Питання від читачів
● Яке становище діти посвячених христіянських родичів повинні взяти відносно їх активностей в часі шкільного свята? Як їм відноситися до кристмас (різдвяної) програми і чи вони повинні співати різдвяні колядки? Як їм поводитися відносно празника іменин (т.є., день народження)?
В часі шкільної вакації всі студенти в клясі мусять часом малювати кольрові образки відносно певного свята. Це є часть шкільної задачі, і лише малювати кольорові образки, то цим молодий студент не указує, що він святкує якесь свято або уважає його за щось важливе. Він тільки сповняє шкільний припис, бо його здібність буває випробувана й вишколена. Отже, оскільки це є шкільне завдання й припис, то дитина посвячених родичів може виконувати такі завдання.
Однак, брати участь у святочних празниках або святах, котрі не є освітні а тільки розривкові, то це щось інакше. Такі свята як Галовін, День подяки, Крістмас (різдво), Новий Рік, День Св. Валентина, і Великдень — всі оті свята взяли свій корінь від поганів. Писателі Христіянсько-Грецьких Писань не згадують нічого про такі свята. Дотично тих свят слова апостола Павла влучно відносяться: “Ні, а що посвячують погани, бісам посвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. Не можете чашу бісовську пити і чашу Господню, не можете трапезі Господній причащатися і трапезі бісовській. Чи нам же роздражати Єгову? Хіба ми дужчі Його?” “Яка ж згода Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? І яка згода церкви Божої з ідолською?”— 1 Кор. 10:20—22; 2 Кор. 6:15, 16.
А щодо святкування празнику іменин (день народження). Воно є справді дивним, що хоч ми маємо історію про святкування іменин так давно як старинного Египту, то однак ми не знаємо дня різдва Ісуса ані жадного з його апостолів. Ясно, що це натяк, що Бог Єгова не бажав, щоб ми святкували якібудь іменини, інакше він був би їх записав. В Його Слові згадується лише про празники двоїх іменин, обидва безбожницьких царів, і в кожному случаю було страчене життя: Фараонового головного пекаря і Йоана Хрестителя. (1 Мойс. 40:20—22; Мат. 14:6—10) Навіть Жиди в тих часах уважали “святкування іменин як часть ідолського почитання,” і це, без сумніву, “ізза ідолських обрядів з якими вони святкували в честь тих, що їх уважали за патронів богів того дня в якому та особа уродилася.”— Енциклопедія МкКлінтока і Стронга.
Діти посвячених родичів не повинні брати участи у святкуванню таких свят або іменин. Це включає національні свята і також ті частинні або цілковито поганські. Самі діти можуть представити ті факти своїм навчителям; і таким свідченням вони покажуть свої тверді христіянські переконання вже від молодих літ. Але якщо діти не можуть цього зробити властиво, тоді їх батьки повинні розпорядити, щоб їх звільняли від цього на підставі принципу сумління й свободи почитання.— Пс. 8:2; Прип. 22:6.