Подружжя в почесті

1. Яке питання іноді повстає щодо приготовлення до подружжя, й з погляду яких супружих фактів?

ПИТАННЯ іноді виринає, Чи кращі насліди повстають в подружжі, коли батьки розпоряджають подружжям своїх дітей, як от в Індії сьогодні й як в стариннім Ізраїлі, або, коли сини й дочки вибирають самі своїх подружніх партнерів? Наприклад, в Індії розвід є майже незнаний. В Сполучених Державах Америки у котрих, як кажуть, хлопячий малий “Амур,” син Венери, приготовляє подружжя, одна четверта зі всіх подруг кінчиться в легальнім розводі, не згадуючи про розлуки легальні або інакші.

2. Щодо накинення порядку подружжя одного краю на христіянина в іншому краю, то що муситься сказати у світлі прикладів у Писаннях?

² Що можемо сказати відносно посвячених христіян? Ми не можемо казати, що рівень для приготування подружжя в Сполучених Державах й Европейських краях мусить бути накинутий на посвячених христіян і в інших краях, де відмінні звичаї подружжя загально існують. Нічого в Грецько-Христіянських Писаннях не вказує або забороняє про звичаї Жидів, від котрих Ісус Христос й перші христіяни вийшли, щоб родичі мали розпоряджати подружжя їх неповнолітних дітей. Так Ісаак був дійсно сорок років віку, коли його батько Авраам, з котрим Ісаак жив, набув Бога-боячуся наречену дівчину для Ісаака. Яків, син Ісаака, мав сімдесять сім років віку, коли його сліпий батько сказав йому куди йти й дістати жену; коли ж Яковів ближняк брат, Есав, в сороковім році віку, зробив свій власний вибір й підприняв многоженство з поганськими жінками. Однак послушний Яків отримав Авраамове благословення через Ісаака.

3. Відносно батьків, то що Павло не радить дітям, й яке право він не заперечує христіянським батькам відносно подружжя?

³ Подаючи поради про подружжя, апостол Павло не сказав дітям, щоб не слухали батьків. Він сказав: “Благаю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануться, як і я. Коли ж не здержаться, нехай женяться; лучше бо женитись, ніж розпалюватись.” (1 Корин. 7:8, 9) Памятайте, що вдови були незалежні особи відносно подружжя. Ради їх добра, Павло додав: “Лучше бо женитись, ніж розпалюватись” й поринути в блудодіяння. Отже, відносно “молодих вдовиць” в христіянськім соборі, він каже: “Бо розбуялись проти Христа, схочуть заміж; маючи осуд, що першої віри відцурались (через дозволення розбуяним імпульсам контролювати й стати між ними і Христом.) Ще ж без діла звикають, ходити по домах; не тільки ж без діла, та й довгоязикі і пронизливі, говорять, чого не годиться. Тим хочу, щоб молоді вдовиці йшли заміж, дітей роджали, домом правили і ніякої причини не давали противному до поговору. Вже бо деякі звернули слідом за Сатаною.” (1 Тим. 5:11—15) Опріч того случаю про вдовиці, котрі не були під родинним законом, Павло не каже, що як христіянські батьки, Жиди й Греки вже довше не мають права робити вибору подружжя й розпорядження для своїх молодих дітей.

4. Отже, хоч вживаючи їх права, то якими принципами повинні христіянські батьки поводитись, щоб зберегти що?

⁴ Та як би не було, в уживанні їх права згідно з місцевими звичаями й законом вибирати подружжя для синів й дочок, батьки, котрі є посвячені Богу через Христа, повинні бути контрольовані христіянським принципом, підкоряти Божому правилу, як Авраам. Він хоронив духовне добро свойого сина, як наслідника Авраамової обітниці, вибравши поклонницю Бога Єгови, як жену для Ісаака. Отже він не обтяжав Ісаака нерівним ярмом.

5. (а) Наполягаючи на свойого батька приготовити подружжя з філістийкою, чому Самсон не переступив Божого права про подружжя? (б) Як через невластиве вживання свого права може христіянський батько показатись нездібним бути надзирателем у соборі?

⁵ Знову, Ісаак перестеріг свого Бога-боячогося сина Якова про подруження з невіряючою поганинкою й післав його до діда Ботуеля дому за нареченою. Сильний чоловік Самсон наполягав, щоб його спротивляючийся батько Маной оженив його з поганинкою Филистійською тому, що Самсон бажав дістатись в середину Филистійської орґанізації, щоб виконати божественну пімсту над тими гнобителями; отже це “було від Єгови.” (Суд. 14:1—4) Отже, це не були сексуальні бажання, що контролювали Самсона, але Божий визначений замір, що “це він возьме провід у визволенню Ізраїля із руки Филистіїв.” (Суд. 13:5) Христіянські батьки, котрі держаться їх місцевого народнього звичаю відносно порядку подружжя, є обовязані одружувати своїх дітей тільки з посвяченим Христіянином в теократичній орґанізації Єгови, і цим ставлячи їх під рівне ярмо, теократичне супруже ярмо. В який же інакший спосіб батьки могли не роздражнювати своїх дітей “виховувати їх в дисципліні й авторітетній пораді Єгови”? (Ефес. 6:4) Певно, що христіянський батько котрий нерівно наложив ярмо на свойого віруючого сина або дочку з непосвяченим невіруючим, показав, що він був дуже недозрілий в христіянських принципах, чоловік, що шукає самолюбного матеріалістичного набуття, котрий як предсідник над своїм власним додом й чоловік невідповідний бути надзирателем над христіянським собором.— 1 Тим. 3:2—5; 2 Корин. 6:14—16; 7:1.

6. Як може це право родичів наложити серйозну проблєму для посвяченої дитини через переслідування від розділеного дому?

⁶ Вживання батьківського права в приготуванні подружжя може наложити серйозну проблєму для деяких дітей. Це стається в случаю, де батько або лєґальний опікун не є посвячений свідок Єгови, коли ж син або дочка є посвячені Єгові. Якщо батько чи опікун не поважає молодика посвяти Єгові й замірив подружити свою дитину із тим, хто не є посвячений член товариства Нового Світу свідків Єгови, тоді посвячений син або дочка може подати спротиви. Пояснення може бути дане, що це противиться законові й волі Бога Єгови для посвяченого свідка Єгови дружитись з непосвяченим невіруючим. Щонайменше, шаноблива дитина може щиро просити батьків знайти подруга між товариством Нового Світу свідків Єгови. Якщо дитина сумлінно відмовиться бути подружена з непосвяченим невіруючим, тоді переслідування може повстати від родини. Але вірний христіянин потерпить таке переслідування від розділеної родини ради сумління.— Мат. 10:34—37; 1 Петр. 2:19.

7. Коли свободу вибирати пару дасться христіянській дитині, то як велика ця свобода є, й як вона є безпечною свободою?

⁷ Коли вибір пари є дозволений синові або дочці батьками, тоді посвячений христіянин чи дочка є під апостолським приказом дружитись по бажанню, але “тільки в Господі,” то є, тільки з тим, що є в єдності з Господом, як він самий. (1 Корин. 7:39; побічна заввага) Отже воля вибирати собі пару для посвяченого свідка Єгови є порівнально свобідна. Це є безпечна свобода; вона приносить мир й щастя, бо вона дає рівність реліґійну між парою в подруженім звязку.

8. Через подружжя “тільки в Господі!” то що син показує до христіянських батьків, і що він оминає спричинити?

⁸ Якщо батьки самі є посвячені христіяни, тоді дитина буде наслідувати апостолські інструкції — шануй батька й матір твою котрі є в єдності з Господом, через пошанування їх теократичного бажання для їх дітей дружитись тільки в Господі, внутрі, що є уповажнене Господом. (Ефес. 6:1—3) В цей спосіб дитина дружиться в Господі й не спричиняє “гіркості духа” або “відрази” в родиннім звязку, як от Есав спричинив своїм батькам, Ісаакові й Ребеці, тому що він зневажливо не “оціняв святих речей.”— 1 Мойс. 26:34, 35; 27:46; 28:1; Жид. 12:16, 17.

9. Якщо подружжя є чесне між христіянами, то якої внутрішньої реакції не повинні подружені мати, й де це подружжя властиво повинно бути зареєстроване?

⁹ Пишучи до Євреїв христіян, апостол Павло сказав: “Чесна женитва у всіх і ложе непорочне.” (Жид. 13:4) Якщо чиєсь подружжя є чесне між Євреями христіянами й між всіма іншими посвяченими свідками Єгови, то як може бути ганьба бути жонатим? Ні, не може бути; і не повинно бути. Його стан подружжя повинен бути занотований і повинен бути позначений в бюрі (в офісі) собору в котрім подружена особа являється членом.

10. (а) Що це є подружжя “на віру” й в краях, де його широко практикується, чи воно може бути зареєстроване в соборових записках як лєґальне спів-життя? (б) Як Біблія називає це?

¹⁰ Чи можуть всі пари, що жиють разом, як лєґальний чоловік й жінка, в цей спосіб зареєструвати своє подружжя і тримати в коверті в соборі? Ні; вони не можуть, якщо вони жиють разом нелєґально як христіянське подружжя. В деяких краях чоловік й жінка, згодяться жити разом в найближчій стичності, як чоловік й жінка, але без лєґального авторітету або реєстрації. Це називаємо — “подружжя за згодою.” Хоч це може бути зносиме в деяких місцях, й може здобути загальне признання, однак Слово Боже відкрито називає це чужоложством, або перелюбством якщо котре-будь із них є вже подружене й не розведене на властивих основах.

11. Чому це так-зване подружжя “на віру” не є властивий стан для христіянина?

¹¹ В інших прийняли так зване “спільного-закону подружжя.” Це подружжя буває без урядової церемонії через уповажненого слугу краю, але котре подружжя стає правосильне на підставі письма, слів або через знане поведження тієї пари. В деяких краях або провінціях краю таке “на віру-подружжя” є легальне; в інших же повітах того самого краю не є лєґальне. Якщо пара така перебереться з одного штату, у котрім це лєґальне, до другого повіту у котрім воно не є лєґальне, то дехто може глядіти на них як на винуватих про чужоложство або перелюбство, коли б навіть відвідали тимчасово конвенцію. Ось так у всіх місцях того самого краю такі пари не можуть мати тієї самої пошани й признання. Лєґальні клопоти можуть повстати через записування власностей дітям з причини “на-віру” подружжя, і так дальше. Певно, що це не бездоганний стан для христіянина бути в нім.

ПОТРЕБА УЗАКОНИТИ ПОДРУЖЖЯ

12. Чому не може христіянський собор прийняти тих, котрі жиють в зарученню й “на віру” заки такі подружжя можуть взяти хрещення у воді, отже чого вимагається?

¹² Оскільки Слово Боже засуджує чужоложство й перелюбство, то собор з посвячених людей на землі не може признати такої пари, що жиє в зарученім подружжю. Він не може приймити їх як членів в доброму стані й як представників собору. Щодо подружжя на віря, воно має таку непевну позицію, тому що воно не є універсально признане й одобрене, тому що товариство Нового Світу не може уважати подружену пару “на віру” відповідну для хрещення в символ правди, що є уповажнене посвячення Богу через Христа. Заки вони можуть уважатись за прийнятно посвячених Богу й гідні бути охрещені у воді, то перша вимога є, щоб ті, що живуть “на віру”, були законно подружені при помочі урядової церемонії виконану через якогось уповажненого представника краю, перед потрібними свідками. Для тих, що живуть в зарученім подружжю, то деякі вимоги закону стають конечними, якщо вони бажають вийти з їх стану чужоложства або перелюбства з точки погляду Божого Слова. Положення, викладені на стороні 573, параґраф 20, 15 липня, 1955 р. у Вачтовер (Вартова Башта) є милосердна концесія або дозволення на такий розпорядок.

13. Через законне подруження, то що ті, що жили колись “на віру” роблять для загального добра, й де може їх подружжя бути записане?

¹³ Через лєґальне подружжя перед свідками, та пара урочисто висказує свої обіти одно одному й бере на себе всі звязкові обовязки подружжя. Вони також постачають своїм дітям властивий стан з лєґальними привілеями й правами згідно з Божим законом й законом того краю. Отже давши таку почесну позицію сполученому чоловікові й жінці й чисту мораль, вони можуть посвятитися Богу й набути стан в його товаристві Нового Світу у котрім подружжя мусить бути затримане почесним й ложе без догани, бо “Бог судити ме чужоложників й перелюбників.” Під такими почесними обставинами їх подружжя може бути зареєстроване в краю й також записане в книзі собору з котрим вони збираються й проповідують.

14. Чому Ісус не потребував соромитись своїх земних батьків й своїх прабатьків? й чому ангели не соромились свідчити про його народження?

¹⁴ Подружжя Ісусових земних батьків й його прабатьків були записані в сельськім уряді. Тому й ми знаємо як, згідно по тілу, Ісус був дійсно Месією, син Авраама й син царя Давида; і що він був лєґально приналежний бути їх наслідником обітниці, яку Єгова Бог зробив з Авраамом й також наслідником угоди вічного царства яку Бог зробив з царем Давидом. Це була правда безпосередньо через його опікуна й прямо через його земну мати Марію. Тим то апостол Маттей міг дістати історію родоводу про дерево Йосифової родини, й Лука міг дістати історію про Маріїну родину. Подружжя Ісусових земних прабатьків були почесні й були записані як справа публичної історії й законно підтверджені. Ісус не мав нічого соромитись відносно цього. Ангели небесні не соромились свідчити про його народження у Вефлеємі. Ми, як послідовники й наслідники Ісуса Христа, як й товариші собору, котрого він є Голова, повинні бути чесні в подружжі, як були його предки.

15. Що муситься сказати про Йосифові полові зносини з Марією? й що він думав, що вона була винна і заслуговувала на відпущення?

¹⁵ Марія була заручена з теслею Йосифом, котрий мав бути опікуном її сина. Але протягом часу їх довірочности або заручення, Йосиф не мав полових зносин з його зарученою Марією. Він навіть не мав його опісля, як він послухав ангелового приказу й взяв вагітну Марію. Він чекав аж вона породила Ісуса. (Мат. 1:18—25) Тому що вагітність Марії сталась чудом, Йосиф з першу думав, що вона переступила почесть їх заручення. Отже він “хотів розвестись з нею потайно,” тому що “не хотів зробити її публичним дивовищем,” через каменовання на смерть за моральну невірність.

16. Як Яків й Рахеля зробили почесний підхід до подружжя?

¹⁶ Йосифові прабатьки, патріярх Яків, був заручений з любою Рахелею через сім років. Однак протягом всього того часу у котрім він відробляв за свою наречену, він не мав полових зносин з нею. Тільки при кінці часу заручення він просив її батька Лебана про неї, щоб вони могли бути формально одружені й щоб він міг мати чесне споріднення з нею. Отже Яків й Рахеля приступили чесно до їх подружжя.— 1 Мойсея 29:20—30.

17. А що Писання каже про заручену пару, що має полові зносини, і як собор може покарати їх за це?

¹⁷ Сьогодні, коли посвячені свідки Єгови заручаться, щоб дружитись, вони не мають мати полових зносин одно з одним заки вони формально не є одружені перед свідками й властиво зареєстровані як одружені. Якщо вони не вживають само-контролі, але збуджують себе коли самітні, без спостереження, вони піддаються половій пристрасті і цим чином поповняють чужоложство. Їх заручення одружитись не дає їм виправданя ані не виймає із сфери неморалі, чужоложства. За таку нечистоту вони можуть бути вигнані із христіянського собору. Христіянський міністер має сумлінне право відмовитись одружити їх, відпустивши їх бути одруженими краєвим слугою якщо вони постановили далі одружитись після того як вони були виключені й заки привернені в собор.

18. Перед подружжям, й щоб зробити його щасливим, що повинна та пара прямо поінформувати себе відносно одно одного?

¹⁸ Щоб запевнити щасливе подружжя, заручена пара повинна пізнати одно одного добре. Кожне повинно довідатись чи та друга сторона по Писанню вільна одружитись, або одружитись вдруге. Кожне повинно знати, також, чи та друга сторона фізично здібна одружитись й віддати приналежність подружжю без ніякої загрози, але з приємністю й з певними бажаними наслідками. Якщо батьки тієї пари не роблять приготовання для подружжя або не роблять властивого розслідження, тоді та заручена пара повинна робити це сама, щиро, без сорому, серйозно. Це є властиво здати аналіз крові й інші лікарські розсліди перед подружжям й тоді набути дозволення на подруження.

19. Чому пари повинні довідатись про факти одні про одних перед постановою дружитись, й які приклади життя показують на конечність цього кроку?

¹⁹ Не беріть нічого за припущенням. Довідайтеся фактів. Тоді не буде страху, замість захоплення, шлюбної ночі або опісля, як це одна Південно Американська дівчина, посвячена Богу, віддалась під заохоченням знаного приятеля її жениха. Запізно вона була вражена довідавшись, що вона одружилась з незарапортованим хворим на проказу. Прокажений чоловік не показав христіянської любови, коли він приховав свою огидну проказу. Приятель того жениха не показав братерської любови, коли він навмисно замовчав при шлюбі і ставив невинну дівчину в несвідомість. Коли цю справу внесено до Товариства Вартової Башти задля нещасливого подружжя дівчини, тоді Товариство не могло нічого зробити, щоб звільнити її від страшних наслідків через занедбання розслідити перше заки була одружена й тоді зробити розумне рішення. На нещастя, слабість й зарази не є підставою в Писаннях на розвід, що звільняє одного одружитись в друге без вилічимого перелюбства! Такий сліпий, несвідомий підхід подружжя не приносить мира в подружжі.

20. Під якими обставинами підхід до подружжя має нагороду благословення, й що є найкращим путівником для подружених пар?

²⁰ Коли христіянин наближається до подружжя властиво поінформований й з почесною поведінкою й тоді входить у нього почесно, подружжя має свою нагороду, радість, привілеї й благословення. Воно шанує Бога, небесного Основателя подружжя. Але більше дискусії про це й ще більше важні відвічальності почесного подружжя, ми полишаємо для наступних артикулів подати згідно з Біблією, найкращим путівником для подружених людей.