Показуючи Овощі Духа
1. (а) Які є діла тілесні? (б) Коли світ повний таких діл, то чи христіянин може оминути їх? Як?
ДУХ цього світу видає “овощі тіла.” Вони є аж надто явні. Павло каже, що вони є “перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуження, чарування, ворогування, свари, ненависть, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть, убийство, пянство, бенкети, й таке інше. Це наперед кажу вам, яко і наперед говорив, що хто таке робить, ті царства Божого не наслідять.” (Галат 5:19—21) Оці є деякі речі, що людина мусить позбутися, якщо вона бажає вічного життя. Павлів опис справді пасує до світу сьогодні, так як він пасував за старинного римського світу в якім він жив. Але чи може христіянин жити сьогодні у такім світі й змінитися? Так, може хоч він окружений людьми, що роблять “діла тілесні.” Христіянин може видати овощі духа. Напевно що Павло й всі інші надхнені писателі не казали б нам робити так, якщо б це було неможливим зробити при помочі духа Єгови.
ВЖИВАЮЧИ ЛЮБОВИ
2. Якої першої любови потрібно, щоб витворити овочі духа? А другої?
2 Щоб видати “овощ духа” христіянин мусить перше зі всього любити Бога Єгову, що значить наслідувати велику заповідь яку Ісус наводив, іменно: “Люби Єгову Бога твого всім серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.” Ісус додав: “Друга ж подібна їй; Люби ближнього твого, як себе самого.” (Мат. 22:37, 39) Це значить любити багато; але це значить також ваше життя.
3. Що любов значила для апостола Павла? і чи він особисто показав, що він посідав цю чесноту?
3 В листі до Галат 5:22 любов є описана Павлом, як перший овощ, що мусить бути обявлений зі сторони христіянина. Цей великий любитель Бога й його Сина, Ісуса Христа, воював за христіянство “мечем духа.” Він Окреслив його як Боже Слово. (Ефес. 6:17) Павло не ненавидів людей; він любив людей. Він бажав, щоб люди знали правду. Павло, будучи чоловіком повний любови, мав багато сказати про це, але він знайшов, що воно було радше трудне дати точний опис любови. В тринадцятім розділі, Перший лист до Коринтян, він каже нам, що ‘хоч він говорить мовами людськими й ангелськими, коли ж не має любови, то він звучить наче мідь дзвіняча і бубен гудячий. Коли б мав пророцтво і знав всі тайни Божі, і все знання, і коли б мав всю віру, так щоб і гори переставляв, а любови не мав, то він ніщо.’ Що за паломник й працівник Павло був! Скільки енергії він видав у службі! Він не щадив свойого життя. Він виливав його в проповідуванню доброї новини. Для Греків він був Греком, для Жидів, Жидовином. Однак, коли б не мав був любови до Бога Єгови, його Сина, й його христіянських братів, тоді Павло каже: “Я ніщо.” Любов, він каже, є вдячна. Павло робив все це для людей, і не бажав ані сподівався нагороди. Коли він бачив успішного брата, він не був заздрісним до такої одиниці, тому що любов не завидує.
4, 5. (а) Яка є перша справа христіянина? (б) Яким напрямом життя він поступає?
4 Христіянин мусить інтересуватися одною річчю, а це правдивим почитанням Єгови. У виконанні такого почитання христіянин не хвалиться тим, що він зробив. Любов ніколи не надимається ізза осягнення; й певно що любов ніколи не поводиться безлично. Любов показується через добре поводження. Христіянин, що показує любов, не жиє більше як світ, хоч він знаходиться в нім. Любов заставляє його змінити напрям його акції щоб він ходив правою дорогою.
5 Видаючи цей перший овощ духа, любов, христіянин не все буде шукати своїх особистих справ, щоб все бути першим і вищим. Він не буде обурений кожною малою річчю, яку хтось інший робить, тому що любов не поривається до гніву. Й коли хтось зробить щось проти христіянина, або ушкодить його, він, маючий цей перший овощ духа, любов, не буде рахувати це за ушкодження. Коли щось станеться христіянинові, що не є добре або справедливе, любов не буде радуватися неприємністю. Є тільки одна річ котрою любов може радуватися, а це — правдою.
6. Як Божі соборні люди знають, що любов належить до Христа?
6 Любов це прикмета яку Бог Єгова поставив у досконалому чоловіку, Адамові. “Бог є Любов,” й він є той, що ми повинні почитати. Любов є конечна прикмета для кожного христіянина. Він не може обійтися без неї. Воно конечно потрібним, щоб кожний христіянин подумав деколи скільки він любить інших людей. Кілько він любить своїх братів? Мірилом для вирішення чи він є христіянином або ні є любовю. Ісус сказав: “По цьому знати муть усі, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.”— Йоана 13:35.
7. (а) Чого нам бракує, коли ми боїмось висказати себе? (б) Чи це значить для нас нема надії?
7 Чи ви боїтесь говорити до людей, що ви віруєте в Біблію? Чи ви називаєте себе христіянином, а однак маєте страх йти від дому до дому, і виконувати ту саму роботу яку Ісус й ученики виконували? Чи боїтесь висказати себе навіть своїм власним братам на зібранню в соборі? Чи ви кажете, “Так, я боюся”? Тоді ви не маєте звершеної любови, й ви знаєте, що там є місце для поправлення. Йоан, котрий направду любив Господа, написав оце: “Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякається, той не звершений в любові.” (1 Йоана 4:18) Чи щось стримує вас від висказання вашої христіянської віри? Якщо такий страх існує, тоді там є галузь для обчищення, щоб вона родила більше овощу. Ісус сказав: “Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощі, обчищує її, щоб більше овощу родила.” (Йоана 15:2) Чи ви бажаєте бути збудувані через обчищення або бути цілковито відтятими від винограду як неродющі овощу духа?
8. Чому любов є головним овочом духа?
8 “Знання надимає, а любов збудовує.” (1 Корин. 8:1) Христіянин мусить показати любов й будувати. Любов не є тільки слово котре б уживати сумішно. Це слово є виразного значення. Любов є жива, активна. Людина що має цю прикмету, любов, покаже її кожного дня й у всім, що він робить. “Братерською любовю [бувайте] один до одного ніжні; честю один до одного більшим робіть.” (Рим. 12:10) Любов, хоч тільки один з овощів духа, є головною прикметою. Це є база, основа, тому що всі інші овощі духа є тільки інші вирази любови. Вони всі тримають любов в акції. Тим то виробляйте ці прикмети й покажіть більше любови.
РАДІСТЬ Й МИР
9. (а) Опиши радість. (б) Опиши Христову радість.
9 Радість це щось, що христіянин мусить мати, або дістати, тому що вона є другим овощом духа згадана Павлом. Що це значить мати радість? Радість це “палке хвилювання або жива міра, що постачає із теперішнього або сподіваючогося добра.” (Американський Каледж Дикшонері) Найбільша радість христіянина приходить через проповідування, коли почує добру новину й з досвідчень тих, котрі зробили так. Ось так було з ранніми христіянами. Ми читаємо в Діяннях 15:3: “Вони ж, післані від церкви, приходили в финикию та Самарию, оповідаючи про навернення поган; і зробили великі радощі всім братам.” Як же ця “велика радість”, була спричинена? Через “розказування про досвідчення про навернення поган.” Вони говорили до людей про царство Боже. Вони мали чудові досвідчення на полю служби і розказували іншим. Це приносило велику радість слухачам й тим що розказували. Почувши про інших людей, що слухали правди й тоді приходили до правди, це приносить радість. Любов заставила учеників проповідувати, а радість була наслідком.-Діян. 13:45—52; 2 Корин. 7:13.
10. (а) Що є мир? (б) Як христіянин побивається за ним?
10 Мир це овощ духа. Хто має мир той “вільний від суперечки й замішання.” Він є безтурботний або спокійний. Петро радить христіянам “шукати мира й набувати його.” Він казав їм набувати цей чудовий спосіб життя в такий спосіб: “Хто бо хоче життя любити, і видіти дні добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста його, щоб не говорити зради; нехай ухиляється від злого, робить добро; нехай шукає впокою, і побивається за ним.” (1 Петр. 3:10, 11) Щоб втішатися миром з ближним, то він мусить пільнувати свого язика. Слова можуть спричинити багато клопоту, а особливо ушкодженим. Добрі слова установляють добре споріднення. Але коли хтось зачне говорити зрадливо й шкідливо, тоді мир скоро втікає. Мирна людина, із мирною вісткою може говорити про Ісуса Христа й царство небесне й як Бог приведе на “світ мир між людьми доброї волі.” (Луки 2:14) Христіянин буде вживати свойого язика на благословення. Павло казав Коринтянам: “Мирно живіть, то й Бог любови і миру буде з вами.”— 2 Корин. 13:11; Мат. 10:12—14.
ДОВГОТЕРПЕЛИВІСТЬ
11, 12. (а) Як би ти описав довготерпіння? (б) Окресли довготерпіння Ісуса до Савла, котрий стався апостолом Павлом? (в) Яке повинно бути наше відношення за довготерпіння до нас?
11 “Довга й терпелива витривалість в ушкодженню або провокації”— це називається довготерпеливість. Це є овощ духа. Деяких людей довготерпіння досягає своєї границі за тридцять хвилин. Інша за одну або дві мінуті; але деякі можуть терпіти ушкодження або дражнення через довгий час. Памятайте, що Павло сказав “любов довго-терпить й вдячна.” (1 Корин. 13:4) Й він згадав про Боже довго-терпіння до роду людського, коли він писав до Римлян: “Чи ти погорджуєш багатецтвом благости Його та вдержливостю та довготерпінням? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?” (Рим. 2:4) Ісус направду показав довго-терпіння до Савла, котрий нарешті став наверненим й котрий сказав: “Та ради цього й помилувано мене, щоб на мені первому показав Ісус Христос усе довготерпіння, на приклад тим, що мають вірувати на життя вічне.” (1 Тим. 1:16) Павло часто пригадував часи, коли він був фарисейом і переслідував христіян, був гордий зі своєї позиції й радів в руйнуванні христіянської орґанізації. Тоді він був руйнителем, а не будівничим. Але ‘як він наближивсь к’Дамаску світло освітило його.’ й він почув голос, кажучи: “Савле, Савле, чого мене гониш?” факти показують, що Павло оціняв довго-терпіння Ісуса Христа в тім, що воно дозволило йому прийти до пізнання правди.
12 Всі люди на землі сьогодні, а особливше христіяни, повинні показати таку ж вдячність Богу Єгові й Ісусові Христові за їх довготерпеливість в дозволенні їм жити так довго. Тепер вони також можуть бути довго-терпеливі до інших, коли слухачі не годяться з ними. Роблячи це, вони пробують показати їм дорогу до вічного життя в Божім новім світі праведності. Покажіть довготерпеливість до ваших братів також.— 1 Солун. 5:14.
ЛАСКАВІСТЬ
13. (а) Опиши добротливу особу. (б) Як Малтійці показали цю чесноту до Павла і тих, що були з ним з розбитого корабля?
13 Ласкавість, пятий овощ духа в ряді, є щось, що може бути виражене в многі способи. Коли хтось добрий, він показує ‘добру або добродійну вдачу, є розважливий й помічний.’ Ласкавість не є щось, що ми можемо показати тільки тим, кого ми любимо. Ми мусимо бути добрі до людей котрих ми навіть не знаємо. Павло отримав таку ласку й він згадав про неї, кажучи: “Спасшися ж довідались, що остров зветься Малта. Чужоземці ж розложивши бо багаття, прийняли всіх вас задля дощу, що йшов, і задля холоду.” (Діян. 28:1, 2) Оті жителі Малти несамолюбно потрудилися, щоб помогти тим із розбитого судна. Вони цілком не знали тих захожих людей. Вони могли бути наїздниками з іншого острова. Але ці чужомовні люди не дивились на це в такий спосіб. Тут була нагода показати надзвичайну людяність.
14, 15. Як свідки Єгови показують свою добротливість до людей?
14 Кожний христіянин має ту нагоду, часами в більші способи як один. Свідки Єгови пробують показати надзвичайну людську доброту доручуючи вість про життя прямо людям в їх домах, роблячи поновні одвідини до заінтересованих й перепроваджують біблійну студію, й це великим своїм коштом з відданням багато часу. Вони не просять нічого за те. Многі люди не оціняють цієї доброти показаної зі сторони свідків Єгови. Однак милосердя мусить дальше продовжатися, бо така є воля Божа. Писання заявляють, що увесь рід людський мусить знати що Ісус купив увесь рід людський через пожертву свойого життя. Роблячи так, він предложив людям дар вічного життя, хоч не всі приймуть його. Це буде відвічальність кожної людини.
15 Якщо христіянин буде мати цей овощ духа, ласкавість, тоді він покаже в його щоденних активностях до всіх людей, не лише до вибраних кількох.
ДОБРІСТЬ
16, 17. (а) Опиши доброту, і з якою чеснотою її можна порівнати? (б) Як за потрібна є та чеснота в житті христіянина?
16 Добрість це щось гідне подиву. Вона значить “висока моральна чеснота.” Щоб Павло міг підкреслити добрість, він її порівнює. Він каже: “Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадується між вами, . . . ні безсоромні і дурні слова, або жарти. . . . Це бо знайте, що ні один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має насліддя в царстві Христа і Бога.” (Ефес. 5:3—5) Тоді Павло радить христіянам, щоб вони мусять бути відлучені від такого типу людей. В житті христіянина нема місця товаришити з ними. Він каже: “Не бувайте ж спільниками їх; Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) світло в Господі; ходіть же яко діти світла: (бо) овощ духа,— у всякій добрості і праведності і правді.” (Ефес. 5:7—9) Добре, пристойне життя-це добрість. Навіть у цім лукавім, здеґрадованім світі, то треба овощів духа, каже Павло.
17 Добрість це чеснота яка мусить бути бережена, й напевно мусить бути метою того, що посвятив своє життя на службу Єгові. Заки хтось може називати себе христіянином, він мусить відложити соромне поводження. Якщо ми будемо видавати в собі овощ духа й чесноти, щоб жити в Божім новім світі, тоді ми напевно мусимо мати цей овощ духа, добрість.
ВІРА
18. Якими словами Павло описує віру, і як за потрібна є віра для людини?
18 “Віра ж єсть підставою того, на що вповаємо, доказ речей невидимих.” (Жид. 11:1) Ось так Павло пояснив віру. Христіянин не може бути без віри, тому що “без віри не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджає.” (Жид. 11:6) Ученик Яків показав свою віру, й він указав, що віра має бути доказана ділом. (Якова 2:26) Якщо хтось вірує в Бога Єгову, Ісуса Христа й його царство, тоді він докаже свою віру тим, що він говорить, що він робить, своїм способом життя.
19. (а) Що має близьку стичність з вірою? (б) Хто дав приклад віри й діл?
19 Чоловіча віра може вмерти, або ослабнути. Многі люди, що одного разу вірували в Ісуса Христа як Відкупителя й Спасителя роду людського, відпали. Вони звернулися до еволюції. Вони відкинули Біблію. А однак, такі люди називають себе христіянами й йдуть до христіянських церков. Яків сказав би до них: “Так само й віра, коли діл не має, мертва сама по собі.” (Якова 2:17) Віра є виразиста. Вона робить заяви. Павло каже: “Серцем бо вірується на праведність устами ж визнається на спасення.” (Рим. 10:10) Людини віра стає сильніща, коли виходить від серця, ума і уст у прилюднім визнанню про його віру в Боже царство як єдину надію чоловіка. Ісус сказав: “І проповідувати меться євангелия царства по всій залюдненій вселенні на свідкування всім народам; і тоді прийде довершений кінець.” (Мат. 24:14) Це виконують не тільки останок з “малого стада”, котрі мають віру й котрих Ісус почав збирати девятьнадцять століть тому, але також “велика громада” люди зі всіх народів котрі мають таку саму віру. Задля цієї віри зі сторони многих христіянських людей велика робота була виконана в цих турботливих часах.
ТИХІСТЬ (Лагідність)
20. (а) Як Ісус показав, що лагідність не є кволість? (б) Що Павло каже відносно цього?
20 Тихість це щось незрозумілим для кволості. Коли хтось читає історію життя Христа, як її написали чотири євангелисти, він бачить Ісуса як смирного чоловіка. Але напевно перечитайте Маттея 23-тий розділ й побачите Ісуса як грізного обвинувача лукавства. Він був безбоязкий. Він мав досконалу любов, й така любов відкидає страха геть. З тими, що бажали вчитися він був любязний, тихий, лагідний в його поведженню до всіх. Задля його тихості Ісус міг навчати людей. Він сказав до них: “Возьміть ярмо моє на себе, й навчіться від мене: бо я тихий, і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.” (Мат. 11:29) Вони покладали своє довіря на нього. Вони не боялися коли Ісус говорив чисту правду, тому що він робив це з любови. Вони були готові слухати. Павло знав ціну тихости й сказав до Тимотея: “Слуга ж Господень не повинен сваритися, а бути тихим до всіх, навчаючим, незлобним, щоб навчати противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміння правди.” (2 Тим. 2:25, 26) Слово Боже властиво висказане — от що навертає чоловіка до покаяння, а не сила!
21. (а) Чи історія католицької церкви показує, що вона є лагідної вдачі орґанізація? і чому ви так відповідаєте? (б) Як правдиве христіянство ріжниться в цім відношенню?
21 Що за відмінний крок протягом років інквізиції взяла Римо-Католицька Гієрархія, котра ще й тепер володіє великою силою в сучаснім світі. Це фальшиве реліґійне тіло ніколи не зможе затерти свою історію тортури чоловіків й жінок на штабах, виривати їх члени з їх тіл, про вішання людей за їх пальці. Ці інквізитори визнають себе за христіянів — так, священики, котрі приготовляли для Жидів, Мурів й “еретиків” невимовні муки-напевно не мали смирного духа. Ці реліґіоністи проводарі жорстокою силою загнали людей в римо католицьку церкву. Але чого вони доконали через їх войни й турботи? Світовий мир і єдність? Ні! фальшива реліґія відганяла людей від Бога своїми войнами й походами. Христіянські наміри ніколи не здійсняться через вживання тілесної зброї. Коли хтось приймає правду, то це тому, що проповідник є лагідний й терпеливий до тих, що не є прихильні до біблійної вістки. Ісус уживав тієї методи, так зробили й апостоли. Правдиві христіяни сьогодні мусять уживати тієї самої методи. Тихість є овощ Божого святого духа, й його вжиття приносить вічні наслідки в проголошенню Божого царства.
САМО-КОНТРОЛЯ
22. (а) До якої міри само-контроля руководить життям христіянина? (б) До яких людей є поклясовані ті, що не мають самоконтролі?
22 Само-контролю тяжко для упавшого чоловіка практикувати. Чому робити вимівки? Попробуйте! Це є одно з овощів духа. Отже його муситься осягнути. Мати самоконтролю значить, могти контролювати себе, свою активність, слова, їду й навички пиття, а навіть свої почуття. В Павлових очах хто не може контролювати себе є поклясований з негідною товпою людей. Тих, що не мають самоконтролі, він клясує з дуже нікчемними одиницями, котрі, Біблія каже, будуть переважно в останніх днях. Пишучи до Тимотея, він сказав: “Це ж відай, що в послідні дні настануть времена люті, будуть бо люди самолюбці, сріблолюбці, пишні, горді, хулителі, родителям непокірні, невдячні, безбожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра.” (2 Тим. 3:1—3) Чому бути поліченим з такими переступниками задля браку самоконтролі? Соломон писав: “Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.” (Прип. 29:11) Коли христіянин не має самоконтролі, або втратить її яку він посідає, то як легко для нього посунутись взад до тілесного способу й бути позбавленим благословення Божого царства! Отже це необачні занехують витворювати само-контролю! Людина показує любов якщо вона має самоконтролю.
23. Що мусимо робити, щоб збудувати себе і остатися в Божій будівлі?
23 Всі ці овощі духа Павло протиставить з ділами тіла. Зміна мусить взяти місце коли віруючий посвятить себе чинити волю Божу. Він вже не поводиться як світ. “А котрі Христові, ті розпяли тіло з страстями і хотінням.” (Галат 5:24) Зміна мусить прийти, щоб будувати персональність. “Коли духом живемо, духом і ходимо. Не буваймо марнословні, один одного розраджуючи і один одному завидуючи.” (Галат 5:25, 26) Приноси овощу духа робить уздібненим людину бути в товаристві Нового Світу Єгови. Отже ‘пільнуйте постійно себе й вашого навчання’ бо це добро для вас. “Пільнуйте себе і науки; пробувай у цьому; це бо роблячи, і сам спасешся і ті, що слухають тебе.” (1 Тим. 4:16) Будуйте себе пільнуючи вважно вашого овощу духа, й в той самий час помагайте зростові Нового Світу Єгови. Христіяни мусять бути в єдності одні з одними, показуючи єдність “як стадо в кошарі, як череда на посовиску.” Корміться з вівцями Єгови й затримуйте єдність, бо “В домі праведного-достаток добра, а в доходах безбожного - самий хіба розстрій.”— Прип. 15:6.