрими спілкувати. Щоб дати своїм слугам добре товариство, Єгова зібрав їх разом в цих послідних днях у повсесвітний собор, в товариство Нового Світу із свідків Єгови. Якщо ми бажаємо ділитись Божими думками і думками його нового світа праведности, тоді ми мусимо спілкувати із тими, що мають такі думки. Так було, коли перші христіяни були зібрані, так і сьогодні. “Пробували ж в науці апостольській, і в сокупності, перебуваючи в ламанню хліба й молитвах.” (Діян. 2:42) Віруючі христіяни співтоваришать разом, щоб набувати духової сили, щоб порушити й оживити їх сумління до праведних діл. Де ж вони можуть краще набути цього як не в спілкуванні зі собором де були апостоли і інші дозрілі, ревні слуги Божі?
13. Які є користи із спілкування з дозрілими христіянами, і що про це Писання радять?
13 Павло писав відносно цього: “Памятайте управителів ваших, що розказували вам слово Боже; і позираючи на взірець їх поведінки, послідуйте віру їх.” (Жид. 13:7) Так, спілкуйте із тими, що є прикладом у вірі, приглядайтесь їх поведінці, порівнайте себе з їх вірним прикладом і зробіть потрібні справлення. Не шукайте спільности із тими, що затоплять вашу совість, але із тими, що докорять її. “Ухо уважне до науки жизні! пробуває між мудрими.” “Приподоблюйтесь до мене, брати, уважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.” “Будьте ж послідовниками моїми, яко ж і я Христів.” Отже це вимагає, щоб шукати доброго товариства з духово дозрілими і ревними людьми, слугами собору й інших.— Прип. 15:31; Филип. 3:17; 1 Кор. 11:1.
14, 15. (а) Як учащання на зібрання скріплює нас? (б) Чому деякі занехують зібрання, і які можуть бути наслідки цього?
14 Найкращий спосіб, щоб співтоваришити з тими, що говорили слово вам”, є вчащати на всі зібрання реґулярно. Це є приємна поміч і скріпляючий досвід для всіх тих, що їх щоденне життя і робота вимагає бути між світськими людьми, котрих мова й поведінка мерзить їх душу. “Навчаючи самих себе псальмами та гимнами, у благодаті співаючи в серцю вашому Єгові.” “Сповняйте себе духом! розмовляючи між собою псальмами, хвалячи Бога духовими піснями.” Вчащайте на зібрання, де можна розказати свої досвідчення або робити зауваги або слухати промов із слова Божого, що поможе нам спілкувати з Богом і брати участь в його думках. Ось таке товариство людина повинна мати.— Кол. 3:16; Ефес. 5:18—20.
15 Це спілкування разом повинно побільшатися більше й більше аж прийде повний кінець цій теперішній системі, ладові. “Держімо непохитно прилюдне визнання нашої надії . . . і назираймо один одного заохочуючи до любови і добрих діл, не покидаючи громади своєї як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи скільки більше бачите, що наближується день.” Коли ж хто покине добре товариство, тоді духове розуміння стає тупе, сумління стає безчутне і чоловік паде у гріх, як про це апостол Павло згадує після того, як він дав свою пораду про зібрання разом: “Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши правди, тоді вже не зостається жертви за гріх.” (Жид. 10:23—26) Отже чому наслідувати звичай того, що понехав соборні зібрання через брак оцінення, а збиратися із тими, що не є в правді ради родини або якоїсь іншої самолюбної причини? Чи ж Ісус не сказав: “Мати моя й брати мої ті, що слухають Боже слово й чинять його.” (Луки 8:21) Чи ж зібрання Божої родини в послушенстві до його приказів не є більше важне, чим угоджати іншим, що не люблять Бога? Оцих кілька годин на тиждень є дуже цінні, сповнені виразом думок в яких людина повинна брати участь. Тут її совість стає пробуджена, так що вона може “упевнитись, що є прийнятним Господеві,” і що “вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі викуплюючи час . . . й не бувайте нерозумними, а розумійте що єсть воля Єгови.”— Ефес. 5:10, 15—17.
СУКУПНЕ СПІЛКУВАННЯ
16. (а) Чому і як треба бути вибірливим щодо товариської забави? (б) Які Біблійні правила також стосуються тут?
16 Зібрання ради товариської забави є також оказіями, де чоловік спілкує в думках інших. Треба бути дуже осторожним і вибірливим з ким він соціяльно спілкує, як от він вибирає котрі реліґійні зібрання він учащає. Навіть ради розривки соціяльно, то людина повинна ділитися з будуючими думками, що заохочують до ревності й вірності в службі Єгови, що підкреслюють чистоту, чесноти, і невинність і виражують оцінення й вдячність Богу. Тут також ми повинні розмовляти між собою “псальмами і піснями в честь Бога, дякуючи завжди за все нашому Богу й Отцеві.” (Ефесян 5:19, 20) Це правило відноситься також до забав і відпочинку. “Тому ж оце побиваймося за тим, що для впокою і для збудування спільного.”— Рим. 14:19; 1 Тим. 4:12; 2 Тим. 2:22; Тита 2:6—8; 3:8; Кол. 3:16, 17; Рим. 15:2.
17. В який спосіб деякі товариські зібрання можуть бути інтересні, забавні і рівночасно будуючі?
17 Чому розмовляти по думках цього світу або цікавитися якимось дурними забавами, де мова і поведінка є простацька, непристойна, а далі й неморальна? Наслідувати цей світ значить спілкувати з ним. Скільки краще булоб для тих, що є дозрілими, щоб вони доглянули, щоб розмова була будуюча й інтересна для всіх присутних, старих і молодих. От можна б уложити ріжні загадки про Біблію, що є інтересні й навчаючі й беруть під розвагу ріжні степені знання присутних. От можна наводити певні тексти й побачити хто або котра пара може памятати з котрої книжки, розділу або вірша вони взяті. Або зображувати певні особи в Біблії, щоб хтось з присутних ототожнив їх імя. Те саме можна зробити з місцями й історичними подіями. Розказуйте свої досвідчення і як відповідати на спротиви, дискусуйте про нові й інтересні точки з Вартової Башти або інших видавнцитв, або про новинки зі світа, що сповняють пророцтва або познайомитись краще зі загальними обставинами для інтересної дискусії. Свідки Єгови не є одно-бічні. Вони можуть користати із многих інших предметів, і вони можуть радіти зі слів доброго гумору, жарту. Але треба памятати, щоб все було під правилом, щоб ‘все робилось в мирі й в збудованні один одного.’
18. Про що інше треба бути уважним в збудованню всього собору?
18 Це правило поможе нам у вирішенні не тільки що робити для розривки, але як часто. Це також перешкодить розвою шайки в якій нема скріплення. Порада, щоб спілкувати з людьми теократичного ума, з духово-дозрілими людьми і ділитися з їх думками не значить, що можна нехтувати новими або слабшими одиницями в соборі. Противно, всі дозрілі особи приложать зусилля, щоб спілкувати зі слабшими або менше дозрілими і також з тими, що є тупіші або боязки, як на зібраннях так і привітувати в своїх домах на обід або вечерю, щоб з ними краще познайомитися, щоб помогти їм познайомитись з іншими і працювати для їх збудування. Згідно з принципом, щоб шукати збудовуючих річей, нікого не можна виключати ради спілкування з визначними світськими особами або з багатшими фінансово, щоб цим не витворити клясове відріжнення. Спілкуйте зі всіма безсторонно, працюючи на збудову убогих як і багатих, хворих як і сильних. Брати, що є визначними у цім світі і мають більше матеріяльних средств, мусять бути уважними в їх гостинності, щоб не шукали виключного спілкування з визначними надзирателями в орґанізації, наче б вони могли дістати духове вивисшення через таке спілкування. Аджеж, що це згідно з Писаннями, показувати пошану ‘старшим, що є правими предсідниками і працюють важко промовляючи й навчаючи,’ і хто указує гостинність має чудову нагоду збудуватися духово при помочі розмови про Боже Слово. Але й тут мотива (ціль) повинна бути: духове збудування через співтоваришення, а не ради виставности в товаристві.— Рим. 14:1; 15:1, 2; 1 Кор. 14:12; 1 Солун. 5:14; Якова 2:2—5, 9; 1 Тим. 6:17, 18.
19. В які інші способи треба уважно виминати зле товариство і шукати доброго, і чому?
19 Нарешті ми прийшли до дуже важної риси спілкування через те, що людина читає, на що дивиться, що слухає або про що думає. Тут та одиниця також спілкує з думками інших, і коли вона на самоті й роздумує про перечитаний матеріял, її ум тоді стає дуже впливовим. Коли ж хтось не бажає спілкувати з безбожними ругателями або з неморальними й зіпсутими особами, тоді він не повинен й приватно ділитися з їх думками і вчинками через читання їх. Якщо “перелюб і нечистота не повинна навіть згадуватися між вами, як подабає святим,” тоді й не повиннося слухати їх. (Ефес. 5:3, 12) Якщо такі речі “соромно розказувати”, то вони й соромні писати про них або читати їх. Читати такі історії в часописях, журналах, книжках або дивитися на суґестії про неморальність в рухомих образках, то це те саме, що мати спільність з неморальними особами, що їх рухи є показані в історії. Хто так робить, той ніколи не може тримати своїх думок і стремлінь із Святим Богом. Отже, коли чоловік читає книжку, слухає радіо або дивиться на телевізора або рухомі образи, то він повинен постаратися, щоб знаходитися в доброму товаристві, шукаючи доброго спілкування. Можливо, що інформація є наукова і поучаюча, або гумористична, то вона завжди повинна бути будуючою. Ум не може уміщати разом Божі думки виявлені в Його Слові і рівночасно мати участь в думках безбожних, тілесних, неморальних осіб.— 1 Пет. 1:13—16; Якова 3:11; 4:8.
20. Яка є надія тих, що товаришать із праведними?
20 Так, дорога мудрости — це виминати злі товариства і шукати доброго товариства. “Коли мудрість ввійде в серце тобі . . . тоді обачність зберегати ме тебе. Щоб від стежок ледачих тебе урятувати, і від чоловіка кривоязикого. Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають; від тих, що радіють зі зла й веселяться, що шляхи їх криві й блукають по стежках своїх. . . . Бо тільки праведні наслідять займанщину на землі, і тільки невинні вікувати муть на ній.” (Прип. 2:10—22) Думки цього світу значать смерть. Думки Божі принесуть життя. “І світ перейде і хотіння його, хто ж чинить волю Божу, пробуває по віки.” (1 Йоана 2:17) Шукайте злого товариства і воно потриває лише короткий час. Добрі товариства будуть продовжатися вічно. Шукайте доброго товариства і втішайтесь ним по віки.